Постанова

від 18.07.2014 по справі 826/8545/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 липня 2014 року 10:13 № 826/8545/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТСК «Форум» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2014 року №0000692201 та № 0000702201,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСК «Форум» (надалі - позивач або ТОВ «ТСК «Форум») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.02.2014 року №0000692201 та № 0000702201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 08.07.2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «ТСК «Форум» не порушувало вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та віднесення до складу валових витрат відповідних витрат по взаємовідносинам з контрагентами.

У судове засідання 08.07.2014 року з'явилися представники сторін.

Представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення, в яких зазначив про законність та обґрунтованість прийнятих ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав встановлення під час перевірки позивача факту укладання фіктивним правочинів між позивачем та контрагентами, що за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд у судовому засіданні 08.07.2014 року за згодою сторін на підставі ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Корадс» (код ЄДРПОУ 38202228), ТОВ «Тіксонгруп» (код ЄДРПОУ 38510758), ТОВ «Слама Плюс» (код ЄДРПОУ 38348374), ТОВ «Акцепттех» (код ЄДРПОУ 38657300) за період з 01.01.2012 року по 30.11.2013 року.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість підприємств та первинних документів, наданих до перевірки встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Корадс» за період з вересня 2012 року по лютий 2013 року, з ТОВ «Тіксонгруп» у лютому-липні 2013 року, ТОВ «Слама Плюс» у квітні-червні 2013 року, ТОВ «Акцепттех у липні-серпні 2013 року.

За результатами перевірки позивача, відповідачем було складено акт від 20.01.2014 року № 1/26-53-22-01-26/36068739, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 205676,00 грн., у тому числі: за вересень 2012 року в сумі 26300,00 грн., за жовтень 2012 року в сумі 24104,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 38376,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 7526,00 грн., за січень 2013 року в сумі 298,00 грн., за лютий 2013 року в сумі 5419,00 грн., за березень 2013 року в сумі 5713,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 21527,00 грн., за травень 2013 року в сумі 26802,00 грн., за червень 2013 року в сумі 14991,00 грн., за липень 2013 року в сумі 14794,00 грн., за серпень 2013 року в сумі 19826,00 грн.;

пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 100639,00 грн., у тому числі: за три квартали 2012 року в сумі 27615,00 грн., за 2012 рік в сумі 100639,00 грн.;

пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.16 п.2 та пп.3.2 п.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Як вбачається з тексту акту перевірки від 20.01.2014 року № 1/26-53-22-01-26/36068739 та заперечень на адміністративний позов, вищезазначені порушення обґрунтовані з боку відповідача наступним.

В ході перевірки позивача ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано електронну копію акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.09.2013 року № 1053/22-08/38202228 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Корадс» (код ЄДРПОУ 38202228) по фінансово-господарських взаємовідносинах на предмет перевірки законності формування податкового кредиту і податкових зобов'язань та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток до бюджету за період з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року», в якому, серед іншого, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) підприємствам-покупцям та зазначено, що згідно постанови слідчого СГ старшого слідчого з ОВС 3-го відділу слідчого управління кримінальна розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міндоходів України від 25.07.2013 р. щодо призначення документальної перевірки встановлено, що ТОВ «Корадс» (код ЄДРПОУ 38202228) зареєстровано за грошову винагороду на ім'я громадянина України ОСОБА_1, який до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Корадс» не має ніякого відношення та повідомив, що ніяких фінансово-господарських документів не підписував. Зазначене свідчить про те, що правочини між ТОВ «Корадс» та постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Згідно отриманої в ході перевірки електронної копії акту ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.10.2013 року № 621/26-54-22-03/38510758 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тіксонгруп» (код за ЄДРПОУ 38510758), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.01.2013 року по 30.09.201 року», в якому, серед іншого, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) підприємствам-покупцям та зазначено, що від старшого слідчого з ОВС 3-го відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міндоходів України капітана податкової міліції Дуляницького Ю.В. до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов протокол допиту свідка від 12 серпня 2013 по кримінальному провадженню №3201211000000011 гр. ОСОБА_3 (і.п.н НОМЕР_2), в якому встановлені фактичні дані, що свідчать про наявність ознак фіктивності ТОВ «Тіксонгруп» та відсутність фактів реального здійснення господарських операцій, а, отже, ТОВ «Тіксонгруп» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Згідно зазначеного протоколу допиту свідка, ОСОБА_3 пояснив, що на ТОВ «Тіксонгруп» (код ЄДРПОУ 38510758) він не працював та взагалі вперше чує про це підприємство. Хто є засновником ТОВ «Тіксонгруп» (код ЄДРПОУ 38510758) та ким підписаний статут зазначеного товариства йому нічого не відомо. Де знаходиться підприємство, чи є у підприємства майно та у якій інспекції підприємство перебуває на обліку, йому нічого не відомо.

Згідно отриманої в ході перевірки електронної копії акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.07.2013 року № 140/26-55-22-08/38348374 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Слама Плюс» (ПН 38348374) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.02.2013 року по 31.05.2013 року», в якому, серед іншого, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) підприємствам-покупцям та зазначено, що товариство відсутнє за адресою місцезнаходження. У свою чергу, відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_4, засновника та директора ТОВ «Слама Плюс», отриманого в м. Києві старшим слідчим з ОВС СУ КР ГСУ ФР Міністерства доходів та Зборів України, капітаном податкової міліції Машиком В.П. від 26.06.2013 року, про ТОВ «Слама Плюс» вона чує вперше, жодного відношення до реєстрації та діяльності його вона не має, жодних документів, які стосуються діяльності та реєстрації ТОВ «Слама Плюс» не складала та не підписувала, а також не надавала довіреності на вчинення таких дій, а, отже, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Слама Плюс» здійснювалась поза межами правового поля без мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а наслідком податкового обліку є лише фактичний рух активів задекларований на папері.

Згідно отриманої в ході перевірки електронної копії акту ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.12.2013 року №605/26-51-22-01/38657300 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Акцепттех» (код ЄДРПОУ 38657300) з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період серпень, вересень 2013 р.», в якому, серед іншого, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) підприємствам-покупцям та зазначено, що товариство відсутнє за адресою місцезнаходження; за результатами відпрацювання встановлено ознаки фіктивності відповідно до ст.55-1 Господарського кодексу України, а саме: встановлено відсутність у ТОВ «Акцепттех» будь-яких основних засобів, відповідного персоналу, виробничих активів, офісних, складських та виробничих приміщень, транспортних засобів та інших умов для ведення господарської діяльності, що свідчить про відсутність реального факту здійснення господарської діяльності та нікчемності угод, укладених між ТОВ «Акцепттех» та підприємствами-постачальниками, підприємствами-покупцями, а, отже, з викладеного вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Акцепттех» здійснюється поза межами правового поля, з метою отримання контрагентами податкової вигоди в результаті документального фіксування господарських операцій без їх фактичного здійснення.

Крім того, ГСУ ФР Міндоходів України до перевірки, в якості доказової бази, надано протокол допиту свідка ОСОБА_6 (згідно бази даних «Податковий блок» та наданих документів директор ТОВ «Акцепттех» (код ЄДРПОУ 38657300)). По суті поставлених запитань свідок ОСОБА_6 пояснила, що зареєструвала ТОВ «Акцепттех» (код ЄДРПОУ 38657300) за грошову винагороду у 1000 гривень у зв'язку із скрутним фінансовим становищем та до фінансово-господарської діяльності зазначеного товариства ніякого відношення не має.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Корадс», ТОВ «Тіксонгруп», ТОВ «Слама Плюс», ТОВ «Акцепттех» здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності останніх, а фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Корадс», ТОВ «Тіксонгруп», ТОВ «Слама Плюс», ТОВ«Акцепттех» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Таким чином, первинні документи, які складені зазначеними суб'єктами господарської діяльності на операції, є такими, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такими, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, а також не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 20.01.2014 року № 1/26-53-22-01-26/36068739, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 20.02.2014 року № 0000692201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 205676,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 51419,00 грн.;

від 20.02.2014 року № 0000702201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 100639,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25159,75 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача за правилами ст.56 Податкового кодексу України оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, за результатом чого оскаржувані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.02.2014 року № 0000692201 та № 0000702201 необґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року, тобто діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 1379).

