Ухвала

від 17.07.2014 по справі 0907/2-4261/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0907/2-4261/2011

Провадження № 22-ц/779/1559/2014

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Меленко О.Є.

секретаря Яковин М.Я.,

з участю представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, інтереси якої представляє ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестсервіс» про визнання права власності на нерухоме майно, стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне виконання умов договору та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестсервіс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором за апеляційними скаргами ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестсервіс» на рішення Івано-Франківського міського суду від 16 травня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

в грудні 2010 року представник ОСОБА_3 ОСОБА_2 звернувся до суду з первісним позовом, мотивуючи його тим, що між ТОВ «Будінвестсервіс» та ОСОБА_3 08.01.2006 року укладено договір № 1203 дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 та додаткову угоду від 19.06.2008 року, згідно яких термін здачі будинку 3-й квартал 2008 року. Оскільки відповідач в обумовлений договором строк роботи не виконав, уточнивши позовні вимоги просив визнати за ОСОБА_3 право власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 та гараж АДРЕСА_1 за цією ж адресою, стягнути неустойку (пеню) в розмірі 89 965,20 грн. та судові витрати.

В серпні 2011 року ТОВ «Будінвестсервіс» звернулося із зустрічним позовом, в якій посилаючись на порушення ОСОБА_3 графіку платежів, просило стягнути заборгованість за договором від 08.01.2006 року та додаткової угоди від 09.02.2009 року в сумі 146 024,20 грн. та судові витрати.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 07.11.2012 року позови об'єднано в одне провадження.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 травня 2014 року первісний позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 96,3 кв.м. та гараж АДРЕСА_1, загальною площею 18,3 кв.м. Вирішено питання судових витрат. В задоволенні решти заявлених вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ТОВ «Будінвестсервіс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що всупереч умовам договору № 1203 дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку протягом 2008-2014 років відповідач не повідомив ОСОБА_3 про здачу будинку в експлуатацію, відмовився підписати акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_1 та гаражу АДРЕСА_1 і передати їй у власність зазначені приміщення, натомість в односторонньому порядку безпідставно вимагав сплатити заборгованість в розмірі 146024,20 грн. Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення пені в розмірі 89 965,20 грн. за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року за квартиру та з 01.06.2009 року по 01.06.2010 року за гараж, суд не врахував, що вищезазначений договір є дійсним на сьогоднішній день, так як з боку відповідача не виконано всіх умов договору, а саме не передано у власність ОСОБА_3 квартиру і гараж згідно акту прийому-передачі та не надано документи, необхідні для оформлення права власності на зазначені приміщення. Судом не взято до уваги, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 02.07.2013 року ТОВ «Будінвестсервіс» відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про розірвання договору № 1203 дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1. Умови договору складено ТОВ «Будінвестсервіс» таким чином, щоб в майбутньому уникнути відповідальності за несвоєчасну здачу будинку в експлуатацію. Зі сторони ТОВ «Будінвестсервіс» не надано жодних доказів, що прострочення виконання зобов'язання сталось внаслідок непереборної сили або з вини позивача. Також, судом невірно застосовано норми Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", так як положення ст. 4 цього Закону стосуються лише правовідносин щодо розірвання договорів, а в даній справі питання щодо розірвання договору не розглядалося. Тому просить оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за невиконання зобов'язань скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Будінвестсервіс» на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) в розмірі 89965,20 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Будінвестсервіс» посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що відповідно до договору остаточний розрахунок проходить на протязі 10 днів після здачі будинку в експлуатацію. На час укладення договору термін введення будинку в експлуатацію був встановлений на 3-й квартал 2008 року. Згідно п. 4 додаткової угоди від 09.02.2009 року кінцевий термін оплати гаража 31.05.2009 року. Згідно п. 2.7. договору остаточний розрахунок має бути проведений згідно ціни, вказаної в договорі та уточнених площ приміщень об'єкта по даних БТІ. Судом не враховано, що 20.12.2009 року Івано-Франківським ОБТІ складено технічний паспорт на багатоповерховий житловий будинок, відповідно до фактичних замірів різниця між проектною та фактичною площею склала 1,43 кв.м, що в сумі становить 5632,77 грн. 31.12.2009 року інспекцією Держархбудконтролю засвідчено відповідність будинку проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджено його готовність до експлуатації. Тому остаточний розрахунок ОСОБА_3 повинна була провести 10 січня 2010 року. Розрахунки по договору проводились невчасно, що надає право ТОВ «Будінвестсервіс» на стягнення неустойки. Оскільки ОСОБА_3 порушувався графік сплати зобов'язань по договору, тому ТОВ «Будінвестсервіс» відповідно до ст. 534 ЦК України та п. 5.4 договору про дольову участь здійснювало стягнення неустойки за рахунок поточних платежів. Відповідно сума, що підлягала подальшій сплаті, є заборгованістю по договору, а не неустойкою. Товариство не пропустило трьохрічний термін позовної давності, так як звернулося до суду 29.08.2011 року, тоді як останній платіж ОСОБА_3 повинна була внести до 10.01.2010 року. Тому просить оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Будінвестсервіс» скасувати, ухвалити рішення, яким даний позов задоволити повністю, в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «Будінвестсервіс» про стягнення пені та задоволення вимог про визнання права власності, рішення залишити без змін.

Вищевказане судове рішення в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 та гараж АДРЕСА_1 не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не переглядається судом апеляційної інстанції.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 свою апеляційну скаргу підтримав, доводи апеляційної скарги ТОВ «Будінвестсервіс» заперечив. ТОВ «Будінвестсервіс» подало клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід відхилити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.01.2006 року між ТОВ «Будінвестсервіс» та ОСОБА_3 укладено договір № 1203 дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 та додаткову угоду від 19.06.2008 року. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_3 приймає дольову участь в будівництві вказаного багатоквартирного житлового будинку, а саме квартири АДРЕСА_1 згідно додаткової угоди від 19.06.2008 року), загальною площею 94,87 кв.м.

09.02.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду, згідно якої ТОВ «Будінвестсервіс» зобов'язаний передати у власність ОСОБА_3 гараж АДРЕСА_1 загальною площею 18,52 кв.м.

Листом за № 90 від 01.10.2008 року ТОВ «Будінвестсервіс» повідомило ОСОБА_3 про перенесення терміну здачі будинку на 4-й квартал 2008 року. Такий термін прийнято сторонами до відома, без внесення змін до існуючих договорів.

Своїх зобов'язань ТОВ «Будінвестсервіс» за вказаним договором і додатковими угодами по наданню квартири та гаражу не виконало, внаслідок чого 15.09.2010 року ОСОБА_2 направив претензію щодо підписання акту прийому-передачі та фактичної передачі у приватну власність ОСОБА_3 зазначених приміщень. У свою чергу листом за № 16 від 14.10.2010 року ТОВ «Будінвестсервіс» повідомило ОСОБА_2, що для передачі ОСОБА_3 квартири і гаражу, йому необхідно з'явитися в офіс товариства та підписати акт прийому-передачі квартири.

22.10.2010 року листом за № 17 ТОВ «Будінвестсервіс» повідомило ОСОБА_2 про наявну заборгованість в сумі 141 759,01 грн., яка складається з: пені в сумі 129 982,53 грн., 3 % річних в розмірі 2 166,43 грн. та розрахунок індексу інфляції в розмірі 9 610,05 грн.

За несвоєчасну оплату згідно п. 3.1 та 3.3 договору ОСОБА_3 сплачує ТОВ «Будінвестсервіс» пеню в розмірі 0,5 % від недовнесеної суми за кожен день прострочення (п. 5.1 договору). За несвоєчасне виконання ТОВ «Будінвестсервіс» зобов'язань згідно п. 4.1 (введення в експлуатацію) товариство сплачує ОСОБА_3 пеню в розмірі 0,05 % від вартості об'єкту за кожен день прострочення (п. 5.5 договору).

Відмовляючи в первісному позові ОСОБА_3 в частині стягнення пені та в зустрічному позові ТОВ «Будінвестсервіс», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 виконала умови даного договору щодо визначеної суми договорів по квартирі - 379 325 грн., однак нею несвоєчасно сплачувались всі платежі, що підтверджується квитанціями про оплату. В свою чергу ТОВ «Будінвестсервіс» також порушило умови договору щодо строку введення в експлуатацію будинку. Таким чином кореспондуючий обов'язок дольовика внести своєчасно і в повному обсязі платежі, якщо це обумовлено умовами договору, призводить до обов'язку іншої сторони замовника будівництва своєчасно забезпечити виконання робіт та передати квартиру.

Тому суд не вважав доведеними обґрунтування як позивача, так і відповідача щодо порушень умов договору з несвоєчасної оплати платежів та відповідно введення в експлуатацію будинку, і як наслідок здійсненого нарахування неустойки щодо такого порушення та 3 % річних, а також інфляційних втрат, як такого, що вчинено з безпосередньої вини кожного з них.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Тобто, зобов'язання є правовим зв'язком між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Уклавши 08 січня 2008 року договір № 1203 дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, ТОВ «Будінвестсервіс» і ОСОБА_3 в належній формі досягли згоди з усіх умов договору та взяли на себе відповідні зобов'язання, які згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано апелянтами, ОСОБА_3 виконано умови договору щодо визначеної суми договорів по квартирі, однак нею несвоєчасно сплачувалися всі платежі, у свою чергу ТОВ «Будінвестсервіс» також порушило умови договору щодо строку введення будинку в експлуатацію.

За ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд першої інстанції врахував, що у зв'язку із простроченням ТОВ «Будінвестсервіс» введення будинку в експлуатацію ОСОБА_3 не мала змоги виконати умови, зазначені в договорах і її вина в цьому відсутня.

Відповідно до змісту ст. ст. 599, 601 ЦК України за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки грошове зобов'язання ОСОБА_3 є складовою частиною іншого зобов'язання, яке випливає із договору дольової участі, воно полягає у сплаті вартості квартири та гаражу, тому пеня за несвоєчасну оплату вартості квартири та гаражу, інші штрафні санкції не підлягають зарахуванню в порядку, встановленому ст. 534 ЦК України, а застосовуються у судовому порядку.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає необґрунтованим посилання ТОВ «Будінвестсервіс» на застосування ним положень ст. 534 ЦК України щодо зарахування отриманих від ОСОБА_3 грошових коштів в рахунок погашення пені, штрафу, процентів та на п. 5.4 договору від 08.01.2006 року № 1203 дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 в частині стягнення неустойки (пені) та відмову в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Будінвестсервіс» до ОСОБА_3

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. При цьому, судом всебічно, повно й об'єктивно з'ясовано обставини справи та надана їм належна оцінка.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційні скарги ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестсервіс» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А.

Меленко О.Є.