Постанова

від 16.07.2014 по справі 820/6105/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2014 р. справа №820/6105/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Гумінській Л.М.,

за участі сторін:

представників позивача - Капустіна Г.В., Кощій О.В.,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "СПРИНТЕР" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Дочірнє підприємство "СПРИНТЕР", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 08.10.2013 року № 0000932212.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача, які містяться в акті «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Спринтер» (код ЄДРПОУ 30534106) з питання правомірності відображення в податковому обліку, у т.ч. формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ, операцій з придбання товарів у ТОВ «Паритет-Агро» (код ЄДРПОУ 31642413) за період листопад - грудень 2012 р. по ланцюгу постачання з ПВКП «Сіолл» (код ЄДРПОУ 26457062) та їх використання у господарській діяльності» № 138/20-33-01-07/30534106 від 23.08.2013 р. є необґрунтованими та незаконними, оскільки зроблені на підставі припущень та перевірки не самого позивача, а його контрагенту. Також зазначав, що угоди, укладені між ним та ТОВ «Паритет-агро» носять реальний характер, при виконанні яких складались всі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, які передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Представники позивача у судовому засіданні підтримали правову позицію, викладену у позовній заяві, та просили адміністративний позов задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Відповідач надав до суду заперечення на адміністративний позов, в яких, вказав, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Паритет-агро», зазначені в акті перевірки, не відбулися, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до Довідки АА №846864 з ЄДРПОУ від 04.04.2013 року, Дочірнє підприємство "Спринтер" (код ЄДРПОУ 30534106) зареєстроване як юридична особа 24.09.1999 року; місцезнаходження юридичної особи: 61071, м. Харків, пров. Новожанівський, 11 (Т.1, а.с.164).

Фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, за результатами якої складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Спринтер» (код ЄДРПОУ 30534106) з питання правомірності відображення в податковому обліку, у т.ч. формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ, операцій з придбання товарів у ТОВ «Паритет-Агро» (код ЄДРПОУ 31642413) за період листопад - грудень 2012 р. по ланцюгу постачання з ПВКП «Сіолл» (код ЄДРПОУ 26457062) та їх використання у господарській діяльності» (далі по тексту - Акт перевірки - Т.1, а.с.12-34).

На підставі Акту перевірки відповідачем 08.10.2013 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000932212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 650 334,00 грн. (з них 433 556,00 грн. за основним платежем та 216 778,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) - Т.1, а.с.11.

Судом встановлено, що ДП «СПРИНТЕР» мало взаємовідносини з ТОВ «Паритет-агро».

На час виникнення спірних правовідносин Товариство з обмеженою відповідальністю «Паритет-агро» (код за ЄДРПОУ 31642413) було зареєстровано як юридична особа, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 070255 від 31.10.2001р., запис в ЄДРПОУ № 1 480 105 0001 023316, також витяг з ЄДРПОУ від 23.04.2014р. ТОВ «Паритет-агро» перебуває на обліку в Основ'янській ОДПІ м.Харкова згідно довідка про взяття на облік платника податків від 23.02.2006р. № 327, також було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва платника ПДВ № 29026632 від 13.03.2006р. Тобто, ТОВ «Паритет-агро» мало необхідний обсяг цивільної правосуб'єктності (Т.1, а.с.72-79).

Між позивачем (Покупець) та ТОВ «Паритет-агро» (Продавець) 28.09.2012 р. було укладено договір поставки № 2809МСП, за яким Продавець зобов'язується поставляти товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах договору (Т.1, а.с. 35).

Відповідно до п. 1.2. договору № 2809МСП від 28.09.2012р. найменування Товару, кількість, якість, ціна одиниці Товару, вартість партії Товару, строки поставки та умови оплати узгоджуються Сторонами додатково та фіксуються в додатках. На виконання вказаного положення договору між позивачем та ТОВ «Паритет-агро» укладено додатки №1 від 28.09.12р., №2 від 13.11.12р., №3 від 19.11.12р., №4 від 20.11.12р., №5 від 26.11.12р. до договору № 2809МСП від 28.09.2012 р. Договором № 2809МСП від 28.09.2012 р. та вказаними додатками до нього передбачено поставку олії соняшникової нерафінованої невимороженої 1 сорту в загальній кількості 1480тонн +/-5%. Визнано такими, що не відносяться до господарської діяльності позивача, частину поставок за додатками №№ 3,4,5 до договору, предметом яких був товар виробництва ПВКП «Сіолл» в загальній кількості 260,98тонн (Т.1, а.с.134-139). Належне виконання позивачем та ТОВ «Паритет-агро» Договору № 2809МСП від 28.09.2012 р. в іншій частині не заперечується сторонами.

За умовами додатку №3 від 19.11.12р. до договору № 2809МСП від 28.09.2012 р. продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану невиморожену 1 сорту (товар) у кількості 260 т (+/- 5%) за ціною 9800,00грн./тонна на умовах СРТ НП «Терминал - Укрхарчозбутсиовина», Дніпро-Бугський морський порт (ДБМП), м. Миколаїв (далі Термінал).

За умовами додатку №4 від 20.11.12р. до договору № 2809МСП від 28.09.2012 р. продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану невиморожену 1 сорту (товар) у кількості 60 т (+/- 5%) за ціною 9900,00грн./тонна на умовах СРТ НП «Терминал - Укрхарчозбутсиовина», Дніпро-Бугський морський порт (ДБМП), м. Миколаїв.

За умовами додатку №5 від 26.11.12р. до договору № 2809МСП від 28.09.2012 р. продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану невиморожену 1 сорту (товар) у кількості 300 т (+/- 5%) за ціною 10130,00грн./тонна на умовах СРТ НП «Терминал - Укрхарчозбутсиовина», Дніпро-Бугський морський порт (ДБМП), м. Миколаїв.

Копія договору про надання послуг між позивачем та СРТ НП «Терминал - Укрхарчозбутсиовина» №04/12/12-ДПС/147 від 04.12.2012 року наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.140).

Товар був переданий у власність Покупця згідно з актами про виконання зобов'язань по поставці товару № 601 від 28.11.2012р., № 622 від 01.12.2012р., № 625 від 05.12.2012 р., № 630 від 07.12.2012 р., № 631 від 08.12.2012р., та прийнято уповноваженим працівником позивача В.Ф. Кощій, який перебував у трудових відносинах з позивачем (накази по особовому складу про прийом на роботу №395-к від 12.10.2012 року та звільнення з роботи №95-к від 15.04.2013 року - Т.1, а.с.36-40, Т.2, а.с.37-38).

Оплата за вказаний товар здійснювалась в безготівковій формі на підставі рахунків фактур № 520 від 28.11.2012р., № 534 від 01.12.2012р., № 541 від 05.12.2012 р., № 546 від 07.12.2012р., № 548 від 08.12.2012р., про що свідчать платіжні доручення з відмітками уповноваженого банку про виконання (Т.1, а.с.187-199, Т.2, а.с.32-36).

За результатами поставки товару ТОВ «Паритет-агро» склало та надало позивачу податкові накладні № 54 від 28.11.2012р., № 1 від 01.12.2012р., № 8 від 05.12.2012р., № 12 від 07.12.2012р., № 14 від 08.12.2012р., зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних згідно вимог Податкового кодексу України (Т.1, а.с.41-45).

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними. За фактом доставки партії товару та прийняття його за якістю Терміналом продавець направляв позивачеві повідомлення з долученням товарно-транспортних накладних з відміткою Терміналу. В матеріалах справи містяться сертифікати якості на поставлений товар, видані заводом виробником (Т.1, а.с.142-163).

З пояснень, наданих представником позивача, вбачається, що зберігання товару в ході здійснення спірних правочинів не здійснювалось. Товар вивозився автотранспортом з заводу виробника та спрямовувався до Терміналу, де розвантажувався того ж дня або наступного.

Суми ПДВ в розмірі 433 55,90 грн., сплачені у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ «Паритет-агро», включені позивачем до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за листопад та грудень 2012 року. Податкові накладні, видані позивачеві ТОВ «Паритет-агро», включені останнім до складу податкових зобов'язань за листопад та грудень 2012 року. Належне відображення спірних сум ПДВ в податковій звітності позивача та контрагента не заперечувалось сторонами по справі.

