Рішення

від 17.07.2014 по справі 911/2451/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2014 р. Справа № 911/2451/14

Суддя А.С. Грєхов. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ідентифікаційний код: 20077720, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6,

до відповідача: Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго», ідентифікаційний код: 02648343, місцезнаходження: 98604, Автономна республіка Крим, м. Ялта, вул. Блюхера, 4,

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій,

За участю представників:

від позивача: головний юрисконсульт Відділу претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту Іванкіна Ю.Б., яка діє на підставі довіреності № 14-91 від 18.04.2014 р.;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа за заявою публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №14/2-458 від 02.06.2014 року до Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго» про стягнення боргу та штрафних санкцій у загальній сумі 210 586,65 грн., порушена ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2014 р., якою сторін зобов'язано надати додаткові докази у справі, зобов'язано позивача протягом двох днів з дати отримання ухвали про порушення провадження у справі направити копію ухвали про порушення провадження у справі кур'єрською службою доставки відповідачу та докази направлення позивачем відповідачу копії ухвали надати господарському суду; розгляд справи у судовому засіданні призначено на 10.07.2014 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №12/1063-ТЕ-19 купівлі-продажу природного газу від 01.10.2012 р. (надалі за текстом «Договір»), укладеного між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", яка виступає продавцем за Договором та Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго», яке виступає покупцем за Договором. Зокрема, позивач вказує на те, що відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконував, оплату за переданий позивачем відповідачу природний газ здійснив невчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у сумі 210 586,65 грн., яка складається з основного боргу у сумі 170 196,95 грн., трьох процентів річних у сумі 6 591,26 грн., інфляційних втрат у сумі 6 224,89 грн. та пені у сумі 13 560,38 грн., а також 7% штрафу у сумі 14 013,17 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2014 року розгляд справи у судовому засіданні відкладено на 17.07.2014 року; повторно зобов'язано позивача та відповідача виконати вимоги ухвали господарського суду Київської області від 23.06.2014 року; зобов'язано позивача направити копію ухвали суду від 17.07.2014 року кур'єрською службою доставки відповідачу, докази чого надати суду.

17.07.2014 року через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов лист б/№ від 07.07.2014 року та клопотання б/№ від 17.07.2014 року про долучення доказів до матеріалів справи з долученими доказами направлення копій ухвал у справі відповідачу кур'єрською службою.

В судове засідання з'явився позивач, який надав свої пояснення у справі, позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 1 Листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №01-06/745/2014 від 05.06.2014 р., у названому Інформаційному листі (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.05.2014 N 01-06/615/14 "Про Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України") Вищим господарським судом України зазначено, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку. Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) будь-якому адресатові підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Судом встановлено, що відповідні документи наявні в матеріалах справи.

Крім того, як зазначено, ухвалами господарського суду Київської області у справі покладено на позивача обов'язок копію ухвал у справі направити відповідачу засобами кур'єрської служби. Позивачем на підтвердження виконання вказаного покладеного на нього обов'язку по направленню копій ухвал суду надано оригінали транспортних накладних на пересилання ухвал суду у справі (про порушення провадження у справі, про відкладення судового засідання на 17.07.2014 р.) № 2244103551, № 2244103665. Перевіривши відомості про вручення поштових відправлень направлених відповідачу згідно транспортних накладених № 2244103551, № 2244103665, судом встановлено, що поштові відправлення за транспортними накладними № 2244103551, № 2244103665, надіслані позивачем з ухвалами суду від 23.06.2014 року, 10.07.2014 року вручено відповідачу 15 липня 2014 року, що підтверджено витягами Відстеження відправлень DHL Express, долучених до матеріалів справи. Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджено документально.

Від відповідача відзиву на позовну заяву, витребуваних судом доказів суду не надано.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом «ГПК України»), якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані в судовому засіданні представником позивача пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 ГПК України .

