Ухвала

від 21.07.2014 по справі 806/699/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"21" липня 2014 р. Справа № 806/699/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Капустинського М.М.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Рожко М.М. ,

за участю сторін:

представника позивача- Заїки А.М.;

представника відповідача - Біляченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" травня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український солод" до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Український солод" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, у якому просило визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України № 101050000/2014/00014 від 30 січня 2014 року та рішення про коригування митної вартості товарів від 30 січня 2014 року № 101050000/2014/300013/1. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначав, що ТОВ "Український солод", відповідно до зовнішньоекономічного контракту з ВАТ "Гомельський хімічний завод" (м. Гомель, Республіка Білорусь) від 10.01.2014 року імпортує на митну територію України добрива азотно-фосфорно-калійні комплексні. Однак, Житомирська митниця Міндоходів безпідставно відмовила в митному оформленні та пропуску товарів, що ввозилися через митний кордон України відповідно до зазначеного контракту, за ціною цього контракту. Позивач зазначав, що для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору були надані всі необхідні документи, а тому у митного органу були відсутні підстави для коригування їх митної вартості за резервним методом. На підставі такого рішення позивач був змушений розмитнити всю партію товару та додатково сплатити 6747,69 грн. митних платежів.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано картку відмови № 101050000/2014/00014 від 30.01.2014 року Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України і рішення від 30.01.2014 року № 101050000/2014/300013/1 Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України.

В апеляційній скарзі Житомирська митниця, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначив, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у частині другій ст. 53 МК України, подані для митного оформлення, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактична сплачена або підлягає сплаті за цей товар, а саме: дані платіжного доручення про попередню оплату не дозволяють зробити висновки, що мала місце оплата саме оцінюваного товару, оскільки в п.2,3 контракту від 10.01.14 № 115-14-2014 зазначено, що оплата здійснюється на протязі 3-х робочих днів з дати виставлення рахунку, тоді як наданий рахунок від 21.01.14 № 6205/14, про плату здійснено раніше. Вважає, що дії посадових осіб Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості відповідають приписам законодавства з питань державної митної справи, а тому підстави для скасування рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товару та картки відмови відсутні.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, за приписами вищевказаної статті, правильне застосування норм матеріального та процесуального права необхідне для гарантування справедливого результату судочинства та справедливого процесу його здійснення, що забезпечує такий результат. Для ухвалення обґрунтованого рішення суду необхідно правильно оцінити докази, оцінка яких здійснюється на основі внутрішнього переконання, що має бути засноване на повному, безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні доказів.

Судом встановлено, що 30.01.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Український солод" відповідно до зовнішньоекономічного контракту з Відкритим акціонерним товариством "Гомельський хімічний завод" (м. Гомель, Республіка Білорусь) від 10.01.2014 року Житомирській митниці Міндоходів було надано митну декларацію № 101050000.2014.000374 від 30.01.2014 року, в якій задекларувало товар, - азотно-фосфорно-калійні добрива комплексні, у вигляді гранул, марка 16-16-16 для сільського господарства та визначив код товару згідно з УКТЗЕД: 3105201000.

Товари були придбані у компанії Відкрите акціонерне товариство "Гомельський хімічний завод" (м. Гомель, Республіка Білорусь) на підставі контракту № 115-14-2014 від 10.01.2014 року, інвойсу від 21.01.2014 року № 6205/14 на суму 20979,00 дол. США, платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 1 від 15.01.2014 року на суму 21645,00 грн. дол. США, митної декларації країни відправлення 14332/210114/0000340 від 21.01.2014 року.

Під час митного оформлення вказаного товару інспектор митної служби, який здійснював митні процедури, для підтвердження відомостей, заявлених у митній декларації витребував у позивача відповідно до п.3 ст.53 МКУ додаткові документи, а саме:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

4) копію митної декларації країни відправлення.

У зв'язку з безпідставністю вимог апелянта та відсутністю даних документів у ТОВ "Український солод", йому було вказано про неможливість надання додаткових документів.

За результатами розгляду наданих документів для розмитнення по митній декларації № 101050000.2014.000374 від 30.01.2014 року апелянтом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України № 101050000/2014/00014 від 30 січня 2014 року і рішення про коригування митної вартості товарів від 30.01.2014 № 101050000/2014/300013/1, яким збільшено митну вартість товару до 25200,00 доларів США.

31.01.2014 року позивачем подано нову митну декларацію (МД-2) № 101050000/2014/000384 про митне оформлення товару в режимі "під гарантійне зобов'язання" ст.55 Митного кодексу України, в якій задекларувало цей же товар за митною вартістю, що вказав відповідач 25200,00 доларів США., сплатило всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, перерахувало на спеціальний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Розмір додаткових митних платежів, що сплачені позивачем внаслідок коригування митної вартості, становить суму 6747,69 грн.

Товар згідно митної декларації № 101050000/2014/000384 від 21.01.2014, пропущено на митну територію України та випущено у вільний обіг.

Підставою для прийняття оскаржуваних картки відмови та рішення про коригування митної вартості є наявність, на думку апелянта, розбіжностей у поданих документах.

Суд першої інстанції не погодився з такими висновками митного органу.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Правовідносини між сторонами щодо переміщення товарів через митний кордон України, процедури митного контролю та оформлення, митного регулювання, пов'язаного з встановленням та справлянням податків та зборів регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року N 4495-VI (далі по тексту - МК України).

Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У силу приписів статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари. Митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Всі складові митної вартості позивачем враховано при визначенні митної вартості та подано всі передбачені Митним кодексом України підтверджуючі документи.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 МК України митний, орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Апелянт з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Так, відповідно до п.1.2. укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Гомельський хімічний завод" (м. Гомель, Республіка Білорусь) та ТОВ "Український солод" контракту № 115-14-2014 від 10.01.2014 р., - "Продавець" продає, а "Покупець" купляє на умовах поставки DAP митний кордон України, добрива азотно-фосфорно-калійні комплексні (далі - Товар), згідно специфікації.

Пункти 2.2., 2.3. Контракту передбачають, що загальна сума поставленого по чинному контракту товару складає 21645,00 доларів США ± 10%.

Форма розрахунку - 100% попередня оплата на р/р "Продавця" за партію відвантаженого товару. Основою для оплати "Покупцем" за партію товару являється виставлений рахунок "Продавця", який являється невід'ємною частиною чинного Контракту. Оплата проводиться банківським переводом на протязі 3 робочих днів з дати виставлення рахунку. Рахунок для оплати виставляється за 10 робочих днів до пропонуємої дати відвантаження.

Відповідно до п. 5.1. Контракту - поставка здійснюється залізничним транспортом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №1 від 15.01.2014 р. оплату здійснено на повну суму вказану в контракті - 21645,00 дол. США (рядок 32 платіжного доручення). В рядку 70 платіжного доручення вказано - "Попередня оплата за добрива по контракту 115-14-2014 від 10.01.14р.".

В інвойсі від 21.01.2014р. № 6205/14 на суму 20979,00 дол. США, в інвойсі від 13.01.2014 року № 6093/14 на суму 21645,00 дол. США, на підставі яких отримувався товар. Тобто, є чіткий факт оплати та отримання товару за даним контрактом.

Крім того, як вбачається з листа ПАТ "ВТБ Банк" № 116/712-2 від 05.02.2014 р., станом на 04.02.2014 року ТОВ "Український солод" (код ЄДРПОУ 30825170) за контрактом № 115-14-2014 від 10.01.2014 року на поставку товару, укладеним з нерезидентом ВАТ "Гомельський хімічний завод" (Білорусь) 16.01.2014 року було куплено 19660,00 доларів США та 17.01.2014 року перераховано попередньої оплати 21645,00 доларів США згідно платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 1 від 15.01.2014 року. Обмін валюти не відбувався. Зазначена передплата знята з валютного контролю в сумі 20979,00 доларів США. Заборгованість за контрактом становить 666,00 доларів США".

