Рішення

від 16.07.2014 по справі 910/20984/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20984/13 16.07.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Світлофор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміго Груп"

про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок пожежі, в розмірі 613 985,10 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Годовиченко Д.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва надійшли позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Світлофор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміго Груп" про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок пожежі, в розмірі 613 985,10 грн. Разом з позовною заявою позивачем було подано до господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/20984/13, розгляд справи призначено на 20.11.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2013 р. заяву Публічного акціонерного товариства "Світлофор" (далі - позивач) про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, накладено арешт на грошові кошти в розмірі 627 985,32 грн., які знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміго Груп" (далі - відповідач).

01.11.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про отримання ухвали.

20.11.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про призначення у справі судової експертизи.

У судове засідання 20.11.2013 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 20.11.2013 р. з'явився, подав клопотання про призначення у справі судової експертизи та зупинення провадження у справі до вирішення питання щодо розгляду матеріалів про порушення кримінальної справи за фактом пожежі, що сталась 28.09.2013 р. у складському приміщенні позивача.

Розглянувши у судовому засіданні 20.11.2013 р. клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, суд відмовив у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.

Крім того, у судовому засіданні 20.11.2013 р., суд, дослідивши наявні у справі документи, дійшов висновку про необхідність призначення у даній справі судової експертизи.

У судовому засіданні 20.11.2013 р. судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, та в межах строку, встановленого ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 04.12.2013 р.

04.12.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані письмові доповнення до клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

У судове засідання 04.12.2013 р. представники сторін з'явились.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.12.2013 р. у даній справі було призначено судову експертизу, проведення якої доручено здійснювати Товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.12.2013 р. провадження у справі № 910/20984/13 було зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

23.01.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

23.01.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання судового експерта про забезпечення натурного обстеження об'єкту дослідження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. провадження у справі № 910/20984/13 було поновлено, задоволено клопотання судового експерта, витребувано додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи, та задоволено клопотання про забезпечення натурного обстеження об'єкту дослідження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. провадження у справі № 910/20984/13 було зупинено.

22.04.2014 р. до господарського суду міста Києва з Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" надійшли матеріали справи № 910/20984/13 разом з висновком судових експертів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 30.04.2014 р.

30.04.2014 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 30.04.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/20984/13 було передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.04.2014 р. справу № 910/20984/13 було прийнято до провадження суддею Гавриловською І.О., розгляд справи призначено на 28.05.2014 р.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 05.05.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/20984/14 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2014 р. справу № 910/20984/13 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 28.05.2014 р.

27.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строків розгляду справи.

У судове засідання 28.05.2014 р. представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 24.04.2014 р. сторони не виконали.

Розглянувши у судовому засіданні 28.05.2014 р. клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд задовольнив вищезазначене клопотання.

Розгляд клопотання позивача про продовження строків розгляду справи було відкладено судом до наступного судового засідання.

Враховуючи те, що представники сторін у судове засідання 28.05.2014 р. не з'явились, а також у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 24.04.2014 р., розгляд справи було відкладено на 25.06.2014 р.

У судове засідання 25.06.2014 р. представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 24.04.2014 р. сторони не виконали.

Розглянувши у судовому засіданні 25.06.2014 р. клопотання представника позивача про продовження строків розгляду справи, суд задовольнив вищезазначене клопотання.

Враховуючи те, що представники сторін у судове засідання 25.06.2014 р. не з'явились, а також у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 28.05.2014 р., розгляд справи було відкладено на 16.07.2014 р.

У судове засідання 16.07.2014 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 16.07.2014 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 25.06.2014 р. не виконав.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Світлофор" (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аміго Груп" (далі - відповідач, орендар) було укладено Договір оренди приміщення № С-00000084 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове, платне користування (оренду) приміщення площею 938,5 кв.м. інв. № 100014(Е-1) (об'єкт оренди) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Новомосковська, буд. 1 (п.п. 1.2, 1.3 Договору).

Вказаний об'єкт оренди належить орендодавцю на праві власності на підставі дублікату Наказу Фонду державного майна України від 12.07.2000 р. № 15-АТ та дублікату акту передачі нерухомого майна у власність від 12.07.2000 р.

Згідно з п. 2.1 Договору об'єкт оренди надається для використання орендарем у якості складу.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 Договору передача об'єкта оренди оформлюється актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін; об'єкт оренди вважається переданим орендарю з моменту підписання акта приймання-передачі.

Пунктом 6.1.4 Договору сторони погодили, що орендар зобов'язаний утримувати об'єкт оренди у порядку, передбаченому санітарними нормами, виконувати вимоги норм пожежної і електробезпеки, нести всі витрати по експлуатації об'єкта оренди, а також нести відповідальність за виконання правил охорони праці і техніки безпеки.

Відповідно до 6.1.6 Договору орендар приймає на себе повну матеріальну відповідальність, пов'язану зі знищенням, передчасним зносом та пошкодженням об'єкта оренди.

Орендар зобов'язаний використовувати об'єкт оренди тільки за призначенням у відповідності до п. 2.1 Договору, а також строго дотримуватись у своїй діяльності норм діючого законодавства України (п. 6.1.16 Договору).

Згідно з п. 7.1 Договору початок строку оренди - з моменту підписання акта приймання-передачі до 31.12.2013 р.

Згідно з п. 9.3 Договору відповідальність за невиконання чи неналежне виконання вимог пожежної та електробезпеки несе орендар.

На виконання умов вказаного Договору 01.10.2012 р. позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі об'єкта оренди від 01.10.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2013 р. в приміщенні ангару, який на той момент орендував відповідач, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Новомосковська, буд. 1 сталася пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 28.09.2013 р. та технічним висновком № 120/2013 від 30.09.2013 р.

За технічним висновком № 120/2013 щодо ймовірної причини виникнення пожежі, яка сталась 28.09.2013 р. у вищезазначеному ангарі, встановлено, що осередок пожежі знаходився на відстані приблизно 15 м з лівого боку від вхідних воріт, в районі розподільчого електрощиту виробничої дільниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміго Груп" та на відстані приблизно 6 м від ввідної електрошафи.

Також у вказаному висновку зазначено, що пожежа найімовірніше виникла внаслідок теплових проявів електричної енергії в результаті короткого замикання електромережі.

В результаті вказаної пожежі було повністю знищено орендоване відповідачем приміщення.

Відповідно до акту про пожежу позивач поніс прямих встановлених збитків від пожежі у розмірі 613 985,10 грн.

За таких обставин, посилаючись на п. п. 6.1.4, 6.1.6 та 9.3 Договору та норми законодавства України, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем збитки внаслідок пожежі, яка сталась 28.09.2013 р. у ангарі, що орендує відповідач у позивача, розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Новомосковська, 1, у розмірі 613 985,10 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

У свою чергу, рішенням суду має вирішуватись питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин.

Відшкодування збитків, як окремий спосіб захисту, визначений п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та категорія яких розкривається в приписах ст. 22 Цивільного кодексу України, передбачає як спеціальний предмет доказування, так і може стосуватись лише випадків завдання матеріальної шкоди.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у його витратах, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних ним доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Слід зазначити, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 30.05.2006 р. у справі № 42/266 - 6/492.

Позивач до збитків у розмірі 613 985,10 грн. відносить вартість знищеного майна внаслідок пожежі, яка сталася 28.09.2013 р. Зокрема, такий розмір понесених прямих встановлених збитків, визначений відповідно до акту про пожежу.

Судом у даній справі було призначено судову експертизу. На вирішення експертів були поставлені наступні питання:

1. Яка причина виникнення пожежі, яка сталась 28.09.2013 р. в нежитловому приміщенні, яке було орендовано Товариством з обмеженою відповідальністю "Аміго Груп" у Публічного акціонерного товариства "Світлофор", що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Новомосковська, 1 (літ. Е-1);

2. Який розмір збитків завдано Публічному акціонерному товариству "Світлофор" внаслідок пожежі, яка сталась 28.09.2013 р. в нежитловому приміщенні (літ. Е-1), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Новомосковська, 1.

Відповідно до Висновку № 8079 комісійної судової інженерно-технічної експертиза від 11.04.2014 р., вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди), проведення яких необхідно для усунення пошкоджень будівлі складу матеріалів із ЛМК (літ. Е-1) Публічного акціонерного товариства "Світлофор" внаслідок пожежі на вул. Новомосковська, 1 в м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, в цінах на час виникнення пожежі складає 1 460 052,00 грн.

Згідно з ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Зважаючи на те, що позивач не скористався своїм правом щодо збільшення розміру позовних вимог на підставі висновку № 8079 комісійної судової інженерно-технічної експертизи від 11.04.2014 р. до 1 460 052,00 грн., то справа розглядається в межах заявлених позовних вимог у розмірі 613 985,10 грн.

Стаття 614 Цивільного кодексу України зазначає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, з вказаних вище норм закону вбачається, що підставою для стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 613 985,10 грн. є наявність порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором, що призвело до виникнення пожежі, та його вина у виникненні пожежі.

Відповідно до п. 2.2 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій № 126 від 19.10.2004 р. (далі - Правила), забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Згідно з п. 2.3 Правил власники підприємств та уповноважені ними органи, а також орендарі зобов'язані розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід; відповідно до нормативно-правових актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх додержанням; забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду; організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення; у разі відсутності в нормативно-правових актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду; утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням; створювати, у разі потреби, відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу; подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється; здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики; своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території; проводити службове розслідування випадків пожеж.

Пунктом 2.4 Правил визначено, що обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна повинні бути визначені у договорі оренди.

На виконання вищенаведених вимог законодавства сторони у Договорі пунктом 6.1.4 визначили, що орендар зобов'язаний утримувати об'єкт оренди у порядку, передбаченому санітарними нормами, виконувати вимоги норм пожежної і електробезпеки; нести всі витрати по експлуатації об'єкта оренди, а також нести відповідальність за виконання правил охорони праці і техніки безпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Кодексу цивільного захисту України початок використання суб'єктом господарювання об'єктів нерухомості (будівель, споруд, приміщень або їх частин) здійснюється суб'єктом господарювання на підставі поданої декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки .

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що суб'єкт господарювання набуває право вчиняти дії щодо провадження господарської діяльності, передбачені частиною другою цієї статті, з дня реєстрації декларації відповідним дозвільним органом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язок із забезпечення пожежної безпеки, відповідно до приписів законодавства України, був покладений на відповідача, про що сторони зазначили у Договорі.

Приймаючи об'єкт оренди за актом приймання-передачі від 01.10.2012 р., орендар взяв на себе обов'язок дотримуватись норм пожежної безпеки, визначених законодавством України.

Зважаючи на той факт, що пожежа сталась 28.09.2013 р., тобто майже через рік після передачі об'єкта оренди орендарю, то суд дійшов висновку про те, що саме відповідач є відповідальним за вказану пожежу, оскільки повинен був дотримуватись протипожежних норм та правил експлуатації нежитлового приміщення з метою уникнення пожежі.

А оскільки відповідач не дотримувався правил пожежної безпеки, покладених на нього чинним законодавством та Договором, то внаслідок його протиправної поведінки (бездіяльності) 28.09.2013 р. на складі, який він орендував на той момент у позивача, виникла пожежа, внаслідок якої позивачу в результаті знищення майна були завдані збитки у розмірі 1 460 052,00 грн. (відповідно до Висновку № 8079 комісійної судової інженерно-технічної експертиза від 11.04.2014 р.).

Крім того, укладаючи Договір, сторони визначили, що відповідальність за невиконання чи неналежне виконання вимог пожежної та електробезпеки несе орендар (п. 9.3 Договору).

Оскільки судом встановлено, що орендар (відповідач) неналежним чином виконував вимоги пожежної безпеки, що призвело до завданих позивачу збитків, то саме відповідач повинен нести відповідальність за пожежу, яка виникла 28.09.2013 р. у вищезазначеному ангарі, тобто, саме відповідач є винною особою за завдані позивачу збитки внаслідок пожежі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Позивачем надано суду належні докази, які підтверджують викладені в позовній заяві обставини, а саме, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданням збитків позивачу, а також вину відповідача у завданні збитків позивачу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 613 985,10 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір повинно бути покладено на відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Зважаючи на те, що ухвалою господарського суду міста Києва від 04.12.2013 р. у даній справі було призначено судову експертизу, за проведення якої позивач сплатив 19 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 12 від 14.01.2014 р., яка міститься в матеріалах справи, то витрати за проведення судової експертизи, а також судовий збір за подання позовної заяви та заяви про вжиття заходів до забезпечення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аміго Груп» (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 17, к. 708; ідентифікаційний код: 36861392) на користь Публічного акціонерного товариства «Світлофор» (49083, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Новомосковська, буд. 1; ідентифікаційний код: 00656551) збитки в розмірі 613 985 (шістсот тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 10 коп. та 33 000 (тридцять три тисячі) грн. 22 коп. судових витрат.

Повне рішення складено 21.07.2014 р.

Суддя О.В. Нечай