Постанова

від 14.07.2014 по справі 8/27-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2014 р. Справа № 8/27-38

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Гриців В. М.

Данко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юван" (надалі ТзОВ "Юван") за № 21/06-ю від 26.06.2006р. (вх. № 421 від 27.06.2006р.)

на рішення господарського суду Волинської області від 14.04.2006р.

у справі № 8/27-38

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Будівельне управління "Артанія" (надалі ВАТ "Будівельне управління "Артанія")

до відповідача: ТзОВ "Юван"

про стягнення 292106,73 грн.,

за участю:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 14.04.2006 р. у справі №8/27-38 (суддя Кравчук А.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ "Юван" на користь ВАТ "Будівельне управління "Артанія" 275407,70 грн. боргу, 2754,08 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 111,25 грн. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього 278273,03 грн., припинено провадження у справі на суму 16699,03 грн.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджена заборгованість відповідача в сумі 275407,70 грн. згідно видаткових накладних №РН0000001 від 08.01.2003р., №2 від 09.01.2003р., №0000002 від 09.01.2003р., №3 від 09.01.2003р., №РН0000003 від 16.01.2003р., №12 від 20.02.2003р., №12 від 02.03.2004р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТзОВ "Юван" подало апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Звертає увагу на те, що суд не надав значення доказам та заявам відповідача про наявність боргу перед ним у позивача та відмовив у взаємозарахуванні зустрічних однорідних вимог, господарським судом порушено права відповідача на подання заяв та доказів, не було виконано вимоги ухвали суду та не проведено звірку взаєморозрахунків. Вказує, що на отримання окремих матеріальних цінностей позивачем було видано по дві видаткові накладні № 2 від 09.01.2003 р. та № РН 0000002 від 09.01.2003 р. на отримання пилорами, № 3 та № 0000003 від 16.01.2003 р. -рейсмусового станка та козлового крана, а судом першої інстанції безпідставно відхилено клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи. Просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 14.04.2006р. у справі №8/27-38 та прийняти нове рішення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2006р. (головуючий-суддя Краєвська М.В., судді: Дух Я.В., Зданкевич З.І.) апеляційну скаргу ТзОВ "Юван" прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В подальшому склад колегії суддів змінювався на підставі розпоряджень голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2006р., 06.11.2006р., 20.11.2006р., 11.12.2006р., 25.09.2007р.

29.10.2007р. Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого-судді Краєвської М.В., суддів: Кордюк Г.Т., Мурської Х.В. виніс ухвалу, відповідно до якої задоволив клопотання ТзОВ "Юван" про зупинення апеляційного провадження на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України до вирішення по суті Луцьким міськрайонним судом Волинської області справи за скаргою ТзОВ "Юван" на постанову ВДСБЕЗ Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 25.04.2007р. про відмову в порушенні кримінальної справи.

Протягом 2007-2013р.р. суд апеляційної інстанції неодноразово звертався з запитами до Луцького міськрайонного суду Волинської області, Прокуратури м. Луцька та Луцького МВ УМВС України у Волинській області про надання інформації щодо обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 8/27-38.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 37 від 21.03.2014р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №8/27-38 у зв'язку з припиненням повноважень судді Краєвської М.В. щодо здійснення правосуддя, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

За наслідками проведеного повторного автоматичного розподілу справу № 8/27-38 передано судді-доповідачу Зварич О.В.

25.03.2014р. розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду до складу колегії для розгляду справи № 8/27-38 введено суддів М.І. Хабіб та Я.О.Юрченко.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2014р. апеляційну скаргу ТзОВ "Юван" за № 21/06-ю від 26.06.2006р. (вх. № 421 від 27.06.2006р.) на рішення господарського суду Волинської області від 14.04.2006р. у справі № 8/27-38 прийнято до провадження колегії суддів: головуючий-суддя Зварич О.В., судді: Хабіб М.І., Юрченко Я.О.

На виконання ухвали ЛАГС від 25.03.2014р. та з метою недопущення безпідставного затягування судового розгляду справи № 8/27-38 надіслано запити сторонам у справі, Луцькому міськрайонному суду Волинської області, Прокуратурі м.Луцька та Луцькому МВ УМВС України у Волинській області з метою отримання документально підтвердженої інформації щодо обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 8/27-38.

У відповіді на отриманий запит за № 03/1612720/14-вих від 07.04.2014р. (вх.№01-04/1994/14 від 09.04.2014р.) Луцький міськрайонний суд Волинської області повідомив, що постановою від 20.11.2007р. у справі № 4с-238/2007 задоволено скаргу ТзОВ "Юван". Скасовано постанову старшого оперуповноваженого ВДСБЕЗ Луцького МВУМВС України у Волинській області Ткачука В.Я. про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.04.2007р., а матеріали повернуто прокурору міста Луцька для проведення додаткової перевірки. Крім того, постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.04.2008р. у справі № 4-451/2008 задоволено скаргу ТзОВ "Юван". Скасовано постанову старшого оперуповноваженого ВДСБЕЗ Луцького МВУМВС України у Волинській області Ткачука В.Я. про відмову в порушенні кримінальної справи від 31.01.2008р., а матеріали повернуто прокурору міста Луцька для проведення додаткової перевірки.

11 квітня 2014 року до ЛАГС поступив лист-відповідь на запит від Луцького МВУМВС України у Волинській області за № 3247 від 07.04.2014р. (вх. № 01-04/2070/14 від 11.04.2014р.), в якому вказано, що на даний час матеріали про відмову в порушенні кримінальних справ, які розглядались на протязі 2007-2008 років, а також матеріали їх додаткових перевірок, проведених в даний період, знищені.

Крім того, 12.05.2014р. ЛАГС отримав відповідь на запит від прокуратури міста Луцька за № 98-2875вих.14 від 07.05.2014р. (вх. № 01-04/2540/14 від 12.05.2014р.), в якому зазначено про те, що не виявляється можливим надати будь-які відомості щодо результату проведення вищевказаних додаткових перевірок, враховуючи факт знищення матеріалів про відмову в порушенні кримінальних справ, які розглядались на протязі 2007-2008 років, а також матеріалів їх додаткових перевірок, проведених в даний період.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2014р. (головуючий-суддя Зварич О.В., судді: Хабіб М.І., Юрченко Я.О.) поновлено апеляційне провадження у справі № 8/27-38 по розгляду апеляційної скарги ТзОВ "Юван" на рішення господарського суду Волинської області від 14.04.2006р. про стягнення 292106,73 грн. Справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.06.2014р. та зобов'язано позивача надати суду до 30.05.2014р. письмовий, документально обґрунтований відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2014р. до складу колегії суддів для розгляду справи № 8/27-38 введено суддів Гриців В.М. та Данко Л.С. у зв'язку з перебуванням у відрядженні суддів Хабіб М.І., Юрченка Я.О. та розгляд справи розпочато заново.

Позивач не виконав вимог ухвал ЛАГС від 21.05.2014р. та від 02.06.2014р. та не надав витребуваного судом письмового, документально обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу.

Сторони не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 04.06.2014р.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Волинської області від 14.04.2006р. у справі №8/27-38 з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Будівельне управління "Артанія" відпустило ТзОВ "Юван" матеріальні цінності та нематеріальні активи на підставі наступних документів:

- видаткової накладної №82 від 30.12.2002р. (а.с. 6, т.1), по довіреності серії ЯЕО №183191 від 04.12.2002р. (а.с. 21, т.1) - на суму 178261,20 грн.;

- видаткової накладної №83 від 30.12.2002р. (а.с. 7, т.1), по довіреності серії ЯЕО №183191 від 04.12.2002р. (а.с. 21, т.1) - на суму 30237,44 грн.;

- видаткової накладної №РН0000001 від 08.01.2003р. (а.с. 8, т.1), по довіреності серії ЯЕШ №370952 від 02.01.2003р. - на суму 67065,21 грн.;

- видаткової накладної №2 від 09.01.2003р. (а.с. 9, т.1), по довіреності серії ЯЕШ №370957 від 09.01.2003р. (а.с. 22, т.1) - на суму 36658,73 грн.;

- видаткової накладної №РН0000002 від 09.01.2003р. (а.с. 10, т.1), по довіреності серії ЯЕШ №370957 від 09.01.2003р. (а.с. 22, т.1) - на суму 20999,81 грн.;

- видаткової накладної №3 від 09.01.2003р. (а.с. 12, т.1), по довіреності серії ЯЕШ №370957 від 09.01.2003р. (а.с. 22, т.1) - на суму 33940,00 грн.;

- видаткової накладної №РН0000003 від 16.01.2003р. (а.с. 11, т.1), по довіреності серії ЯЕШ №370959 від 16.01.2003р. (а.с. 23, т.1) - на суму 36447,00 грн.;

- видаткової накладної №12 від 20.02.2003р. (а.с. 13, т.1), по довіреності серії ЯЕШ №370982 від 19.02.2003р. (а.с. 25, т.1) - на суму 31170,00 грн.;

- видаткової накладної №12 від 02.03.2004р. (а.с. 14, т.1), по довіреності серії ЯЗР №761560 від 12.03.2004р. (а.с. 24, т.1) - на суму 62752,00 грн.

Загальна сума отриманих відповідачем матеріальних цінностей становить 497531,39 грн. Відповідач частково оплатив отримані від позивача матеріальні цінності на суму 205424,66 грн. згідно платіжного доручення № 326 від 18.12.2002р. на суму 200000,00 грн. та платіжного доручення №327 від 18.12.2002р. на суму 5424,66 грн. (а.с. 61, т.1).

Позивач надіслав відповідачу претензію №23 від 07.02.2006 р. з вимогою в семиденний термін з дня її отримання оплатити отримані матеріальні цінності та нематеріальні активи на суму 292106,73 грн. (а.с.36-38, т.1).

В поданій позовній заяві (з урахуванням уточнень позовних вимог від 13.04.2006.р. (вх.№01-29/4858а від 14.04.2006р.) та від 14.04.2006р. (вх.№01-29/4864а від 14.04.2006р.) позивач просить зобов'язати ТзОВ "Юван" оплатити отримані матеріальні цінності та нематеріальні активи відповідно до накладних №РН0000001 від 08.01.2003р., №2 від 09.01.2003р., №0000002 від 09.01.2003р., №3 від 09.01.2003р., №РН0000003 від 16.01.2003р., №12 від 20.02.2003р., №12 від 02.03.2004р.на суму 275407,70 грн.

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом слугувало невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо розрахунків за отримані матеріальні цінності та нематеріальні активи.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено п. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач надіслав відповідачу претензію №23 від 07.02.2006 р. з вимогою в семиденний термін з дня її отримання оплатити отримані матеріальні цінності та нематеріальні активи на суму 292106,73 грн. (а.с.36-38, т.1).

Однак, відповідач вимоги вищевказаної претензії не виконав та не здійснив оплату за отримані матеріальні цінності та нематеріальні активи.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов'язань щодо оплати за отримані матеріальні цінності та нематеріальні активи.

Заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за отримані матеріальні цінності та нематеріальні активи підтверджується: видатковою накладною №РН0000001 від 08.01.2003р. (а.с. 8, т.1) - на суму 67065,21 грн.; видатковою накладною №2 від 09.01.2003р. (а.с. 9, т.1) - на суму 36658,73 грн.; видатковою накладною №РН0000002 від 09.01.2003р. (а.с. 10, т.1) - на суму 20999,81 грн.; видатковою накладною №3 від 09.01.2003р. (а.с. 12, т.1) - на суму 33940,00 грн.; видатковою накладною №РН0000003 від 16.01.2003р. (а.с. 11, т.1) - на суму 36447,00 грн.; видатковою накладною №12 від 20.02.2003р. (а.с. 13, т.1) - на суму 31170,00 грн.; видатковою накладною №12 від 02.03.2004р. (а.с. 14, т.1) - на суму 62752,00 грн.

Вищевказані документи доводять, що відповідач отримав матеріальні цінності та нематеріальні активи на загальну суму 289032,75 грн.

Однак, позивач в уточненнях позовних вимог від 13.04.2006.р. (вх.№01-29/4858а від 14.04.2006р.) зменшив загальну суму на 13625,05 грн. у зв'язку з тим, що мало місце подвійне списання матеріальних цінностей по видатковій накладній №РН0000003 від 16.01.2003р. п. 5 станок рейсмусовий на суму 8135,25 грн., п. 6 козловий кран на суму 4529,80 грн. та оплата згідно платіжного доручення №402 від 22.01.2003р. за станок отриманий по накладній №3 від 09.01.2003р. на суму 960.00 грн.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, не розрахувався отримані матеріальні цінності та нематеріальні активи перед позивачем, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 275407,70 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості за отримані матеріальні цінності та нематеріальні активи перед позивачем.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідач прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу.

Апелянт вказує, що на отримання окремих матеріальних цінностей позивачем було видано по дві видаткові накладні № 2 від 09.01.2003 р. та № РН 0000002 від 09.01.2003 р. на отримання пилорами, № 3 та № 0000003 від 16.01.2003 р. -рейсмусового станка та козлового крана, однак отримання вищевказаних товарів підтверджується підписами уповноваженої згідно довіреності особи на їх отримання, крім того позивачем було зменшено позовні вимоги на 13625,05 грн. у зв'язку з тим, що мало місце подвійне списання матеріальних цінностей по видатковій накладній №РН0000003 від 16.01.2003р. п. 5 станок рейсмусовий, п. 6 козловий кран.

Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно відхилено клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, то у вказаному клопотанні було поставлено питання про достовірність та повноту ведення бухгалтерського обліку ВАТ "Будівельне управління "Артанія" та відображення у балансі обліку простого векселя, що не впливає на розгляд даного спору.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вимог ст.33 ГПК України апелянтом не надано суду доказів на підтвердження правомірності заявлених ним вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Волинської області від 14.04.2006р. у справі №8/27-38 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Справу повернути в господарський суд Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Гриців В.М.

Данко Л.С.