Рішення

від 14.07.2014 по справі 908/1173/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 908/1173/14 14.07.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Крапивній А.М., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного підприємства "Шлях"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Відділення № 1700 "Запорізької дирекції Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

про розірвання договору та стягнення суми

за участю представників:

від позивача :Дорогова Г.В. - представник за довіреністю б/н від 31.03.2014 р. від відповідача: від третьої особи:Калашнікова О.О. - представник за довіреністю б/н від 04.04.2014 р. Костюченко І.В. - представник за довіреністю № 09-3280/14 від 06.06.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

08.04.2014 р. Приватне підприємство "Шлях" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Відділення № 1700 "Запорізької дирекції Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про розірвання договору та стягнення суми.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою господарського суду Запорізької області № 908/1173/14 від 09.04.2014 р.

30.04.2014 р. ухвалою господарського суду Запорізької області матеріали вказаної справи направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2014 р. справу прийнято до свого провадження суддею Головіною К.І..

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 126 від 05.12.2003 р. в частині своєчасного проведення розрахункових операцій за дорученням клієнта.

У позові Приватне підприємство "Шлях" просить суд розірвати вказаний договір, а також стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" грошові кошти у вигляді залишку на рахунку у розмірі 100 183,87 грн.

02.06.2014 р. ухвалою господарського суду міста Києва до розгляду справи залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, вказав, що банк віднесено до категорії неплатоспроможних та в ньому розпочато процедуру ліквідації з дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У зв'язку з цим у Публічному акціонерному товаристві "Банк Форум" призупинені проведення операцій по рахунках, не можуть бути перераховані і кошти відповідачу у загальному порядку та його рахунок не може бути закритий без повернення відповідного залишку клієнтові.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб проти позову заперечив, зазначив, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 13.03.2014 р. № 135 та рішення Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 14.03.2014 р. ПАТ "Банк Форум" віднесено до категорії неплатоспроможних та з 16.06.2014 р. розпочато процедуру ліквідації, а тому відповідач не має змоги розірвати договір банківського рахунку № 126 від 05.12.2003 р. Крім цього зазначив, що вимоги позивача можуть бути задоволені тільки за рахунок ліквідаційної маси ПАТ "Банк Форум" в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, 05.12.2003 р. між Приватним підприємством "Шлях" (клієнт) та відповідачем - Акціонерним комерційним банком "Форум" в особі Запорізької філії АКБ "Форум" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" в особі Відділення № 1700 "Запорізької дирекції ПАТ "Банк Форум" (банк), був укладений договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 126, відповідно до якого банк відкриває клієнту поточний/і рахунок/нки та здійснює його розрахункове-касове обслуговування, в тому числі здійснює функції розрахункової палати та отримує плату за обслуговування клієнта згідно з тарифами на операції та послуги АКБ "Форум".

Згідно з п.п. 2.1.1, 2.2 банк зобов'язаний:

- проводити операції з коштами клієнта, які зберігаються на його рахунку, гарантуюючи їх наявність і проведення операцій відповідно до нормативних актів НБУ;

- своєчасно здійснювати розрахункові операції клієнта.

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір є укладеним на невизначений строк і набуває чинності з дня його підписання сторонами.

У подальшому до вказаного договору сторонами були внесені зміни шляхом укладення додаткового договору від 26.12.2011 р., відповідно до якого банк відкриває клієнту рахунок на підставі наданої клієнтом до банку заяви про відкриття поточного рахунку та повного пакету необхідних документів відповідно до вимог чинного законодавства України і нормативно-правових актів НБУ.

У судовому засіданні встановлено, що позивач на підставі умов цього договору направив банку платіжні доручення № 559 від 07.03.2014 р., № 560 від 07.03.2014 р., № 560 від 07.03.2014 р. № 561 від 11.03.2014 р., № 562 від 13.03.2014 р., № 563 від 14.03.2014 р. з метою перерахування грошових коштів своїм контрагентам.

Однак, зазначені платіжні доручення відповідачем залишились невиконаними.

На запити позивача 24.03.2014 р. та 28.03.2014 р. ПАТ "Банк Форум" повідомив ПП "Шлях" про те, що рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 14.03.2014 р. у ПАТ "Банк Форум" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому вказані платіжні доручення залишені без виконання на підставі п. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та роз'яснив позивачу, що вимоги про перерахування коштів є кредиторськими вимогами.

