Рішення

від 14.07.2014 по справі 910/11996/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/11996/14 14.07.14

За позовомПриватного підприємства "Простір" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" простягнення 9 683,07 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

Від позивача:Гаврилюк М.Д. Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Простір" (надалі - "Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" (надалі - "Товариство") про стягнення 9 683,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №35 про надання послуг з перевезень автомобільним транспортом від 01.08.2013 р. позивач надав відповідні послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 7 905,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 923,43 грн., 3% річних у розмірі 212,51 грн. та пені у розмірі 642,13 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2014 р. порушено провадження у справі №910/11996/14 та призначено її до розгляду на 14.07.2014 р.

14.07.2014 р. до канцелярії суду надійшла заява Підприємства про стягнення витрат на оплату допомоги адвоката, в якій позивач просить стягнути з Товариства витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 3 000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання прибув, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103030341710, яке було отримане 25.06.2014 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується матеріалами справи, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, та вказано у позові.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013 р. між Підприємством (перевізник) та Товариством (експедитор) було укладено договір №35 про надання послуг з перевезень автомобільним транспортом (надалі - "Договір"), відповідно до п.п. 1.1 та 1.2 якого перевізник в межах даного Договору, надає послуги з організації перевезення своїм вантажним транспортом, відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень, а експедитор оплачує перевізнику транспортні послуги у сумі, узгодженій сторонами в заявці, в суму перевезення включені витрати перевізника на виконання доручень замовника.

У відповідності до п.п. 2.1.3 та 2.2.1 Договору перевізник організовує перевезення експортно-імпортних і транспортних вантажів автомобільним транспортом територією України і за її межами, у разі підтвердження заявки експедитора, а експедитор зобов'язаний оплатити рахунки перевізнику на умовах, передбачених у даному Договорі і заявках, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктами 3.1 та 3.3 Договору передбачено, що рахунки перевізника підлягають оплаті протягом 7 (семи) банківських днів з моменту надання перевізником оригіналів рахунку на оплату, транспортної накладної, актів виконаних робіт шляхом банківського переказу грошових коштів у національній грошовій одиниці України на поточний рахунок перевізника. Сторони можуть у заявці встановити інші терміни оплати. Усі банківські витрати і комісії з переказу грошових коштів - за рахунок експедитора.

У пунктах 4.1 та 4.2 Договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний сповістити перевізника письмовою заявкою про необхідність перевезення вантажів не пізніше ніж за 3 доби до початку навантаження. Заявка повинна бути заповнена повністю, з підписом та печаткою експедитора.

Сторонами у п. 5.3.4 Договору було погоджено, що у разі затримки розрахунків, замовник зобов'язується сплатити перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.

Відповідачем було надано, а позивачем прийнято до виконання заявку №3 від 21.08.2013 р. (надалі - "Заявка"), відповідно до якої Підприємство зобов'язувалось здійснити перевезення вантажу за маршрутом: м. Мюнхен (Німеччина) - м. Київ (Україна), а експедитор зобов'язаний сплатити перевізнику за вказане перевезення суму коштів в валюті України еквівалентну 2 600,00 Євро за курсом Національного банку України на день прибуття на митний термінал впродовж 3 робочих днів після надання перевізником оригіналу міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), рахунку, акту виконаних робіт та податкової накладної. Також, в заявці вказано, що перевізник повинен сплатити на митному переході 400,00 грн. та додати цю суму до фрахту.

На виконання умов Заявки позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом: м. Мюнхен (Німеччина) - м. Київ (Україна) на загальну суму 27 905,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною (CMR №066389 від 28.08.2014 р.) та актом виконаних робіт на надання транспортних послуг №ОУ0000205 від 02.09.2013 р. (підписаним представниками та скріпленим печатками сторін).

За наслідком здійсненого перевезення позивачем було складено та 02.09.2013 р. надано відповідачу оригінал рахунку-фактури №СФ-0000207 від 02.09.2013 р. акт виконаних робіт на надання транспортних послуг №ОУ0000205 від 02.09.2013 р., податкову накладну та товарно-транспортну накладну (CMR №066389 від 28.08.2014 р.).

Відповідачем було підписано акт виконаних робіт на надання транспортних послуг №ОУ0000205 від 02.09.2013 р. та частково оплачено здійснене перевезення вантажу у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 7 905,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань Підприємством нараховано Товариству інфляційні втрати у розмірі 923,43 грн., 3% річних у розмірі 212,51 грн. та пеню у розмірі 642,13 грн.

Укладений позивачем та відповідачем Договір є договором транспортного експедитування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175, 316 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 929 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Матеріалами справи (товарно-транспортна накладна (CMR), акт виконаних робіт на надання транспортних послуг) підтверджується надання позивачем на підставі Договору та Заявки послуг по перевезенню вантажу та прийняття їх відповідачем.

Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Підприємством було виставлено Товариству рахунок-фактуру №СФ-0000207 від 02.09.2013 р. на оплату наданих послуг у сумі 27 905,00 грн., а також сторонами було підписано акт виконаних робіт на надання транспортних послуг, де вказано таку ж вартість наданих послуг з перевезення.

Відповідно до п. 3.2 Договору сума фрахту перевізника узгоджується сторонами в заявках на кожне окреме перевезення.

У Заявці сторонами погоджено, що вартість наданих послуг по перевезенню вантажу становить 2 600 Євро за курсом Національного банку України на день прибуття на митний термінал. До вказаної суми додаються сплачені на митному переході кошти у розмірі 400,00 грн.

Як вбачається з відмітки Львівської митниці на вказаній товарно-транспортній накладній, перевізник прибув на митний термінал 31.08.2013 р. При цьому, за офіційним курсом Національного банку України 1,00 Євро дорівнювало 10,603514 грн., що підтверджується інформацією, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України за адресою http://www.bank.gov.ua/control/uk/curmetal/currency/search?formType=searchFormDate&time_step=daily&date=31.08.2013&execute=%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8.

Відтак, за перерахунком суду, вартість наданих Підприємством Товариству послуг у гривні становить 27 569,14 грн. (2 600 Євро) + 400,00 грн. (сплачені на митному терміналі), що разом складають 27 969,14 грн.

Різниця між заявленою до стягнення сумою вартості наданих послуг з перевезення та встановленим судом розміром вказаних послуг зумовлена здійсненням Підприємством перерахунку 2 600 Євро за курсом Євро станом на 02.09.2013 р. (дата підписання акту виконаних робіт).

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Заявки розрахунок за надані позивачем послуги по перевезенню вантажу проводиться відповідачем впродовж 3 робочих днів після надання перевізником оригіналу міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), рахунку, акту виконаних робіт та податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, а відповідачем не доведено зворотного, що всі передбачені заявкою оригінали документів були передані Підприємством Товариству 02.09.2014 р., а відтак відповідач повинен був перерахувати вартість наданих послуг з перевезення до 05.09.2013 р.

Експедитором було підписано акт виконаних робіт на надання транспортних послуг №ОУ0000205 від 02.09.2013 р. та частково здійснено оплату у розмірі 20 000,00 грн. лише 25.09.2013 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку позивача.

Отже, з огляду на викладене та враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання за Договором з 06.09.2013 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача коштів за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість є меншою, ніж встановлений судом розмір вартості послуг з перевезення та за відсутності правових підстав для виходу за межі позовних вимог, суд вважає позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 7 905,00 грн. правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 923,43 грн., 3% річних у розмірі 212,51 грн. та пені у розмірі 642,13 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3.4 Договору було передбачено, що у разі затримки розрахунків, замовник зобов'язується сплатити перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.

Як вбачається з вказаного пункту Договору, сторонами було погоджено розмір та порядок нарахування пені, однак не визначено строку, за який вона має нараховуватись.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Керуючись наведеним положенням ст. 232 Господарського кодексу України суд вважає, що позивачем було визначено період (06.09.2013 р. по 05.03.2014 р.), за який нараховано пеню у зв'язку з простроченням Товариством оплати наданих послуг з перевезення, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи визначений позивачем період, за який нараховується пеня, та здійснення відповідачем часткової сплати 25.09.2013 р. коштів у розмірі 20 000,00 грн., суд, здійснивши перерахунок, прийшов до висновку про правомірність вимоги Підприємства про стягнення з Товариства пені у розмірі 642,51 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановленої позивачем періоду, за який починають нараховуватись інфляційні витрати та 3% річних (з 06.09.2013 р. по 13.06.2014 р.), та здійснення відповідачем часткової сплати 25.09.2013 р. коштів у розмірі 20 000,00 грн., за який нараховуються інфляційні витрати та 3% річних, Підприємством правомірно заявлено до стягнення з Товариства інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 212,51 грн. та 923,43 грн. відповідно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 7 905,00 грн., пені у розмірі 642,13 грн., 3% річних у розмірі 212,51 грн. та інфляційних витрат у розмірі 923,43 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3 000,00 грн. суд відзначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Наявними в матеріалах справи документами (угодою №2312/1г від 23.12.2013 р. про надання правової допомоги, укладеним між Підприємством (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Українська адвокатська група", на посаді адвокат в якому працює ОСОБА_1., (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_1 від 14.06.1994 р.), платіжним дорученням №291 від 19.05.2014 р. на суму 3 000,00 грн. з призначенням платежу - оплата за адвокатські послуги по рахунку №1905-1 від 19.05.2014 р. та самим рахунком №1905-1 від 19.05.2014 р.), а також, участю ОСОБА_1 в судовому засіданні, надання ним документів по справі та пояснень по суті спору підтверджується факт виконання Адвокатським об'єднанням "Українська адвокатська група" зобов'язань, передбачених угодою, та понесення Підприємством витрат на оплату таких послуг у розмірі 3 000,00 грн.

Такий розмір винагороди/гонорару (3 000,00 грн.) адвоката за надані адвокатські послуги по веденню справ в господарських судах розмір стягнення за якими не перевищує 100 000,00 грн. визначений Підприємством (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Українська адвокатська група" у п. 5 угоди №2312/1г від 23.12.2013 р.

З огляду на наведене, Підприємство зобов'язане було на виконання наведеного пункту угоди сплатити саме такий розмір винагороди/гонорару за надані послуги адвоката по веденню даної справи в господарському суді міста Києва.

Відтак, вказаний розмір витрат Підприємства на послуги адвоката в рамках розгляду даної справи є обґрунтованим та підлягає покладенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства "Простір" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11; ідентифікаційний код 32156999) на користь Приватного підприємства "Простір" (02166, м. Київ, проспект Лісовий, 17-Б, кв. 161; ідентифікаційний код 24594731) заборгованість у розмірі 7 905 (сім тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 00 коп., інфляційні витрати у розмірі 923 (дев'ятсот двадцять три) грн. 43 коп., 3% річних у розмірі 212 (двісті дванадцять) грн. 51 коп., пеню у розмірі 642 (шістсот сорок два) грн. 13 коп., судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 17.07.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко