Ухвала

від 10.07.2014 по справі 826/19761/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19761/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

10 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НДК "Сан-Стандарт" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НДК "Сан-Стандарт" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НДК "Сан-Стандарт" (далі - ТОВ "НДК "Сан-Стандарт") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у вятошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі) про:

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2013 р. №0002062203, №0002072203;

- визнання протиправними дій щодо формування в акті перевірки від 15.11.2013 р. №280/26-57-22-03-07/37226722 висновків про визнання нереальності здійснення господарських операцій;

- визнання протиправними дій щодо коригування показників податкової звітності на підставі такого акту, зокрема в електронній базі даних;

- зобов'язання відновити показники податкової звітності в електронній базі даних.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову ТОВ "НДК "Сан-Стандарт" подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Святошинському районі проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВДК» Сан-Стандарт» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «РА Лоцман» за період з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки від 15.11.2013 р. №280/26-57-22-03-07/37226722.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 14.1.228. п. 14.1. ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.1, 139.1,9, 1.139.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 35228,00 грн. за IV квартал 2012 року;

- п. 44.1 ст. 44. п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188. п. 198.2 п.198.3 ст. 198., п. 201.1. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 60080,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 28.11.2013 р.:

- №0002062203, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 44035,00 грн. (за основним платежем - 35228,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8807,00 грн.);

- №0002072203, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 75100,00 грн. (за основним платежем - 60080,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15020,00 грн.).

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, колегія суддів враховує те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «РА Лоцман» (виконавець) укладено договори від 04.10.2012 р. №10/12 на суму послуг 42000,00 грн., від 06.11.2012 р. №11/12 на суму 75300,00 грн., від 03.12.2012 р. №12/12 на суму 84000,00 грн., від 04.01.2013 р. №01/13 на суму 58800,00 грн., від 04.02.2013 р. №02/13 на суму 100380,00 грн. про надання консультаційних, інформаційних та консультаційно-довідкових послуг.

Згідно акту перевірки, на підтвердження реальності виконання вказаних договорів, позивачем надано до перевірки податкові накладні, акти виконаних робіт та платіжні доручення.

Однак, такі документи не є достатніми доказами, які підтверджують реальність виконання вказаних договорів, оскільки не містять характеристики кількісних та якісних показників, обсягу наданих послуг, а лише містять загальну назву наданих послуг та їх вартість.

Зокрема, в актах виконаних робіт відсутні найважливіші висновки які б мали бути отримані внаслідок дослідження та аналізу за такими послугами, і могли б бути використані позивачем для просування на ринку своєї продукції.

Позивачем не доведено наявність економічного ефекту від операцій з отримання вказаних послуг з урахуванням їх значної вартості, а тому такі послуги не відносяться до складу валових витрат та не можуть бути включені до складу податкового кредиту.

Надані позивачем суду апеляційної інстанції додаткові документи на підтвердження реальності виконання таких договорів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивачем не надано жодних доказів щодо неможливості їх подання під час здійснення перевірки відповідачем та під час розгляду справи судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 44.6 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов'язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів.

Крім того, статтею 44.7 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 28.11.2013 р. №0002062203, №0002072203 є правомірними, а тому не підлягають скасуванню.

Вимоги про визнання протиправними дій щодо формування в акті перевірки висновків про визнання нереальності здійснення господарських операцій, не підлягають задоволенню, оскільки такі висновки є лише позицією податкового органу щодо кваліфікації дій платника податків, та самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника і не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків. Складання акту податковим органом, не порушує охоронюваних Законом прав та інтересів позивача з огляду на те, що висновки акту перевірки є службовим документом, а не рішенням суб'єкта владних повноважень.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту внесення податковим органом до електронної бази відомостей на підставі вказаного акту перевірки.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну ТОВ "НДК "Сан-Стандарт" необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 лютого 2014 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НДК "Сан-Стандарт" залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 15.07.2014 р.

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.