Рішення

від 07.07.2014 по справі 916/2283/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2014 р.Справа № 916/2283/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від прокуратури - Доброжан Н.І.,

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора Красноокнянського району Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Фонду до Селянського (фермерського) господарства „Ільницький" про стягнення 50000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Прокурора Красноокнянського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Фонду до Селянського (фермерського) господарства „Ільницький" про стягнення 50000,00 грн. заборгованості за договором про надання фінансової підтримки, посилаючись на наступне.

Між Одеським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «Ільницький» 25.06.2007 р. укладено договір № 14 про надання фінансової підтримки (допомоги) відповідачу, відповідно до умов якого Укрдержфонд підтримки фермерських господарств (Одеське відділення) зобов'язується надати відповідачу фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі в сумі 50000,00 грн., а відповідач зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

Згідно з п. 3.2.1 договору фінансова підтримка надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

П. 3.4.2 договору визначено, що фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Укрдержфонду підтримки фермерських господарств (Одеському відділенню) згідно з встановленим графіком, а саме: до 25.06.2008 р. - у сумі 10000,00 грн., до 25.06.2009 р. - 10 000,00 грн., до 25.06.2010 р. - 10000,00 грн. до 25.06.2011 р. - 10000,00 грн., до 25.06.2012 р. - 10 000,00 грн.

Як вказує прокурор, платіжним дорученням № 17 від 13.08.2007 р. Одеське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств перерахувало на рахунок відповідача 50 000,00 фінансової підтримки, чим виконало свої зобов'язання по договір у повному обсязі.

В свою чергу відповідно до п. 2 договору фермерське господарство зобов'язувалось використати фінансову підтримку на поновлення обігових коштів та відповідно до п. 3.4.2 договору повернути кошти фінансової допомоги в повному обсязі у строк до 25.06.2012 р. у сумі 50000,00 грн.

Однак, за ствердженнями прокурора, вказані зобов'язання проігноровано відповідачем та кошти не повернуті, у зв'язку з чим загальна заборгованість відповідача перед Одеським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств складає 50000,00 грн. Наразі прокурор зазначає, що Одеське віддання Українського державного фонду підтримки фермерських господарств направляло відповідачу претензії № 015/242 від 23.09.2009 р., № 015/197 від 11.10.2010 р., № 015/69 від 15.08.2011 р., № 015/112 від 01.10.2013 р. з вимогами повернути Укрдержфонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення кошти фінансової допомоги, які залишились без відповіді і задоволення. Вказані обставини й стали підставою для звернення прокурора до суду із заявленим позовом.

При цьому, як вказує прокурор, невиконання зобов'язань по договору про надання фінансової підтримки (допомоги) ФГ „Ільницький" спричинило збитки державі, оскільки Укрдержфонд підтримки фермерських господарств є бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки, становлення та розвитку фермерських господарств.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06.2014 р. позовну заяву Прокурора Красноокнянського району Одеської області прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2283/14, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 07.07.2014 р.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений судом належним чином за адресою, що значиться в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення ухвали суду від 16.06.2014 р.

У зв'язку з вказаним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Для забезпечення реалізації державної політики підтримки фермерських господарств, створення стабільних фінансових умов для становлення і розвитку приватного фермерського сектора економіки в Україні розпорядженням Кабінету Міністрів УРСР від 27 червня 1991р. № 83 був утворений Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств. Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004р. № 478 Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств перейменовано в Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про фермерське господарство" Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України.

25 червня 2007 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі в.о. директора Одеського відділення Фонду та Селянським (фермерським) господарством „Ільницький" було укладено договір № 14 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, згідно якого Укрдежфонд в особі Одеського відділення Укрдержфонду зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі селянському (фермерському) господарству „Ільницький" в сумі 50000 грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений договором строк.

В п. 2. договору передбачено, що фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається на поновлення обігових коштів.

Згідно п. 3.2.1 договору Укрдежфонд в особі Одеського відділення зобов'язаний надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

П. 3.4.2 договору визначено, що фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком, а саме: до 25.06.2008 р. - у сумі 10000,00 грн., до 25.06.2009 р. - 10 000,00 грн., до 25.06.2010 р. - 10000,00 грн. до 25.06.2011 р. - 10000,00 грн., до 25.06.2012 р. - 10 000,00 грн. на спеціальний рахунок держбюджету України за вказаними в договорі реквізитами. Кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій підтримці (допомозі) встановлено по 25 червня 2012 року.

Згідно п. 4.1. договору останній набуває чинності з дня його укладання та діє до часу повного погашення фермерським господарством заборгованості (фінансової підтримки).

Так, як вбачається з матеріалів справи, Укрдежфонд в особі Одеського відділення на виконання умов вказаного договору перерахував селянському (фермерському) господарству „Ільницький" суму фінансової підтримки (допомоги) в розмірі 50000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученнями № 17 від 13.08.2012 р. на суму 50000,00 грн. В свою чергу з вказаного моменту у позичальника виникло зобов'язання повернути вказану допомогу у строки згідно встановленого графіку відповідно до п. 3.4.2 вказаного договору, не пізніше 25.06.2012 р.

Однак, як з'ясовано судом, в порушення умов вказаного договору про надання фінансової підтримки (допомоги) відповідач у строк до 25.06.2012 р. не повернув позивачу отриману суми фінансової підтримки, що стало підставою для звернення прокурора до суду із заявленим позовом в інтересах держави в особі Укрдержфонду.

Так, статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

При цьому суд зазначає, що спірний договір про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі, укладений між позивачем і відповідачем, за своєю правовою природою є договором позики. Відносини позики регулюються положеннями ЦК та іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, п. 3.4.2 договору № 17 було встановлено кінцевий строк повернення суми фінансової підтримки (допомоги) до 25.06.2012 р., однак у вказаний строк відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення отриманої позики, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 50000,00 грн.

При цьому слід зазначити, що наявність спірної суми заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повернення відповідачем позивачу суми фінансової допомоги, в матеріалах справи відсутні. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, неповерненням позивачу отриманої за вищезазначеним договором суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 50000,00 грн., строк для повернення якої сплинув 25.06.2012 р., відповідач порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України та є підставою для стягнення цієї суми у судовому порядку.

Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги прокурора про стягнення з відповідача вказаної заборгованості в розмірі 50000,00 грн. за договором № 17 від 25.06.2007 р.

Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 ГПК України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

При цьому представлення інтересів держави у заявленому позові прокурор обґрунтовано належним чином, адже Укрдержфонд підтримки фермерських господарств є бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки, становлення та розвитку фермерських господарств.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги прокурора відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір" (зі змінами із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява.

З огляду на те, що на 01.01.2014 р. встановлено розмір мінімальної заробітної плати - 1218 грн., відповідно за подану прокурором у 2014 році позовну заяву майнового характеру розмір судового збору становить 1827,00 грн. (1218 грн. х 1,5).

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Як зазначено в п. 4.6 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповн.), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищенаведене та те, що рішення відбулось на користь позивача, який звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору до державного бюджету покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Прокурора Красноокнянського району Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Фонду до Селянського (фермерського) господарства „Ільницький" про стягнення 50000,00 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Селянського (фермерського) господарства „Ільницький" (67922, Одеська область, Красноокнянський район, с. Цеханівка; код ЄДРПОУ 32512021) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення (65017, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20990849) до держбюджету (р/р 31233460700008, банк ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37607526), отримувач ГУДКСУ в Одеській області) суму заборгованості за договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству у розмірі 50000/п'ятдесят тисяч/грн. 00 коп.

3. СТЯГНУТИ з Селянського (фермерського) господарства „Ільницький" (67922, Одеська область, Красноокнянський район, с. Цеханівка; код ЄДРПОУ 32512021) на користь державного бюджету (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок № 31210206783008, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 14.07.2014 р.

Суддя Петров В.С.