Рішення

від 08.07.2014 по справі 910/8831/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8831/14 08.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморепродукт"

про стягнення 114 875,77 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Куц І.О. (дов.б/н від 07.05.2014року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 08.07.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аско Груп" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 07.05.2014 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморепродукт" (далі - відповідач) про стягнення 114 875,77 грн. за договором № 17 на виготовлення поліграфічної продукції від 20.05.2012, з яких 108 393, 39 грн. основного боргу, 3 263, 55 грн. пені, 752, 33 грн. 3 % річних, 2 466, 50 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/8831/14, розгляд справи призначено на 24.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 08.07.2014, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, неповним виконанням позивачем вимог ухвали суду про порушення провадження.

В судове засідання 08.07.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суд про порушення провадження не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштової кореспонденції..

Представник позивача в судовому засіданні подав суду письмові пояснення по справі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором № 17 на виготовлення поліграфічної продукції від 20.05.2012 в частині оплати поставленої поліграфічної продукції.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в судове засідання жодного разу не з'явився, викладеного позивачем не спростував.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2012 року між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником було укладено договір № 17 на виготовлення поліграфічної продукції, відповідно до п. 1.1 якого виконавець за завданнями замовника зобов'язується виготовляти та передавати йому у власність поліграфічну продукцію, у відповідності із затвердженими замовником оригіналами-макетами, а замовник зобов'язується прийняти її та оплатити на умовах даного договору.

Пунктом 10.1. зазначеного договору встановлено, що договір діє до 31.12.2012, а згідно п. 10.2. договору термін дії цього договору може бути продовжено за взаємною згодою сторін, що оформляється додатком до договору, який підписується повноважними представниками сторін.

За твердженням позивача, після закінчення терміну дії договору правовідносини між сторонами продовжували тривати, і позивач поставляв відповідачу поліграфічну продукцію на виконання умов саме договору № 17 на виготовлення поліграфічної продукції від 20.05.2012.

За видатковими накладними № РН - 0000053 від 25.06.2013, № РН - 0000110 від 12.11.2013 та № РН - 0000019 від 03.03.2014 позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв від позивача товар на загальну суму 174 793, 49 грн. При цьому, в зазначених видаткових накладних вказано, що товар поставлявся за договором № 17 від 20.05.2012.

За твердженням позивача поставлений по вказаним вище накладним товар був частково оплачений відповідачем: 13.09.2013 - 1 599, 90 грн., 27.09.2013 - 5 000, 00 грн., 04.10.2013 - 5 000, 00 грн., 01.11.2013 - 8 000, 00 грн., 11.11.2013 - 5 000, 00 грн., 18.11.2013 - 10 000, 00 грн., 20.11.2013 - 10 000, 00 грн., 09.12.2013 - 5 000, 00 грн., 09.01.2014 - 5 000, 00 грн., 14.01.2014 - 2 000, 00 грн., 04.02.2014 - 5 000, 00 грн., 05.02.2014 - 3 000, 00 грн. Всього відповідач частково оплатив товар на суму 64 599, 90 грн. Позивачем здійснені платежі зараховані в оплату поставленого товару по видатковій накладній № РН - 0000053 від 25.06.2013.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за поставлений товар складає 108 393, 39 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, при укладанні договору № 17 на виготовлення поліграфічної продукції від 20.05.2012, сторони погодили термін дії договору до 31.12.2012 та можливість продовження такого терміну за згодою сторін, що оформляється додатком до договору № 17 на виготовлення поліграфічної продукції від 20.05.2012, який підписується повноважними представниками сторін.

Оскільки, матеріали справи доказів підписання сторонами такого додатку не містять, із пояснень позивача слідує, що такий додаток сторонами не підписувався, товар поставлявся позивачем відповідачу по видатковим накладним № РН - 0000053 від 25.06.2013, № РН - 0000110 від 12.11.2013 та № РН - 0000019 від 03.03.2014 в 2013 -2014 роках, суд дійшов висновку, що по зазначеним видатковим накладним позивач здійснив фактичну (без договірну) поставку відповідачу товару, що підтверджується видатковими накладними. При цьому, судом відхиляються доводи позивача щодо зазначення в видаткових накладних як підстави поставки - договору № 17 від 20.05.2012, на підставі чого позивач стверджує, що поставка відбулася саме в рамках договору № 17 від 20.05.2012, так як вказаний договір припинив свою дію, і доказів продовження його терміну матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Оскільки суд дійшов висновку, що товар поставлений по видатковим накладним № РН - 0000053 від 25.06.2013, № РН - 0000110 від 12.11.2013 та № РН - 0000019 від 03.03.2014 був поставлений позивачем відповідачу після закінчення дії та поза рамками договору № 17 від 20.05.2012 та враховуючи, що фактична поставка товару підтверджена матеріалами справи, суд вирішуючи спір по справі виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товарів оформлені видатковими накладними (було укладено договори поставки у спрощений спосіб), без погодження строків оплати поставленого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що позивачем зазначено про часткову оплату поставленого товару на суму 64 599, 90 грн., суд при розгляді справи виходить із того, що відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 64 599, 90 грн.

Отже, основна заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент винесення рішення по справі складає 110 193, 59 грн. (174 793, 49 - 64 599, 90), доказів сплати якої матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем умови договорів, оформлених видатковими накладними № РН - 0000053 від 25.06.2013, № РН - 0000110 від 12.11.2013 та № РН - 0000019 від 03.03.2014 (спрощених) виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 110 193, 59 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 110 193, 59 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до ст. 692 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі зазначеному позивачем - 108 393, 39 грн. (суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 3 263, 55 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані, враховуючи нижчевикладене.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. При цьому, згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» регулює договірні відносини між суб'єктами господарювання. Договір поставки укладений між сторонами у спрощений спосіб, шляхом оформлення видаткової накладної та довіреності не містить положень щодо нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Таким чином, сторонами письмово не було досягнуто домовленості щодо забезпечення зобов'язань по договором (спрощеним) неустойкою, таким чином вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого товару в розмірі 3 263, 55 грн. не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 752, 33 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 466, 50 грн. розраховані по видатковим накладним № РН-0000110 від 12.11.2013 та № РН - 000019 від 03. 03.2014 окремо за загальний період з 12.12.2013 по 16.04.2014 задовольняються судом повністю, на підставі нижченаведеного.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем за період прострочення з 12.12.2013 по 16.04.2014, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Підсумовуючи все вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягає 108 393, 39 грн. основного боргу, 752, 33 грн. 3 % річних та 2 466, 50 грн. інфляційних втрат.

Витрати по оплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско Груп" (29000, м. Хмельницький, вул. Димитрова, 4; код ЄДРПОУ 36537689; в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморепродукт" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 28/2; код ЄДРПОУ 31466802) 108 393 (сто вісім тисяч триста дев'яносто три) грн. 39 коп. основної заборгованості, 752 (сімсот п'ятдесят дві) грн. 33 коп. 3 % річних, 2 466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 50 коп. інфляційних втрат та 2 232 (дві тисячі двісті тридцять дві) грн. 25 коп. судових витрат.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.07.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко