Рішення

від 16.07.2014 по справі 902/777/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 липня 2014 р. Справа № 902/777/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А. , при секретарі судового засідання Віннік О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : ТОВ "Вінниця Агро Експерт" 21100, м.Вінниця, вул.Червоноармійська, 16А

до : ТОВ "СП - Лемешівське" 22132, Вінницька область, Козятинський район, с.Пляхова, вул.Лісова, 41

про стягнення 60188,77 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача: Когутницький В.М. - за довіреністю;

відповідача : Бондарчук В.Д. - керівник ТОВ "СП - Лемешівське".

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ТОВ "Вінниця Агро Експерт" до ТОВ "СП - Лемешівське" про стягнення 60188,77 грн. заборгованості за отриманий товар, з яких: 39658,77 грн. основного боргу, 9296,89 грн. пені, 9296,89 грн. проценти річних та 1936,22 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 06.06.14 р. порушено провадження по справі №902/777/14 та призначено засідання на 25.06.14 р.

Ухвалою суду від 25.06.14 р. за клопотаням позивача розгляд справи відкладено до 16.07.14р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Поряд з тим, клопотав про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 9296,89 грн. процентів річних, які виходячи з умов договору суд розцінює як пеню та просив врахувати дану відмову при прийнятті рішення по справі.

Представник відповідача протягом всього розгляду справи відзиву по справі не надав, з наданих усних пояснень проти позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Судом прийнято зменшення позивачем розміру позовних вимог, відтак, справа розглядається з урахуванням його змісту.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд встановив наступне.

18.04.2012 р. ТОВ «Вінниця Агро Експерт» (в договорі "Постачальник") та ТОВ «СП-Лемешівське» (в договорі "Покупець") уклали Договір поставки засобів захисту рослин № 3/22-05(далі Договір), відповідно до положень якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю насіння засоби захисту рослин та іншу хімічну продукцію (іменоване надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар на умовах визначених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору кількість та ассортимент Товару визначається Сторонами в Специфікації (ях) до даного Договору .

Відповідно до п. 3.3 Договору сторони встановлюють ціну та загальну вартість товару в гривнях, а також визначають їх еквівалент в іноземній валюті (в доларах США або євро згідно специфікацій).

Відповідно до п. 4.1 Договору поставка Товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2000). Місце призначення товару - с.Пляхова, Козятинський район.

На виконання зобов'язань за договором поставки позивач поставив відповідачу товар в кількості 220 літрів на загальну суму 73920,00 грн., що стверджується видатковими накладними №ВЕ - 0000015 від 18.05.12р. та №ВЕ - 0000016 від 18.05.12р., які знаходяться в матеріалах справи без жодних зауважень та претензій.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті одержаного товару виконав частково в сумі 47000,00 грн., що стверджується платіжним дорученням №56 від 07.11.12 р. на суму 35000,00 грн., платіжним дорученням №12 від 17.05.12 р. на суму 12000,00 грн. та оборотна сальдова відомість по рахунку відповідача.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на день прийняття рішення судом становить 26920,00 грн.

Разом з тим, згідно укладеного між сторонами договору, а саме п. 3.3. сума в гривнях, які відповідач повинен сплатити позивачу, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в доларах США або в євро на курс міжбанківської валютної біржі на день фактичної оплати. Положення цього пункту застосовуються при збільшенні курсу відповідної іноземної валюти до гривні на 1 і більше %.

Таким чином, з урахуванням курсової різниці станом на день розгляду справи в суді, сума боргу відповідача згідно наявного в справі розрахунку становить 39658,77 грн.

Згідно ст. 692 ЦК України за договором купівлі-продажу, положення якого застосовуються до договорів поставки згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України одна сторона (продавець) зобов'язується передати у власність другій стороні (покупцеві) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму після прийняття товару, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позовні вимоги в частині стягнення боргу стверджуються договором поставки № 3/33-05 від 18.04.2012 р., видатковими накладними №ВЕ - 0000015 від 18.05.12р. та №ВЕ - 0000016 від 18.05.12р., специфікацією №1, платіжним дорученням №56 від 07.11.12 р. на суму 35000,00 грн., платіжним дорученням №12 від 17.05.12 р. на суму 12000,00 грн., оборотною сальдовою відомістю по рахунку відповідача, розрахунком, іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в сумі 39658,77 грн. відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 712 Цивільного кодексу України.

Крім суми основного боргу позивач пред'явив до стягнення 1936,22 грн. 3% річних за загальний період з 21.10.2012р. по 04.06.2014р. та 9296,89 пені за загальний період з 21.10.2012р. по 04.06.2014р.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.2 ст. 551 Цивільного кодексу України - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2 Договору за порушення строку оплати товару, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 6.5. Договору сторони домовились, що до стягнення штрафних санкцій не застосовується строк, передбачний ст.232 ГК України та продовжили строк позовної давності до трьох років.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності розрахунку 3 % річних та пені судом не виявлено помилок в розрахунку, що свідчить про обґрунтованість заявлених до стягнення сум.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних та пені та в обґрунтування своєї процесуальної позиції, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів.

Витрати на судовий збір розподіляються між сторонами відповідно до приписів ст.49 ГПК України.

При розподілі судового збору суд також враховує положення, яке міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку позивачу слід повернути 282,00 грн. надмірно сплаченого судового збору виходячи з того, що ціна позову відповідно до заяви про зменшення позовних вимог визначена в сумі 50892,00 грн.

Повертаючи судовий збір позивачу судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.

Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 86, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити в сумі 50892,00 грн. (з урахуванням заяви позивача про зменшення позвних вимог від 16.07.14р.)

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП - Лемешівське» (22132, Вінницька область, Козятинський район, с.Пляхова, вул..Лісова, 41, код ЄДРПОУ 37636819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінниця Агро Експерт» (21100, м.Вінниця, вул..Червоноармійська, 16А, код ЄДРПОУ 37980198) 39658,77 грн. основного боргу, 9296,89 грн. пені, 1936,22 грн. 3% річних та 1545,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Вінниця Агро Експерт» (21100, м.Вінниця, вул..Червоноармійська, 16А, код ЄДРПОУ 37980198) судовий збір в розмірі 282,00 грн. , сплачений згідно платіжного доручення № 88 від 04.06.2014 року.

5. Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Вінниця Агро Експерт» (21100, м.Вінниця, вул..Червоноармійська, 16А, код ЄДРПОУ 37980198) судового збору в розмірі 282,00 грн., сплаченого згідно платіжного доручення №88 від 04.06.2014 року. Оригінал платіжного доручення № 88 від 04.06.2014 року знаходиться в матеріалах справи 902/777/14.

6. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 21 липня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21100, м.Вінниця, вул.Червоноармійська, 16А

3 - відповідачу 22132, Вінницька область, Козятинський район, с.Пляхова, вул.Лісова, 41