Рішення

від 15.07.2014 по справі 922/2018/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р.Справа № 922/2018/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтех", м. Харків до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України",м. Харків про стягнення коштів в розмірі 1146179,16грн. за участю :

Представник позивача - Баландін Л.Л. довіреність б/н від 19.05.201 року;

Представник відповідача - Перевєрзєва К.М. довіреність №982 від 08.07.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Велтех" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" про стягнення основної заборгованості у розмірі 992702,78 грн., пені у розмірі 68780,41 грн., інфляційних втрат у розмірі 69893,72 грн., 3% річних у розмірі 14802,25 грн., а також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором поставки (купівлі-продажу) №В-140313 від 14.03.2013 року.

Ухвалою суду від 26.05.2014 року за позовною заявою було порушено провадження по справі №922/2018/14 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 червня 2014 року.

Ухвалою суду від 11.06.2014 року розгляд справи було відкладено на 08 липня 2014 року.

В судовому засіданні 08.07.2014 року було оголошено перерву до 15 липня 2014 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України.

11 липня 2014 року через канцелярію суду позивач надав заяву про уточнення позовних вимог (вх.№23788), в якій просив стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 908148,01 грн., пеню у розмірі 96695,26 грн., інфляційні втрати у розмірі 121033,93 грн. та 3% річних у розмірі 18749,81 грн., а всього 1144627,01 грн. Однак, в судовому засіданні 15.07.2014 року представник позивача просив суд вказану заяву не розглядати.

Також, через канцелярію суду 15.07.2014 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№24174), в якій він зазначив, що відповідач частково погасив заборгованість за Договором поставки (купівлі-продажу) №В-140313 від 14.03.2013 року, у зв"язку з чим просив суд стягнути з ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" основну заборгованість в розмірі 908148,01 грн., а також просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

На підтверження часткового погашення боргу відповідачем, позивач надав до суду клопотання (вх.№24175) про долучення до матеріалів справи виписки по банківському рахунку ТОВ "Велтех" за 08.07.2014 року.

Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, перевіривши повноваження представника позивача на підписання даної заяви, встановивши, що відповідні дії позивача не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін, дійшов висновку про її прийняття до розгляду, та продовжує розгляд справи з урахуванням прийнятої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 15 липня 2014 року підтримував заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві, наданому через канцелярію суду 14.07.2014 року (вх.№23841) в позові просив відмовити з огляду на те, що позивач не виконав в повному обсязі свій обов"язок із поставки, не передав супровідних документів на Товар, не оформив належним чином первинних документів, тобто не вчинив дій, із яких починає відлік відстрочка платежу ,отже відповідач не є таким, що прострочив взяті на себе зобов"язання. Також, у відзиві на позов відповідач просив витребувати у позивача оригінали сертифікатів про якість спірного Товару згідно Договору для огляду, копії до матеріалів справи; витребувати у позивача докази передання документів про якість спірного Товару; витребувати у позивача довіреності на отримання товару, товаро-транспортних та залізничних накладних.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Відповідно до ст.34 ГПК України, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки вважає його необґрунтованим та безпідставним, а тому не вбачає правових підстав для його задоволення.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Велтех" - позивач (постачальник) та Дочірнім підприємством "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" - відповідач (покупець) 14 березня 2013 року було укладено Договір постаки (купівлі-продажу) №В-140313, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався поставляти та передавати у власність відповідача, а відповідач зобов"язався прийняти і оплатити наступний Товар: Щебенево-шлакова продукція.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що вартість Товару, що підлягає поставці згідно умов цього Договору у тому числі ПДВ, відшкодування транспортних та додаткових витрат на перевезення відповідач здійснює окремо, згідно виставлених рахунків або видаткових накладних.

На виконання умов даного Договору позивач поставляв відповідачу Товар - щебенно-шлакову продукцію на загальну суму 3098776,03 грн., що підтверджується видатковими накладними, скріпленими підписами представників відповідача (арк.с.15-44).

Розрахунки за поставлений Товар проводяться шляхом оплати покупцем або його філіями після пред"явленя постачальником (отримання від постачальника) рахунку на оплату Товару або видаткових накладних та інших документів (п.4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору, покупець зобов"язався розрахуватись з постачальником за отриманий Товар протягом 90 днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п.4.1 , п. 4.2 Договору.

Однак, як стверджує позивач, за переданий по накладними Товар відповідач розрахувався лише частково в розмірі 2190628, 02 грн.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду заборгованість Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" перед Товариство з обмеженою відповідальністю "Велтех" становить 908148,01 грн..

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зообов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст.. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Одержання товару підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, довіреностями та накладними.

З вимог Договору вбачається, що розрахунки за поставлений Товар проводяться шляхом оплати покупцем або його філіями після пред"явленя постачальником (отримання від постачальника) рахунку на оплату Товару або видаткових накладних та інших документів.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте, відповідачем не було надано жодних доказів витребування у позивача вказаних у пункті 4.2 Договору документів. Також, відповідач не повернув Товар позивачу, прийняв Товар без будь-яких зауважень і претензій та частково його оплатив. Накладні містять всі необхідні реквізити, такі як найменування та кількість товару, його вартість, посилання на договір, реквізити отримувача та постачальника.

Вищевказане свідчить, що між сторонами була досягнута повна згода щодо істотних умов договору та вказаний Договір виконувався без будь-яких зауважень та претензій зі сторони відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд визнав заперечення відповідача безпідставними та направленими на ухилення відповідача від виконання своїх обов"язків за спірним Договором.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відзиві на позовну заяву відповідач доказів спростування позовних вимог в частині стягнення суми оплати за спірним Договором суду не надав.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в розмірі 908148,01 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору у розмірі 18162,96 грн.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів. Про таке повернення зазначається, зокрема в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом) (п.5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що згідно платіжного дорученням № 50 від 20.05.2013 р. позивачем за подання відповідного позову до суду був внесений судовий збір в розмірі 22923,58 грн., а в процесі розгляду справи позивачем був зменшений розмір позовних вимог за які підлягає сплаті судовий збір у розмірі 18162,96 грн., суд прийшов до висновку про повернення позивачу суми судового збору у розмірі 4760,62 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 334, 509, 525, 526, 530, 626, 666, 712 Цивільного кодексу України, ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 22, 33, 34, 38, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, буд.2, Код ЄДРПОУ 31941174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтех" (61052, м. Харків, вул. Ізмайлівська, буд. 11-А, Код ЄДРПОУ 33410479, п/р №26003011275400 в ПАТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005) 908148,01 грн. заборгованості та суму судового збору у розмірі 18162,96 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Велтех" (61052, м. Харків, вул. Ізмайлівська, буд. 11-А, Код ЄДРПОУ 33410479) суму судового збору у розмірі 4760,62 грн., сплачену згідно Платіжного доручення № 50 від 20.05.2013 року до державного бюджету .

Повне рішення складено 21.07.2014 р.

Суддя Т.С. Денисюк