Рішення

від 08.07.2014 по справі 917/900/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 р. Справа № 917/900/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонасервіс", 09100, Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, вул. Київська, 84В

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Докучаєвські чорноземи", 39500, Полтавська область, м. Карлівка, вул. Великотирнівська, 51

про стягнення 90493,41 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Примаченко В.О.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 08.07.2014 року після виходу з нарадчої кімнати згідно ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 90493,41 грн. боргу згідно договору поставки № 93/3-2013 від 27.02.2013 року, в т.ч. 62278,00 грн. основного боргу та 28215,41 грн. пені.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 55), відзиву на позовну заяву до суду не надав.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення даного спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо і господарський суд повідомляв належним чином відповідача про час, дату та місце проведення судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біонасервіс" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Докучаєвські чорноземи" (відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 93/3-2013 від 27.02.2013 року (а.с. 21-23), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця біологічні препарати і інші засоби (далі - товар) у кількості й асортименті згідно зі специфікаціями, а також видатковими накладними, а покупець - прийняти і оплатити препарат на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

У відповідності до п. 8.1. договору поставки № 93/3-2013 від 27.02.2013 року (далі - договір) цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині взаєморозрахунків, оплати штрафних санкцій та гарантійних зобов'язань - до повного їх здійснення.

Згідно п. п. 6.1., 6.3. договору поставка товару за даним договором здійснюється у погоджений сторонами та зазначений у специфікації строк.

Відповідно до п. п. 3.2., 3.3. договору ціна товару визначається залежно від виду товару, який зазначено у специфікаціях та накладних. Загальна сума договору визначається як сумарна вартість товару за весь період дії даного договору згідно з оформленими документами.

У відповідності до п. 3.4. договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку в порядку 100% передоплати, якщо інше не передбачено специфікацією до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було підписано специфікацію № 1 до спірного договору (а.с. 24), за умовами якої постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар на загальну суму 417540,00 грн. (з ПДВ) на підставі його усної або письмової заявки (п. п. 1, 2 специфікації).

Згідно п. 5 специфікації оплата за поставлений товар здійснюється наступним чином:

- 30% від суми, вказаної у специфікації (125262,00 грн. з ПДВ), - до 01.04.2013 року;

- 30% від суми, вказаної у специфікації (125262,00 грн. з ПДВ), - до 15.05.2013 року;

- 40% від суми, вказаної у специфікації (167016,00 грн. з ПДВ), - до 01.09.2013 року.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу обумовлений договором та специфікацією до нього товар на загальну суму 417540,00 грн., що підтверджується наданими до справи копіями видаткових накладних за № РН-0000867 від 22.04.2013 року на суму 355500,00 грн., № РН-0001286 від 14.05.2013 року на суму 31020,00 грн., № РН-0001693 від 13.06.2013 року на суму 31020,00 грн. (а.с. 8, 10, 12). Товар був одержаний відповідачем через уповноваженого представника на підставі виданих йому довіреностей (а.с. 9, 11, 13).

Разом із тим, відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов'язань за одержаний товар розрахувався з позивачем лише частково на загальну суму 355262,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (а.с. 58-60).

24.02.2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією за № 39 від 21.02.2014 року (а.с. 15-17) про погашення заборгованості. Дана претензія була одержана відповідачем 28.02.2014 року, про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 20), однак залишена без реагування.

За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача залишок заборгованості в розмірі 62278,00 грн., а також пеню за період з 16.05.2013 року по 09.04.2014 року в розмірі 28215,41 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець у свою чергу - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. ст. 692, 694 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату товару, а також терміни його виконання встановлено п. п. 1.1., 3.1., 3.4. договору, п. 5 специфікації.

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі правовідносин з приводу поставки товарів, обсяги та вартість поставленого згідно договору товару, факт наявності заборгованості в сумі 62278,00 грн. за поставлений товар та факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 62278,00 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно приписів ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 7.3. договору за порушення терміну розрахунків покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості за весь період прострочення (до моменту повної оплати). Сторони дійшли згоди не застосовувати приписи п. 6 ст. 232 ГК України.

В ході перевірки розрахунку суми пені (а.с. 14) судом встановлено, що позивачем під час його виконання не враховано часткових оплат відповідачем суми заборгованості.

Так, позивачем нараховано 15069,19 грн. пені на заборгованість в розмірі 125262,00 грн. за період з 16.05.2013 року по 09.04.2014 року та 13146,22 грн. пені на заборгованість в розмірі 167016,00 грн. за період з 01.09.2013 року по 09.04.2014 року. Погашення заборгованості здійснювалось відповідачем платіжними дорученнями № 44 від 26.04.2013 року на суму 125262,00 грн., № 2890 від 01.10.2013 року на суму 200000,00 грн., № 4243 від 30.12.2013 року на суму 30000,00 грн. Отже, під час нарахування пені позивачем не враховано оплат від 01.10.2013 року та від 30.12.2013 року.

За таких обставин судом за допомогою ІАЦ "Ліга" здійснено власний розрахунок пені за період з 16.05.2013 року по 09.04.2014 року наступним чином:

- за період з 16.05.2013 року по 02.09.2013 року (31.08.2013 року та 01.09.2013 року припадають на вихідні дні) на суму заборгованості в розмірі 125262,00 грн. пеня склала 5298,75 грн.;

- за період з 03.09.2013 року по 30.09.2013 року на суму заборгованості в розмірі 292278,00 грн. пеня склала 2914,77 грн.;

- за період з 01.10.2013 року по 29.12.2013 року на суму заборгованості в розмірі 92278,00 грн. пеня склала 2957,95 грн.;

- за період з 30.12.2013 року по 09.04.2014 року на суму заборгованості в розмірі 62278,00 грн. пеня склала 2240,30 грн.

Загальна сума пені, що підлягає стягненню, становить 13411,77 грн.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин даної справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Докучаєвські чорноземи" (39500, Полтавська область, м. Карлівка, вул. Великотирнівська, 51, код згідно ЄДРПОУ 34274875) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонасервіс" (09100, Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, вул. Київська, 84В, код згідно ЄДРПОУ 35813154) - 62278,00 грн. боргу, 13411,77 грн. пені та 1528,12 грн. судового збору .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 14.07.2014 року.

Суддя Гетя Н.Г.