Відповідно до п.5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.6.3 Порядку №1379).

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту не відносяться витрати і суми сплаченого податку у складі ціни з придбані товари (роботи, послуги), які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами (податковими накладними), складеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки від 20.01.2014 року № 1/26-53-22-01-26/36068739, в період з 11.01.2012 року по 30.11.2013 року позивач мав взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «Корадс», ТОВ «Тіксонгруп», ТОВ «Слама Плюс», ТОВ «Акцепттех».

Так, взаємовідносини позивача з ТОВ «Слама Плюс» ґрунтувалися на договорі від 25.03.2013 року № 17, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Слама Плюс») зобов'язується поставити і передати у власність Покупця (позивача), а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити Товар на умовах, визначених даним Договором. Асортимент, кількість та ціна Товару визначаються Сторонами під час формування замовлення на кожну партію і вказуються у рахунках-фактурах, а також товаросупровідних документах (розхідних накладних, податкових накладних), що складаються на підставі замовлення Покупця. Підписані представниками сторін накладні прирівнюються до погоджених Сторонами Специфікацій (п.1.2. Договору). Ціна, асортимент, кількість та комплектність якого мають бути узгоджені Сторонами під час формування замовлення на кожну партію Товару і відображаються в рахунку-фактур і, накладній та інших товаросупровідних документах на Товар (п.2.1. Договору).

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов договору від 25.03.2013 року № 17, включення витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари, позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

видаткових накладних від 02.04.2013 року № СП-0000115 на суму 24634,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 4105,74 грн.), від 19.04.2013 року № СП-0000133 на суму 5681,58 грн. (у т.ч. ПДВ - 946,93 грн.), від 30.04.2013 року № СП-0000153 на суму 1080,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 180,00 грн.), від 07.05.2013 року № СП-0000168 на суму 36594,78 грн. (у т.ч. ПДВ - 6099,13 грн.), від 20.05.2013 року № СП-000201 на суму 24974,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 4162,45 грн.), від 23.05.2013 року № СП-000212 на суму 39704,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 6617,40 грн.), від 28.05.2013 року № СП-000221 на суму 8621,52 грн. (у т.ч. ПДВ - 1436,92 грн.), від 07.06.2013 року № СП-000312 на суму 14207,58 грн. (у т.ч. ПДВ - 2367,93 грн.), від 12.06.2013 року № СП-000333 на суму 34352,64 грн. (у т.ч. ПДВ - 5725,44 грн.), від 26.06.2013 року № СП-000361 на суму 21342,84 грн. (у т.ч. ПДВ - 3557,14 грн.);

податкових накладних, включених до Єдиного реєстру податкових накладних від 20.05.2013 року № 2001 на суму 24974,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 4162,45 грн.), від 23.05.2013 року № 2301 на суму 39704,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 6617,40 грн.), від 28.05.2013 року № 2801 на суму 8621,52 грн. (у т.ч. ПДВ - 1436,92 грн.), від 07.06.2013 року № 701 на суму 14207,58 грн. (у т.ч. ПДВ - 2367,93 грн.), від 12.06.2013 року № 1201 на суму 34352,64 грн. (у т.ч. ПДВ - 5725,44 грн.), від 26.06.2013 року № 2601 на суму 21342,84 грн. (у т.ч. ПДВ - 3557,14 грн.), від 02.04.2013 року № 1 на суму 24634,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 4105,74 грн.), від 19.04.2013 року № 3 на суму 5681,58 грн. (у т.ч. ПДВ - 946,93 грн.), від 30.04.2013 року № 18 на суму 1080,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 180,00 грн.), від 07.05.2013 року № 701 на суму 36594,78 грн. (у т.ч. ПДВ - 6099,13 грн.).

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Акцепттех», ґрунтувалися на договорі від 25.07.2013 року № 7.3, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Акцептгех») зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупця (позивача), а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити Товар на умовах, визначених даним Договором. Асортимент, кількість та ціна Товару визначаються Сторонами під час формування замовлення на кожну партію і вказуються у рахунках-фактурах, а також товаросупровідних документах (розхідних накладних, податкових накладних), що складаються на підставі замовлення Покупця. Підписані представниками сторін накладні прирівнюються до погоджених Сторонами Специфікацій (п.1.2. Договору). Ціна, асортимент, кількість та комплектність якого мають бути узгоджені Сторонами під час формування замовлення на кожну партію Товару і відображаються в рахунку-фактур і, накладній та інших товаросупровідних документах на Товар (п.2.1. Договору).

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов договору від 25.07.2013 року № 7.3, включення витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари, позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

видаткових накладних від 05.08.2013 року № А-000201 на суму 75850,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 12641,70 грн.), від 12.08.2013 року № А-000231 на суму 12722,46 грн. (у т.ч. ПДВ - 2120,41 грн.), від 02.08.2013 року № А-000198 на суму 30381,72 грн. (у т.ч. ПДВ - 5063,62 грн.);

податкових накладних, включених до Єдиного реєстру податкових накладних від 05.08.2013 року № 501 на суму 75850,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 12641,70 грн.), від 12.08.2013 року № 1201 на суму 12722,46 грн. (у т.ч. ПДВ - 2120,41 грн.), від 02.08.2013 року № 201 на суму 30381,72 грн. (у т.ч. ПДВ - 5063,62 грн.).

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Тіксонгруп», ґрунтувалися на договорі від 15.02.2013 року № 5.02, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Тіксонгруп») зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупця (позивача), а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити Товар на умовах, визначених даним Договором. Асортимент, кількість та ціна Товару визначаються Сторонами під час формування замовлення на кожну партію і вказуються у рахунках-фактурах, а також товаросупровідних документах (розхідних накладних, податкових накладних), що складаються на підставі замовлення Покупця. Підписані представниками сторін накладні прирівнюються до погоджених Сторонами Специфікацій (п.1.2. Договору). Ціна, асортимент, кількість та комплектність якого мають бути узгоджені Сторонами під час формування замовлення на кожну партію Товару і відображаються в рахунку-фактур і, накладній та інших товаросупровідних документах на Товар (п.2.1. Договору).

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов договору від 15.02.2013 року № 5.02, включення витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари, позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

видаткових накладних від 22.07.2013 року № ТК-421 на суму 18857,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 3142,86 грн.), від 16.07.2013 року № ТК-394 на суму 6909,72 грн. (у т.ч. ПДВ - 1151,62 грн.), від 10.07.2013 року № ТК-378 на суму 36847,02 грн. (у т.ч. ПДВ - 6141,17 грн.), від 08.07.2013 року № ТК-369 на суму 7993,26 грн. (у т.ч. ПДВ - 1332,21 грн.), від 24.06.2013 року № ГК-323 на суму 8797,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 1466,26 грн.), від 05.06.2013 року № ТК-278 на суму 11242,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 1873,70 грн.), від 21.05.2013 року № ТК-232 на суму 6921,78 грн. (у т.ч. ПДВ - 1153,63 грн.), від 17.05.2013 року № ТК-217 на суму 30374,82 грн. (у т.ч. ПДВ - 5062,47 грн.), від 07.05.2013 року № ТК-173 на суму 13619,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 2269,88 грн.), від 12.04.2013 року № ТК-131 на суму 6877,26 грн. (у т.ч. ПДВ - 1146,21 грн.), від 01.04.2013 року № ТК-77 на суму 90885,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 15147,60 грн.), від 25.03.2013 року № ТК-69 на суму 12283,92 грн. (у т.ч. ПДВ - 2047,32 грн.), від 06.03.2013 року № ТК-41 на суму 21992,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 3665,38 грн.), від 21.02.2013 року № ТК-25 на суму 1764,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 294,00 грн.), від 27.02.2013 року № ТК-33 на суму 9126,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1521,00 грн.);