Крім того, листом 611/700 від 08.04.2014 р. банк повідомив, що на рахунку № 26000301170813, який належить ПП "Шлях", знаходиться залишок грошових коштів у сумі 100 183,87 грн.

Вказані фактичні обставини у справі встановлені судом та сторонами не заперечуються, предметом спору є, зокрема, наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача за договором на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 126 від 05.12.2003 р. суми, яка знаходиться на рахунку позивача у розмірі 100 183,87 грн.

Відповідно до положень статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, суд приходить до висновку, що невиконанням договору було порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним йому майном, яким, у розумінні статей 177, 190 ЦК України, є грошові кошти, у т.ч., враховуючи положення пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", які існують у формі записа на поточному рахунку позивача № 26000301170813, відкритому у банку.

Разом з тим, судом встановлено, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) 14.03.2014 р. прийнято рішення № 14 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у відповідача.

Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на 3 місяці з 14.03.2014 р. по 13.06.2014 р.

Крім того, постановою Правління Національного банку України від 13.06.2014 р. № 355 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації відповідача, в зв'язку з чим виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 16.06.2014 р. № 49 про початок здійснення процедури ліквідації відповідача, та призначено уповноважену особу фонду на ліквідацію.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.

Відтак, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача була запроваджена тимчасова адміністрація, а на момент вирішення спору у нього було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації.

Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 18.05.2010 р. № 2258-VI, від 04.11.2010 № 2677-VI) обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Отже, починаючи з 09.03.2011 р. (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 р. № 2677-VI про внесення змін) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Судом враховано, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується фондом.

Однак, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значенні "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

Відтак, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом із цим, указаний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Виходячи з положень частини 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Отже, враховуючи вище наведені положення, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 ЦК України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.

Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.

Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

У матеріалах справі відсутні докази про те, що уповноважена особа фонду дала дозвіл на продовження виконання відповідачем спірних платіжних доручень позивача.

Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку), у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково.

Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

При цьому, за приписами ч. 6 ст. 49 вказаного Закону, уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Відтак, із огляду на вищевикладене підстави для задоволення позову про стягнення 100 183,87 грн. грошових коштів, що обліковуються на рахунку, відкритому у відповідача, у суду відсутні.

При цьому, позивач може захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Щодо вимог позивача про розірвання договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 126 від 05.12.2003 р. з усіма додатками до нього та додаткового договору від 26.12.2011 р. суд зазначає наступне.

Як вже встановлено у судовому засіданні, відповідач у березні 2014 р. порушив умови договору та не виконав розпорядження позивача про перерахування коштів з його рахунку.

Листом № 56 від 20.03.2014 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою про розірвання договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 126 від 05.12.2003 р. з усіма додатками до цього договору та перерахування залишку коштів на розрахунковий рахунок ПП "Шлях".

У відповідь на вказану вимогу банк відмовив позивачу з огляду на те, що він є неплатоспроможним.

Оскільки, відповідач відмовив позивачу у розірванні договору, позивач передав спір на вирішення суду, як це передбачено законом у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Також пунктом 6.4 договору банківського рахунку передбачено, що клієнт має право в будь-який час подати заяву про закриття рахунку, оформлену згідно з вимогами чинного законодавства України.

На підставі вказаних норм діючого законодавства та умов договору, беручи до уваги факт звернення позивача про розірвання договору у встановленому законом порядку, суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині розірвання договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 126 від 05.12.2003 р. з усіма додатками до нього та додаткового договору від 26.12.2011 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а, отже, позов задовольняється судом частково.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Шлях" до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Відділення № 1700 "Запорізької дирекції Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про розірвання договору та стягнення суми задовольнити частково.

Розірвати договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 126 від 05.12.2003 р. з усіма додатками до нього та додатковий договір від 26.12.2011 р., укладений між Приватним підприємством "Шлях" (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, 8-А, ідентифікаційний код 31522683) та Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" в особі Відділення № 1700 "Запорізької дирекції Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (02100, м. Київ, бул. Верховної Ради, 7, ідентифікаційний код 21574573).

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Відділення № 1700 "Запорізької дирекції Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (02100, м. Київ, бул. Верховної Ради, 7, ідентифікаційний код 21574573) на користь Приватного підприємства "Шлях" (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, 8-А, ідентифікаційний код 31522683) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні в присутності представників сторін 14 липня 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 21 липня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна