Рішення

від 15.07.2014 по справі 910/4818/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4818/14 15.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиллкрафт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ»

про стягнення 312 445,77 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Чабанюк В.С. (представник за довіреністю від 02.09.2013р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиллкрафт» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» (надалі - відповідач) суми боргу в розмірі 312 445,77 грн., з яких 150 730,00 грн. сума основного боргу та 28 846,47 грн. 3% річних за Договором поставки №2011-5 від 09.06.2011р. і 125 000,00 грн. сума основного боргу та 7 869,30 грн. 3% річних за Договором поставки №18/07/2012-1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобов'язань за договорами поставки не виконав, повну вартість поставленого товару не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь повноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2014р. позовну заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиллкрафт» було повернуто без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2014р. скасовано, а справу №910/4818/14 повернуто до суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви до провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, справі присвоєно №910/4818/14, розгляд було призначено на 24.06.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2014р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та витребуванням додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено до 08.07.2014р.

В судове засідання 08.07.2014р. представник від відповідача повторно не з'вився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, проте надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом було відмовлено та у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено до 15.07.2014р.

В судове засідання 15.07.2014р. представник від відповідача вкотре не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 15 липня 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2011р. між позивачем (продавець - за Договором) та відповідачем (покупець - за Договором) було укладено Договір поставки №2011-5 (надалі - Договір 1), відповідно до змісту якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язувався поставити і передати у власність покупцю вироби (товар - за Договором) згідно специфікацій та технічних завдань, які узгоджуються та підписуються сторонами перед поставкою товару (кожної окремої партії товару), а покупець зобов'язувався прийняти цей товар і своєчасно здійснювати його оплату (п. 1.1. Договору 1). Специфікації до даного договору є його невід'ємною частиною (п. 1.2. Договору 1). Загальна вартість цього договору визначається сумарною вартістю товару згідно специфікації по кожній поставці (п. 1.3. Договору 1).

Згідно п. 2.1. Договору 1 комплектність товару підтверджується пакувальним листом. Асортимент товару, що підлягає виготовленню та поставці, визначається в узгодженій сторонами специфікації, в якій вказується: дата поставки, кількість, тара, номенклатура, ціна товару.

Відповідно до п. 3.1. Договору 1 сума договору становить 856 100,00 грн., з ПДВ.

Положеннями п. п. 4.1. - 4.3. Договору 1 передбачено, що умови постачання EXW (Інкотермс 2000) м. Миколаїв, франко-склад продавця, якщо інше не встановлено відповідною специфікацією. Прийом товару здійснюється покупцем при наявності наступних документів (накладної, податкової накладної, загального виду креслень, сертифікатів на використані матеріали). Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі товару.

Відповідно до наявної в матеріалах справи специфікації №1 від 09.06.2011р. (додаток №1 до Договору 1) сторони погодили найменування продукції, кількість, ціну без ПДВ, вартість продукції з ПДВ на загальну суму 856 100,00 грн.

Товар на загальну суму 856 100,00 грн. (ціна узгоджена п. 3.1. Договору 1 та специфікацією №1 від 09.06.2011р.) був отриманий уповноваженим довіреністю НБЖ №738671 від 30.06.2011р. представником відповідача Горовенко О.О., що підтверджується його підписом у видатковій накладній №РН-005 від 01.07.2011р. (належним чином засвідчені копії видаткової накладної та довіреності містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.3. Договору 1 покупець здійснює платежі на умовах: попередньої оплати товару у розмірі 30% від суми договору, на протязі трьох днів з дати підписання даного договору, та 70% на протязі 90 днів з дати підписання даного договору, але не менше 23% кожні 30 днів.

Відповідачем на виконання умов Договору 1 було перераховано позивачу суму попередньо оплати товару в розмірі 256 830,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №210 від 09.06.2011р., а також здійснено часткову оплату вартості поставного товару на загальну суму 464 070,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №124 від 17.08.2011р. на суму 14 800,00 грн., №255 від 27.09.2011р. на суму 100 000,00 грн., №415 від 21.06.2012р. на суму 20 000,00 грн., №111 від 25.07.2012р на суму 79 270,00 грн., №453 від 03.07.2012р на суму 50 000,00 грн., №764 від 07.09.2012р. на суму 100 000,00 грн. та №834 від 18.09.2012р на суму 100 000,00 грн. (належним чином засвідчені копії платіжних доручень у справі).

В подальшому, 18.07.2012р. між позивачем (продавець - за Договором) та відповідачем (покупець - за Договором) було укладено Договір поставки №18/07/2012-1 (надалі - Договір 2), відповідно до змісту якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язувався поставити і передати у власність покупцю вироби (товар - за Договором) згідно специфікацій та технічних завдань, які узгоджуються та підписуються сторонами перед поставкою товару (кожної окремої партії товару), а покупець зобов'язувався прийняти цей товар і своєчасно здійснювати його оплату (п. 1.1. Договору 2). Специфікації до даного договору є його невід'ємною частиною (п. 1.2. Договору 2). Загальна вартість цього договору визначається сумарною вартістю товару згідно специфікації по кожній поставці (п. 1.3. Договору 2).

Згідно п. 2.1. Договору 2 комплектність товару підтверджується пакувальним листом. Асортимент товару, що підлягає виготовленню та поставці, визначається в узгодженій сторонами специфікації, в якій вказується: дата поставки, кількість, тара, номенклатура, ціна товару.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. Договору 2 вартість товару (партії товару) визначається у відповідній специфікації і встановлюється на день підписання специфікації. В будь-якому випадку, ціни на товар встановлені у специфікаціях до договору, є чинними тільки і виключно, починаючи з дати укладення відповідної специфікації.

Положеннями п. п. 4.1. - 4.3. Договору 2 передбачено, що умови постачання EXW (Інкотермс 2000) м. Миколаїв, франко-склад продавця, якщо інше не встановлено відповідною специфікацією. Прийом товару здійснюється покупцем при наявності наступних документів (накладної, податкової накладної, загального виду креслень, сертифікатів на використані матеріали). Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі товару.

Відповідно до наявної в матеріалах справи специфікації №1 від 18.07.2012р. (додаток №1 до Договору 2) сторони погодили найменування продукції, кількість, ціну без ПДВ, вартість продукції з ПДВ на загальну суму 281 900,00 грн.

Товар на загальну суму 281 900,00 грн. (ціна узгоджена п. 3.1. Договору 2 та специфікацією №1 від 18.07.2012р.) був отриманий уповноваженим довіреністю №386 від 19.09.2012р. представником відповідача Замбурський К.О., що підтверджується його підписом у видатковій накладній №РН-013 від 19.09.2012р. (належним чином засвідчені копії видаткової накладної та довіреності містяться в матеріалах справи).

Відповідачем було частково сплачено суму заборгованості за поставлений товар за Договором 2 на загальну суму 156 900,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копія платіжних доручень №1142 від 18.10.2012р. на суму 31 900,00 грн., №1218 від 06.12.2012р. на суму 75 000,00 грн., №498 від 16.09.2013р. на суму 25 000,00 грн., №632 від 14.10.2013р. на суму 15 000,00 грн., №110 від 16.10.2013р. на суму 10 000,00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач повної оплати вартості отриманих за Договорами товарів не оплатив, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного вище, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар за Договором 1 становить 135 200,00 грн. (856 100,00 грн. (вартість поставленого товару) - 256 830,00 грн. (попередня оплата вартості товару) - 464 070,00 грн. (часткова сплата суми боргу відповідачем).

Доказів на підтвердження повної оплати вартості товару відповідачем до матеріалів справи не надано.

З урахуванням вище викладеного, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу за Договором 1 підлягають частковому задоволенню в розмірі 135 200,00 грн.

Відповідно до п. 3.3. Договору 2 покупець здійснює платежі на умовах та в терміни вказані в специфікації, на підставі рахунків-фактури продавця поданих до сплати.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи специфікації №1 від 18.07.2012р. відповідач зобов'язувався здійснити 100% оплату за вище вказану продукцію шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи копію рахунку-фактури №СК-00033 від 18.07.2012р. на суму 281 900,00 грн., проте доказів їх виставлення (направлення) відповідачу до матеріалів справи не надано.

Відповідно до п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, господарський суд приходить до висновку, що строк оплати вартості товару за Договором 2 з урахуванням ст. 253 Цивільного кодексу України настав з 20.09.2012р.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар за Договором 2 становить 125 000,00 грн. (281 900,00 грн. (вартість поставленого товару) - 156 900,00 грн. (часткова сплата суми боргу відповідачем)).

Доказів на підтвердження повної оплати вартості товару відповідачем до матеріалів справи не надано.

З урахуванням вище викладеного, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу за Договором 2 підлягають задоволенню в розмірі 125 000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару за Договором 1 в розмірі 28 846,47 грн. та суму 3% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару за Договором 2 в розмірі 7 869,30 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок суми 3% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару за Договором 1, судом визнано його необґрунтованим та таким, що здійснений не у відповідності до положень цивільного законодавства України, оскільки позивачем здійснено нарахування 3% річних без врахування повної суми попередньої оплати вартості поставленого товару, а також без врахування деяких сплачених сум вартості поставленого товару відповідачем, крім того не враховано, що у 2012р. нараховується 366 днів, а тому суд проводить власний розрахунок суми 3% річних.

З урахуванням викладеного, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних, а саме:

- 1 871,69 грн. (599 270,00 грн. (залишок заборгованості) * 3% * 38 (кількість днів прострочення за період з 10.07.2011р. по 16.08.2011р.) : 365);

- 1 969,58 грн. (584 470,00 грн. (залишок заборгованості) * 3% * 41 (кількість днів прострочення за період з 17.08.2011р. по 26.09.2011р.) : 365);

- 3 822,67 грн. (484 470,00 грн. (залишок заборгованості) * 3% * 96 (кількість днів прострочення за період з 27.09.2011р. по 31.12.2011р.) : 365);

- 6 830,23 грн. (484 470,00 грн. (залишок заборгованості) * 3% * 172 (кількість днів прострочення за період з 01.01.2012р. по 20.06.2012р.) : 366);

- 456,85 грн. (464 470,00 грн. (залишок заборгованості) * 3% * 12 (кількість днів прострочення за період з 21.06.2012р. по 02.07.2012р.) : 366);

- 747,40 грн. (414 470,00 грн. (залишок заборгованості) * 3% * 22 (кількість днів прострочення за період з 03.07.2012р. по 24.07.2012р.) : 366);

- 1 208,92 грн. (335 200,00 грн. (залишок заборгованості) * 3% * 44 (кількість днів прострочення за період з 25.07.2012р. по 06.09.2012р.) : 366);

- 212,06 грн. (235 200,00 грн. (залишок заборгованості) * 3% * 11 (кількість днів прострочення за період з 07.09.2012р. по 17.09.2012р.) : 366);

- 1 163,61 грн. (135 200,00 грн. (залишок заборгованості) * 3% * 105 (кількість днів прострочення за період з 18.09.2012р. по 31.12.2012р.) : 366);

- 4 056,00 грн. (сума 3% річних за 2013р.) (135 200,00 грн. (залишок заборгованості) * 3%);

- 522,28 грн. (135 200,00 грн. (залишок заборгованості) * 3% * 47 (кількість днів прострочення за період з 01.01.2014р. по 16.02.2014р.) : 365).

Таким чином, загальна сума 3% річних за прострочення оплати вартості поставленого товару за Договором 1, згідно наведених судом розрахунків, складає 22 861,29 грн.

Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок суми 3% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару за Договором 2, судом визнано його необґрунтованим та таким, що здійснений не у відповідності до положень цивільного законодавства України, оскільки позивачем невірно розраховано періоди прострочення оплати вартості товару, крім того не враховано, що у 2012р. нараховується 366 днів, а тому суд проводить власний розрахунок суми 3% річних.

З урахуванням викладеного, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних, а саме:

- 646,98 грн. (281 900,00 (сума заборгованості) * 3% * 28 (кількість днів прострочення за період з 20.09.2012р. по 17.10.2012р.) : 366);

- 1 004,10 грн. (250 000,00 (залишок заборгованості) * 3% * 49 (кількість днів прострочення за період з 18.10.2012р. по 05.12.2012р.) : 366);

- 372,95 грн. (175 000,00 грн. (залишок заборгованості) * 3% * 26 (кількість днів прострочення за період з 06.12.2012р. по 31.12.2012р.) : 366);

- 3 710,96 грн.(175 000,00 грн. (залишок заборгованості) * 3% * 258 (кількість днів прострочення за період з 01.01.2013р. по 15.09.2013р.) : 365);

- 345,20 грн. (150 000,00 грн. (залишок заборгованості) * 3% * 28 (кількість днів прострочення за період з 16.09.2013р. по 13.10.2013р.) : 365);

- 22,19 грн. (135 000,00 грн. (залишок заборгованості) * 3% * 2 (кількість днів прострочення за період з 14.10.2013р. по 15.10.2013р.) : 365);

- 1 263,70 грн. (125 000,00 грн. (залишок заборгованості) * 3% * 123 (кількість днів прострочення за період з 16.10.2013р. по 15.02.2014р.) : 365).

Таким чином, загальна сума 3% річних за прострочення оплати вартості поставленого товару за Договором 2 складає 7 366,08 грн.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач доказів на спростування позовних вимог до матеріалів справи не надав.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/4818/14 підлягають частковому задоволенню, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 135 200,00 грн., 3% річних в розмірі 22 861,29 грн. за Договором 1 та сума основного боргу в розмірі 125 000,00 грн., 3% річних в розмірі 7 366,08 грн. за Договором 2, що разом становить 260 200,00 грн. - сума основного боргу та 30 227,37 грн. сума 3% річних.

Судовий збір у розмірі 6 374,63 грн., з яких 566,08 грн. - за розгляд апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2014р. та 5 808,55 грн. - за подачу позовної заяви, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України та закону України «Про судовий збір, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» (ідентифікаційний код 03449901, адреса: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиллкрафт» (ідентифікаційний код 36098810, адреса: 54052, м. Миколаїв, пр. Октябрський, 325/1, кв. 146) суму основного боргу в розмірі 260 200,00 грн. (двісті шістдесят тисяч двісті гривень 00 коп.), 3% річних в розмірі 30 227,37 грн. (тридцять тисяч двісті двадцять сім гривень 37 коп.) та судовий збір в розмірі 6 374,63 грн. (шість тисяч триста сімдесят чотири гривні 63 коп.).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.07.2014р.

Суддя Морозов С.М.