Рішення

від 07.07.2014 по справі 922/2008/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2014 р.Справа № 922/2008/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 23 " , м. Харків про стягнення 61964,20 грн. за участю представників сторін:

позивача - Гроссу Г.В., довіреність № 38-2071/471 від 10.05.2012 р.;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2014 року Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 23 ", м. Харків, 61964,20 грн. заборгованості та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 2818 від 01.02.2002 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо оплати теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 травня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10 червня 2014 року.

10 червня 2014 року представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 61964,20 грн. заборгованості, 5827,94 грн. пені, 3858,41 грн. інфляційних витрат та 1576,84 грн. 3% річних.

Заява про збільшення позовних вимог прийнята до розгляду та розгляд справи продовжено з її урахуванням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 червня 2014 року було відкладено розгляд справи на 23 червня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 червня 2014 року було відкладено розгляд справи на 07 липня 2014 року.

02 липня 2014 року представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 61964,20 грн. заборгованості, 2403,82 грн. пені, 3858,41 грн. інфляційних витрат та 1576,84 грн. 3% річних.

Як вбачається зі змісту вказаної заяви дане уточнення стосується зменшення позовних вимог, у зв`язку з чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приймаючи до уваги п.6 Інформаційного листа від 14.08.2007 року №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи вправі позивач частково відмовитись від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.

Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 передбачено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь - якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача вона подана у відповідності до ст. 22 ГПК України та підписана представником позивача Гроссу Г.В., що діє на підставі довіреності № 38-2071/471 від 10.05.2012 р. Зменшення позовних вимог стосується часткової відмови позивача від позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає вищезазначену заяву про зменшення позовних вимог до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача у судовому засіданні 07.07.14 р. підтримувала зменшені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали суду від 23.06.2014 р. за адресою вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та співпадає з адресою вказаною у позовній заяві.

Проте, з адреси відповідача до господарського суду Харківської області повернулась ухвала про порушення провадження у справі від 26.05.2014 р. з відміткою:"за закінченням терміну зберігання".

Зважаючи на те, що Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача та третьої особи за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

01 лютого 2002 р. між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі", м. Харків (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека № 23 " , м. Харків (відповідач) був укладений договір на постачання теплової енергії №2818.

Відповідно до умов договору позивач (Енергопостачальна організація) зобов'язався постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. договору, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору.

П. 6.3. договору відповідач зобов'язався за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачувати попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Розрахунковим періодом, відповідно до п.6.2. договору, є календарний місяць, по результатом якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск-получення теплової енергії.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору здійснив відпуск теплової енергії відповідачу та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії. Факт користування тепловою енергією у приміщенні, в якому знаходився відповідач в спірний період, за адресою: м. Харків, пров. Резніковський, 1, підтверджується актом про включення опалення №177/10685 від 15.10.12 р., № 177/511 від 15.10.2013 р. та актами відключення опалення № 77/6808 від 14.04.2013 р., № 177/61 від 14.04.14 р., підписаними представниками сторін, належним чином засвідчені копії яких надані до матеріалів справи.

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з жовтня 2012 року по квітень 2014 року станом на 20.05.2014 р. утворилась заборгованість в сумі 61964,20 грн., яка до цього часу не погашена. Доказів на підтвердження оплати боргу за спірний період відповідач до суду не надав.

За приписом ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення грошових коштів в сумі -61964,20 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Судом перевірено розрахунок позивача про нарахування відповідачу 3858,41 грн. інфляційних витрат з періодом нарахування з грудня 2012 року по травень 2014 року, та 1576,84 грн. 3% річних за період з 01.11.2012 року по 20.05.2014 року.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1576,84 грн. та інфляційних витрат в сумі 3858,41 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В розумінні частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2.3 договору передбачена відповідальність сторін, а саме в разі несвоєчасної плати за спожиту теплову енергію- нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 2403,82 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом та є вірним, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2

ст.625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 23 " (61052, м. Харків, пров. Резніковський, 1, р/р № 26001825136880 в Ленінській філії АКБ СР УСБ, МФО 351016, код ЄДРПОУ 22635331) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, розрахунковий рахунок 260333012313 у ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Харкова, МФО 351823, код ОКПО 31557119) 61964,20 грн. заборгованості, 2403,82 грн. пені, 3858,41 грн. інфляційних витрат, 1576,84 грн. 3% річних та 1827 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.07.2014 р.

Суддя О.В. Смірнова