Постанова

від 16.07.2014 по справі 804/6394/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 р. Справа № 804/6394/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Самара-Люкс» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області (далі - відповідач, ДПІ) про визнання дій противоправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо внесення коригувань до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», зокрема, до підсистеми «Аналітична система» на підставі висновків, викладених в Акті від 18.04.14 №1455/04-63-22-03/33669290 та про зобов'язання ДПІ відновити в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», зокрема, у підсистемі «Аналітична система», показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які були відкориговані податковим органом на підставі висновків, викладених в Акті від 18.04.2014 року № 1455/04-63-22- 03/33669290. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що зміни до електронних баз даних можуть бути внесені податковим органом лише на підставі самостійно складеної та поданої платником податків до податкового органу за місцем реєстрації податкової звітності або на підставі винесеного податковим органом за результатами документальної перевірки та узгодженого у встановленому законом порядку податкового повідомлення-рішення. В даному випадку податкові повідомлення-рішення на підставі Акту від 18.04.14 №1455/04-63-22-03/33669290 податковим органом не виносились. В судовому засіданні 03.06.14 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що перевіркою позивача за січень 2014 року документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання: ТОВ «Бреап» - ТОВ «Самара - Люкс» - ТОВ «Укрбілдінг Корпорейшн»; встановлена відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статей 22, 185, 187, 198 Податкового кодексу України. Також відповідачем зазначено, що жодних коригувань показників податкової звітності, відображених позивачем у податкових деклараціях, які були надані позивачем до ДПІ, та враховані при проведенні перевірки, працівниками ДПІ не проводилось, а результати проведеної перевірки були відображені в аналітичній системі внутрішньої бази ДПІ, тому, на думку відповідача, висновки акту перевірки, які оскаржуються, не мають жодних правових наслідків для позивача, а саме не перешкоджають позивачу (у разі наявності) користуватись самостійно задекларованим податковим кредитом. Представник відповідача в судовому засідання 03.06.14 заперечував проти позовних вимог товариства.

16.07.14 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, від відповідача - про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з одночасним розглядом іншої справи (в той же час) в іншому суді.

Відповідно до ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Оскільки відповідач не надав належні докази прийняття участі в розгляді іншої справи в іншому суді та докази на обґрунтування необхідності прийняття участі представником саме в іншій, а не в даній справі, суд визнає неприбуття представника відповідача без поважних причин, а тому розгляд справи не відкладається та справу вирішується на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін 03.06.14, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із відображенням відповідачем в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» висновків, викладених в Акті від 18.04.14 №1455/04-63-22-03/33669290 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Самара - Люкс» (код ЄДРПОУ - 33669290) з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Бреап» контрагент - постачальник, код ЄДРПОУ 38905415) за січень 2014 року та подальшої їх реалізації, їх реальності та повноти відображення в обліку.» (далі - Акт).

За висновками вказаного Акту перевіркою позивача не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання: ТОВ «Бреап» - ТОВ «Самара - Люкс» - ТОВ «Укрбілдінг Корпорейшн»; встановлена відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статей 22, 185, 187, 198 Податкового кодексу України; перевіркою позивача з січень 2014 р. встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків по ланцюгу постачання:ТОВ «Бреап» - ТОВ «Самара - Люкс» - ТОВ «Укрбілдінг Корпорейшн» (а.с.33). Зі вступної частини згаданого акту вбачається, що перевірка проведена на підставі наказу ДПІ від 11.04.14 №477 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Самара-Люкс» (код за ЄДРПОУ 33669290)».

Позивачем визнається факт отримання копії вказаного наказу та направлення на перевірку. Правом на недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки, визначеним ст.81 ПКУ, позивач не скористався, наказ ДПІ від 11.04.14 №477 не оскаржив, тому доводи позивача щодо відсутності підстав у відповідача для проведення перевірки до уваги судом не приймаються.

Перевіряючи спірні дії ДПІ на відповідність вимогами ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке. Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом. Так, контроль за поданням платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірка їх достовірності є одними з основних функцій органів державної податкової служби. З метою удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість та визначення порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів ДПА України своїм Наказом «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» від 18.04.08 № 266 затвердила відповідні Методичні рекомендації (далі - Методичні рекомендації №266).

Згідно з п. 1.3 Методичних рекомендацій №266 створені такі програмні продукти: система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

За змістом п. 2.12. Методичних рекомендацій №266 інформація податкової звітності з податку на додану вартість надсилається до центральної бази даних податкової звітності та підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Одночасно положеннями пп.16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПКУ передбачено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Податкова декларація - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п. 46.1 ст. 46 ПКУ). Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПКУ крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Податкова декларація з ПДВ заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу (п.179.5 ст. 179 ПКУ). Внесення змін до податкової звітності, за змістом ст. 50 ПК України, вчиняється шляхом подання уточнюючих розрахунків платником податків.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Положеннями п. 9.8 ст. 9 ПКУ визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженими наказом ДПА України від 31.12.08 №827, передбачено, що за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

На підставі викладених нормативних положень суд доходить до висновку, що обов'язку платника податків подати декларацію з податку на додану вартість кореспондує обов'язок податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності, а показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, і повинні їм відповідати.

Крім того, суд зважує, що вище викладені нормативні положення дають підстави для висновку й про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Такий етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Позаяк питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У спірних правовідносинах ДПІ в ході проведення перевірки дійшла висновку про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання: ТОВ «Бреап» - ТОВ «Самара - Люкс» - ТОВ «Укрбілдінг Корпорейшн»; встановлена відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статей 22, 185, 187, 198 Податкового кодексу України; а також встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків по ланцюгу постачання:ТОВ «Бреап» - ТОВ «Самара - Люкс» - ТОВ «Укрбілдінг Корпорейшн».

З огляду на припис розділу V «Податок на додану вартість» ПКУ, суд доходить до висновку, що за відсутністю об'єкту оподаткування, визначення якому надано в ст.185 ПКУ, у платника не можуть виникати відповідні податкові зобов'язання з ПДВ та право на податковий кредит. За викладених обставин, висновки ДПІ, викладені в Акті, стосуються правильності та достовірності задекларованих позивачем даних податкового обліку.

Суд відмічає, що висновок щодо правильності або недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом лише після визначення платнику податкових зобов'язань відповідним податковим повідомлення-рішенням та їх узгодження у встановленому законом порядку. Як встановлено в ході розгляду справи, відповідного податкового повідомлення-рішення на підставі Акту відповідачем відносно позивача не приймалось, однак висновки Акту внесені до електронних баз, що потягло відображення в таких базах показників з відхилення сум ПДВ від сум ПДВ, зазначених позивачем в податкових деклараціях.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому ПКУ. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст.54 ПКУ та його узгодження.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що відповідачем не доведений належними та допустимим доказами факт відповідності показників в електронній базі даних деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України показникам, зазначеним позивачем в податковій звітності з ПДВ за спірні періоди, з огляду на внесення до електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів даних Акту щодо відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та відсутність відповідного податкового повідомлення-рішення відносно позивача, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподіл відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо внесення коригувань до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», зокрема, до підсистеми «Аналітична система» на підставі висновків, викладених в Акті від 18.04.2014 року № 1455/04-63-22-03/33669290.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», зокрема, у підсистемі «Аналітична система», показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які були відкориговані податковим органом на підставі висновків, викладених в Акті від 18.04.14 № 1455/04-63-22- 03/33669290.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Самара-Люкс» витрати по сплаті судового збору в сумі 73 гривень (сімдесят три гривні) 08 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев