Ухвала

від 10.07.2014 по справі 310/3677/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3152/14 Головуючий у 1 інстанції: Парій О.В.

2014 р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„10" липня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Стрелець Л.Г., Каракуші К.В.

при секретарі: Хомяк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарська Компанія „КиЕв" про визнання недійсними договорів оренди землі, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ТО„ѳльськогосподарська Компанія „КиЕв" про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

У позові зазначав, що є власником двох земельних ділянок, а саме, на підставі Державного акту про право власності землю ІІ-ЗП 067872 йому належить земельна ділянка площею 22,5918 га (кадастровий номер 220681000:01:001:0062), яка знаходиться на території Берестівська сільськї ради Бердянського району Запорізької області, ділянка площею 8,2331 га (кадастровий номер - 2320681000:01:001:0044), яка також знаходиться на території Берестівська сільськї ради Бердянського району Запорізької області, була отримана у спадщину відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 листопада 2012 року, після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Після оформлення спадщини, дізнався, що на земельну ділянку площею 8,2331 га існує договір оренди між ОСОБА_3 та ТОВ «СК КиЕв» від 28 березня 2008 року, терміном на 10 років (до 31 грудня 2017 року). Умовами п. 40 зазначеного договору оренди передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Оскільки право власності на вказану земельну ділянку перейшло до нього, позивач вважає, що це є підставою для розірвання договору оренди. Крім того, в даному договорі оренди відсутня істотна умова, а саме, щодо умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки» відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» зі змінами від 16.09.2008 року. Вказує, що ця обставина мала стати підставою для відмови в державній реєстрації договору та є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», оскільки договір був зареєстрований після вступу в дію даної норми.

Щодо земельної ділянки площею 22,5918 га, то йому було відомо про те, що відповідач користується зазначеною земельною ділянкою, хоча договір оренди він не підписував.

21 серпня 2013 року він звернувся до керівництва ТОВ «СК «КиЕв» із заявою про виділення вказаних земельних ділянок йому в натурі, оскільки має намір самостійно їх обробляти, однак отримав від відповідача відмову.

З листа-відповіді дізнався, що існує зареєстрований договір оренди земельної ділянки площею 22,5918 га, але зазначений договір оренди від 23 березня 2012 року він із ТОВ «СК КиЕв» не підписував, переговорів про підписання не вів, ніякі умови ні з ким не погоджував.

Вважає, що представники ТОВ «СК «КиЕв», підробивши його підпис, зареєстрували даний договір, не повідомивши його про це.

Крім того, зазначає, однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення та перегляду та відповідальності за її несплату.

Між тим, у п. 9 договору оренди зазначено, що загальна вартість орендної плати складає не менше 3% від нормативної грошової оцінки, яка становить 5340,28 грн. Оскільки ж земельна ділянка складається з трьох паїв (п.п.36,37,38), то нормативна грошова оцінка повинна була складати не 178009,30 грн., а 534027,90 грн., отже орендна плата мала складати не 5340,28 грн., а 16020,84 грн., що, на його думку, є порушенням істотної умови договору та вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати недійсними: договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,2331 га, (кадастровий номер 2320681000:01:001:0044) від 28 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «СК КиЕв», який зареєстрований в Державному реєстрі земель 17 вересня 2008 року за № 040826500585; договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 22,5918 га, (кадастровий номер 220681000:01:001:0062) від 23 березня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «СК КиЕв», який зареєстрований в державному реєстрі земель 27 липня 2012 року за № 232068104002745; стягнути з відповідача суму судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 травня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсним договору оренди від 23 березня 2012 року скасувати та ухвалити в цій часині нове, яким задовольнити зазначені вимоги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержєанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання недійсним договору від 23 березня 2012 року оренди земельної ділянки площею 22,5918 га, суд виходив із того, що при укладанні вказаного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України „Про оренду землі".

Допустимих же доказів на підтвердження доводів про те, що підпис позивача у названому договорі був підроблений представники ТОВ «СК «КиЕв», вказана угода ним не підписувалася і волевиявлення на її укладання він не мав, по справі надано не було.

Такі висновки суду грунтуються на матеріалах справи й погоджуються з вимогами норм матеріального права та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 10, ч.1 ст.11, ч.1 ст. 60 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 179 ЦПК предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення спору (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Згідно з частинами 1-3 ст. 215 цого Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що відповідно до Державного акта про право власності землю серії ІІ-ЗП 067872, виданого ОСОБА_2 18 квітня 2002 року на підставі рішення виконкому Берестівської сільської ради № 83 від 28.12.2001 року, він є власником земельної ділянка площею 22,5918 га (кадастровий номер 220681000:01:001:0062), яка розташована на території Берестівська сільськї ради Бердянського району, землі колишнього КСП ім. Кірова, ДП№ 3,п.36, 37, 38(а.с.23).

