Постанова

від 21.07.2014 по справі 810/3425/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2014 року місто Київ № 810/3425/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тельбін Сервіс» доВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тельбін Сервіс», звернувся до суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 29.01.2014 № 0000472201 та № 0000482201 прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню. Вказав, що відповідачем під час прийняття оскаржуваних рішень не враховано норми пункту 187.10 статті 187 Податкового кодексу України та ту обставину, що у перевіряємому періоді позивач не мав свідоцтва платника податку на додану вартість.

В призначений день та час у судове засідання сторони не з'явилися. Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи без його участі. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив, будь-яких пояснень не надав.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд ухвалою від 15.07.2014 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

На підставі наказу начальника Вишгородської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області від 23.12.2013 № 263 та від 27.12.2013 № 278 заступником начальника управління - начальником відділу перевірок платників податків та перевірок з окремих питань, управління податкового аудиту Кудрявцевим Віталієм Вікторовичем, керуючись підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Тельбін Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.08.2013.

За результатами перевірки було складено Акт перевірки від 31.12.2013 № 1367/10-08-22-01/37868315 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Тельбін Сервіс» (код ЄДРПОУ 37868315) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.08.2013 (далі - Акт перевірки).

В Акті зафіксовані наступні порушення, зокрема, які стосуються предмету оскарження:

- підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, підпункту 136.1.2 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 14 256 гривень, в тому числі по періодам:

І квартал 2012 року - 6 087 гривень;

Півріччя 2012 року - 10 569 гривень (ІІ квартал 2012 року - 4 482 гривні);

І-ІІІ квартали 2012 року 10 569 гривень (ІІІ квартал 2012 року - 0 гривень);

2012 рік - 14 256 гривень (ІV квартал 2012 року - 3 687 гривень).

- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 122 536 гривень, в тому числі по періодам: грудень 2012 року - 25 078 гривень, січень 2013 року - 22 935 гривень, лютий 2013 року - 15 031 гривня, березень 2013 року - 23 152 гривень, квітень 2013 року - 16 693 гривні, травень 2013 року - 1 504 гривні, червень 2013 року - 9 077 гривень, липень 2013 року - 3 668 гривень, серпень 2013 року - 5 398 гривень.

За результатами розгляду заперечень на Акт перевірки (вх. № 378/10/3 від 20.01.2014) Вишгородською ОДПІ листом від 25.01.2014 № 280/10/10-08/11-01/1546) внесено зміни до Акта перевірки (в частині, що стосуються предмету оскарження) і викладено висновки в наступній редакції:

«Перевіркою ТОВ «Тельбін Сервіс» (код ЄДРПОУ 37868315) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.08.2013 встановлено порушення:

- підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, підпункту 136.1.2 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 14 256 гривень, в тому числі по періодам:

І квартал 2012 року - 6 087 гривень;

Півріччя 2012 року - 10 569 гривень (ІІ квартал 2012 року - 4 482 гривні);

І-ІІІ квартали 2012 року 10 569 гривень (ІІІ квартал 2012 року - 0 гривень);

2012 рік - 14 256 гривень (ІV квартал 2012 року - 3 687 гривень).

- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 61 295 гривень, в тому числі по періодам: березень 2013 року - 11 331 гривня, квітень 2013 року - 19 492 гривні, травень 2013 року - 6 670 гривень, червень 2013 року - 5 881 гривень, липень 2013 року - 10 731 гривня, серпень 2013 року - 7 190 гривень».

З листа щодо розгляду заперечень вбачається, що під час розгляду заперечень комісією проведено обговорення викладених в Акті перевірки фактів і враховано положення пункту 187.10 статті 187 Податкового кодексу України і внесено відповідні коригування саме в частині донарахування податку на додану вартість і зменшено з суми 122 536 гривень до суми 61 295 гривень, і, як вбачається з листа, донарахування відбулось лише за період з березня 2013 року по серпень 2013 року.

За наслідками розгляду заперечень Вишгородською ОДПІ 29.01.2014 були винесені, зокрема, податкові повідомлення-рішення № 0000472201 (про донарахування податку на прибуток підприємств на загальну суму 17 821 гривня, з яких основний платіж 14 256 гривень та штрафні санкції 3 565 гривень) та № 0000482201 (про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 76 620 гривень, з яких за основним платежем 61 295 гривень та штрафні санкції 15 325 гривень).

З матеріалів справи вбачається, що позивач в адміністративному порядку оскаржував податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014 № 0000472201 (про донарахування податку на прибуток підприємств), доказів адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014 № 0000482201 (про донарахування податку на додану вартість) матеріали справи не містять і відповідних роз'яснень позивачем суду не надано.

За результатами розгляду скарг позивача рішеннями Головного управління Міндоходів у Київській області та Міністерством доходів і зборів України від 09.04.2014 № 854/10/10-36-10-01/04/152 та від 12.05.2014 № 8290/6/99-99-10-01-15 відповідно скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014 № 0000472201 (про донарахування податку на прибуток підприємств) без змін.

Позивач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд визнати їх протиправними та скасувати.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних положень законодавчих актів.

Щодо донарахування податку на прибуток під час перевірки було встановлено, що за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 підприємством задекларовано дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 357 504 гривень.