податкових накладних, включених до Єдиного реєстру податкових накладних від 22.07.2013 року № 2201 на суму 18857,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 3142,86 грн.), від 16.07.2013 року № 1601 на суму 6909,72 грн. (у т.ч. ПДВ - 1151,62 грн.), від 27.02.2013 року № 2701 на суму 9126,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1521,00 грн.), від 21.02.2013 року № 2101 на суму 1764,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 294,00 грн.), від 06.03.2013 року № 3 на суму 21992,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 3665,38 грн.), від 25.03.2013 року № 4 на суму 12283,92 грн. (у т.ч. ПДВ - 2047,32 грн.), від 01.04.2013 року № 101 на суму 90885,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 15147,60 грн.), від 12.04.2013 року № 1201 на суму 6877,26 грн. (у т.ч. ПДВ - 1146,21 грн.), від 07.05.2013 року № 701 на суму 13619,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 2269,88 грн.), від 17.05.2013 року № 1701 на суму 30374,82 грн. (у т.ч. ПДВ - 5062,47 грн.), від 21.05.2013 року № 2101 на суму 6921,78 грн. (у т.ч. ПДВ - 1153,63 грн.), від 05.06.2013 року № 501 на суму 11242,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 1873,70 грн.), від 24.06.2013 року № 2401 на суму 8797,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 1466,26 грн.), від 08.07.2013 року № 801 на суму 7993,26 грн. (у т.ч. ПДВ - 1332,21 грн.), від 10.07.2013 року № 1001 на суму 36847,02 грн. (у т.ч. ПДВ - 6141,17 грн.).

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Корадс», ґрунтувалися на договорі від 29.08.2012 року № 829.1/12, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Корадс») зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупця (позивача), а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити Товар на умовах, визначених даним Договором. Асортимент, кількість та ціна Товару визначаються Сторонами під час формування замовлення на кожну партію і вказуються у рахунках-фактурах, а також товаросупровідних документах (розхідних накладних, податкових накладних), що складаються на підставі замовлення Покупця. Підписані представниками сторін накладні прирівнюються до погоджених Сторонами Специфікацій (п.1.2. Договору). Ціна, асортимент, кількість та комплектність якого мають бути узгоджені Сторонами під час формування замовлення на кожну партію Товару і відображаються в рахунку-фактур і, накладній та інших товаросупровідних документах на Товар (п.2.1. Договору).

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов договору від 29.08.2012 року № 829.1/12, включення витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари, позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

видаткових накладних від 19.09.2012 року № ВН-00022 на суму 20547,08 грн. (у т.ч. ПДВ - 3424,51 грн.), від 28.09.2012 року №ВН-00030 на суму 22248,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3708,00 грн.), від 07.02.2013 року № ВН-00024 на суму 7224,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 1204,02 грн.), від 28.11.2012 року № ВН-0067 на суму 38606,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 6434,40 грн.), від 01.02.2013 року № ВН-00021 на суму 14400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2400,00 грн.), від 08.01.2013 року № ВН-00011 на суму 1790,64 грн. (у т.ч. ПДВ - 298,44 грн.), від 25.12.2012 року №ВН-00083 на суму 546,54 грн. (у т.ч. ПДВ - 91,09 грн.), від 14.12.2012 року № ВН-0077 на суму 37877,52 грн. (у т.ч. ПДВ - 6312,92 грн.), від 15.11.2012 року № ВН-0051 на суму 3571,61 грн. (у т.ч. ПДВ - 595,27 грн.), від 03.12.2012 року № ВН-0073 на суму 6729,78 грн. (у т.ч. ПДВ - 1121,63 грн.), від 29.11.2012 року № ВН-0069 на суму 46120,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 7б8б,80 грн.), від 26.11.2012 року № ВН-0062 на суму 37042,68 грн. (у т.ч. ПДВ - 6173,78 грн.), від 08.11.2012 року № ВН-0046 на суму 32578,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 5429,76 грн.), від 02.11.2012 року № ВН-0043 на суму 84335,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 14055,86 грн.), від 31.10.2012 року № ВН-0035 на суму 5145,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 857,52 грн.), від 29.10.2012 року № ВН-0032 на суму 8629,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 1438,20 грн.), від 19.10.2012 року № ВН-0021 на суму 40405,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 6734,19 грн.), від 12.10.2012 року № ВН-0010 на суму 44001,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7333,50 грн.), від 12.10.2012 року № ВН-0009 на суму 8467,03 грн. (у т.ч. ПДВ - 1411,17 грн.), від 28.09.2012 року № ВН-00029 на суму 51033,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 8505,60 грн.), від 27.09.2012 року № ВН-00027 на суму 3691,96 грн. (у т.ч. ПДВ - 615,33 грн.), від 19.09.2012 року № ВН-00021 на суму 2543,74 грн. (у т.ч. ПДВ - 423,96 грн.), від 10.09.2012 року № ВН-00015 на суму 21662,88 грн. (у т.ч. ПДВ - 3610,48 грн.), від 06.09.2012 року № ВН-000011 на суму 36074,51 грн. (у т.ч. ПДВ - 6012,42 грн.), від 09.10.2012 року № ВН-007 на суму 23222,99 грн. (у т.ч. ПДВ - 3870,50 грн.);

