Рішення

від 14.07.2014 по справі 910/11009/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11009/14 14.07.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро "Ретекс" доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" простягнення 2265526 грн 03 коп. Представники: від позивача:Габрієль Я.В. - представник за довіреністю б/н від 10.04.2014 від відповідача:Богушинський Л.В. - представник за довіреністю б/н від 30.12.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.06.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро "Ретекс" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 2265526 грн 03 коп. заборгованості за договором про закупівлю товарів № 1210000142 від 05.10.2012, в тому числі 2100000 грн 00 коп. основного боргу, 75600 грн 00 коп. інфляційних втрат та 89926 грн 03 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів № 1210000142 від 05.10.2012 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2100000 грн, крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 89926 грн 03 коп. та інфляційні втрати у розмірі 75600 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 порушено провадження у справі № 910/11009/14 та справу призначено до розгляду на 27.06.2014.

26.06.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог суду та клопотання про відкладення розгляду справи.

27.06.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог суду.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 27.06.2014 оголошено перерву до 14.07.2014.

14.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли доповнення до пояснення та клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 14.07.2014 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, а також підтримав клопотання про відкладення розгляду справи, подане через відділ діловодства Господарського суду міста Києва, відповідно до якого, враховуючи значну ймовірність відповідача розпочати роботу зі з'ясування причин створення значної заборгованості та її погашення, та у зв'язку з проведенням позапланової ревізії, просить суд відкласти розгляд справи на максимально можливий термін.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Представником відповідача не надано доказів настання обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному засіданні, а також зазначені відповідачем обставини не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні норм статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.07.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

05.10.2012 між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерного компанії «Нафтогаз України» в особі заступника директора з МТЗ, загальних та соціальних питань філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» Орлової М.І. (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Ретекс» (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів № 1210000142, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцеві «Машини та устаткування для будівництва інші (комплект змінного обладнання «ОЛР» ТУ У 29.5-36703323-001:2011) (далі - товар) (код ДК 016-97 - 29.52.3) в кількості один комплект, а покупець - прийняти і оплатити такий товар на умовах, викладених у цьому договорі.

Згідно з пунктом 10.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє 1 рік.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, ціна за одиницю товару, з урахуванням умов поставки, зазначені у специфікації на товар, яка наведена в додатку 1 до цього договору (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору загальна сума цього договору становить 2100000 грн.

У відповідності до пункту 4.1. договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, проміжними платежами по факту поставки товару протягом 30 днів.

Положеннями розділу 5 договору визначено, що термін поставки товару: протягом 30 днів з моменту одержання заявки від покупця. Місце поставки товару: Золотоніське ЛВУМГ, м. Золотоноша, Золотоніський район, Черкаської області. Приймання товару здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю .№ П-6 та за якістю № П-7. Перехід права власності на товар відбувається в момент його передачі покупцю.

Відповідно до додатку № 1 до договору сторонами було підписано специфікацію на товар, відповідно до якої визначено найменування товару - Комплект змінного обладнання «ОЛР» ТУ У 29.5-36703323-001:2011; кількість товару - 1; вартість товару - 2100000 грн 00 коп. (з ПДВ).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору про закупівлю № 1210000142 від 05.10.2012 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2100000 грн (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № КР-0000002 від 12.10.2012 та товарно-транспортною накладною № 12/10 від 12.10.2012, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Повноваження представника відповідача та отримання поставленого позивачем товару підтверджується належним чином оформленою довіреністю № 153 від 10.10.2012 копія якої наявна в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого позивачем,товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отриманий товар у розмірі 2100000 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати поставленого позивачем товару на суму 2100000 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати товару, поставленого позивачем за договором про закупівлю товарів № 1210000142 від 05.10.2012 на загальну суму 2100000 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення 2100000 грн 00 коп. з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором про закупівлю товарів № 1210000142 від 05.10.2012, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 75600 грн та 3 % річних у розмірі 89926 грн 03 коп. за період прострочення з 12.11.2012 по 16.04.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 89926 грн 03 коп. та інфляційних втрати у розмірі 75600 грн, нарахованих за період прострочення з 12.11.2012 по 16.04.2014, суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 89926 грн 06 коп. та інфляційних втрат у розмірі 75600 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1 ідентифікаційний код 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро "Ретекс" (03148, м. Київ, вул. Академіка Корольова, буд. 2, кім. 8, ідентифікаційний код 36703323) заборгованість у розмірі 2100000 (два мільйони сто тисяч) грн, 3 % річних у розмірі 89926 (вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн 06 коп., інфляційні втрати у розмірі 75600 (сімдесят п'ять тисяч шістсот) грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 45310 (сорок п'ять тисяч триста десять) грн 52 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.07.2014

Суддя І.М. Отрош