Рішення

від 15.07.2014 по справі 923/896/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 р. Справа № 923/896/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Дудар І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ветта-Ком", м. Каховка Херсонської області

про стягнення 225356,19 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Орлова О.Г. представник, довіреність №46 від 12.11.2013р.;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ветта-Ком" (відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати суми лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу у розмірі 177030,30 грн., суми пені у розмірі 9771,83 грн., суми штрафу у розмірі 26554,53 грн., суми 3% річних у розмірі 1397,32 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 9137,01 грн. та суми збитків у розмірі 1465,20 грн. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору фінансового лізингу №529/11/12-Н від 29.11.2012р., додаткових угод 1, 2 до нього, положення ст.ст. 7, 10, 11, 17 ЗУ "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 611, 612, 759, 774 ЦК України та положення ст.ст. 193, 216, 218, 230 ГК України.

У судовому засіданні 15.07.2014р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог з додатком. З даної заяви вбачається, що позивачем здійснено уточнення ціни позову, яка становить 225356,19 грн. Позивачем також надано докази доплати суми судового збору у розмірі 0,12 грн. Дану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

15.07.2014р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги визнає у повному обсязі. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи у судове засідання не прибув, про причини неявки суд жодним чином не інформував.

За ст. 77 ГПК України, неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка у судове засідання представника відповідача не унеможливлює розгляд справи №923/896/14, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 29 листопада 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ветта-Ком" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №529/11/12-Н (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, лізингодавець придбає у власність та передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування із правом викупу майно (предмет лізингу), найменування та характеристики якого вказані у специфікації (додаток №2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу, сплачувати лізингові платежі, які вказані у графіку лізингових платежів, а також інші платежі відповідно до умов даного договору.

На підставі пункту 2.1. договору, усі платежі по договору лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати у національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків лізингодавця. Рахунки на оплату можуть надаватися лізингодавцем лізингоодержувачу по факсу або на e-mail. Лізингові платежі включають: платежі за компенсацію вартості предмета лізингу та винагороду лізингодавцю за наданий у лізинг предмет лізингу.

Згідно п. 2.2. договору, загальна сума лізингових платежів на дату складання договору визначається п. 8.1. договору та може змінюватися відповідно до умов договору. Порядок, розміри та строки оплати лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюються у графіку платежів.

Пунктом 11.2.1. договору передбачено, що лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку, відмовитись від договору та вилучити предмет лізингу у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий або інший платіж, передбачений договором, та прострочення оплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів.

На підставі пункту 11.4. договору, у випадку якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення лізингоодержувачу листа-вимоги щодо сплати заборгованості, лізингоодержувач не усуне порушення, лізингодавець направляє на юридичну адресу лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від договору і повернення предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі лізингодавцю.

Відповідно до пункту 11.6. договору, датою розірвання договору вважається дата фактичного повернення предмета лізингу лізингоодержувачем лізингодателю або дата вилучення предмета лізингу.

На виконання умов договору лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу - автомобіль BMW X6, 2012 року виробництва, реєстраційний номер АА1659СР, що підтверджується актом прийому-передачі предмета лізингу від 10.12.2012р. (а.с. 33).

Надалі, у зв'язку з відмовою (розірванням) за ініціативою лізингодавця договору фінансового лізингу, 24 квітня 2014 року було складено акт повернення (вилучення) майна з фінансового лізингу за договором фінансового лізингу №529/11/12-Н від 29.11.2012р. (а.с. 40).

Згідно п. 11.8. договору, вилучення предмету лізингу та відмова (розірвання) від договору не звільняє відповідача від сплати всіх нарахованих, на момент вилучення та відмови (розірвання) від договору, але несплачених платежів передбачених договором, в тому числі несплаченої суми штрафних санкцій та відшкодування завданих збитків, в тому числі витрат, пов'язаних з вилученням предмета лізингу.

В порушення умов договору фінансового лізингу, відповідачем (лізингоодержувачем) не здійснено повної оплати лізингових платежів за період з 14.02.2014р. по 24.04.2014р., в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 177030,30 грн., що підтверджується виставленими лізингодавцем рахунками на оплату частини вартості майна згідно договору фінансового лізингу.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою №1573/2/2014 від 03.02.2014р., з проханням негайно погасити заборгованість або скористатись правом дострокового викупу предмета лізингу. Дана вимога залишена відповідачем без відповіді та реагування.

У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу №529/11/12-Н від 29.11.2012р., позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 177030,30 грн.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 177030,30 грн., відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 177030,30 грн. є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 9771,83 грн. та суми штрафу у розмірі 26554,53 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами пункту 7.1.1. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно п. 7.1.2. договору, у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, крім пені, лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15% від суми простроченої заборгованості.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 232 (ч.6) Господарського кодексу України (436-4) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 р.) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня (Стаття 3 Закону, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III (2921-14) від 10.01.2002 ).

За поданим позивачем розрахунком, розмір пені та штрафу становить 9771,83 грн. та 26554,53 грн. відповідно.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та визнано його обґрунтованим.

Доказів погашення заявлених до стягнення сум пені у розмірі 9771,83 грн. та штрафу у розмірі 26554,53 грн., відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення сум пені у розмірі 9771,83 грн. та штрафу у розмірі 26554,53 грн., є доведеними.

Також, через несвоєчасне виконання зобов'язань, позивачем нараховано відповідачу суму 3% річних у розмірі 1397,32 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 9137,01 грн. відповідно до розрахунку, у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення сум 3% річних у розмірі 1397,32 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9137,01 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідачем були завдані позивачу збитки у розмірі 1465,20 грн. у вигляді витрат, які були понесені лізингодавцем на відновлення технічного стану предмета лізингу та несплачені лізингоодержувачем, що підтверджується доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №14922 від 27.05.2014р.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, відносяться на відповідача, оскільки з його вини спір було доведено до врегулювання у судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представника позивача про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ветта-Ком" (74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Нафтовиків, 9, код ЄДРПОУ - 36922732) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 35-А, оф. 301, код ЄДРПОУ - 37859096) суму основного боргу зі сплати лізингових платежів у розмірі 177030,30 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 9137,01 грн., суму штрафу у розмірі 26554,53 грн., суму пені у розмірі 9771,83 грн., суму 3% річних у розмірі 1397,32 грн., суму збитків у розмірі 1465,20 грн. та судовий збір у розмірі 4507,12 грн.

3. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.07.2014р.

Суддя С.В. Нікітенко