Тобто даним листом, ПАТ "ВТБ Банк", підтвердив факт вчинення оплати відкритому акціонерному товариству "Гомельський хімічний завод" (м. Гомель, Республіка Білорусь) 21645,00 дол. США платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №1 від 15.01.2014 року саме по контракту № 115-14-2014 від 10.01.14р. та часткове закриття зовнішньоекономічної операції на суму 20979,00 дол. США, що підтверджено в інвойсі від 21.01.2014р. № 6205/14.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що наявні розбіжності є повністю надуманими та необґрунтованими. В наданих для розмитнення документах відсутні будь-які виправлення, помилки та неточності, що могли б вплинути на визначення митної вартості товарів.

Разом з цим, апелянт не надав доказів на підтвердження того, що товариство в митній декларації зазначило не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснило розрахунок, внесло до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи передбачені п.2 статті 53 Митного кодексу України містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Крім того, однією з підстав для збільшення митної вартості стала та обставина, що у митного органу наявна статистична інформація, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом.

Встановлено, що жодних недоліків у поданих відповідачу документах згідно п.2 статті 53 Митного кодексу України інспектором митної служби виявлено не було. Всі подані документи були належним чином оформлені, не були визнані в законному порядку недійсними, підробленими, фальшивими тощо, та мали відповідну юридичну силу для їх застосування на території України для розмитнення спірних товарів. Крім того, митна декларація, на яку посилається митний орган в Рішеннях, як на підставу для застосування 6-го методу (МД від 10.01.14 р. №805100000/2014/743) позивачу не було надано, не вказаний період розмитнення, невідомі країни походження вказаних в листі товарів, невідомо які транспортні та страхові платежі та інші істотні умови, що могли вплинути на митну вартість.

Відповідно до статті 64 Митного кодексу України, відповідач має право визначити митну вартість товару:

1. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

2. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

3. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Також, 10 квітня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994). Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на довільній чи фіктивній вартості. Статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Фактично, митний орган на підставі опрацювання зазначених додаткових документів здійснив хибний висновок про неповноту та недостовірність відомостей про митну вартість товарів, оскільки відповідно до статті VII п.2 "а" Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. В статті VII п.2 "b" цієї угоди вказано, що під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або і) з порівнюваними кількостями, або іі) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Не надано апелянтом і обґрунтованої відмови у незастосуванні 2-5 методу визначення митної вартості. Посилання на них в рішенні є чисто формальним, що порушує п.6 статті 57 МК України, який передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Зокрема, у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 21.01.2011 (справа N 21-56а10) (Постанова N 21-56а10), від 07.02.2011 (справа N 21-76а10) (Постанова N 21-76а10), від 14.11.2011 (справа N 21-213а11) (Постанова N 21-213а11), від 06.02.2012 (справа N 21-418а11) (Постанова N 21-418а11), від 03.07.2012 (справа N 21-197а12) (Постанова N 21-197а12).

Колегія суддів зазначає, що діючим законодавством також не встановлено існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Дійсно, відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Апелянт при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, звідки взяв дані для застосування резервного методу у вигляді митних декларацій, вказаних в рішенні про коригування митної вартості, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано іншими особами та за іншими договорами від інших постачальників розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними і здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, країна походження, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Крім цього, що згідно ст.5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

У відповідності до статей 179, 189, 190 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоекономічні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Згідно ст.11 Закону України "Про ціни та ціноутворення", при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоекономічного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоекономічні) ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку.

В силу п.5 статті 19 ГК України, незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю забороняється.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовують вільні контрактні ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку.

З огляду на викладене, сумніви апелянта щодо митної вартості товару, який декларувався позивачем, є безпідставними, оскільки сторони зовнішньоекономічної діяльності вправі визначати вільні ціни.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ч.2 ст.71 КАС України, в справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на митний орган покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення підприємством норм митного законодавства, на підставі яких такому платнику визначено відповідні митні платежі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що митний орган неправомірно відмовив товариству у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягало скасуванню.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожна особа має право в порядку встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ст. 6 КАС України).

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" травня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: М.М. Капустинський

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "22" липня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Український солод" вул.Пушкіна, 3,с.Озерянка,Житомирський район, Житомирська область,12463

3- відповідачу: Житомирська митниця Міністерства доходів і зборів України вул.Перемоги,25,м.Житомир,10000

представник позивача - Заїка А.М. АДРЕСА_1

- ,