Постанова

від 11.07.2014 по справі 826/7941/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2014 року 11:05 № 826/7941/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мако Трейдінг» до 3-тя особаВідділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві провизнання дій протиправними та скасування постанов, - ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Мако Трейдінг» (надалі - позивач або ТОВ «Мако Трейдінг») з позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (надалі - відповідач або Відділ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (надалі - третя особа або Інспекція), в якому просить (з урахуванням уточненої позовної заяви від 17.06.2014 року):

- визнати дії державного виконавця Білозуб М.І. протиправними;

- скасувати постанову про арешт коштів боржника від 26.05.2014 року;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.03.2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі третю особу, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 07.07.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані постанови підлягають скасуванню, оскільки у матеріалах виконавчого провадження відсутні докази направлення боржнику постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника. Крім того, представником позивача наголошено, що у вказаних постановах в якості боржника вказано ТОВ «Макотрейдінг», а не ТОВ «Мако Трейдінг», які є різними юридичними особами.

У судове засідання 07.07.2014 року з'явилися представник позивача та представник третьої особи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Третя особа проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на правомірність оскаржуваних дій та постанов.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд у судовому засіданні 07.07.2014 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

При цьому, 10.07.2014 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли витребувані ухвалою від 26.06.2014 року копії матеріалів виконавчого провадження ВП №42690061.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою №477/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.10.2013 року визнано ТОВ «Мако Трейдінг» (код ЄДРПОУ: 24915626, адреса: м. Київ, вул. Якіра, 21, офіс 22) винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та постановлено накласти на товариство штраф у сумі 51 615,00 грн., на підставі чого представник Інспекції звернувся до Відділу із заявою від 19.03.2014 року №7/26-7/1903/05 про примусове виконання вищезазначеної постанови.

Державним виконавцем Відділу Білозубом М.І. за результатами розгляду заяви про примусове виконання постанови №477/13, виданої 24.10.2013 року Інспекцією про стягнення штрафу в розмірі 51 615,00 грн., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.03.2014 року, якою відкрито виконавче провадження з виконання вказаної вище постанови (ВП №42690061).

В якості боржника у виконавчому провадженні №42690061 вказано ТОВ «Макотрейдінг» з адресою останнього м. Київ, вул. Якіра, 21, офіс 22.

У межах виконавчого провадження №42690061 державним виконавцем Білозубом М.І. винесено постанову про арешт коштів боржника від 26.05.2014 року, якою постановлено накласти арешт на кошти, що належать боржнику ТОВ «Макотрейдінг» адреса: м. Київ, вул. Якіра, 21, офіс 22, код ЄДРПОУ: 24915626, у межах суми 56 976,50 грн.

Вважаючи дії державного виконавця протиправними, постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника необґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - Закон №606).

Відповідно до ст. 1 Закону №606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 Закону №606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 11 Закону №606 зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, у процесі здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 13 ч. 2 ст. 11 Закону №606).

Так, у силу ч. 1 ст. 17 Закону №606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу (п. 8 ч. 2 ст. 17 Закону №606).

Приписами ч. 2 ст. 8 Закону №606 передбачено, що боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Як було зазначено вище, підставою для відкриття виконавчого провадження №42690061 слугувала винесена Інспекцією постанова №477/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.10.2013 року, якою визнано ТОВ «Мако Трейдінг» (код ЄДРПОУ: 24915626, адреса: м. Київ, вул. Якіра, 21, офіс 22) винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та постановлено накласти на товариство штраф у сумі 51 615,00 грн.

Так, в оскаржуваних постановах в якості боржника зазначено ТОВ «Макотрейдінг» з адресою останнього: м. Київ, вул. Якіра, 21, офіс 22, код ЄДРПОУ: 24915626, з огляду на що позивач наголошує про невірне зазначення в якості боржника зовсім іншої юридичної особи, відмінної від позивача.

У відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру, позивачу - ТОВ «Мако Трейдінг» - присвоєно наступний ідентифікаційний код: « 24915626» із зазначенням місцезнаходження останнього 04119, м. Київ, вул. Якіра, 21, офіс 22, тобто ідентифікаційний код та місцезнаходження позивача, вказаний в інформації з Єдиного державного реєстру, відповідає коду ЄДРПОУ та адресі боржника зазначеному в оскаржуваних постановах виконавчого провадження №42690061, а також даним боржника вказаним у виконавчому документі, якій підлягає примусовому виконанню у даному виконавчому провадженні, а саме: постанові Інспекції №477/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.10.2013 року.

Крім того, у матеріалах справи наявна копія постанови Відділу про внесення виправлень від 29.05.2014 року, якою, зокрема, постановлено замінити у вступній частині постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.03.2014 року замість «стягнення з ТОВ Макотрейдінг» на «стягнення з ТОВ Мако Трейдінг».

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень представника позивача щодо неправомірності оскаржуваних постанов на підставі зазначення в останніх в якості боржника ТОВ «Макотрейдінг», а не ТОВ «Мако Трейдінг», які є різними юридичними особами, з урахуванням наявної у матеріалах виконавчого провадження №42690061 вищезазначеної постанови про внесення виправлень від 29.05.2014 року.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 25 Закону №606, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 57 Закону №606, для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна боржника.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (ч. 2 ст. 57 Закону №606).

При цьому, приписами ч. 1 ст. 31 Закону №606 передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З огляду на викладене вбачається, що лише постанова про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 Закону №606 надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а решта - простою кореспонденцією.

Так, матеріали виконавчого провадження, надані відповідачем суду, не містять доказів направлення постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення.

Слід також зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону №606, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Таким чином, враховуючи вищезазначений перелік законодавчих підстав, що перешкоджають відкриттю виконавчого провадження, допущене процедурне порушення в частині не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення не є обставиною, яка обумовлює необхідність скасування такої постанови.

Щодо вимоги про скасування постанови про арешт коштів боржника від 26.05.2014 року, яку представник позивача обґрунтовує тим, що ТОВ «Мако Трейдінг» не є боржником у виконавчому провадженні №42690061, суд також дійшов висновку про її необґрунтованість, оскільки вище судом встановлена безпідставність даного твердження.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок