Рішення

від 07.07.2014 по справі 760/6056/14-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/6056/14-ц

№2-2829/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

07 липня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Кушнір С.І.

при секретарі Загородній І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ КОМ», третя особа Державний центр зайнятості про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «СМАРТ КОМ», в якому просив визнати недійсним Договір № 01-Eng001-09 від 18.09.2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СМАРТ КОМ», ЄДРПОУ 38639344; стягнути з ТОВ «СМАРТ КОМ» на користь ОСОБА_1 сплачені за договором кошти в розмірі 5900,00 гривень; стягнути з ТОВ «СМАРТ КОМ» на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000,00 гривень.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що 18 вересня 2013 року між позивачем, як замовником послуг, та ТОВ «СМАРТ КОМ» був укладений договір № 01-Eng001-09, який за своєю суттю є договором про надання послуг. Зазначений Договір укладений, як зазначає позивач ОСОБА_1, з метою працевлаштування за кордоном, зокрема: у Великобританії. Відповідно до п. 1.1. цього договору відповідач зобов'язався надати Клієнту інформаційні послуги з пошуку роботи за кордоном та додаткові платні послуги, а Клієнт зобов'язався прийняти та оплатити їх. На виконання своїх зобов'язань, позивач 26.09.2013 р. сплатив відповідачу винагороду за договором в розмірі 5900 гривень.

Однак на протязі шести місяців відповідач не виконав зобов'язання, а саме не працевлаштував позивача до вказаної країни. В лютому 2014 р. позивач дізнався, що для провадження такої діяльності відповідач повинен мати ліцензію. Однак відповідач під час укладення договору ліцензію позивачу не надавав. По телефону гарячої лінії Державної служби зайнятості України, яка видає ліцензії, позивач дізнався, що відповідач отримав таку ліцензію 03.12.2013 р., № ліцензії АЕ 272423, з чого випливає, що на момент укладення договору відповідач не мав відповідної ліцензії на таку діяльність, а тому, відповідно, не мав права укладати договір.

Враховуючи, що позивач не знав станом на момент укладення договору про необхідність ліцензування такої діяльності, а також те, що відповідач на сьогодні не виконує своїх обов'язків за договором, позивач ОСОБА_1 наполягає на визнанні договору недійсним. В порядку застосування наслідків недійсності, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь сплачену ним суму грошових коштів в розмірі 5900,00 грн. та спричинену моральну шкоду в сумі 1000,00 грн.

Ухвалою суду від 11.06.2014 р. занесеної до журналу судових засідань було проведено заміну третьої особи з Державної служби зайнятості України на Державний центр зайнятості.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав з підстав наведених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ст. 224 Цивільного Процесуального Кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Представник третьої особи Державного центру зайнятості в судовому засідання пояснив, що Державним центром зайнятості 03.12.2013 р. прийнято рішення (наказ від 03.12.2013 р. №125) про видачу ТОВ "СМАРТ КОМ" ліцензії на право провадження діяльності посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності, термін дії - безстроково.

Заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи, дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СМАРТ КОМ» було укладено договір № 01-Eng001-09, предметом якого є надання інформаційних послуг з пошуку роботи за кордоном (Великобританії) (п.1.2 Договору) та надання додаткових платних послуг (п.1.3 Договору).

У відповідності до п. п. 5.1, 5.2 Договору клієнти (Позивач) має сплатити Агенту (Відповідачу) винагороду в розмірі 5900 гривень, а за послуги, зазначені в п.1.3. Договору, в розмірі 5900 гривень в день їх укладення.

У відповідності до зазначеного пункту Договору Позивач сплатив на користь Відповідача 5900 гривень, що підтверджується квитанцією.

Згідно з п. 32 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном підлягає обов'язковому ліцензуванню.

У відповідності до п.1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном, які затверджені Наказом Міністерства Праці та Соціальної політики № 272 від 06.09.2010 року, діяльність з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном - це надання суб'єктами господарювання послуг з пошуку роботи відповідно до заявок роботодавців щодо незайнятих робочих місць (вакантних посад) та надання інформаційно-консультативних послуг щодо можливостей працевлаштування, умов та розмірів оплати праці, найменування та місцезнаходження роботодавців, що повністю збігається з предметом оспорюваних договорів (пункт 1.2).

Таким чином, під час укладення договору з позивачем ОСОБА_1, ТОВ «СМАРТ КОМ» повинен був мати ліцензію на посередництво у працевлаштуванні за кордоном, якої він не мав, оскільки отримав її лише 03.12.2013р.

Статтею 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії та інше.

Частина 6 статті 19 Закону «Про захист прав споживачів» роз'яснює, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

За таких обставин позовні вимоги про визнання договору №01-Eng001-09 від 18.09.2013р. повністю недійсним є обґрунтованими та підлягає задоволенню.

При цьому, беручи до уваги, що договором було передбачене не тільки надання послуг, для яких необхідна ліцензія, а і надання інших «додаткових платних послуг» (п. 1.3 Договору), суд керується положеннями ст.217 Цивільного кодексу України, вважаючи, що правочин не був би вчинений без включення до нього послуг з посередництва у працевлаштуванні.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У відповідності до п.2.1.5 Договору після надання Клієнту послуг Агент зобов'язаний підготувати відповідні акти виконаних робіт. Матеріали справи не містять таких актів, а тому суд позбавлених об'єктивних підстав вважати, що додаткові платні послуги, передбачені п.1.3 Договорів були фактично надані клієнтам.

За таких обставин, кошти отримані Відповідачем в якості оплати за недійсними договорами підлягають поверненню позивачу за правилами реституції.

Що стосується вимог позивача про стягнення з Відповідача компенсації за спричинену моральну шкоду на підставі ст.227 Цивільного кодексу України, то в даному випадку суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів наявності такої шкоди. Формальні посилання позивача на моральні переживання з приводу невиконання відповідачем своїх зобов'язань не можуть бути покладені в основу рішення про стягнення на їх користь компенсації.

За таких обставин у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Згідно з ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. У зв'язку з цим стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст. ст. 215, 216, 217, 227 Цивільного кодексу України, статтями 30, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-226, 228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір № 01-Eng001-09 від 18.09.2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СМАРТ КОМ», ЄДРПОУ 38639344.

Стягнути з ТОВ «СМАРТ КОМ» на користь ОСОБА_1 в порядку реституції суму у розмірі 5900,00 (п'ять тисяч дев'ятсот) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ «СМАРТ КОМ» на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грвиень.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.І. Кушнір