Рішення

від 14.07.2014 по справі 910/21072/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21072/13 14.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Космо-Трейд"

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Судді: Васильченко Т.В. (головуючий),

Любченко М.О.,

Бойко Р.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Кухаревська Н.О. - довіреність б/н від 28.02.2014; від відповідача Максюта Е.А. - довіреність б/н від 13.11.2013; від третьої особи-1: не з'явилися;

від третьої особи-2: не з'явилися;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Космо-Трейд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний виконавчий напис вчинений з порушенням строку, встановленого ст.88 Закону України "Про нотаріат", а також за документами, на підставі яких неможливо встановити безспірність вимог боржника, та без направлення іпотечного повідомлення про його вчинення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.11.2013 порушено провадження у справі №910/21072/13, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2013 на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та відкладено розгляд справи.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 25.12.2013 у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці, справу № 910/21072/13 передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2013 на підставі ст.ст. 65,86 ГПК України справу № 910/21072/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.01.2014 справу №910/21072/13 передано на розгляд судді Васильченко Т.В. у зв'язку із поверненням судді Васильченко Т.В. з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2014 на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України справу №910/21072/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

06.03.2014 через відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшли матеріали нотаріальної справи на підставі яких вчинено спірний напис та клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2014 продовжено процесуальний строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи.

В судовому засіданні 24.03.2014, в зв'язку зі складністю справи, суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду даної справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.03.2014 призначено колегіальний розгляд справи № 910/21072/13 в наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Любченко М.О., Ломака B.C.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2014 справу №910/21072/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака B.C., Любченко М.О. та призначено до розгляду.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 30.04.2014 призначено колегіальний розгляд справи № 910/21072/13 в наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Любченко М.О., Грєхова О.А., у зв'язку із перебуванням судді Ломаки B.C. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.04.2014 справу №910/21072/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Любченко М.О., Грєхова О.А. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.06.2014 призначено колегіальний розгляд справи № 910/21072/13 в наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Любченко М.О., Бойко Р.В., у зв'язку із перебуванням судді Грєхової О.А. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2014 справу №910/21072/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Любченко М.О., Бойко Р.В. та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 14.07.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.07.2014 позовні вимоги залишив на розсуд суду.

Третя особа-1 в судове засідання 14.07.2014 не з'явилась, втім 06.03.2014 надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Третя особа-2 в судове засідання своїх представників не направила, про причини неявки суду не повідомила, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлена своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.07.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, які приймали участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2007 між ОСОБА_2 (позичальник) та відповідачем (кредитор) було укладено Договір кредиту № 44.05-865/П, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 460600,00 дол. США зі сплатою 13,20 процентів річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості по кредиту до 11.06.2027 (кредит) на умовах, визначених цим договором (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 3.3.9 кредитного договору позичальник зобов'язаний достроково повернути кредит, погасити нараховані проценти та сплатити можливі штрафні санкції у випадках визначених п.п. 2.6.3., 3.2.3., 3.3.15., 4.4., 4.5., 5.4 цього договору.

14.06.2007 між банком та позивачем було укладено Іпотечний договір № 44.02-1206/П, згідно з п. 1.1 якого іпотекодавець (позивач) передав в іпотеку іпотекодержателю (відповідачу) в якості забезпечення виконання позичальником (третьою особою-2) зобов'язань за договором кредиту №44.05-865/П від 14.06.2007, укладеним між іпотекодержателем та позичальником наступне нерухоме майно: нежилі приміщення з № 1 по № 25 групи приміщень № 97 (в літ. А), загальною площею 486,50 метрів квадратних, що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Фучика Юліуса, 13 (далі - предмет іпотеки).

Право власності на предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення, який був укладений між іпотекодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київтрейд" 14 червня 2007 року, що посвідчений того ж дня, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі.

Відповідно до п. 1.2 Іпотечного договору вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 6060000,00 грн., що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день укладення цього договору, із розрахунку 100 дол. США - 505,00 гривень, становить 1200000,00 доларів США.

У зв'язку з неналежним виконання третьою особою-2 зобов'язань за кредитним договором №44.05-865/П, відповідач звернувся до третьої особи-2 та позивача із листами, в яких вимагав повернути заборгованість по кредиту та відсоткам. Вказані листи були отримані третьою особою-2 та позивачем 23.01.2012 та 24.01.2014, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, втім, вказані вимоги були залишені без задоволення.

Відтак, оскільки, як зазначає відповідач, третьою особою-2 та позивачем не було виконано вимог відповідача щодо погашення заборгованості, він звернувся до третьої особи-1 з заявою про вчинення виконавчого напису, в якій вказував, що за період з 16.01.2011 по 16.01.2012 за третьою особою-2 рахується заборгованість в сумі 570427,02 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.01.2012 становить 4557597,79 грн., з якої: сума заборгованості за кредитом - 413961,04 дол. США; сума заборгованості за відсотками - 112747,38 дол. США; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 4404,41 дол. США; розмір пені за несвоєчасне погашення відсотків - 11678,18 дол. США; штрафи, які передбачені кредитним договором - 27636,00 дол. США.

На підставі заяви відповідача третьою особою-1 було вчинено виконавчий напис № 756 від 10.04.2013 про звернення стягнення на нерухоме майно: нежилі приміщення з № 1 по № 25 групи приміщень № 97 (в літ. А), загальною площею 486,50 метрів квадратних, що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Фучика Юліуса, 13 та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Космо-трейд".

Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням строку, встановленого ст.88 Закону України "Про нотаріат", а також за документами, на підставі яких неможливо встановити безспірність вимог кредитора.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти позову, з підстав того, що оспорюваний виконавчий напис вчинений у цілковитій відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належних документів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав -це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи з приписів частини другої статті 50 Закону України "Про нотаріат", право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Тож, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що суд може захистити порушене право, зокрема, шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами першою та третьою ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини 2 статті 35 Закону України "Про іпотеку" (відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 24.02.2011 р. у справі № 42/664).

Таким чином, за змістом приписів вказаної норми Закону, письмова вимога до боржника та майнового поручителя про усунення порушення повинна передувати у часі реалізації іпотекодержателем права на задоволення своїх вимог на підставі виконавчого напису нотаріуса.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позичальника ОСОБА_2 із листом №19.1-01/257 (258) від 17.01.2012, в якому вимагав повернути заборгованість по кредиту та відсоткам. Вказаний лист було отримано позичальником 24.01.2012, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Також відповідач звернувся до позивача із листом №19.1-01/259 (260, 261) від 17.01.2012, в якому вимагав повернути заборгованість по кредиту та відсоткам. Вказаний лист отримано позичальником 23.01.2012, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, вказані вимоги не містять суми простроченої заборгованості, суму боргу, яка підлягає сплаті позичальником та іпотекодавцем, а також вимоги щодо виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк (строк взагалі не визначено), ані попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

У вказаних листах відповідач вимагав у позивача та третьої особи негайно повернути заборгованість по кредиту та відсоткам, а також зазначив, що у випадку не вчинення дій щодо погашення заборгованості, справу буде передано до судових органів.

Отже, вказані листи Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" не відповідають приписам ст.35 Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з чим не можуть розцінюватися як вимоги про усунення порушення в розумінні вказаної норми закону та свідчить про передчасність висновку про набуття відповідачем права розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Поряд з цим, відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до п. 1 - 3 гл. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Пунктом 1 переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999, визначено, що для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідчених угодах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника і встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

При цьому, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі. (Правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 11.12.2012 у справі № 15/5025/428/12).

При розгляді даного спору судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України при розгляді спорів про визнання виконавчих написів нотаріусів такими, що не підлягають виконанню, викладену в постановах: від 13.11.2012 р. у справі № 5006/28/32пн/2012; від 03.10.2012 р. у справі № 5028/18/27/2012; від 19.09.2012 р. у справі № 20/5025/293/12; від 06.09.2012 р. у справі № 5015/138/12 (5015/3810/11); від 31.07.2012 р. у справі №5005/4385/2011; від 26.06.2012 р. у справі № 27/219; від 20.06.2012 р. у справі 33/284; від 14.04.2010 р. у справі № 44/121а, згідно з якою належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

За приписами вказаної статті інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. У відповідності до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

З урахуванням приписів вищевказаного закону, ст.41 Закону України «Про Національній банк України», Постанови Правління Національного банку України №280 від 17.06.2004р. «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», інформація бухгалтерського обліку в банківських установах накопичується та зберігається на відповідних рахунках, повний перелік яких встановлений Планом рахунків.

Враховуючи зазначене, первинними документами, які підтверджують наявність заборгованості є виписки з відповідних рахунків, відкритих для обліку наданих кредитів, нарахованих та несплачених відсотків, нарахованих та несплачених комісійних та інших операційних доходів (штрафів, пені тощо).

В даному випадку, спірний виконавчий напис був вчинений нотаріусом на підставі заяви про вчинення виконавчого напису №19.1-01/5313 від 24.07.2012; іпотечного договору №44.02-1206/П від 14.06.2007; договору кредиту №44.05-865/П від 14.06.2007; повідомлень №19.1-01/257 від 17.01.2012, №19.1-01/258 від 17.01.2012, №19.1-01/259 від 17.01.2012, №19.1-01/260 від 17.01.2012 та №19.1-01/261 від 17.01.2012; повідомлень про вручення поштового відправлення та довідки про повернення повідомлення за закінченням терміну зберігання; розрахунку вимог банку.

В свою чергу, розрахунок заборгованості, складений відповідачем в односторонньому порядку, не може бути доказом безспірності його вимог до позичальника, як і не є первинним бухгалтерським документом (відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 29.05.2012 р. у справі № 27/420).

Доказів того, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від відповідача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (банківські виписки, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо) матеріали справи не містять, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав вважати, що розмір заборгованості позичальника перед відповідачем, в тому числі по штрафним санкціям, є безспірним.

Надані матеріали нотаріальної справи також свідчать, що будь-яких первинних документів, на підставі яких нотаріусом у виконавчому написі №756 від 10.04.2013 було визначено, що розмір заборгованості позивача складає саме 4557597,79 грн., приватному нотаріусу відповідачем не надавалося та при вчиненні нотаріальних дій не витребовувалося.

Крім того, разом з сумою основного боргу, відповідачем заявлено до стягнення за рахунок іпотечного майна також пеню за прострочення сплати кредиту та відсотків, яка нарахована за період з 04.03.2011 по 16.01.2012, що протирічить ч.6 ст. 236 Господарського кодексу України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Слід звернути увагу і на те, що у відповідності до ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, в той же час, як вбачається з матеріалів справи, з дати отримання листів про сплату заборгованості, які подавалися нотаріусу, з урахуванням тридцятиденного строку, минуло більше року, що є порушенням вищевказаної статті.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач та третя особа-1 під час розгляду справи не надали суду належні та допустимі докази на спростування заявлених позовних вимог.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 32, 33, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 виконавчий напис № 756 від 10.04.2013 про звернення стягнення на нерухоме майно: нежилі приміщення з № 1 по № 25 групи приміщень № 97 (в літ. А), загальною площею 486,50 метрів квадратних, що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Фучика Юліуса, 13, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Космо-трейд" таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вулиця Ковпака, будинок 29, ідентифікаційний код 00039019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Космо-Трейд" (03049, м. Київ, вул. Фучика Юліуса, 13, ідентифікаційний код 31456841) 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору, видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.07.2014.

Головуючий суддя: Т.В. Васильченко

Судді: М.О.Любченко

Р.В.Бойко