Постанова

від 14.07.2014 по справі 810/2443/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2014 року 810/2443/14

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,

час прийняття постанови : 13 год. 00 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі: Васковець М.С.

за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КБК і К" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КБК і К" з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.02.2014 року №0002212201.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в період з 27.01.2014 р. по 31 січня 2014р. Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «КБК і К» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах позивача з ТОВ «УМК Рось» (код ЄДРПОУ 35851540) за період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р.

Результати перевірки були оформлені Актом Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 07.02.2014р. № 94/10-06-22-0137284844 (надалі - Акт перевірки).

Не погодившись з висновками вищевказаного Акту перевірки, відповідно до п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, 17 лютого 2014 року позивачем було подано заперечення на вказаний Акт.

Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області 24 лютого 2014 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0002212201, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «КБК і К» за платежем податок на прибуток підприємств на суму 167 766грн., в тому числі за основним платежем - 134213 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 33553,00 грн.

Податкове повідомлення - рішення від 24.02.2014 року №000221220 позивач вважає необґрунтованим і такими, що має бути скасованим, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства, а висновки ревізора, викладені в Акті перевірки, що є підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є невмотивованими, недоведеними та не ґрунтуються на чинному законодавстві України.

У судовому засіданні представник позивача Форсюк В.Л. позовні вимоги та додаткових письмових поясненнях до позову.

Відповідачем позов не визнано, заперечення надано суду в письмовій формі. За поясненнями відповідача, позивачем безпідставно включено до складу витрат для цілей оподаткуванням податком на прибуток суму витрат по господарським операціям, укладеним по ланцюгу постачання ТОВ «УМК Рось» - ТОВ «КБК і К» - ПАТ «Укрвторчермет» з підстав її безтоварності нереальності, що згідно ч. 1 . 5, ст. 203 ч. 1, 2 ст. 215, в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідач Макаренко С.В. у судовому засіданні 12 травня 2014 року та 23 червня 2014 року позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов.

У судове засідання 14 травня 2014 року представник відповідача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, 14 липня 2014 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Судом визнано за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказах.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КБК і К» зареєстровано як юридичну особу 30.11.2010 року Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №543570 та Довідкою АА №417308 з ЄДРПОУ.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «КБК і К» в 2011 році отримала Ліцензію Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на здійснення заготівлі, переробки металобрухту чорних металів терміном дії з 13.12.2011 року по 13.12.2016 року.

У період з 27 січня 2014 року по 31 січня 2014 р. Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «КБК і К» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах позивача з ТОВ «УМК Рось» (код ЄДРПОУ 35851540) за період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок, що мають ознаки нереальності здійснення та є такими, що згідно ч. 1, 5, ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю угоди, укладені по ланцюгу постачання ТОВ «УМК Рось» - ТОВ «КБК і К» - ПАТ «Укрвторчормет» на суму поставки за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року на суму 639110 грн..

Крім того , відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п. 44 .1 ст. 44 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток па загальну суму 134213 грн.

При проведенні перевірки відповідачем використані наступні документи: -акти приймання металів чорних вторинних, отримані від ТОВ «УМК Рось»; - акти приймання металів чорних вторинних, виписані на адресу ПАТ «Укрвторчормет»; - банківські виписки; -товарно-транспортні накладні; -повідомлення про початок досудового розслідування від 12.06.2013р. -акт Миронівської ОДП ГУ Міндоходів у Київській області від 27.09.2013р. про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «УМК «Рось» (код ЄДРПОУ - 36937047).

З аналізу вказаних документів відповідачем встановлено, що , угоди, укладені по ланцюгу постачання ТОВ «УМК Рось» - ТОВ «КБК і К» - ПАТ «Укрвторчормет» на суму поставки за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року на суму 639110 грн. мають ознаки нереальності здійснення та є такими, що згідно ч. 1, 5, ст.. 203, ч.1, 2 ст. 215 . в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем валових витрат з податку на прибуток.

За результатами перевірки було складено Акт від 07.02.2014р. № 94/10-06-22-0137284844 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «КБК і К» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах позивача з ТОВ «УМК Рось» (код ЄДРПОУ 35851540) за період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р.».

Не погодившись з висновками вищевказаного Акту перевірки, відповідно до п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України 17 лютого 2014 року позивачем було подано заперечення на вказаний Акт.

Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області 24 лютого 2014 року, на підставі Акту перевірки, було прийняте податкове повідомлення-рішення №0002212201, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «КБК і К» за платежем податок на прибуток підприємств на суму 167766 грн., в тому числі за основним платежем - 134213 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 33553,00 грн.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до наданих суду копій документів, 01 серпня 2012р. між позивачем, як Покупцем, та ТОВ «УМК Рось», ЄДРПОУ 36937047, як Продавцем, було укладено договір №1/1508 купівлі-продажу брухту та відходів чорних та кольорових металів.

За цим договором Продавець зобов'язувався продати та передати у власність Покупця, який в свою чергу, зобов'язався отримати та оплатити промисловий брухт та відходи чорних металів по мірі їх накопичення.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, останній мав взаємовідносини з ТОВ «УМК Рось» протягом серпня-грудня 2012 року та в цілому позивач придбав у ТОВ «УМК Рось» товару на суму 1 445 550 грн., що підтверджується даними Оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за період 01.08.2012-31.12. 2012р.

Також протягом цього періоду позивач здійснював закупку товару - металобрухту у інших продавців, а саме: Державного економіко-технологічного університет транспорту, Державної податкової служби, ДП «Антонов» філія «Серійний завод «Антонов», ДУ Інституту нейрохірургії, КП «Горянин», ПАТ Агрокомбінат «Калита» та інших. Всього в інших контрагентів, кількість яких складає 16 компаній, позивачем було придбано металобрухту на загальну суму 3 507 789 грн. При цьому обороти з кожним із контрагентів не перевищували суму у розмірі 300000 грн. Таким чином, ТОВ «УМК Рось» було основним постачальником позивача.

Доставку товару від ТОВ «УМК Рось» з м. Богуслав позивач здійснював самостійно за допомогою залучення перевізника ФОП ОСОБА_5, з яким у позивача укладено договір №04/01 від 04 січня 2012р.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору Перевізник (ФОП ОСОБА_5) бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (надалі іменується «вантажоодержувач»), а Замовник (Позивач) бере не себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.

Первинна доставка товару здійснювалася за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 17, де знаходиться орендований позивачем відкритий складський майданчик площею 1560 кв. м., що орендується позивачем на підставі попереднього Договору оренди №10/05-11 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 10.05.2011р., укладений з Державною установою « 70 Управління начальника робіт», код ЄДРПОУ 07763913. За вказаною адресою працівниками позивача проводилось зважування доставленого металобрухту, про що складався відповідний внутрішній документ - акт зважування, копії яких наявні в матеріалах справи.

Поставки брухту та відходів чорних металів за вказаним договором були виконані партіями, що підтверджують акти приймання товару, а саме: Акт приймання металів чорних (СФ №19) № 01-08/05 від 01.08.2012 р. маса (брутто) яких складає 10,870 т., на суму 21170,35 грн.; Акт приймання металів чорних (СФ №19) № 07-08/10 від 07.08.2012 р маса (брутто) яких складає 14,547 т. (номер підвиду 0509) та 28,360 т. (номер підвиду 0500) на загальну суму 88950,50 грн.; Акт приймання металів чорних (СФ №19) № 09-08/12 від 09.08.2012 р. маса (брутто) яких складає 22,630 т. на загальну суму 48363,75 грн.; Акт приймання металів чорних (СФ№19)№ 10-08/13 від 10.08.2012 р. маса (брутто) яких складає 6,130 т. на загальну суму 13104 грн.; Акт приймання металів чорних (СФ №19) № 22-08/30 від 22.08.2012 р. маса (брутто) яких складає 16,060 т. на загальну суму 34328,25 грн.; Акт приймання металів чорних (СФ №19) № 24-08/25 від 24.08.2012 р. маса (брутто) яких складає 33,270 т. на загальну суму 71113,70 грн.; Акт приймання металів чорних (СФ №19) № 28-08/29 від 28.08.2012 р. маса (брутто) яких складає 23,470 т. на загальну суму 50175 грн.; Акт приймання металів чорних (СФ №19) № 29-08/30 від 29.08.2012 р. маса (брутто) яких складає 26,736 т. на загальну суму 57147,75 грн.; Акт приймання металів чорних (СФ №19) № 29-08/31 від 29.08.2012 р. маса (брутто) яких складає 35,200 т. на загальну суму 75255,75 гри.; Акт приймання металів чорних (СФ №19) № 30-08/32 від 30.08.2012 р. маса (брутто) яких складає 24,390 т на загальну суму 52132,50 грн.; Акт приймання металів чорних (СФ №19) № 30-08/33 від 30.08.2012 р. маса (брутто) яких складає 20,100 т. на загальну суму 42968,25 грн.; Акт приймання металів чорних (СФ №19) № 31-08/34 від 31.08.2012 р. маса (брутто) яких складає 31,530 т. на загальну суму 67394,25 грн.; Акт приймання металів чорних (СФ №19) № 31-08/35 від 31.08.2012 р. маса (брутто) яких складає 24,080 т. на загальну суму 51480,00 грн.; Акт приймання металів чорних (СФ №19) № 31-08/36 від 31.08.2012 р. маса (брутто) яких складає 19,310 на загальну суму 41276,15 грн.