податкових накладних, включених до Єдиного реєстру податкових накладних від 19.09.2012 року № 1902 на суму 20547,08 грн. (у т.ч. ПДВ - 3424,51 грн.), від 28.09.2012 року № 2806 на суму 22248,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3708,00 грн.), від 07.02.2013 року № 701 на суму 7224,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 1204,02 грн.), від 28.11.2012 року № 2801 на суму 38606,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 6434,40 грн.), від 01.02.2013 року № 101 на суму 14400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2400,00 грн.), від 08.01.2013 року № 8 на суму 1790,64 грн. (у т.ч. ПДВ - 298,44 грн.), від 25.12.2012 року № 2501 на суму 546,54 грн. (у т.ч. ПДВ - 91,09 грн.), від 14.12.2012 року № 1401 на суму 37877,52 грн. (у т.ч. ПДВ - 6312,92 грн.), від 15.11.2012 року № 1501 на суму 3571,61 грн. (у т.ч. ПДВ - 595,27 грн.), від 03.12.2012 року № 21 на суму 6729,78 грн. (у т.ч. ПДВ - 1121,63 грн.), від 29.11.2012 року № 2901 на суму 46120,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 7б8б,80 грн.), від 26.11.2012 року № 2601 на суму 37042,68 грн. (у т.ч. ПДВ - 6173,78 грн.), від 08.11.2012 року № 801 на суму 32578,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 5429,76 грн.), від 02.11.2012 року № 201 на суму 84335,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 14055,86 грн.), від 31.10.2012 року № 3101 на суму 5145,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 857,52 грн.), від 29.10.2012 року № 2901 на суму 8629,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 1438,20 грн.), від 19.10.2012 року № 1901 на суму 40405,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 6734,19 грн.), від 12.10.2012 року № 1203 на суму 44001,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7333,50 грн.), від 12.10.2012 року № 1202 на суму 8467,03 грн. (у т.ч. ПДВ - 1411,17 грн.), від 28.09.2012 року № 2805 на суму 51033,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 8505,60 грн.), від 27.09.2012 року № 2701 на суму 3691,96 грн. (у т.ч. ПДВ - 615,33 грн.), від 19.09.2012 року № 1901 на суму 2543,74 грн. (у т.ч. ПДВ - 423,96 грн.), від 10.09.2012 року № 1001 на суму 21662,88 грн. (у т.ч. ПДВ - 3610,48 грн.), від 07.09.2012 року № 701 на суму 36074,51 грн. (у т.ч. ПДВ - 6012,42 грн.), від 09.10.2012 року № 901 на суму 23222,99 грн. (у т.ч. ПДВ - 3870,50 грн.).

Окрім зазначених первинних документів по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами, позивач надав суду копію журналу видачі довіреностей на отримання придбаного товару.

Як вбачається з тексту акту перевірки від 20.01.2014 року № 1/26-53-22-01-26/36068739 та підтверджується матеріалами справи, розрахунки між позивачем та контрагентами здійснювались у безготівковій формі, дебіторська/кредиторська заборгованість за розрахункам відсутня.

Також, на підтвердження реальності проведення зазначених господарських операцій, позивачем надані суду докази (первинні документи) подальшої реалізації відповідних товарів іншим суб'єктам господарювання, а також докази (договори оренди приміщень, штатний розпис) наявності у нього можливостей (трудових ресурсів, приміщень) для провадження відповідної господарської діяльності.

В ході розгляду даної справи, судом також встановлено, що на момент укладання вищезазначених договорів та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача або його контрагентів не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

Податковим органом не заперечується, що позивачем, як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ТОВ «Корадс», ТОВ «Тіксонгруп», ТОВ «Слама Плюс», ТОВ «Акцепттех» на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.

Крім того, під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами - ТОВ «Корадс», ТОВ «Тіксонгруп», ТОВ «Слама Плюс», ТОВ «Акцепттех» - судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, а, отже, такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, сформовані на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Корадс» та актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів - ТОВ «Тіксонгруп», ТОВ «Слама Плюс», ТОВ «Акцепттех», - оскільки інформація, викладена в них, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з контрагентами, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України, податковими органами складений акт, а не довідка, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, згідно п.73.5 ст.73 Кодексу та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України «Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби».

Згідно п.4.4., п.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

У разі неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання разом із Актом органу ДПС - ініціатору надсилаються належним чином засвідчені копії наявних матеріалів, що підтверджують цей факт, матеріалів щодо вжитих заходів з метою проведення зустрічної звірки, а також інших наявних в органі ДПС матеріалів, що мають або можуть мати відношення до питань запиту і не підтверджують дані платника податків, наведені у такому запиті.

Відповідачем не подані суду докази, які б підтверджували неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, в той же час, в акті про неможливість проведення зустрічної звірки викладені висновки, незважаючи на те, що фактично за даними податкового органу зустрічна звірка не відбулась.

Таким чином, висновки акту перевірки позивача, сформовані, крім іншого, на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача є безпідставними.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність вини та мети, включених до складу правопорушення, підлягають обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Крім того, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вказаного вище може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак, доказів існування такого, що набрав законної сили вирок суду по кримінальній справі щодо посадових осіб позивача та/або його контрагента, податковим органом надано не було.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Також, суд зазначає, що з 01.01.2011 року набрала чинності ч. 3 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.

В свою чергу, відповідачем не надано до суду належних доказів щодо недійсності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Корадс», ТОВ «Тіксонгруп», ТОВ «Слама Плюс», ТОВ «Акцепттех», а, відтак, враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що відсутні підставі стверджувати про неспричинення реального настання правових наслідків за господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Корадс», ТОВ «Тіксонгруп», ТОВ «Слама Плюс», ТОВ «Акцепттех» на підставі їхньої нікчемності.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами оформлені належним чином укладеними договорами, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними, належним чином оформленими первинними документами. Також, зазначені господарські операції належним чином відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «Корадс», ТОВ «Тіксонгруп», ТОВ «Слама Плюс», ТОВ «Акцепттех».

З огляду на викладене вище, операції позивача з ТОВ «Корадс», ТОВ «Тіксонгруп», ТОВ «Слама Плюс», ТОВ «Акцепттех» здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами (у тому числі податковими накладними), що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи зазначене, позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Корадс», ТОВ «Тіксонгруп», ТОВ «Слама Плюс», ТОВ «Акцепттех».

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, податковий орган не подав жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Корадс», ТОВ «Тіксонгруп», ТОВ «Слама Плюс», ТОВ «Акцепттех».

Крім вищенаведеного, суд звертає увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням податкового кредиту, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Слід зазначити, що у відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення адміністративного позову може, зокрема, прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України не містить такого способу захисту, як визнання рішення, у тому числі, податкового повідомлення-рішення, недійсним.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення вищезазначених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість і застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 20.02.2014 року №0000692201 та № 0000702201, а, відтак, останні підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.02.2014 року №0000692201 та № 0000702201 з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.02.2014 року №0000692201 та № 0000702201.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок