Рішення

від 15.07.2014 по справі 910/8110/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8110/14 15.07.14

За позовом комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до комунального позашкільного навчального закладу "Київська мала академія наук учнівської молоді"

про стягнення 38 610,91 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Мазурок Я.В. (дов. № 155/1/11-5995 від 30.12.13)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява КП "Київжитлоспецексплуатація" до Комунального позашкільного навчального закладу "Київська мала академія наук учнівської молоді" про стягнення 38 610,91 грн.

Ухвалою суду від 05.05.2014 суддя Дупляк О.М. порушила провадження у справі № 910/8110/14.

Розпорядженням керівника апарату суду О.М. Кривенко у зв`язку з тривалим лікарняним судді Дупляк О.М., відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу повторним автоматичним розподілом передано судді Головатюку Л.Д.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.06.2014 суддя Головатюк Л.Д. прийняв до свого провадження справу № 910/8110/1 за позовом КП "Київжитлоспецексплуатація" до комунального позашкільного навчального закладу "Київська мала академія наук учнівської молоді" про стягнення 38 610,91 грн. Розгляд справи призначено на 01.07.2014.

В судове засідання 01.07.2014 прибув представник позивача, надав пояснення по справі.

Представник відповідача 01.07.2014 не прибув, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладено на 15.07.2014.

Судом встановлено, що 30.05.2014 позивач подав суду заяву про збільшення позовних вимог у зв'язку зі збільшенням як суми основного боргу, так і штрафних санкцій, відповідно до якої просить стягнути з відповідача:

- основний борг в сумі 38 769,12 грн.;

- інфляційні втрати в сумі 1763,05 грн.;

- 3% річних в сумі 438,14 грн.;

- пеню в сумі 1513,20 грн.;

- судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Враховуючи правила ст. 22 ГПК України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, а спір розглядається, виходячи зі збільшеної ціни позову.

При розгляді даної заяви суд бере до уваги п.3.10. Поставнови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 № 01-08/369, в яких зазначено, що в разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Суд прийняв вищезазначену заяву про збільшення позовних вимог.

В судове засідання 15.07.2014 прибув представник позивача, надав пояснення по справі, збільшені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 15.07.2014 не прибув, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду від 01.07.2014 отримана відповідачем 04.07.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01010 2608080 1 (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2011 між комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі- позивач, підприємство за договором) та комунальним позашкільним навчальним закладом "Київська мала академія наук учнівської молоді"(далі-відповідач, споживач за договором) було укладено договір №1839 про надання послуг на теплопостачання, технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів (з подальшою пролонгацією)(далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат, обслуговування та утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Дегтярівська, 31 літ А.

Пунктами 2.2.1, 2.2.2 Договору передбачено, що позивач зобов'язаний розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займаній споживачем (звернення-доручення); надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (додаток 1), проводити засобами Дирекції як структурного підрозділу підприємства технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією.

В додатку № 2 до Договору сторонами встановлено порядок розрахунків за теплову енергію, що споживається відповідачем.

Пунктом 2 Додатку № 2 передбачено, що споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 3 Додатку № 2 сплату за вказаним в п. 2 цього додатку документами, споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця, при цьому в разі, якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати фактична кількість спожитої теплової енергії згідно з табуляграмами МВРТ (на підставі показників теплолічильників) та розрахунку теплових витрат на абонентському уводі) за попередній місяць. Абонентам, що не мають приладів обліку: щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача в розрахунковому періоді на підставі табуляграм МВРТ.

Згідно з п. 3.5 додатку № 2 крім сплати вартості спожитої теплової енергії споживач сплачує на рахунок підприємства вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньо будинкових систем та інженерного обладнання відповідно до додатку № 1 з оформленням актів виконаних робіт.

Згідно із п. 2.3.6. договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) Дирекції по експлуатації нежилих будинків (філії КП "Київжитлоспецексплуатація") вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

У зв'язку з тим, що КП "Київжитлоспецексплуатація" (Дирекція по експлуатації нежилих будинків) займається технічним обслуговуванням систем теплопостачання у згаданому будинку, було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді між АК "Київенерго" та позивачем про те, що позивач сплачує за постачання теплової енергії повністю за будинок, а сам ці кошти отримує з орендарів та власників, з якими, в свою чергу, він має договір про надання послуг по теплопостачанню.

Загальна сума вартості теплопостачання на будинок розподіляється між споживачами цього будинку (нежилого приміщення) пропорційно до площі, яку вони займають на підставі договорів оренди та договорів купівлі-продажу. Згідно з ^цими розрахунками кожному споживачу направляються щомісячно платіжні вимоги-доручення для сплати за теплову енергію та технічне обслуговування. За теплову енергію, яка фактично була надана в приміщення, яке займає Комунальний позашкільний навчальний заклад "Київська мала академія наук учнівської молоді", оплата не надійшла.

В порушення умов договору та чинного законодавства України відповідач не оплатив надані позивачем послуги і станом на день розгляду справи заборгованість комунального позашкільного навчального закладу "Київська мала академія наук учнівської молоді" перед позивачем за договором складає 38 769,12 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою від 30.01.2014 про погашення заборгованості, але заборгованість не було ліквідовано повністю.

Отже, станом на 23.04.2014 відповідач заборгував позивачу за період квітень 2013 року - квітень 2014 року 38 769,12 грн. вартості теплової енергії, що вбачається з розрахунків фактичної вартості теплової енергії, які зроблено на підставі табуляграм ПАТ «Київенерго» відповідно до Розпорядження КМДА про встановлення тарифів на теплову енергію, та технічного обслуговування системи центрального опалення, яке нараховано згідно із калькуляціями від 24.02.2011, на підставі п. 2.3.6 договору та п 3.5 додатку №2 до договору.

Підтвердженням отримання відповідачем послуг з теплопостачання і технічного обслуговування є підписані сторонами акти прийому виконаного опалення № 1839/1304 за квітень 2013, № 1839/1305 за травень 2013 року та інші(в матеріалах справи).

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 38 769,12 грн.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Пунктом 3.4 додатку № 2 до договору встановлено, що випадку несплати за користування послугами, вказаними у цьому договорі, до кінця розрахункового періоду підприємство нараховує споживачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

У відповідності до положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем, останній нарахував відповідачеві пеню на підставі пункту 3.4 додатку № 2 до договору, яка складає 1513,20 грн.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 1513,20 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем вона розрахована арифметично вірно.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 438,14 грн. та інфляційні збитки в сумі 1763,05 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 438,14 грн., інфляційні збитки становлять 1763,05 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального позашкільного навчального закладу "Київська мала академія наук учнівської молоді" (01010, м. Київ, Печерський район, вул. Івана Мазепи, буд. 13, код ЄДРПОУ 37318438) на користь комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, Шевченківський район, вул. Володимирська, буд. 51А, код ЄДРПОУ 03366500) основний борг в розмірі 38 769(тридцять вісім тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 12 коп., інфляційні збитки в сумі 1763(одна тисяча сімсот шістдесят три) грн. 05 коп., 3% річних в сумі 438(чотириста тридцять вісім) грн. 14 коп., пеню в сумі 1513(одна тисяча п'ятсот тринадцять) грн. 20 коп. та судовий збір в розмірі 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 21.07.2014