Рішення

від 17.07.2014 по справі 902/936/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 липня 2014 р. Справа № 902/936/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", м.Горлівка, Донецька область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віка-С", смт.Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область

про стягнення 10 200 грн 92 коп. заборгованості за договором поставки № 218/24 від 23.10.2013 р.

За участю секретаря судового засідання Німенко О.І.

За участю представників:

позивача: Посохов О.В. - довіреність б/н від 31.12.2013 р., НОМЕР_1 виданий Московським РВ ХМУ УМВС України у Харківський області 06.07.2000 р.

відповідача: Паламарчук Л.М. - довіреність № 2 від 16.07.2014 р., НОМЕР_2 виданий Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 16.03.1998 р.

Чижик В.М. - довіреність № 1 від 16.07.2014 р., НОМЕР_3 виданий Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 18.10.1995 р.

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віка-С" про стягнення 12 140,77 грн заборгованості згідно з договором поставки № 218/24 від 23.10.2013 р., з яких 10 013,76 грн боргу, 630,44 грн пені, 795,61 грн плати за користування чужими грошовими коштами (20 % річних), 700,96 грн штрафу за порушення строків оплати (7 %).

Ухвалою суду від 02.07.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/936/14 та призначено її до розгляду на 17.07.2014 р.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог відповідно до якої останній в зв'язку з частковим погашенням боргу просить стягнути з відповідача 10 200,92 грн, з яких 8 413,76 грн боргу, 529,71 грн пені, 668,49 грн плати за користування чужими грошовими коштами (20 % річних), 588,96 грн штрафу за порушення строків оплати (7 %).

Згодом в судовому засіданні представником позивача подано заяву про відмову від позовних вимог про стягнення 529,71 грн пені, 668,49 грн плати за користування чужими грошовими коштами (20 % річних), 588,96 грн штрафу за порушення строків оплати (7 %).

Вказані заяви прийняті судом до розгляду, як такі, що не суперечать приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

23.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віка-С" (Покупець) укладено договір поставки № 218/24 від 23.10.2013 р., відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця алкогольні напої, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар в порядку, визначеному умовами цього Договору (а.с.11, т.1).

Згідно п.6.1 Договору розрахунки за Товар здійснюються Покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання Товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, або в іншому узгодженими Сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю Сторін - шляхом попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на умовах Договору поставки № 218/24 від 23.10.2013 р. по видатковим накладним за період з 25.10.2013 р. по 30.12.2013 р. поставив відповідачу Товар на загальну суму 28 861,74 грн , в тому рахунку і за видатковою накладною від 23.10.2013 р. № 218/24, що стверджується видатковими накладними за вказаний період, актами звірки наданими сторонами.

Свідченням того, що даний Товар поставлений позивачем відповідачу саме на умовах Договору поставки № 218/24 від 23.10.2013 р. є посилання на вказаний договір безпосередньо в видаткових накладних підписаних сторонами по справі.

Матеріали справи свідчать, що за період з 18.11.2013 р. по 17.07.2014 р. відповідач провів з позивачем часткові розрахунки в сумі 11 221,56 грн грошовим коштами, а також здійснено повернення Товару на суму 10 176,42 грн, що стверджується виписками з банку, платіжними дорученнями тощо (а.с.48-53, т.1).

При цьому суд зауважує, що погашення 2 400,00 грн боргу відбулось після порушення провадження у справі, в тому рахунку 500,00 грн було сплачено відповідачем 17.07.2014 р.

Таким чином, розмір боргу відповідача перед позивачем за отриманий Товар становить 7 613,76 грн (28 861,74-11 221,56-10 176,42).

Факт наявності вказаного розміру боргу не заперечується відповідачем.

Так як відповідач тривалий час не здійснював з позивачем розрахунки за отриманий на умовах Договору поставки № 218/24 від 23.10.2013 р. Товар, останній звернувся до нього з претензією № 14-юр від 03.06.2014 р., яка залишена відповідачем без відповіді та оплати (а.с.19-21, т.1).

Несплата відповідачем боргу в обумовлений договором строк спонукала звернутись позивача з даним позовом до господарського суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами Договору поставки № 218/24 від 23.10.2013 р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Загальні положення про купівлю-продаж".

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так як відповідач не виконав своє зобов'язання по оплаті отриманого Товару в строки передбачені Договору поставки № 218/24 від 23.10.2013 р. він є таким, що прострочив виконання взятого на себе зобов'язання по оплаті вартості отриманого Товару.

З врахуванням викладеного позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 7 613,76 грн з відповідача за проданий Товар є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству, а тому підлягають повному задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача решти 800,00 грн відповідно до вимог викладених в заяві про зменшення розміру позовних вимог від 17.07.2014 р. суд зауважує наступне.

Як наголошено в п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основного боргу в сумі 800,00 грн, а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п.1 1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

В засіданні суду розглянуто заяву від 17.07.2014 р. позивача про відмову від позовних вимог про стягнення 529,71 грн пені, 668,49 грн плати за користування чужими грошовими коштами (20 % річних), 588,96 грн штрафу за порушення строків оплати (7 %) річних розрахованих за період з 30.01.2014 р. по 25.06.2014 р.

Давши оцінку даній заяві суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.

Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.

При цьому суд враховує, що заяву про відмову від позову підписано представником позивача Посоховим О.В. у якого наявні повноваження на здійснення вказаної процесуальної дії, що вбачається із довіреності від 31.12.2013 р.

В зв'язку з цим провадження у справі в частині стягнення 529,71 грн пені, 668,49 грн плати за користування чужими грошовими коштами (20 % річних), 588,96 грн штрафу за порушення строків оплати (7 %) річних підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів про припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення пені, плати за користування чужими грошовими коштами, штрафу в зв'язку з відмовою позивача від них та припинення провадження в частині стягнення боргу в сумі 800,00 грн в зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України.

17.07.2014 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, п.п.1 1 , 4 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віка-С", пров.Першотравневий, 5, смт.Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210 (ідентифікаційний код-24899637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", вул.Озерянівська, 2, м.Горлівка, Донецька область, 84601 (ідентифікаційний код - 35871504) - 7 613 грн 76 коп . - основного боргу, 1 827 грн 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Провадження у справі № 902/936/14 в частині вимоги про стягнення 800 грн 00 коп. основного боргу припинити згідно п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

4. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 529 грн 71 коп. пені, 668 грн 49 коп. плати за користування чужими грошовими коштами (20 % річних), 588 грн 96 коп. штрафу за порушення строків оплати (7 %).

5. Провадження в частині стягнення 529 грн 71 коп. пені, 668 грн 49 коп. плати за користування чужими грошовими коштами (20 % річних), 588 грн 96 коп. штрафу за порушення строків оплати (7 %) припинити згідно п.4ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

6. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22 липня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.