Рішення

від 16.07.2014 по справі 910/9397/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9397/14 16.07.14

За позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Сирець» Шевченківського району

про стягнення заборгованості в розмірі 55 115,14 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Денисюк В.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі - позивач) до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Сирець" Шевченківського району (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 55 115,05 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/9397/14, розгляд справи призначено на 11.06.2014 р.

У судове засідання 11.06.2014 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/9397/14 позивач виконав.

У судове засідання 11.06.2014 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/9397/14 відповідач не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2014 р. розгляд справи було відкладено на 16.07.2014 р.

У судове засідання 16.07.2014 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 16.07.2014 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012 р. між Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі - позивач, виконавець) та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Сирець» Шевченківської районної у м. Києві ради (в подальшому перейменоване на Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора "Сирець" Шевченківського району, далі - відповідач, замовник) укладено Договір № С-058 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з центрального опалення, холодного водопостачання і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Згідно з п. 1.2. Договору споживач є орендарем нежитлових приміщень, вказаних у Додатку № 1 до Договору, на підставі Договору № 16/1 від 01.04.2007 р.

Додатком № 1 до Договору визначено, що споживач є орендарем, зокрема, складського приміщення за адресою: м. Київ, вул. О. Теліги, буд. 25-Б.

Відповідно до п. п. 2.1. та 2.2. Договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (падалі - «Правила»), а у разі його відсутності або несправності за нормативами (нормами) споживання. Нарахування за спожиті послуги проводиться згідно табуляграм ВАТ АК «Київводоканал» і АТС «Київенерго» за тарифами; які затверджені Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, чинними у період споживання послуг.

Згідно з п. 3.1. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 3.2 Договору).

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти оплати вартості отриманих (спожитих) послуг, як фактично спожитих за період з 21.10.2010 р. по 14.12.2011 р., так і спожитих відповідно до умов Договору за період з 13.01.2012 р. по 31.03.2014 р., у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті як за фактично спожиті послуги в розмірі 10 261,83 грн. так і за отримані (спожиті) згідно умов Договору в розмірі 42 412,73 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою погасити вказану заборгованість, але відповідач відповідь на зазначену претензію не направив і заборгованість не погасив.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що зобов'язання відповідача в умовах неукладеного договору на постачання комунальних послуг виникає на підставі дії нормативних актів (законів), що перелічені вище, а неукладення договору не звільняє відповідача від сплати заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві комунальні послуги згідно умов Договору та норм діючого законодавства, а відповідач в порушення умов Договору та діючого законодавства не сплатив на користь позивача вартість отриманих послуг, а саме: за фактично спожиті за період з 21.10.2010 р. по 14.12.2011 р. у розмірі 10 261,83 грн. і спожиті відповідно до умов Договору за період з 13.01.2012 р. по 31.03.2014 р. у розмірі 42 412,73 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 10 261,83 грн. заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги за період з 21.10.2010 р. по 14.12.2011 р. та 42 412,73 грн. заборгованості за спожиті послуги за Договором нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 63,29 грн. інфляційних втрат за фактично спожиті комунальні послуги за період з 21.10.2010 р. по 14.12.2011 р., 857,93 грн. 3% річних за фактично спожиті комунальні послуги за період з 21.10.2010 р. по 14.12.2011 р., 121,26 грн. інфляційних втрат за Договором за період з 13.01.2012 р. по 31.03.2014 р. та 1 398,10 грн. 3% річних за комунальні послуги за Договором за період з 13.01.2012 р. по 31.03.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 63,29 грн. інфляційних втрат за фактично спожиті комунальні послуги за період з 21.10.2010 р. по 14.12.2011 р., 857,93 грн. 3% річних за фактично спожиті комунальні послуги за період з 21.10.2010 р. по 14.12.2011 р., 121,26 грн. інфляційних втрат за Договором за період з 13.01.2012 р. по 31.03.2014 р. та 1 398,10 грн. 3% річних за комунальні послуги за Договором за період з 13.01.2012 р. по 31.03.2014 р. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Сирець» Шевченківського району (04060, м. Київ, вул. Щусєва, буд. 10-А; ідентифікаційний код: 34966013) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. м. Кирпоноса, буд. 10/8; ідентифікаційний код: 31731838) основний борг в розмірі 52 674 (п'ятдесят дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 56 коп., інфляційні втрати в розмірі 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 55 коп., 3% річних в розмірі 2 256 (дві тисячі двісті п'ятдесят шість) грн. 03 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 21.07.2014 р.

Суддя О.В. Нечай