Рішення

від 21.07.2014 по справі 918/817/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

    ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ  33013 , м. Рівне,  вул. Набережна, 26А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  РІШЕННЯ        "21" липня 2014 р.                                                          Справа  № 918/817/14 Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ Картон" до товариства з обмеженою відповідальністю "Млинівський м'ясокомбінат" про стягнення в сумі 17 170 грн. 50 коп. Представники сторін у судове засідання не з`явились. СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГ Картон" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Млинівський м'ясокомбінат"  17 394 грн. 50 коп., з яких 15 923 грн. 50 коп. заборгованість згідно договору поставки № ГК11/10/13/1 від 11.10.2013 р., 1 212 грн. 00 коп. пеня, 259 грн. 00 коп. 3 % річних. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11 жовтня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГ Картон" та товариство з обмеженою відповідальністю "Млинівський м'ясокомбінат" уклали договір поставки №ГК11/10/13/1. Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором поставки від 11 жовтня 2013 року  № ГК11/10/13/1 щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі  15 923 грн. 50 коп. Позивач, посилаючись на статті 15, 16, 21, 509, 525, 526, 546, 627 Цивільного кодексу України та статті 193, 199, 231, 232, 265 Господарського кодексу України просить суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу та 1 212 грн. 00 коп. пені і 259 грн. 00 коп. 3 % річних. 07 липня 2014 року позивач через канцелярію суду подав уточнений розрахунок позову відповідно до якого загальна сума позову становить 17   170 грн. 50 коп., з яких 15   923 грн. 50 коп. заборгованість, 1   030 грн. 00 коп. – пеня, нарахована за період з 03 грудня 2013 року по 19 травня 2014 року, 217 грн. 00 коп. – 3% річних, нарахованих з 03 грудня 2013 року по 19 травня 2014 року. У судове засідання 21 липня 2014 року позивач явки представника не забезпечив. Відповідач відзиву на позов не надав, явки повноважного представника у судові засідання не забезпечив. З матеріалів справи вбачається, що відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судових засідань. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів. За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України здійснює її розгляд за наявними матеріалами . Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 11 жовтня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГ Картон" (постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю "Млинівський м'ясокомбінат" (покупець) уклали договір поставки № ГК11/10/13/1 за умовами якого постачальник зобов`язується виготовити і передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити гофрокартонну продукцію (товар), у погоджених сторонами кількості і асортименті, на умовах, передбачених договором (а.с.11-14). Згідно п.4.2. товар поставляється партіями, згідно заявок покупця. За умовами п.13.1. договору строк його дії встановлено до 31 грудня 2014 року з моменту його підписання. Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплено відбитками печаток сторін. На виконання умов договору позивач згідно видаткової накладної № 4407 від 30 жовтня 2014 року поставив відповідачу товар на суму 21 923 грн. 50 коп. (а.с.15). Пунктом 7.2. договору визначено, що за поставлений товар оплата проводиться протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару. Всупереч положень договору поставки відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті поставленого товару виконав частково сплативши 6   000 грн. платіжними дорученнями № 269 від 24 січня 2014 року, № 279 від 05 лютого 2014 року, № 24752 від 03 квітня 2014 року та № 8 від 18 квітня 2014 року (а.с.30-33). Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем  за поставлений товар становить 15 923 грн. 50 коп. Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. За умовами частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до ст.525 ЦК України з одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України). Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У відповідності із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. За умовами статті 32 ГПК України, доказами у справі  є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. У статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення  заборгованості перед позивачем. За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з відповідача 15 923 грн. 50 коп. боргу за договором поставки № ГК11/10/13/1 від 11 жовтня 2013 року. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 1   030 грн. 00 коп. пені, нарахованої за період з 03 грудня 2013 року по 19 травня 2014 року та 217 грн. 00 коп.  3% річних, нарахованих з 03 грудня 2013 року по 19 травня 2014 року. Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності. Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пунктом 10.1. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків розрахунків за поставлений товар, передбачених п.7.2. договору, він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня за кожен день прострочення платежу від суми неоплаченого товару до дня повного виконання своїх зобов`язань. Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних (а.с.40), суд зазначає, що гідно розрахунку суду, який здійснено  за допомогою Інформаційно-аналітичної програми “Ліга - Закон” програми “Калькулятор" розмір пені за період з 03 грудня 2013 року по 19 травня  2014 року  становить 1   044  грн. 41  коп., а 3 % річних за вказаний період становлять 219 грн. 88 коп. (а.с.46), тобто розмір пені та 3 % річних більший ніж просить позивач. Однак, враховуючи, що позивач не подавав заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та трьох процентів річних, а суд не має права самостійно вийти за межі суми позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягає 1   030 грн. 00 коп. пені та 217 грн. 00 коп. 3 % річних. Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Виходячи з викладеного та керуючись статтями 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ : 1. Позов задоволити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинівський м`ясокомбінат» (35100, Рівненська область, Млинівський район, смт.Млинів, вул.Кірова, будинок 50, ЄДРПОУ 32936076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг Картон» (54028, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 81/30, ЄДРПОУ 36880389) 15 923 грн. 50 коп.  заборгованості, 1   030 грн. 00 коп. пені, 217 грн. 00 коп. 3 % річних та 1   827 грн. 00 коп. судового збору. 3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Повне рішення складено 22 липня 2014 року    Суддя                                                                Войтюк В.Р.