Рішення

від 16.07.2014 по справі 910/10389/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10389/14 16.07.14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерфол Стейт Групп»

про стягнення заборгованості в сумі 14 443,43 грн

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Рябко А.О. - представник за довіреністю від 16.06.14

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 16.07.14, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерфол Стейт Групп» заборгованості у розмірі 14 443,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами було укладено договір № 1-05/13/32 про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.05.2013 р., на підставі якого відповідач доручав, а позивач зобов'язувався від свого імені і за рахунок відповідача, за обумовлену плату і в погоджений термін, організовувати перевезення вантажу, наданого відповідачем, автомобільним транспортом. За доводами позивача, ним було надано позивачу послуг за договором на загальну суму 133 700,00 грн. Відповідачем було оплачено послуг на загальну суму 121 300,00 грн. З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялася на адресу відповідача претензія про сплату заборгованості у розмірі 12 400,грн, проте вказана претензія залишена без реагування з боку відповідача. А тому позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 12 400,00 грн та штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 803,79 грн, 3% річних у розмірі 298,10 грн, інфляційних втрат у розмірі 941,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2014 року (суддя Дупляк О.М.) порушено провадження у справі № 910/10389/14 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 17.06.2014 року.

У зв'язку з тривалим лікарняним судді Дупляк О.М. за розпорядженням керівника апарату суду було проведено повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України, за результатами автоматичного розподілу справа № 910/10389/14 була передана на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою суду від 16.06.2014 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу № 910/10389/14 до свого провадження та призначила її до розгляду у судовому засіданні на 16.07.2014.

У судове засідання, призначене на 16.09.2014 з'явився представник позивача, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання 16.07.2014 представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01021073086633, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 20.06.2014.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

15 травня 2013 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач, повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерфол Стейт Групп» (надалі - відповідач, довіритель) було укладено договір № 1-05/13/32 доручення про надання транспортно-експедиційних послуг (організацію автомобільних перевезень вантажів) (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. довіритель доручає, а повірений зобов'язується від свого імені і за рахунок відповідача, за обумовлену плату і в погоджений термін, організовувати перевезення вантажу, наданого довірителем, автомобільним транспортом.

Згідно з п. 3.1.1. договору довіритель зобов'язується своєчасно за три днів передати повіреному заявку на організацію автомобільної заявки або на надання інших послуг, які передбачені в п. 2.1. даного договору.

Відповідно до умов п. 2.4. договору конкретні умови по кожному заказу обумовлюються в договорах-заявках на перевезення до даного договору, які є невід'ємною частиною договору. Отримання таких заявок допускається по факсимільному зв'язку або електронною поштою.

Відповідно до п.3.2.1 повірений бере на себе зобов'язання забезпечувати виконання всіх вказівок вказаних в заявці на послуги.

Згідно з умовами п. 3.1.6. договору довіритель зобов'язався своєчасно, в строки, обумовлені даним договором, проводити розрахунки з повіреним.

Розрахунки за надані послуги проводяться в гривнях, на основі цін, погоджених в заявці на перевезення. Сторони домовилися, що ціни, які вказані в підтвердженій ними заявці, являються погодженими і остаточними (п. 4.1. договору).

Оплата послуг повіреного та третіх осіб, з якими повірений уклав договір для виконання заявки довірителя, здійснюється довірителем на розрахунковий рахунок повіреного на підставі виставленого рахунку-фактури, переданого по факсу. Довіритель підтверджує отримання рахунку-фактури в письмовому вигляді або по телефону , вказуючи прізвище і посаду працівника, який отримав рахунок-фактуру по факсимільному зв'язку (.4.3. договору).

За доводами позивача ФОП ОСОБА_1 на виконання умов договору надав відповідачу послуги на загальну суму 133 700,00 грн, що підтверджується договорами-заявками (№ 90 від 15.05.2013 р.; № 92 від 15.05.2013 р.; № 238 від 28.05.2013 р.; № 241 від 28.05.2013 р.; № 243 від 28.05.2013 р.; № 351 від 07.07.2013 р.; № 353 від 07.07.2013 р.; № 694 від 17.06.2013 р.; № 695 від 17.06.2013 р., № 754 від 29.07.2013 р.; № 755 від 29.07.2013 р.; № 760 від 29.07.2013 р.; № 761 від 29.07.2013 р.; № 1109 від 07.10.2013 р.; № 1124 від 09.10.2013 р.;) та актами надання послуг, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а саме:

№ 50 від 21.05.2013 р. на суму 7 000,00 грн;

№ 51 від 21.05.2013 р. на суму 7 000,00 грн;

№ 53 від 03.06.2013 р. на суму 7 000,00 грн;

№ 54 від 05.06.2013 р. на суму 7 200,00 грн;

№ 55 від 05.06.2013 р. на суму 7 100,00 грн;

№ 56 від 05.06.2013 р. на суму 7 100,00 грн;

№ 62 від 14.06.2013 р. на суму 8 000,00 грн;

№ 66 від 25.06.2013 р. на суму 8 800,00 грн;

№ 74 від 29.07.2013 р. на суму 7 700,00 грн;

№ 75 від 29.07.2013 р. на суму 7 700,00 грн;

№ 76 від 05.08.2013 р. на суму 7 600,00 грн;

№ 77 від 05.08.2013 р. на суму 7 600,00 грн;

№ 78 від 06.05.2013 р. на суму 7 600,00 грн;

№ 79 від 06.08.2013 р. на суму 7 600,00 грн;

№ 92 від 02.09.2013 р. на суму 7 500,00 грн;

№ 93 від 02.09.2013 р. на суму 7 500,00 грн;

№ 106 від 21.10.2013 р. на суму 7 300,00 грн;

№ 108 від 22.10.2013 р. на суму 7 200,00 грн.

Відповідачем в свою чергу було оплачено послуг на загальну суму 121 300,00 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (завірені копії наявні в матеріалах справи). Відтак у відповідача утворився борг у сумі 12 400,00 грн (133 700,00 грн - 121 300,00 грн).

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлявся на адресу відповідача лист-вимога № 22/05 від 22.05.2014 з вимогою сплати борг у сумі 12 400,00 грн. Проте вказана вимога залишена відповідачем без розгляду.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України , кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В положеннях ст. 610 Цивільного кодексу України зазначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.17 договорів-заявок, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за надані послуги станом на момент вирішення спору настав.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом позивачем було надано послуги з перевезення вантажів на суму 133 700,00 грн., але відповідач зазначені послуги в повному обсязі не оплатив (відповідачем було оплачено на суму 121 300, 00 грн., а тому борг становить 12 400,00 грн), чим порушив умови договору № 1-05/13/32 від 15.05.2013 р.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1-05/13/32 від 15.05.2013 р у розмірі 12 400,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 803,79 грн, 3% річних у розмірі 298,10 грн, інфляційні втрати у розмірі 941,54 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що у випадку прострочки платежів, обумовлених ст.. 4 даного договору винна сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отримані послуги, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 803,79 грн, 3% річних у розмірі 298,10 грн, інфляційні втрати у розмірі 941,54 грн за обґрунтованим розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором № 1-05/13/32 від 15.05.2013 р.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерфол Стейт Групп» (01021, м. Київ, вул.. Михайла Грушевського, буд. 28/2, ідентифікаційний код 37955465) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованості у розмірі 12 400 (дванадцять тисяч чотириста) грн 00 коп.; пеню у розмірі 803 (вісімсот три) грн 79 коп., 3% річних у розмірі 298 (двісті дев'яносто вісім) грн 10 коп., інфляційних втрат у розмірі 941 (дев'ятсот сорок одну) грн 54 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.07.2014 року

Суддя Пукшин Л.Г