Рішення

від 11.07.2014 по справі 910/10111/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10111/14 11.07.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Керхер"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Біенестар"

про стягнення 51 874,80 грн

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.,

представники:

від позивача - Сивоконь С.А., дов. б/н від 05.06.2013,

від відповідача - Коновалов Г.Г. - директор.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керхер" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біенестар" про стягнення за договором поставки № 13/009 від 21.01.2013 51 874,80 грн, з яких: 45 172,20 грн - основний борг, 1 235,70 грн - три проценти річних, 5 466,90 грн - пеня за несвоєчасну оплату отриманого товару.

У судовому засіданні 20.06.2014 відкладено розгляд справи на 11.07.2014.

У судовому засіданні 11.07.2014 позивач підтримував позов, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.11.2014 заперечував проти задоволення позову в частині стягнення пені, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Керхер" (далі - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Біенастар" (далі - відповідач, дистриб'ютор) укладено договір поставки № 13/009, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність дистриб'ютору товар, визначений у специфікації постачальника, а також не виключні права на збут товару в Україні, а дистриб'ютор зобов'язується прийняти та оплатити товар, а також дотримуватись встановлених цим договором обов'язків при подальшій реалізації товару третім особам (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору розрахунки за цим договором між постачальником та дистриб'ютором проводяться на підставі рахунків-фактур, шляхом переведення грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах сторін даного договору протягом 30 днів з дати поставки товару, якщо інше не зазначено у додатковій угоді.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 ЦК, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару не виконав в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 45 172,20 грн, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 45 172,20 грн обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та такими, що не заперечуються відповідачем, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно п. 9.2 договору за прострочення грошового зобов'язання дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст. 549 ЦК, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

Відповідно до статті 625 ЦК, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частино 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності щодо нарахування штрафних санкцій. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Здійснивши перевірку розрахунку трьох відсотків річних, здійсненого позивачем на суму боргу 20 172,00 грн за період з 31.03.2013 по 10.03.2014 в розмірі 572 грн та на суму боргу 25 000,00 грн за період з 22.04.2013 по 10.03.2014 в розмірі 663,70грн, суд вважає його арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Здійснивши власний розрахунок пені з врахуванням строку позовної давності, ч. 6 ст. 232 ГК України та розрахунку позивача, суд вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення пені задовольнити частково, а саме із суми боргу 20 172,00 грн за період з 21.05.2013 (дата звернення позивача з даним позовом до суду) по 30.09.2013 в розмірі 1 013,02 грн, із суми боргу 25 000,00 грн за період з 21.05.2013 по 22.10.2013 в розмірі 1 451,37 грн, всього 2 464,39 грн пені.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, з огляду на наведене вище позов підлягає задоволенню частково в сумі 46 059,34 грн, з яких: 45 172,20 грн - основного боргу, 1 235,70 грн - 3% річних, 2 464,39 грн - пені.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 25, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біенестар" (02152, м. Київ, вул. Березняківська 12, кв. 197, код ЄДРПОУ 38134043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керхер" (01054, м. Київ, вул. Воровського 33, код ЄДРПОУ 34003237) 45 172,20 грн (сорок п'ять тисяч сто сімдесят дві грн 20 коп.) основного боргу, 1 235,70 грн (одну тисячу двісті тридцять п'ять грн 70 коп.) 3 % річних, 2 464,39 грн (дві тисячі чотириста шістдесят чотири грн 39 коп.) пені, 1 721,25 грн (одну тисячу сімсот двадцять одну грн 25 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.07.2014.

Суддя Л.М. Шкурдова