Між ОСОБА_2 та ТО„ѳльськогосподарська Компанія „КиЕв" був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки від 23 березня 2012 року, що зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам", про що в державному реєстрі земель здійснений запис від 27.07.2012 року за № 232068104002745(а.с.7-12).

Звертаючись до суду з позовом про визнання зазначеного договору недійсним, позивач посилався як на те, що вказаний договір ним не підписувався, так і на те, договір не містить всіх істотних умов, оскільки у п. 5 договору зазначена грошова оцінка земельної ділянки, що складає оцінку за один пай, у той час, як передана в оренду земельна ділянка складається з трьох паїв.

Враховуючи заявлені вимоги, предметом доказування у справі були, зокрема, обставини про вільне волевиявлення ОСОБА_2 при укладанні договору оренди земельної ділянки площею 22, 5918 га з ТО„ѳльськогосподарська Компанія „КиЕв" 23 березня 2012 року.

Нормами ч.2 ст. 59, ч.4 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.2 ст. 218 ЦК України заперечення факту вчинення правочину не може ґрунтуватися на свідченнях осіб, які є сторонами та свідками у такій справі.

Оскільки ж доводи позивача про те, що він не підписував договір оренди від 23 березня 2012 року, а також акт прийому-передачі земельної ділянки та акта визначення меж земельної ділянки у натурі, належними та допустимими доказами, а саме, висновком почеркознавчої експертизи, не підтверджені, то суд правомірно не прийняв їх до уваги.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачу роз"яснювалися його права щодо можливості подавати відповідні докази і заявляти відповідні клопотання, однак ОСОБА_2 під час розгляду справи судом першої інстанції зазначені права реалізовані не були.

За вказаних обставин посилання в апеляційній скарзі не юридичну необізнаність ОСОБА_2, як на поважну причину того, що по справі не була проведена відповідна почеркознавча експертиза, не є переконливими.

Щодо посилань ОСОБА_2, як на окрему підставу позову, на те, що спірний договір не містить всіх істотних умов, а саме, про орендну плату із зазначенням її розміру, то вказані доводи суд визнав безпідставними, оскільки вони спростовуються змістом та умовами оспорюваного договору.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою

Розмір, форма і строк внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди, а згідно ст. 15 зазначеного Закону, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форми платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотними умовами договору оренди землі.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індекса інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди

Судом встановлено, що у п.2 договору оренди від 23 березня 2012 року вказано, що об"єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 22,5918 га, розташована на території Берестівської сільської ради, землі колишнього КСП ім. Кірова, ДП№ 3, п.36,37,38, отже зазначено, що ділянку складають 3 паї.

У п.5 договору зазначено, що грошова оцінка земельної ділянки становить 178009 грн.30 коп., виходячи із витягу відділу Держкомзему у Бердянському районі № 758/001623 від 23.03.2012 року про середню вартість одного паю, а у п.9 визначено, що загальна вартість орендної плати складає не менше 3% від нормативної оцінки, яка становить 5340, 28 грн. 28 коп.

При цьому у п. 9 договору сторонами визначена щорічна орендна плата в натуральній формі: 6000 кг зерна, з них 4500 кг - фуражного зерна, 1500 кг продовольчого зерна, 150 л соняшникової олії, 18 куб. м питної води; оранка городу до 1,8 га, ритуальні послуги на суму 2550 грн., 300 кг борошна.

За вказаних обставин правових підстав для визнання договору оренди від 23 березня 2012 року недійсним з підстав відсутності у ньому умов щодо орендної плати, судом не встановлено.

Посилання ОСОБА_2 на те, що отримана ним у відповідності до умов договору орендна плата у натуральній формі за розміром не відповідала нормативній оцінці земельної ділянки, оскільки остання складається не з одного, а з трьох паїв, не є підставами недійсності договору, передбаченими ст. 15 Закону України „Про оренду землі", враховуючи, що вказані твердження пов"язані з питанням порушення орендарем передбаченого ст. 24 Закону права орендодавця на отримання орендної плати, що, в свою чергу, у разі доведеності, може бути підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Між тим, вимоги про розірвання договору оренди ОСОБА_2 у даній справі не заявлялись, а повноважень самостійно змінювати предмет та підстави заявленого позову суд в силу встановленого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, не має.

Таким чином, при ухваленні рішення в оскаржуваній частині суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального або процесуального права, які являються обов"язковою підставою для скасування судового рішення в оскаржуваній частині.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 травня 2014 року по даній справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: