Рішення

від 15.07.2014 по справі 914/2106/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2014 р. Справа № 914/2106/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар", м. Городок

до відповідача-1: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до відповідача-2: Приватного підприємства "Закторгсервіс", м. Львів

про: стягнення 82 566,08 грн.

Представники:

Від позивача: Вавринчук О.Б.- представник (Довіреність б/н від 12.06.2014р.).

Від відповідача-1: не з'явився.

Від відповідача-2: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар", м. Городок до відповідача-1: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, до відповідача-2: Приватного підприємства "Закторгсервіс", м. Львів про стягнення 82 566,08 грн.

Ухвалою суду від 17.06.2014 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.07.2014 р. З підстав, викладених в Ухвалі суду від 01.07.2014 р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 15.07.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити.

Відповідачі-1,2 явку представників в судове засідання не забезпечили, відзиву на позовну заяву на виконання вимог Ухвали суду від 17.06.2014 р. суду не надали, хоч і були належно повідомлені про час та місце розгляду господарського спору.

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

15.05.2012 р. між ТзОВ "Яблуневий дар" та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір поставки № ТДГ-74-15/05/12 з додатками, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у встановлений строк вироблену ним сокову продукцію під торговою маркою «Galicia» у власність відповідача для використання її у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім чи іншим подібним використанням, а відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти продукцію і оплатити за неї певну грошову суму за цінами, визначеними згідно з Додатком № 1 та на умовах цього Договору.

Як зазначається у позовній заяві протягом дії Договору позивач здійснив поставку відповідачу-1 товару на загальну суму 463 107,60 грн., що підтверджується наступними Видатковими накладними: № 1457 від 31.07.2012 р. на суму 59 404,32 грн.; № 1681 від 30.08.2012 р. на суму 34 342,56 грн.; № 1841 від 28.09.2012 р. на суму 22 791,24 грн.; № 1843 від 28.09.2012 р. на суму 22 791,24 грн.; № 1840 від 28.09.2012 р. на суму 22 791,24 грн.; № 1842 від 28.09.2012 р. на суму 22 791,24 грн.; № 2012 від 30.10.2012 р. на суму 24 140,16 грн.; № 2015 від 31.10.2012 р. на суму 25 007,76 грн.; № 2016 від 31.10.2012 р. на суму 20 592,00 грн.; № 2252 від 17.12.2012 р. на суму 40 827,48 грн.; № 2253 від 17.12.2012 р. на суму 14 769,36 грн.; № 2262 від 17.12.2012 р. на суму 17 412,48 грн.; № 2263 від 17.12.2012 р. на суму 18 722,88 грн.; № 2264 від 17.12.2012 р. на суму 19 116,00 грн.; № 2265 від 17.12.2012 р. на суму 8 363,52 грн.;№ 39 від 11.01.2013 р. на суму 19 722,24 грн.; № 40 від 11.01.2013 р. на суму 24 883,20 грн.; № 41 від 11.01.2013 р. на суму 23 592,96 грн.; № 170 від 07.02.2013 р. на суму 17 062,56 грн.; № 340 від 07.02.2013 р. на суму 3 983,16 грн.;

Окрім того на підтвердження факту здійснення поставок продукції відповідачу-1 позивач надав суду товарно-транспортні накладні.

Як слідує із змісту позовної заяви отриманий від позивача товар відповідач-1 оплатив частково, частину товару було повернуто позивачу. Станом на момент подання позову сума боргу відповідача-1 за отриманий товар складала 100 206,04 грн. Однак, з огляду на те, що документально підтвердити зазначену суму боргу в повному обсязі позивач не в змозі до стягнення позивачем заявлено суму основного боргу в розмірі 74 983,50 грн.

Окрім суми основного боргу позивач на підставі ст.. 625 ЦК України просить суд стягнути 5 098,88 грн. інфляційних втрат та 2 483,70 грн. 3 % річних ,за період з 27.04.2013 р. по 03.06.2014 р.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем за Договором поставки № ТДГ-74-15/05/12 від 15.05.2012 р. становить 82 566,08 грн.

Як вбачається із матеріалів справи виконання зобов'язань відповідачем-1 за Договором поставки № ТДГ-74-15/05/12 від 15.05.2012 р. забезпечено укладеним між ТзОВ "Яблуневий дар" та ПП "Закторгсервіс" Договором поруки № 15072012 від 15.07.2012 р.

Згідно умов вищевказаного Договору поруки відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо оплати вартості товару, отриманого відповідачем-1 від позивача відповідно до Договору поставки № ТДГ-74-15/05/12 від 15.05.2012 р., а також сплати можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених основним договором та чинним законодавством України.

У разі порушення відповідачем-1 основного договору відповідач-1 та відповідач-2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники. Відповідальність поручителя обмежується сумою 1 000,00 грн.

Договір поруки № 15072012 від 15.07.2012 р. вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 р. (п. 3.1. Договору поруки).

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи 15.05.2012 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено Договір поставки № ТДГ-74-15/05/12 з додатками, у відповідності до умов яких позивач постачав відповідачу сокову продукцію під торговою маркою «Galicia».

Факт передачі товару відповідачу засвідчують представлені суду видаткові накладні із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін (оригінали накладних оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Згідно визначення ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Як вбачається із змісту Договору поставки № ТДГ-74-15/05/12 від 15.05.2012 р. строк оплати товару сторонами у Договорі не обумовлений.

Положення ст. 692 ЦК України визначають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З наведеної правової норми випливає, що у випадку, коли термін оплати товару сторонами не погоджений, то перебіг строку виконання грошового зобов'язання покупцем починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. В даному випадку положення ч. 2 ст. 530 ЦК Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, як встановлено судом зобов'язань перед позивачем щодо оплати товару відповідач-1 належно не виконав, отриманого товару у повному обсязі не оплатив.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм та з огляду на обставини, встановлені в процесі розгляду справи, суд перевіривши розрахунок позовних вимог прийшов до висновку, що заявлені позивачем суми основного боргу, інфляційних та 3 % річних є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають стягненню у повному обсязі.

В судовому засіданні суд встановив, що на забезпечення виконання зобов'язань відповідачем-1 за Договором поставки № ТДГ-74-15/05/12 від 15.05.2012 р. між ТзОВ "Яблуневий дар" та ПП "Закторгсервіс" було укладено Договір поруки № 15072012 від 15.07.2012 р. За умовами п 3.1. Договору поруки термін дії даного Договору визначено до до 31.12.2014 р. (п. 3.1. Договору поруки).

Згідно положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається із змісту Договору поруки № 15072012 від 15.07.2012 р., умовами Договору визначено солідарну відповідальність відповідача-1 та відповідача-2 перед позивачем. Однак, відповідальність поручителя обмежена сумою у розмірі 1 000,00 грн. (п. 1.2. Договору поруки)

Враховуючи вищенаведене та з огляду на доведеність факту порушення відповідачем-1 договірних зобов'язань перед позивачем, суд вважає обґрунтованим доводи позивача про солідарну відповідальність ФОП ОСОБА_1 та ПП "Закторгсервіс". Проте, з огляду на обмеження обсягу відповідальності відповідача-2 , встановлене п. 1.2. Договору поруки, суд прийшов до висновку що вимоги позивача щодо відповідача-2 підлягають до задоволення частково - в сумі 1 000,00 грн. В решті частині вимог щодо відповідача-2 суд відмовляє.

Позовні вимоги до відповідача-1 належить задоволити у повному обсязі.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються відповідачів-1,2 пропорційно до стягуваних сум.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 253, 509, 525, 526, 530, 553, 554, 559, 599, 610, 612, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. Ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Приватного підприємства "Закторгсервіс" (79491, Львівська обл. смт. Брюховичі, вул. Б. Арктична, 8. Ідентифікаційний код 37740853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (81500, Львівська обл., м. Городок, вул. Львівська, 274. Ідентифікаційний код 32475074) 1 000,00 грн. основного боргу, 22,13 грн. судового збору.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. Ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (81500, Львівська обл., м. Городок, вул. Львівська, 274. Ідентифікаційний код 32475074) 73 983,50 грн. основного боргу, 5 098,88 грн. інфляційних втрат та 2 483,70 грн. 3 %, всього - 81 566,08 грн. ; 1 804,87 грн. судового збору.

4. В частині стягнення з відповідача-2 73 983,50 грн. основного боргу, 5 098,88 грн. інфляційних втрат та 2 483,70 грн. 3 % в задоволенні позову відмовити.

5. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.07.2014 р.

Суддя Ділай У.І.