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально дослідивши матеріали справи, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (надалі за текстом «ГК України»), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі за текстом «ЦК України»), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом встановлено, що 01.10.2012 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (яка згідно з Постановою КМУ України № 747 ввід 25.05.1998 року є публічним акціонерним товариством), яка виступила продавцем та комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго», яке виступило покупцем, укладено договір № 12/1063-ТЕ-19 купівлі-продажу природного газу («Договір»), відповідно умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до ч. 8 ст. 193 Господарського кодексу України, управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до п. 2.1. Договору, продавець передає покупцю з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ в обсягом до 388,9 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): жовтень - 30,2 тис.м.куб.; листопад - 112,1 тис.м.куб.; грудень - 246,6 тис.м.куб.; 4 кв. - 388,9 тис.м.куб.

Відповідно до п.п. 2.1.1. Договору, обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Відповідно до п. 3.1.3. Договору, у разі невиконання та/або несвоєчасного виконання покупцем вимог п. 6.1. Договору продавець має право зменшити плановий обсяг поставки, який зазначається в заявці на наступний місяць поставки, пропорційно загальній сумі грошових коштів, не сплачених покупцем станом на 20 число місяця, що передує місяцю поставки.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.4. Договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб.м. газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 кб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Положенням п.п. 3.1. Договору передбачено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла /вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціни та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.п. 11.1. Договору, цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2012 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Згідно поданих позивачем доказів, на виконання умов Договору № 12/1063-ТЕ-19 від 01.10.12 р. позивач передав, а відповідач прийняв: у жовтні 2012 року 22,908 тис.кб.м. природного газу на суму 29 991,15 грн. з ПДВ з урахуванням цільової надбавки 2% за 1000 кб.м. грн., що підтверджено актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2012 року, підписаного на виконання вимог ч. 8 ст. 193 ГК України позивачем, відповідачем та газорозподільною організацією; у листопаді 2012 року - 69,000 тис.кб.м. природного газу на суму 90 334,80 грн. з ПДВ з урахуванням цільової надбавки 2% за 1000 кб.м. грн., що підтверджено актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2012 р., підписаного позивачем, відповідачем та газорозподільною організацією; у грудні 2012 року - 130,000 тис.кб.м. природного газу на суму 170 196,00 грн. з ПДВ з урахуванням цільової надбавки 2% за 1000 кб.м. грн., що підтверджено актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2012 р., підписаного позивачем, відповідачем та газорозподільною організацією.

Таким чином позивачем надано докази того, що на підставі Договору протягом жовтня 2012 року - грудня 2012 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ в об'ємі 211,908 тис. кб.м. на загальну суму 290 521,95 грн., що підтверджено документально. Судом встановлено, що акти приймання-передачі природного газу підписані сторонами Договору без будь-яких заперечень з приводу зазначеної у вказаних актах приймання-передачі вартості, строків, обсягу та якості поставленого позивачем природного газу з метою засвідчення факту прийняття відповідачем природного газу в обсягах та вартості, визначених у актах приймання-передачі природного газу, копії яких знаходяться в матеріалах справи і щодо достовірності яких від відповідача жодних заперечень не надійшло. Тобто, підписані відповідачем акти приймання-передачі природного газу без будь-якого зазначення відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних актах вартістю, якістю та обсягом поставленого позивачем природного газу свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Відповідно до позовної заяви, відповідач частково виконав зобов'язання за Договором, проте прострочив оплату за Договором та не розрахувався повністю за поставлений на підставі Договору у 2012 році природній газ на суму 170 196,95 грн.

Детально дослідивши матеріали справи судом встановлено, що від відповідача відзиву на позовну заяву не надійшло; жодних доказів сплати зобов'язань перед позивачем за Договором, на які посилається позивач у позовній заяві суду не надано, факту погашення заборгованості відповідачем за Договором, не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як зазначено, відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення позивачем суми основного боргу відповідача перед позивачем у розмірі 170 196,95 грн., за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу відповідача. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній є обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 170 196,95 грн.

Як встановлено судом, доказів повної чи часткової оплати вказаної суми заборгованості відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором у сумі 170 196,95 грн., в зв'язку з чим дана вимога позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу, пеню, передбачену п. 7.2. Договору у сумі 13 560,38 грн.

Судом встановлено, що відповідно до п.п. 7.1., 7.2. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавства України, а також цим Договором. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 ГК України , підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки ; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд приходить до висновку, що дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором, внаслідок чого наявні підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 ЦК України , п. 7.2. Договору, позивачем відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у загальній сумі 13 560,38 грн., яка складається: 540,82 грн. за період з 14.11.2012 року по 27.12.2012 року (за зобов'язаннями жовтня 2012 р.); 518,31 грн. за період з 14.12.2012 р. по 27.12.2012 р. (за зобов'язаннями листопада 2012 р.); 10 281,70 грн. за період з 14.01.2013 р. по 09.06.2013 р. (за зобов'язаннями грудня 2012 р.); 2 219,54 грн. за період з 10.06.2013 р. по 13.07.2013 р. (за зобов'язаннями грудня 2012 р.).

З метою дослідження правильності визначення позивачем суми пені, судом здійснено власний розрахунок пені за заявлені позивачем періоди, за результатами якого судом встановлено, що позивачем правомірно нараховані вимоги по сплаті пені у заявленому розмірі, яка підлягає стягненню з відповідача за заявлені періоди.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача по пені підлягають задоволенню в сумі 13 560,38 грн. Від відповідача жодних заперечень щодо нарахованих позивачем вимог по пені, її розрахунку до суду не надходило.

В свою чергу судом взято до уваги наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 9.3. Договору, строк, в межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Поряд з цим, позивач, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 6 591,26 грн. за періоди: 108,46 грн. за період з 14.11.2012 р. по 27.12.2012 р. (за зобов'язаннями жовтня 2012 р.); 103,95 грн. за період з 14.12.2012 р. по 27.12.2012 р. (за зобов'язаннями листопада 2012 р.); 2 056,34 грн. за період з 14.01.2013 р. по 09.06.2013 р. (за зобов'язаннями грудня 2012 р.); 475,62 грн. за період з 10.06.2013 р. по 13.07.2013 р. (за зобов'язаннями грудня 2012 р.); 3 846,90 грн. за період з 14.07.2013 р. по 14.04.2014 р. (за зобов'язаннями грудня 2012 р.) та індекс інфляції у сумі 6 224,89 грн. грн., що складається: за листопад - грудень 2012 р. (за зобов'язаннями жовтня 2012 р.) у сумі 29,93 грн.; за грудень 2012 р. (за зобов'язаннями листопада 2012 р.) у сумі 180,67 грн.; за січень 2013 р. - березень 2014 р. (за зобов'язаннями листопада 2012 р.) у сумі 6,41 грн.; за січень 2013 р. - березень 2014 р. (за зобов'язаннями грудня 2012 р.) у сумі 6 007,88 грн. Розрахунок суми трьох процентів річних та інфляційних втрат знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою перевірки правильності визначення позивачем сум інфляційних втрат та трьох процентів річних, судом здійснено власний розрахунок сум інфляційних втрат та трьох процентів річних, за результатами якого судом встановлено, що вимоги позивача по стягненню заборгованості у вигляді інфляційних втрат за заявлений період у сумі 6 224,89 грн. підлягають задоволенню; сума заборгованості у вигляді трьох процентів річних за заявлений період складає 6 591,26 грн. Вимоги позивача по інфляційним втратам, по трьом відсоткам річних підлягають задоволенню у повному обсязі. Станом на дату розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу заборгованості у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 7 % штрафу у сумі 14 013,17 грн., вмотивовану посиланням на п. 7.2. Договору.

Розглядаючи вказану вимогу судом встановлено, що відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додаткового сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Позивачем заявлено вимоги по сплаті штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу: за зобов'язаннями за жовтень 2012 р. (період з 14.11.2012 р. по 27.12.2012 р.) у сумі 2 099,38 грн.; за зобов'язаннями за листопад 2012 р. (період з 28.12.2012 р. по 31.12.2012 р.) у сумі 0,07 грн.; за зобов'язаннями за грудень 2012 р. (період з 14.01.2013 р. по 09.06.2013 р.) у сумі 11 913,72 грн.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено, що мало місце неодноразове прострочення платежу відповідачем більш ніж на 30 днів, в тому числі зобов'язаннями за жовтень 2012 року, за грудень 2012 року.

З метою перевірки правильності визначення позивачем суми штрафу за прострочення відповідачем сплати платежу понад 30 днів у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу, судом проведено власний розрахунок за результатами якого судом встановлено, що вказана вимога підлягає задоволенню у сумі 14 013,10 грн., в іншій частині вимоги, останнього не підлягають задоволенню оскільки нараховані на платіж, щодо якого термін прострочення менше встановленого строку прострочення, що виступає підставою для застосування штрафу.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги позивача про застосування штрафу, передбаченого умовами п.п. 7.2. Договору як додаткової сплати позивачу штрафу у розмірі 7% від суми простроченого більш як на 30 днів платежу - а саме у сумі 14 013,10 грн., що підтверджено документально.

Таким чином, на підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивач довів суду та відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за договором № 12/1063-ТЕ-19 купівлі-продажу природного газу від 01.10.2012 р. у вигляді основного богу сумі 179 196,95 грн., інфляційних втрат у сумі 6 224,89 грн., трьох процентів річних у сумі 6 591,26 грн., пені у сумі 13 560,38 грн., штрафу у сумі 14 013,10 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 12/1063-ТЕ-19 купівлі-продажу природного газу від 01.10.2012 р. у вигляді основного богу сумі 170 196,95 грн., інфляційних втрат у сумі 6 224,89 грн., трьох процентів річних у сумі 6 591,26 грн., пені у сумі 13 560,38 грн. - підлягають задоволенню у повному обсязі; вимога по стягненню з відповідача штрафу у розмірі 7% підлягає задоволенню частково у сумі 14 013,10 грн., в іншій частині вимога відхиляється судом, як безпідставна та необґрунтована.

Поряд з цим, позивач у позовній заяві просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати у розмірі 4 211,73 грн. В судовому засіданні позивач уточнив, що просить суд понесені позивачем судові витрати покласти на відповідача.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за розгляд заяви у сумі 4 211,73 грн., що підтверджено оригіналом платіжного доручення № 2004993 від 04.06.2014 року.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 49 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд, на підставі ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , покладає на відповідача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 4 211,31 грн.

Керуючись ст. ст. 32 , 33 , 44 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій № 14/2-458 від 02.06.2014 р., - задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго», ідентифікаційний код: 02648343, місцезнаходження: 98604, Автономна республіка Крим, м. Ялта, вул. Блюхера, 4, на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ідентифікаційний код: 20077720, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, заборгованість за Договором № 12/1063-ТЕ-19 купівлі-продажу природного газу від 01.10.2012 р. у сумі 210 586,58 грн. (двісті десять тисяч п'ятсот вісімдесят шість грн. 58 коп.) , які складаються з: 170 196,95 грн. (сто сімдесят тисяч сто дев'яносто шість грн. 95 коп.) основного боргу, пені у сумі 13 560,38 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят грн. 38 коп.), трьох процентів річних у сумі 6 591,26 грн. (шість тисяч п'ятсот дев'яносто одна грн. 26 коп.) та інфляційних втрат у сумі 6 224,89 грн. (шість тисяч двісті двадцять чотири грн. 89 коп.), 14 013,10 грн. (чотирнадцять тисяч тринадцять грн. 10 коп.) штрафу та 4 211,31 (чотири тисячі двісті одинадцять грн. 31 коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.С. Грєхов

Дата підписання повного тексту рішення - 17 липня 2014 р.