Постанова

від 12.05.2009 по справі 27/480/06-ап

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12 травня 2009

року                                              

справа № 27/480/06-АП

    Колегія суддів Дніпропетровського

апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді  -  Туркіної Л.П. ( доповідач),

суддів              - Кожана М. П., Проценко О.А.,

при

секретарі - Дубовій

К. С.,   

розглянувши у відкритому  

судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну   скаргу Фонду державного майна

України, м. Київ

             на

постанову  господарського суду Запорізької області від

05 грудня 2006 р.

             у

справі  № 27/480/06-АП (категорія статобліку - 2.32)

             за

позовом  товариства з обмеженою відповідальністю

«Стальконструкція-103 ЛТД», м. Запоріжжя

              до

Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації, м. Запоріжжя

             про 

визнання протиправним та нечинним рішення від 20 вересня 2006 р.

реєстратора ЗМБТІ, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Господарського суду Запорізької області від

05.12.2006 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю

«Сталькострукція - 103 ЛТД», м. Запоріжжя (далі - ТОВ «Стальконструкція - 103

ЛТД») до Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації м. Запоріжжя

(далі -  ЗМБТІ):

- визнано противоправним та нечинним рішення від

20.09.2006 р. реєстратора ЗМБТІ ОСОБА_1. про відмову у здійсненні реєстрації

об'єкта нерухомості;

- визнано право власності ТОВ «Стальконструкція - 103

ЛТД» (ЄДРПОУ 01413543) на нерухоме майно - гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язано ЗМБТІ провести державну реєстрацію прав

власності ТОВ «Стальконструкція - 103 ЛТД» на нерухоме майно - гуртожиток за

адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач є власником

нерухомого майна - гуртожитку, розташованого 

за адресою: АДРЕСА_1, та придбаного шляхом приватизації.

Відмова у реєстрації права власності порушує законні

права та інтереси позивача та є противоправною, оскільки надані позивачем

документи належним чином підтверджують право власності ТОВ «Стальконструкція -

103 ЛТД».

У грудні 2007 року Фондом державного майна України (далі

- ФДМУ) подано апеляційну скаргу на постанову Господарського суду Запорізької

області від 05.12.2006 року.

Апелянт зазначає, що стосовно права власності на

гуртожиток між позивачем та ФДМУ існує спір, що підтверджується матеріалами

справи № 3\461-21\406 про спонукання 

видати підтвердження прав власності на гуртожиток, що знаходиться у

АДРЕСА_1, в порядку що визначений наказом ФДМУ від 25.11.2003 № 2097.

Вважає розгляд справи про право власності на гуртожиток

без участі ФДМУ таким, що порушує права останнього та держави.

Зазначає, що відповідно до ст.392 ЦК України власник

майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право

оспорюється або не визнається іншою особою. Проте, у постанові суду першої

інстанції у справі № 27\480\06-АП вказується, що відповідач (ЗМБТІ) не оспорює

та не спростовує право власності позивача (ТОВ «Стальконструкція - 103 ЛТД») на

гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1, що свідчить про відсутність підстав для

заявлення позовних вимог про визнання права власності саме до ЗМБТІ.

У апеляційній скарзі також викладені міркування про

необґрунтовану оцінку судом документів, складених під час приватизації. Апелянт

вважає, що названі документи не підтверджують право власності позивача.

ФДМУ просить 

рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких

зазначив, що  оскільки ФДМУ не надав

належних доказів щодо підтвердження права власності держави  на гуртожиток, а саме витягу із реєстру прав

власності на нерухоме майно, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави

вважати, що постановою Господарського суду Запорізької області від 05.12.2006

року порушено права ФДМУ або держави.

Позивач вказує, що спір у господарському суді м. Києва

не стосується права власності на гуртожиток, а пов'язаний з виконанням владних

повноважень ФДМУ з впорядкування обліку майна та надання відповідного переліку.

Спір виник внаслідок звернення ТОВ «Стальконструкція - 103 ЛТД» до ФДМУ з

заявою про видачу підтвердження права власності на окремі будівлі, споруди та

нежитлові приміщення, які передані як цілісний майновий комплекс до статутного

фонду господарського товариства.

ТОВ «Стальконструкція - 103 ЛТД» зазначає, що згідно зі

ст. 392 ЦК України: «Власник майна може пред'явити позов  про визнання його права власності, якщо це

право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним

документа, який засвідчує його право власності» і «Відповідно до ст.391 ЦК

України власник може вимагати усунення будь-яких  порушень його права власності, хоч би ці

порушення і не були поєднані з позбавленням володінням  майном», вважає, що: «БТІ, відмовивши в

реєстрації, офіційно не визнало право власності ТОВ «Стальконструкція - 103

ЛТД» на гуртожиток».

Позивач посилається на те, що Вищий господарський суд

України в п.18 інформаційного листа від 31.01.2001 року № 01-8\98 «Про деякі

приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права

власності та його захистом» від 22.11.2005 року № 01-8\2167 вказав: «Відповідно

до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх

обмежень» відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження

державою  фактів виникнення, переходу або

припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що

супроводжується  внесенням даних до

Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Отже, названі у цьому Законі органи єдиної системи

реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про визнання

права власності на об'єкт нерухомого майна, пред'явленими згідно зі статтею 392

Цивільного кодексу України

Оскільки відповідно до пункту 5 розділу V «Прикінцеві

положення» Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме

майно та їх обмежень» до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а

також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного

кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами

бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких

справах».

Посилаючись на документи первинного бухгалтерського

обліку та документи, оформлені під час приватизації, позивач обґрунтовує своє

право власності на гуртожиток.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення,

рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно заяви від 17.03.2009 року у справу з метою

захисту інтересів держави вступив прокурор.

Відповідач 

направив до суду лист від 22.04.2009 року, у якому зазначив наступне:

«ТОВ «Стальконструкція - 103 ЛТД» було надано до ОП

ЗМБТІ для реєстрації права власності договір купівлі - продажу цілісного

майнового комплексу від 17.06.1994 року, та перелік майна, переданого у

власність організації орендарів орендного підприємства Запорізького

спеціалізованого управління № 103 «Стальконструкція» від 16.12.2004 року, яким

конкретизовано яке саме майно передано на підставі вищезазначеного договору

купівлі - продажу. У вищевказаному переліку гуртожиток, що розташований за адресою:

АДРЕСА_1 відсутній». «Отже зареєструвати право власності на об'єкт нерухомого

майна гуртожиток, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 буде можливо після

надання правовстановлювального документа на вищезазначений гуртожиток». У

зв'язку з зайнятістю в інших судових засіданнях відповідач просив розглядати

справу № 6\380 за відсутністю представника ОП ЗМБТІ.

У судовому засіданні представник апелянта та прокурор

доводи та вимоги апеляційної скарги підтримали.

Представник позивача підтримав заперечення на апеляційну

скаргу. Позивач надав додаткові пояснення щодо розгляду справи № 3\461-21\406

та висновків Вищого господарського суду України, неправомочності рішення БТІ та

підвідомчості даної справи.

Зокрема позивач зазначив, що: «13.05.2005 року ТОВ

«Стальконструкція - 103 ЛТД» звернулося до господарського суду м. Києва з

позовом про зобов'язання Фонду державного майна України надати підтвердження

про право власності на гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.03.2009 року

по справі № 3/461-21/406 позовна заява ТОВ «Стальконструкція - 103 ЛТД»

залишена без розгляду. На момент апеляційного провадження по даній справі існує

Постанова Вищого господарського суду України від 15.06.2006 року по справі №

3\461-21\406, у якій Вищий господарський суд України вказав, що спірні

правовідносини мають таку правову природу, яка має розглядатись за нормами

Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно,

затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7\5, а

не Положення, затвердженого наказом Фонду державного майна України  від 25.11.2003 року № 2097. При цьому

підготовку документів щодо реєстрації нерухомого майна має проводити БТІ, а не

Фонд державного майна України. І наслідком розгляду таких документів є

прийняття рішення щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позивач також зазначає, що товариство подало до БТІ всі

документи, що підтверджують право власності на гуртожиток та передбачені

зазначеним вище Тимчасовим положенням, отже відмова БТІ щодо здійснення

реєстрації названого права є незаконною.

Оскільки БТІ, в розумінні п.7 ст.3 Кодексу

адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень,

спір  щодо оскарження його дій та відмови

у визнанні права власності за позивачем є справою адміністративної юрисдикції.

Позивач зазначає, що невизнання державним органом права

власності на гуртожиток спричинило виникнення публічно - правового спору.

Заслухавши прокурора, представників апелянта, позивача,

перевіривши доводи апеляційної скарги, та дослідивши матеріали справи, колегія

суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а

рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з такого.

Під час розгляду справи 

судом апеляційної інстанції, встановлено наступне.

Розпорядженням від 02.06.1994 року № 448 Виконавчого

комітету Заводської районної Ради народних депутатів у м. Запоріжжі «Про

державну реєстрацію орендного підприємства Запорізького спеціалізованого

управління № 103 «Стальконструкція» було зареєстровано орендне підприємство

Запорізького спеціалізованого управління 

№ 103 «Стальконструкція».

Відповідно до п.1.1 Статуту орендне підприємство -

спеціалізоване управління № 103 «Стальконструкція» створено на добровільній

основі рішенням зборів трудового колективу Запорізького спеціалізованого

управління  № 103 з Фондом державного

майна, які уклали  між собою договір

оренди майна. При цьому  за п. 1.4

«Орендне підприємство є правонаступником майнових та інших прав та обов'язків

Запорізького спеціалізованого управління 

№ 103».

В Статуті вказано, що: «Викуп орендованого майна

здійснюється відповідно до чинного законодавства України. Після викупу

орендованого майна орендне підприємство припиняє своє існування і створюється

нове підприємство на підставі колективної (або іншої) форми власності». За

договором купівлі  - продажу від

17.06.1994 року № КП-351 цілісного майнового комплексу, до якого входив і

гуртожиток, розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна 151-а, орендне

підприємство № 103 «Стальконструкція» набуло право власності на майно вартість

якого складала 937000 000  крб.

Як свідчать договір оренди майна № Д-1878 від 17 травня

1994 року, відомість інвентаризації майна орендного  підприємства 

ЗСУ - 103 «Стальконструкція» станом на 01 червня 1994 року, протокол

засідання інвентаризаційної комісії № 1 від 01 червня 1994 року по результату

інвентаризації майна орендного підприємства ЗСУ - 103 «Стальконструкція», акт

оцінки вартості майна орендного підприємства ЗСУ - 103 «Стальконструкція»,

договір купівлі - продажу № КП - 351 від 17.06.1994 року, згідно якого

продавець (Фонд державного майна України) продав, а покупець (Організація

орендарів орендного підприємства ЗСУ № 103 «Стальконструкція») купив майно цілісного

майнового комплексу вартістю 937,0 млн. карбованців, додаткова угода від

17.05.1994 року щодо викупу орендованого майна до договору оренди № Д-1878 від

17.05.1994 року, акт прийому - передачі державної частки цілісного майнового

комплексу орендного підприємства ЗСУ-103 «Стальконструкція» від 12.09.1994

року, а також аудиторський висновок, у якому співставляються документи,

складені під час приватизації та показники бухгалтерського обліку майна, що

приватизується, гуртожиток, розташований по пр. Леніна, б.151-А у м. Запоріжжі,

ввійшов до складу майна, викупленого організацією орендарів орендного

підприємства ЗСУ № 103 «Стальконструкція».

Розпорядженням від 05.12.1994 року № 870 «Про державну

реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю колективного підприємства

«Стальконструкція - 103 ЛТД», виданим Виконавчим комітетом Заводської районної

Ради м. Запоріжжя, було зареєстровано товариство з обмеженою

відповідальністю  «Стальконструкція - 103

ЛТД». Згідно з п.1 Статуту колективного підприємства «Стальконструкція - 103

ЛТД», затвердженого рішенням зборів учасників від 24.11.1994 року, вказане

підприємство створено шляхом реорганізації 

орендного підприємства ЗСУ-103 «Стальконструкція», створеного в процесі

приватизації.

Розпорядженням названого виконкому від 21.01.1997 року №

56 «Про державну реєстрацію  змін у назві

товариства з обмеженою відповідальністю колективного підприємства

«Сталоконструкція - 103 ЛТД» були зареєстровані зміни у назві товариства з

обмеженою відповідальністю колективного підприємства «Стальконструкція - 103

ЛТД» - у назві товариства з обмеженою відповідальністю колективного

підприємства «Сталоконструкція - 103 ЛТД» було виключено у назві та у тексті

статуту та установчого договору слова «колективне підприємство», нова назва - «Товариство

з обмежено відповідальністю «Стальконструкція - 103 ЛТД».

Згідно  з п'ятою

редакцією Статуту, Товариство з обмежено відповідальністю «Стальконструкція -

103 ЛТД» є правонаступником прав та обов'язків орендного підприємства

Запорізького спеціалізованого управління 

№ 103 «Стальконструкція». Це підтверджує також п.1.1 Статуту ТОВ

«Стальконструкція - 103 ЛТД», зареєстрованого державним реєстратором 06.05.2006

року № 11031050002003170, де вказано, що ТОВ «Стальконструкція - 103 ЛТД»

створено шляхом реорганізації організації орендарів орендного підприємства

Запорізького спеціалізованого управління № 103 «Стальконструкція» в процесі

приватизації для здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку.

Товариство є правонаступником прав та обов'язків Запорізького спеціалізованого

управління  № 103 «Стальконструкція» по

всім існуючим договорам.

11 вересня 2006 року ТОВ «Стальконструкція - 103 ЛТД»

звернулось до ЗМБТІ з заявою вих. № 407 про реєстрацію прав власності на майно,

у якому просило зареєструвати право власності на об'єкт нерухомого майна

(гуртожиток, літ.А-4), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За наслідками розгляду заяви та документів, наданих ТОВ

«Стальконструкція - 103 ЛТД», реєстратором ЗМБТІ прийнято рішення від

20.09.2006 року про відмову в реєстрації прав власності на об'єкт нерухомого

майна (гуртожиток, літ.А-4), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як свідчить текст зазначеного рішення та пояснення

відповідача, викладені зокрема у запереченнях на позов (аркуш справи 53, том1),

відмова у реєстрації мала місце, оскількі у договорі купівлі - продажу

безпосередньо не зазначено об'єкт нерухомості, розташований за адресою:

АДРЕСА_1.

Отже, відмова викликана недоліками пакету

приватизаційних документів .

Про будь - яке оспорювання ОП ЗМБТІ прав власності

позивача на зазначений об'єкт нерухомості у рішенні не йдеться.

В той же час, матеріали надані до справи сторонами, а

саме - судові рішення у справі № 3\461-21\406 свідчать, що між ФДМУ та

позивачем точиться спір стосовно видачі ТОВ «Стальконструкція - 103 ЛТД»

підтвердження права власності на нерухоме майно (будівлю гуртожитку, літ.А-4,

який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) та відповідності дій ФДМУ вимогам

Положення про впорядкуванню передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих

у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду

господарського товариства, затвердженого наказом ФДМУ № 2097 від 02.11.2003

року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.12.2003 року № 1201\8522

Фонд державного майна України, заперечуючи проти

задоволення позовних вимог, зокрема посилається на те, що позивачем недоведена

обставина передачі йому у власність спірного гуртожитку.

Позивач звернувся до ОП ЗМБТІ з позовом про визнання за

ТОВ «Стальконструкція - 103 ЛТД» права власності на гуртожиток, визнання

противоправними та нечинними рішення реєстратора від 20.09.2006 року, а також з

вимогами щодо спонукання ОП ЗМБТІ здійснити державну реєстрацію права ТОВ

«Стальконструкція - 103 ЛТД» на нерухоме майно.

Ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів

захисту цивільних прав та інтересів судом визначено визнання права особи, в

тому числі матеріального.

Однак, ст.ст. 2,3 та 17 Кодексу адміністративного

судочинства України, які визначають юрисдикцію адміністративних судів, не

передбачають можливості здійснення названими судами захисту права особи

способом, передбаченим п.1 ч. ІІ ст.16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу

України та ст.12 Господарського процесуального кодексу України такий захист

здійснюють суди цивільної та господарської юрисдикції.

    Згідно з нормами п.1 ч. І ст. 157 Кодексу

адміністративного судочинства України суд закриває  провадження у справі, якщо справу не належить

розглядати в порядку

адміністративного

судочинства.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку,

що провадження у справі щодо вимог про визнання за позивачем права власності

слід закрити, роз'яснивши позивачу, що розгляд таких спорів, виходячи із

суб'єктивного складу учасників, віднесено до юрисдикції господарських судів.

Що стосується решти позовних вимог, то вони не

підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Як зазначено вище, до компетенції адміністративних судів

не відносяться  питання щодо визнання

права власності. Належним доказом такого права, за наявності між особами спору

щодо нього у суді адміністративної юрисдикції, є рішення компетентного  суду про визнання такого права.

За відсутності зазначеного рішення визнання дій

реєстратора противоправними та спонукання ОП ЗМБТІ  до реєстрації права власності на гуртожиток

за будь - ким є необґрунтованим та передчасним.

    Виходячи з викладеного вище, колегія суддів

вважає, що рішення господарського суду не відповідає нормам процесуального

права, зокрема ст.ст. 23, 17, 157, 70 ч. ІV Кодексу адміністративного

судочинства України, що є підставою для його скасування.

    Отже, апеляційну скаргу слід задовольнити

частково, рішення суду першої інстанції слід скасувати. Провадження у справі

стосовно  позовних вимог про визнання права

власності закрити. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

    Вимоги апелянта щодо відмови у задоволенні

позову у повному обсязі не підлягають задоволенню, як такі, що суперечать п.1

ч. І ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України

Посилання позивача на ту обставину, що приймаючі рішення про визнання

права власності на об'єкт нерухомості та реєстрацію останнього, суд першої

інстанції не вирішував питання про права та інтереси держави, функції якої у

даному випадку покладено на ФДМУ, не приймаються колегією суддів до уваги, як

такі, що суперечать обставинам справи, що свідчать про спір між апелянтом та

позивачем щодо права власності на будівлю гуртожитку. Отже, визнаючи право

власності за однією особою, суд фактично встановлює відсутність такого права у

іншої, що дає останній підстави звернутись з апеляційною скаргою згідно ст.

185   Кодексу адміністративного

судочинства України.

Керуючись

ст. ст. 157, 195, 198, 202, 205, 207

Кодексу

адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фонду державного майна України, м.

Київ задовольнити частково.

Постанову господарського суду Запорізької області від 05

грудня 2006 р. - скасувати.

Провадження у справі стосовно вимог позивача про

визнання права власності на нерухоме майно (гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1)

закрити.  

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

             Постанова

набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова

може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Постанову

виготовлено у повному обсязі 23.06.2009 р.

             Головуючий суддя                                                                

Л.П.Туркіна

                   суддя                                                                

М. П. Кожан

       суддя                               О.А. Проценко