Перевіркою повноти визначення валового доходу (доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 встановлено його заниження на загальну суму 67 886 гривень, в тому числі по періодах: І квартал 2012 року - 28 987 гривень; Півріччя 2012 року - 50 330 гривень (ІІ квартал 2012 року - 21 343 гривень); І-ІІІ квартали 2012 року 50 330 гривень (ІІІ квартал 2012 року - 0 гривень); 2012 рік - 67 886 гривень (ІV квартал 2012 року - 17 556 гривень).

За період з 01.01.2012 по 31.12.2012 підприємством було надано послуги кінцевому споживачу (комунальні послуги) на загальну суму 125 389, 66 гривень, в підтвердження чого підприємством до перевірки були надані картки рахунку 3771 «Розрахунки з різними дебіторами» (сторінка 4 Акта перевірки).

Водночас, в декларації з податку на прибуток за 2012 рік в рядку «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» підприємство не в повному обсязі задекларувало отримані доходи у загальній сумі 67 886 гривень (425 389, 66 гривень - по карткам особового рахунку 3771 - 357 504 гривні - задекларовано позивачем).

Порядок визначення доходів та їх склад врегульовано у статті 135 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає:

дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу (підпункт 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 137.1 статті 137 Податкового кодексу України дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Статтею 136 визначено доходи, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Так, для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи, в тому числі, суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість (підпункт 136.1.2 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України).

Таким чином, підприємство в порушення підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, підпункту 136.1.2 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України занизило показники, задекларовані у рядку 02 Декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» у сумі 67 886 гривень, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 на загальну сум 14 256 гривень.

Суд зауважує, що з матеріалів справи взагалі не вбачається і позивачем не зазначається в чому полягає протиправність податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014 № 0000472201 (про донарахування податку на прибуток підприємств).

Щодо донарахування податку на додану вартість з матеріалів справи вбачається, що у період, за який проводилась перевірка, ТОВ «Тельбін Сервіс» не було платником податку на додану вартість.

ТОВ «Тельбін Сервіс» зареєстровано платником податку на додану вартість 03.09.2013 (свідоцтво № 200139025, індивідуальний податковий номер 378683110080) по теперішній час.

За період з 01.01.2012 по 31.08.2013 ТОВ «Тельбін Сервіс» згідно з наданих до перевірки картками рахунку 3771 «Розрахунки з різними дебіторами», отримало дохід від надання послуг (комунальні послуги кінцевому споживачу) на загальну суму 922 391, 77 гривень.

Під час перевірки було встановлено заниження суми податку на додану вартість за період грудень 2012 року - серпень 2013 року на загальну суму 122 536 гривень.

Порядок сплати податку на додану вартість встановлений розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з пунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Позивач у позовній заяві посилався на той факт, що податковий орган не прийняв заяву про реєстрацію підприємства платником податку на додану вартість.

З приводу цього суд зазначає, що, по-перше, позивач не надав жодних доказів з приводу відмови у реєстрації платником податків на додану вартість, по-друге, це не звільняє його від сплати податку на додану вартість за результатами проведеної перевірки і встановлення відповідних порушень по несплаті податку на додану вартість.

Щодо посилань позивача на норми пункту 187.10 статі 187 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Як вже було вказано судом, за результатами розгляду заперечень відповідачем було зменшено суму податку на додану вартість до 61 295 гривень (період березень 2013 року - серпень 2013 року).

Сума податку на додану вартість була зменшена саме з урахуванням статті 187.10 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 187.10 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуг, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов'язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.

Касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (підпункт 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Тобто, платник податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг категоріям споживачів, зазначеним у пункті 187.10 статті 187 Податкового кодексу України визначає податкові зобов'язання та податковий кредит за касовим методом.

Враховуючи вимоги вищенаведеної норми, позивач при визначенні податкового кредиту, зобов'язаний використовувати касовий метод в частині оплати товарів (робіт, послуг), що використовуються для виготовлення та постачання теплової енергії фізичним особам, бюджетним установам.

Згідно пункту 13 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового Кодексу України встановлено, що тимчасово до 1 січня 2014 року датою збільшення доходів підприємств житлово-комунального господарства від надання житлово-комунальних послуг є дата надходження коштів від споживача на банківський рахунок або в касу платника податку, крім випадків, якщо таке надходження відбувається у рахунок погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані до дати набрання чинності розділом III цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв у спосіб і в межах, передбачених чинним законодавством України.

Також суд звертає увагу, що у скаргах при адміністративному оскаржені позивач звертав увагу на незгоду з сумою податку на додану вартість. В позовній заяві позивач на ці обставини взагалі не посилається.

Отже, суд дійшов висновку, що в позовній заяві позивач не навів жодних аргументів і не надав суду доказів щодо порушення його прав оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, вказана норма не дає підстави вважати, що будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень підлягає скасування лише з підстав відсутності заперечень з його боку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Доказів понесення таких витрат суду не надано.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 17 821 гривня + 76 620 гривень = 94 441 гривня та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 1 888, 82 гривень.

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до квитанції від 23.05.2014 позивачем сплачено 188, 88 гривень, суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 1 699, 94 гривень підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тельбін Сервіс» (код ЄДРПОУ 37868315) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 699 (одна тисяча шістсот дев'яносто дев'ять) гривень 94 копійки.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.