Рішення

від 16.07.2014 по справі 916/1688/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2014 р.Справа № 916/1688/14

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі Войтенко С.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Яцевич О.С. ( довіреність № Д/ЮС від 15.08.2013р.),

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство"

до відповідача - відділу культури Ізмаїльської міської ради

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області

про стягнення 25 277,01 грн.

встановив:

Приватне акціонерне товариство „Українське Дунайське пароплавство" (ПрАТ „УДП") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відділу культури Ізмаїльської міської ради 25 277,01 грн., з яких: 22 500,00 грн. - основна заборгованість за договором про відшкодування витрат № 222 САХО від 16.05.2013р., 1 466,51 грн. - пеня, 935,09 грн. - інфляційні нарахування, 375,41 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.05.2014р. порушено провадження по справі № 916/1688/14 за даним позовом, розгляд справи призначено на 28.05.2014р.

28.05.2014р. до господарського суду Одеської області від відділу культури Ізмаїльської міської ради надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 13827/14), відповідно до якого відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, просить суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на наступне:

- 02.10.2013р. відділом культури Ізмаїльської міської ради було зареєстровано в УДКСУ в Ізмаїльському районі Одеської області фінансування суми за договором № 222 САХО від 16.05.2013р., що підтверджується платіжним дорученням № 21 від 03.10.2013р. на суму 22 500,00 грн., але зазначена сума була повернута до місцевого бюджету 30.12.2013р.;

- вдруге фінансування суми за договором № 222 САХО від 16.05.2013р. було зареєстровано в УДКСУ в Ізмаїльському районі Одеської області 23.01.2014р., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 16.01.2014р. на суму 22 500,00 грн., але зазначені платежі не були проведені та знаходяться в ГУ ДКСУ в Одеській області.

Також, 28.05.12014р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання (вх. № 2-2139/14), відповідно до якого відділ культури Ізмаїльської міської ради просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеській області. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач вказує, що ним в Управлінні Державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області фінансові зобов'язання зареєстровані своєчасно та в повному обсязі. Однак, не зважаючи на те, що фінансування на оплату послуг було повністю забезпечено, УДКСУ в Ізмаїльському районі Одеської області платежі проведені не були (без пояснення причин).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.05.2014р. розгляд справи відкладено на 11.06.2014р., у зв'язку з неподанням всіх витребуваних судом документів.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 11.06.2014р.:

- залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України в Ізмаїльському районі Одеської області;

- строк розгляду справи продовжено до 21.07.2014р. - згідно ст. 69 ГПК України;

- розгляд справи відкладено на 16.07.2014р.,- у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням всіх витребуваних судом документів.

В судовому засіданні 16.07.2014р. представник позивача надав письмові пояснення (вх. № 18553/14), згідно яких зазначив, що ніяких грошових коштів - станом на 15.07.2014р. - від відповідача не надходило, - в обґрунтування чого надано оборотно-сальдову відомість від 15.07.2014р. по рахунку 36.1.1 по ПрАТ „УДП" - контрагент - відділ культури Ізмаїльської міської ради.

В ході розгляду справи представник позивача підтримував позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представники третьої особи та відповідача в судове засідання 16.07.2014р. не з`явились, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, наявні в матеріалах справи.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 16.07.2014р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього в судових засіданнях представника позивача, суд встановив наступне.

16.05.2013р. між ПрАТ "УДП" та відділом культури Ізмаїльської міської ради було укладено договір № 222 САХО, відповідно до п.1.1. якого відділ культури Ізмаїльської міської ради відшкодовує збиток (зламані стільці) ПрАТ „УДП", спричинений стадіону ПрАТ „УДП" під час проведення культурно-масових заходів. Стадіон розташований за адресою: м. Ізмаїл, вул. Комсомольська, 1.

За умовами п.п.2.1., 2.2. договору № 222 САХО від 16.05.2013р. сума відшкодування збитку (зламані стільці) складає 22 500грн., у т.ч. ПДВ. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок ПрАТ „УДП" на підставі наданих документів - рахунка на оплату та акту виконаних робіт.

Відповідно до п.3.2. договору № 222 САХО від 16.05.2013р. цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання фінансових зобов'язань.

Про виконання договору № 222 САХО від 16.05.2013р. свідчить підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт виконаних робіт від 03.09.2013р.

01.10.2013р. позивач вручив відповідачу рахунок-фактуру № 485 САХО від 03.09.2013р. на суму 22 500грн.

На претензію №ЮС-325 від 12.03.2014р. та лист №САХО-172 від 07.04.2014р. позивача щодо оплати наявної заборгованості відповідач надав відповідь №01/26-73 від 16.04.2014р., де вказав, що ним зобов'язання зареєстровано в УДКСУ в Ізмаїльському районі Одеської області, подано платіжне доручення №1 від 16.01.2014р. на суму 22 500грн.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 22 500грн. основного боргу за договором № 222 САХО від 16.05.2013р. правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст.626, ст.627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.509, ст.526, ч.1 ст.530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначних змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст.610, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.617 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань (ч.2 ст.49 Бюджетного кодексу України).

Частиною 1 ст.47 Бюджетного кодексу України передбачено, що до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 ст.22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Звідси, за відсутності оплати відшкодування вартості поламаних стільців відповідно до договору № 222 САХО від 16.05.2013р. у відділу культури Ізмаїльської міської ради виникла заборгованість перед позивачем в сумі 22 500грн., яка підлягає судом стягненню з останнього на користь позивача.

При цьому, посилання відділу культури Ізмаїльської міської ради на відсутність його вини в спричинені виникнення боргу та перекладення відповідальності за невиконання зобов'язань на УДКСУ в Ізмаїльському районі Одеської області є недоречними в контексті виникнення боргу відповідача за договором, укладеним ним з позивачем, та з врахуванням функції казначейської служби в даних правовідносинах як фінансової установи, що здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів, яким є відділ культури Ізмаїльської міської ради.

Відповідна правова позиція викладена у Постанові ВСУ від 15.05.2012р. у справі №11/446, де зазначено, що „...касаційний суд обґрунтовано відхилив заперечення МНС щодо неоплати продукції за відсутності бюджетних коштів на реєстраційному рахунку відповідача, оскільки на підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України на 2004, 2005р.р. не виправдовує бездіяльність МНС і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання".

Згідно ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав. Господарський суд вирішує господарські спори у сфері державних закупівель з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель". Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Отже, суд, задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 22 500грн. заборгованості в повній мірі.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 1 466,51грн. пені, розрахованої за період з 09.10.2013р. по 09.04.2014р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі .

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п.1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства .

Враховуючи те, що умовами договору № 222 САХО від 16.05.2013р. не передбачено сторонами нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені, у задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 466,51грн. пені суд відмовляє.

Розглянувши позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача 935,09грн. - інфляційних нарахувань та 375,41грн. - 3% річних, розрахованих за період з 09.10.2013р. по 29.04.2014р., суд встановив таке.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас, вимогами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, абз. 2, 3 п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки ст. 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач отримав рахунок-фактуру № 485 САХО від 03.09.2013р. - 01.10.2013р., таким чином, відповідач повинен був оплатити даний рахунок до 08.10.2013р., включно.

У відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних та індексу інфляції, здійснені позивачем, суд встановив, що їх зроблено вірно, з огляду на що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 935,09грн. індексу інфляції за період з 09.10.2013р. по 29.04.2014р., 375,41грн. три проценти річних за тий самий період підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому, з врахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем щодо сплати основного зобов'язання в сумі 22 500грн., доводи відповідача стосовно необґрунтованості нарахування трьох процентів та індексу інфляції з підстав вжиття відповідачем заходів щодо реєстрації зобов'язання в органах казначейства судом до уваги не приймаються, оскільки індекс інфляції та три проценти річних є платою за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права та наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про часткову доведеність та обґрунтованість заявлених ПрАТ „УДП" позовних вимог, у зв'язку з чим стягненню з відділу культури на користь ПрАТ „УДП" підлягає 22 500грн. основного боргу, 935,09грн. індексу інфляції, 375,41грн. 3% річних. В решті частині заявлених позовних вимог позивача суд відмовляє.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 1721,03грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд вирішив:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з відділу культури Ізмаїльської міської ради (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 62, код ЄДРПОУ 02229735) на користь приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Краснофлотська, 28, код ЄДРПОУ 01125821) 22 500 (двадцять дві тисячі п'ятсот) грн. - основного боргу, 935 (дев`ятсот тридцять п`ять) грн. 09 коп. - інфляційних нарахувань, 375 (триста сімдесят п`ять) грн. 41 коп. - 3% річних та 1 721 (одну тисячу сімсот двадцять одну) грн. 03 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3 . В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 18.07.2014р.

Суддя Мостепаненко Ю.І.