Постачання брухту та відходів чорних металів ТОВ «КБК І К» здійснив перевізник ФОП ОСОБА_5, що підтверджується виписаними товарно-транспортними накладними, а саме: Товарно-транспортна накладна від 01.08.2012р., маса (брутто) чорних металів 10,870 т.; Товарно-транспортна накладна від 07.08.2012р., маса (брутто) чорних металів 14,547 т. (номер підвиду 0509) та 28,360 т. (номер підвиду 0500);Товарно-транспортна накладна від 09.08.2012р., маса (брутто) чорних металів 22,630 т.; Товарно-транспортна накладна від 10.08.2012р., маса (брутто) чорних металів 6,130 т.; Товарно-транспортна накладна від 22.08.2012р.,маса (брутто) чорних металів 16,060 т.; Товарно-транспортна накладна від 24.08.2012р., маса (брутто) чорних металів 33,270 т.; Товарно-транспортна накладна від 28.08.2012р., маса (брутто) чорних металів 23,470 т.; Товарно-транспортна накладна від 29.08.2012р., маса (брутто) чорних металів 26,736 т.; Товарно-транспортна накладна від 29.08.2012р., маса (брутто) чорних металів 35,200 т.; Товарно-транспортна накладна від 30.08.2012р., маса (брутто) чорних металів 24,390 т.; Товарно-транспортна накладна від 30.08.2012р., маса (брутто) чорних металів 20,100 т.; Товарно-транспортна накладна від 31.08.2012р., маса (брутто) чорних металів 19,560 т.; Товарно-транспортна накладна від 31.08.2012р., маса (брутто) чорних металів 11,970 т.; Товарно-транспортна накладна від 31.08.2012р., маса (брутто) чорних металів 19,310 т.; Товарно-транспортна накладна від 31.08.2012р., маса (брутто) чорних металів 16,320 т.; Товарно-транспортна накладна від 31.08.2012р., маса (брутто) чорних металів 7,760 т.;

Оплата позивачем за товар підтверджується банківськими виписками від 16.08.2012р„ від 21.08.2012 р., від 22.08.2012 р„ від 28.08.2012 р„ від 30.08.2012 р. від 01.09.2012 року.

В подальшому протягом серпня-грудня 2012 року позивач реалізовував вказаний товар іншим контрагентам, серед яких основним покупцем було Публічне акціонерне товариство «Укрвторчормет», якому згідно даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 381 було реалізовано товару на загальну суму 3 286 560, 66 грн..

Іншим контрагентам - ПМП «Фаза» та TOB «МЕТ ФОКС» протягом вказаного періоду було реалізовано товару на загальну суму 2 106 390, 62 грн., в цілому позивачем було реалізовано товару за період серпень-грудень 2012р. на загальну суму 5 392 921, 28 грн.

Отже, судом встановлено, що в подальшому вказаний металобрухт позивач реалізував на користь ПАТ «Укрвторчормет», ЄДРПОУ 00191483, з яким було укладено договір купівлі-продажу № 9444922 від 11 квітня 2012 року (далі - Договір). За цим договором продавець (ТОВ «КБК і К») зобов'язувався продати та передати у власність брухт та відходи чорних металів покупцю (ПАТ «Укрвторчормет»), який, в свою чергу, зобов'язався отримати та оплатити за товар.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що продавець поставляє за свій рахунок на умовах «склад покупця» у пункти поставки, що зазначені у додаткових угодах до цього договору. Відповідно до додаткової угоди від 01.07.2012р. до вказаного договору у якості місця поставки було визначено цех № 1, що розташований за адресою м. Київ, вул. Каунаська, 27.

Поставки брухту та відходів чорних металів за вказаним договором були виконані партіями, що підтверджується актами приймання товару, наявними в матеріалах справи.

ПАТ «Укрвторчормет» сплатив суму коштів за брухт та відходи чорних металів, що підтверджується наступними документами: Виписка по рахунку від 16.08.2012 р., Виписка по рахунку від 21.08.2012 р., Виписка по рахунку від 22.08.2012 р.,Виписка по рахунку від 29.08.2012 р., Виписка по рахунку від 30.08.2012 р., Виписка по рахунку від 01.09.2012 р.

В межах документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань втримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах позивача з ТОВ УМК Рось» (код ЄДРПОУ 35851540) за період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р., що здійснювалась з 1 липня 2012 р. по 31 січня 2012 р. Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області позивачем були надані податковим органом копії первинних документів за серпень 2012р.

Щодо решти документів позивачем було надано відповідачу Повідомлення про початок досудового розслідування від 12.06.2013р. за заявою ОСОБА_5, у кримінальному провадженні № 1313110100009895, за фактом крадіжки шкіряної куртки темно-коричневого кольору; грошових коштів в сумі 2 000 грн.; сумки спортивної зеленого кольору у якій знаходилися документи ТОВ «КБК І К», код ЄДРПОУ 37284844, а саме: договори з додатковими документами, рахунки-фактури, виписки по рахунках, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, акти прийому передачі товару (Ф № 19 - металобрухт), товарні накладні, акти здачі-приймання робіт, книга реєстрації доручень, книга складського обліку, відомості про нарахування та виплату заробітної плати, касові документи, акти звірок взаєморозрахунків, відомості бухгалтерського обліку по відображенню проведених операцій, кадровий облік (заяви, накази про призначення, особові картки, фінансова та податкова звітність.

Відповідно до п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Абзацом третім вказаного пункту Податкового кодексу України встановлено, що у разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Таким чином, враховуючи, що позивач надав відповідачу Повідомлення про початок досудового розслідування від 12.06.2013р., відповідач був зобов'язаний зупинити проведення перевірки та надати позивачу строк для відновлення документів.

На сьогоднішній день позивачем були відновлені документи, щодо взаємовідносин з ТОВ «УМК Рось» в період з вересня по жовтень 2012р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Всі вказані вище первинні документи позивача були оформлені відповідно до вимог податкового законодавства, що заперечує відповідач, стверджуючи по порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

У податковому обліку ТОВ «КБК і К» витрати, пов'язані із здійсненням операцій з ТОВ «УМК Рось» включені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за періоди, у яких такі витрати були здійснені, а саме у 3 кварталі 2012 року у розмірі 1000600грн, 4 кварталі 2012 року - 444950 грн.

Вказані дії позивача є правомірними у зв'язку з наступним.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладені позивачем та ТОВ «УМК Рось» та ПАТ «Укрвторчормет» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Необхідно зазначити, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який стверджує про фактичне невиконання договорів, повинно бути надано належні докази на підтвердження неможливості виконання сторонами умов договорів, недостовірності інформації, відображеної у первинних документах бухгалтерського обліку.

Разом з тим, позиція відповідача ґрунтуються лише на Акті іншого податкового органу, причому зазначені припущення відповідача не підтверджені чинними рішеннями суду.

В обґрунтування зазначеного відповідач посилається на Акт іншого податкового органу.

Відсутні жодні посилання на вироки суду, якими було б встановлено, що контрагенти позивача був зареєстровані в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що товари (роботи, послуги) від вказаних контрагентів іншим особам фактично не передавались, а документи фінансово-господарської діяльності складались не уповноваженими на те особами.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Тобто якщо контрагент чи його контрагенти за ланцюжком, не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податків до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, а тому сама по собі несплата податку контрагентом (чи його контрагенти за ланцюжком) чи неподання ними звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Факт здійснення операцій підтверджений документально та визнаний відповідачем в Акті перевірки.

В Акті перевірки не надано допустимих та достатніх доказів, а також, відсутнє обґрунтування порушення позивачем податкового законодавства.

Щодо висновку податкового органу про недійсність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «УМК Рось» та ПАТ «Укрвторчормет» , суд зазначити наступне.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

В свою чергу, згідно частини першої статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно частини другої статті 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, що встановлена саме законом, а не актом перевірки податкового органу, адже лише нормою закону має бути встановлено, що правочин є нікчемним.

Зокрема частиною першою статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною першою статті 224 Цивільного кодексу України, що правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.

Відповідно до частини другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною першою зазначеної правової норми визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Також, Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Жодних вироків чи рішень судів відповідач суду не надав.

Тобто, підстави нікчемності правочину встановлюються саме законом, а недійсність правочину виключно рішенням суду, а не актами податкових перевірок та/або слідчими податкових органів на власний розсуд.

Судом встановлено, що Договори, укладені позивачем з ТОВ «УМК Рось» та ПАТ «Укрвторчормет» є правочинами, спрямованими на реальне настання правових наслідків та досягнення реальних цілей, обумовлених ними, укладений з дотриманням всіх інших вимог, необхідних для чинності правочину згідно ст. 203 Цивільного кодексу України.

На день розгляду справи жодних рішень щодо визнання судом договорів недійсними, фіктивними - не існує. Позивач уклав договори для отримання реального результату, такий результат був досягнутий, усі первинні документи є в наявності, отже оспорювані правочини не можуть бути визнані фіктивними.

Таким чином, у зв'язку з викладеним вище висновок про недійсність (нікчемність) Договорів укладених позивачем з ТОВ «УМК Рось» та ПАТ «Укрвторчормет» є безпідставним.

Крім того, на стор. 4 Акту перевірки вказано, що позивачем в порушення вимог Наказу Міністерства економіки та торгівлі України № 183 від 31.10.2011р. в наданих актах приймання чорних металів по взаємовідносинах з ТОВ «УМК Рось», місцем приймання зазначено м. Київ, при цьому одержувачем є позивач, а тому не можливо встановити зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Однак такий висновок не лише не відповідає дійсності.

Так, у якості додатків до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, що були затверджені Наказом Міністерства економіки та торгівлі України № 183 від 31.10.2011р. (надалі - Ліцензійні умови), були визначені форми Акту приймання металів чорних (вторинних) та Акту приймання брухту та відходів кольорових металів.

Вказані форми згідно п. 3.4 Ліцензійних умов застосовуються у випадках приймання металобрухту від суб'єктів господарювання.

Вказані форми передбачають відображення ліцензіатом двох адрес: місце приймання, що визначення відповідно до даних вказаних у ліцензії, місцезнаходження постачальника та одержувача, що є відомостями про юридичну адресу суб'єктів господарювання.

Саме тому, вказавши у якості місця приймання м. Київ, позивач дотримався вимог Наказу Міністерства економіки та торгівлі України № 183 від 31.10.2011р., оскільки саме адреса: м. Київ, вул. Бориспільська, 17, визначена в ліцензії Позивача, серія AB 597742, строком дії з 13.12.2011р. по 13.12.2016р., як адреса провадження ліцензійної діяльності.

За таких обставин висновок відповідача про неможливість встановлення місце здійснення господарської операції та зв'язку із господарською діяльністю позивача, є суб'єктивним припущенням посадових осіб податкового органу.

У зв'язку з викладеним є суперечливим і висновок відповідача щодо адреси розвантаження, що вказана в товарно-транспортних накладних, оскільки розвантаження товару, що був придбаний у ТОВ «УМК Рось» було здійснено у місці провадження ліцензійної діяльності позивача.

Не відповідає дійсності і твердження Акту перевірки про відсутність на актах приймання металів чорних (вторинних) посади та прізвище і ініціалів посадової особи ТОВ «УМК Рось».

Відповідно до ст. 6 Закону України від 05.05.1999р. № 619-XIV «Про металобрухт» суб'єкти господарювання, які здійснюють реалізацію металобрухту, повинні засвідчувати його відповідним документом про відповідність металобрухту встановленим стандартам, нормам і правилам. Водночас сам закон в статті 6 не встановлює спеціальних вимог до документів, якими засвідчується реалізація металобрухту.

Вказані вимоги до актів приймання металів чорних (вторинних) зафіксовані саме в Додатку № 2 Наказу Міністерства економіки та торгівлі України № 183 від 31.10.2011р.,який передбачає вказівку в актах джерела походження металів чорних (вторинних), яке розшифровує, як амортизаційний брухт, технологічні відходи, брухт, одержаний від утилізації військової техніки, від переробки шлаків). Тобто, додаток № 2 не передбачає у якості роз'яснення джерела походження металів вказівку конкретних договорів, на підставі яких був набутий товар постачальником, а лише загальний характер таких операцій.

Саме тому висновок відповідача про обов'язок надання позивачем документів, що засвідчують право власності ТОВ «УМК Рось» на металобрухт в силу вимог Закону України від 05.05.1999р. № 619-XIV "Про металобрухт» не відповідає положенням чинного законодавства.

Не підтвердженим також є висновки податкового органу і про неможливість здійснення перевезення товару транспортом, що був вказаний в товарно-транспортних накладних.

Вказані в спірних товарно-транспортних накладних транспортні засоби є тягачами, що обладнані напівпричепами, відомості про які в силу змісту нормативно затвердженої форми жодним чином не відображаються у товарно-транспортних накладних.

Наявність вказаних транспортних засобів підтверджується свідоцтвами перевізника - ФОП ОСОБА_5 про реєстрацію транспортних засобів, а саме: Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 15.10.2011 p.: напівпричіп бортовий марки «KRONE», реєстраційний номер НОМЕР_1, 1993 року випуску, вантажопідйомністю 27, 500 т.; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 09.08.2006 p.: напівпричіп бортовий марки «ОДАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, 1986 року випуску, вантажопідйомністю 14, 200 т.; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 11.02.2012 p.: напівпричіп бортовий «KEMPF», реєстраційний номер НОМЕР_3, 2007 року випуску, вантажопідйомністю 26, 700 т.; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.06.2010 p.: сідловий тягач марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_4, 2005 року випуску вантажопідйомністю 19,065 т.; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.04.2009 p.: сідловий тягач марки «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_5, 2008 року випуску вантажопідйомністю 17,450 т.; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.03.2010 p.: бортовий автомобіль марки «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_6, 2009 року випуску, вантажопідйомністю 14.950 т.; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.04.2007 p.; бортовий автомобіль марки «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_7, 1994 року випуску, вантажопідйомністю 13.200 т..

Окрім того, в Акті перевірки жодним чином не відображено джерело інформації, на підставі якого відповідач робить висновок про максимальну вантажопідйомність відповідних транспортних засобів.

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового податку на прибуток , суд зазначає наступне.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток, суд зазначає таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати- сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2. статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139. 1 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, податковий облік повністю базується на первинних документах (накладних, актах виконаних робіт тощо) та регістрах бухгалтерського обліку.

Водночас, відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення господарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення).

Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Суд звертає увагу, що факт вчинення позивачем певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується первинними документами платника податків.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів.

Так, наявні в матеріалах справи первинні документи , в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Враховуючи належне виконання господарських договорів, укладених позивачем ТОВ «УМК Рось» та ПАТ «Укрвторчормет», наявність об'єктів оподаткування, належне документальне оформлення господарських операцій з контрагентами документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують витрати, суд вважає висновки відповідача про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, такими, що суперечать вимогам податкового та цивільного законодавства України.

Відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог статей Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток є безпідставними.

Водночас, судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операції суд витребував у податкового органу докази, які можуть підтвердити доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Проте, при розгляді даної справи відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Суд звертає увагу, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу (аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача.

Позивачем надано суду обґрунтовані письмові пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, судові витрати в сумі 487грн. 20 коп. підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КБК і К" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 24.02.2014 року №0002212201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "КБК і К" (код за ЄДРПОУ 37284844) сплачений судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 липня 2014 р.