ДП «СПРИНТЕР» використало товар, отриманий за зазначеним договором, у подальшій господарській діяльності, що підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи, а саме: договором поставки №1311/01 від 13.11.2012 року з компанією Oleos Trading Limited, контрактом (купівля-продаж) №2266 від 23.11.2012 року з Allseeds Switzerland S.A., Швейцарія (Т.2, а.с.15-31).

Від спірних операцій Позивач отримав прибуток, що підтверджується довідкою стосовно фінансових результатів по операціях з ТОВ «ПАРИТЕТ-АГРО» (Т.1, а.с.44). Суд приходить до висновку про те, що за результатами спірних поставок досягнута ділова мета, їх здійснення було економічно та ринково обумовлене.

Таким чином, ТОВ «Паритет-агро» виконало свої зобов'язання за договором, а ДП «СПРИНТЕР» прийняло товар, оплатило його та використало у своїй господарській діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку та первинними документами.

Відповідачем у акті перевірки зазначено, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентом позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктом 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За результатами системного аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий ним товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, усі суми податкового кредиту у спірних правовідносинах підтверджені відповідними податковими накладними, а також належним чином складеними первинними документами.

Відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У ході перевірки відповідачем не встановлено та не відображено у акті перевірки наміру позивача отримати за вказаними вище договорами іншого результату, ніж придбання товару та отримання послуг. Досліджуючи надані позивачем та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом на виконання вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Доказів, які б вказували на відсутність реальності господарської операції за вказаними договорами поставки та надання послуг, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не надав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Суд зазначає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом базуються на висновках довідки Основ'янської ОДПІ м. Харкова від 29.07.2013 р. № 324/20-38-22-02-06/31642413 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Паритет-Агро» щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПВКП «Сіол» за період з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р.», якою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ТОВ «Паритет-Агро» та його контрагентом.

Дана обставина була покладена відповідачем в обґрунтування порушень вимог податкового законодавства з боку позивача, що на думку суду є безпідставним з огляду на наступне.

Дані щодо проведених щодо контрагента позивача звірок податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Доказами порушення правил формування податкового кредиту можуть слугувати лише досліджені первинні бухгалтерські документи підприємства позивача.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207,208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам правовідносин.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим. Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На час судового розгляду справи неправомірність дії Основ'янської ОДПІ м. Харкова при складанні довідки від 29.07.2013 р. № 324/20-38-22-02-06/31642413 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Паритет-Агро» щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПВКП «Сіол» за період з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р.» встановлена судом. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013р. по справі №820/7051/13-а залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2013р. у даній справі, відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України вказана ухвала набрала законної сили. Судовими рішеннями у справі №820/7051/13-а суд зобов'язав Основ'янську ОДПІ м. Харкова поновити в Інформаційних базах даних показники податкової звітності ТОВ «ПАРИТЕТ-АГРО» за період з 01.10.2012 по 31.03.2013 шляхом виключення даних, внесених на підставі Довідки №324/20-38-2202-06/31642413 від 29.07.13 року. До справи долучено копію Звіту про виконання судового рішення по справі №820/7051/13-а Начальнику Основ'янської ОДПІ м. Харкова, з якого вбачається вилучення з інформаційних баз даних довідки №324/20-38-2202-06/31642413 від 29.07.13 року та її висновків (Т.1, а.с.114-127).

Вказані обставини унеможливлюють врахування довідки №324/20-38-2202-06/31642413 від 29.07.13 року Основ'янської ОДПІ м. Харкова в якості доказу.

Матеріалами справи підтверджено факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок оплати цих товарів з господарською діяльністю позивача. Договірні відносини між позивачем та ТОВ «Паритет-Агро» мали реальний характер. Формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань платника ПДВ здійснено у відповідності до вимог ст. ст. 187, 198 Податкового кодексу України.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення № 0000054200 від 13.11.2013р. підлягає скасуванню. Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "СПРИНТЕР" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 08.10.2013 року № 0000932212.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Дочірнього підприємства "СПРИНТЕР" (61071, м. Харків, пров. Новожанівський, 11, код ЄДРПОУ 30534106) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 21 липня 2014 року.

Суддя Котеньов О.Г.