Постанова

від 16.07.2014 по справі 910/7748/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2014 р. Справа№ 910/7748/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Самсіна Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Іванченко І.М. - дов. № 313 від 23.08.2013р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Студент» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2014р. (повний текст підписано 04.06.2014р.)

у справі № 910/7748/14 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Приватного підприємства «Торговий дім Поляков»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Студент»

про стягнення 170 333, 04 грн.

В судовому засіданні 16.07.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2014р. Приватне підприємство «Торговий дім Поляков» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Студент» про стягнення 170 333, 04 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо проведення в повному обсязі оплати за поставлений згідно видаткових накладних товар, а тому просив суд стягнути з відповідача 170 333, 04 грн. основного боргу та 3 406, 66 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2014р. у справі № 910/7748/14 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Студент» на користь Приватного підприємства «Торговий дім Поляков» 170 333, 04 грн. основного боргу та 3 406, 66 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки згідно видаткової накладної № КФ-0027339 від 12.02.2014р. товар поставлений на 3 049, 60 грн., а судом стягнуто 3 119, 84 грн. за товар по вказаній накладній. Одночасно апелянт посилався на ненастання строку оплати поставленого товару, оскільки вимога у відповідності до ст. 530 ЦК України не направлялась, суд не дослідив договір № 556 від 17.07.2007р. та термін його дії. Апелянт зазначає і про порушення судом принципу змагальності сторін, розгляд справи в першому засідання без участі відповідача, що позбавило його права захистити свої інтереси шляхом подання заперечень на позов.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Студент» 25.06.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 16.07.2014р.

14.07.2014р. від представника відповідача Ястремського О.Я. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку перебуванням на лікарняному без надання будь-яких доказів на підтвердження викладеного.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.07.2014р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 16.07.2014р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи 16.07.2014р. відповідач був повідомлений належним чином 03.07.2014р., що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 99).

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов'язковою не визнавалась, відповідачем на загальних підставах не доведено неможливість заміни представника Ястремського О.Я. на іншого представника, та неможливість направлення іншого представника в судове засідання 16.07.2014р., зважаючи на відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Торговий дім Поляков» (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Студент» (відповідач) досягли усної домовленості щодо поставки товару.

Звертаючись із вказаним позовом до суду, позивач зазначив, що у період з 12.02.2014р. по 28.02.2014р. ним на підставі усної домовленості між сторонами було передано у власність відповідача товар на загальну суму 170 333, 04 грн.

При цьому, з наданих позивачем на підтвердження факту поставки товару видаткових накладних:

- № КФ-0027467 від 12.02.2014р. на суму 3 953, 28 грн.;

- № КФ-0027468 від 12.02.2014р. на суму 3 242, 88 грн.;

- № КФ-0033092 від 19.02.2014р. на суму 288, 48 грн.;

- № КФ-0033098 від 19.02.2014р. на суму 3 990, 90 грн.;

- № КФ-0038493 від 26.02.2014р. на суму 3 806, 40 грн.;

- № КФ-0038839 від 26.02.2014р. на суму 747, 12 грн.;

- № КФ-0038851 від 26.02.2014р. на суму 186, 30 грн.;

- № КФ-0045210 від 05.03.2014р. на суму 10 004, 70 грн.;

- № КФ-0045290 від 05.03.2014р. на суму 6 651, 34 грн.;

- № КФ-0045291 від 05.03.2014р. на суму 1 516 , 68 грн.;

- № КФ-0050817 від 12.03.2014р. на суму 7 352, 92 грн.;

- № КФ-0051026 від 12.03.2014р. на суму 1 183, 56 грн.;

- № КФ-0055932 від 19.03.2014р. на суму 3 964,14 грн.;

- № КФ-0055932 від 19.03.2014р. на суму 3 964,14 грн.;

- № КФ-0051077 від 12.03.2014р. на суму 3 729, 80 грн.;

- № КФ-0056814 від 19.03.2014р. на суму 3 360, 53 грн.;

- № КФ-0027140 від 12.02.2014р. на суму 13 671, 40 грн.;

- № КФ-0027339 від 12.02.2014р. на суму 3 049, 60 грн.;

- № КФ-0032740 від 19.02.2014р. на суму 9 199, 44 грн.;

- № КФ-0033062 від 19.02.2014р. на суму 2 905, 56 грн.;

- № КФ-0038606 від 26.02.2014р. на суму 13 726, 91 грн.;

- № КФ-0038857 від 26.02.2014р. на суму 2 141,51 грн.;

- № КФ-0045125 від 05.03.2014р. на суму 13 284,90 грн.;

- № КФ-0045157 від 05.03.2014р. на суму 2 284, 68 грн.;

- № КФ-0050400 від 12.03.2014р. на суму 508, 62 грн.;

- № КФ-0051194 від 12.03.2014р. на суму 10 530, 30 грн.;

- № КФ-0056678 від 19.03.2014р. на суму 3 854, 26 грн.;

- № КФ-0027459 від 12.02.2014р. на суму 2 485, 50 грн.;

- № КФ-0027494 від 12.02.2014р на суму 997, 90 грн.;

- № КФ-0033408 від 19.02.2014р. на суму 1 601, 28 грн.;

- № КФ-0039437 від 26.02.2014р. на суму 329,70 грн.;

- № КФ-0039451 від 26.02.2014р. на суму 3 981, 24 грн.;

- № КФ-0045270 від 05.03.2014р. на суму 602, 40 грн.;

- № КФ-0045340 від 05.03.2014р. на суму 3786, 36 грн.;

- № КФ-0050791 від 12.03.2014р. на суму 7 785, 48 грн.;

- № КФ-0051080 від 12.03.2014р. на суму 180, 84 грн.;

- № КФ-0055911 від 19.03.2014р. на суму 3 885, 00 грн.;

- № КФ-0027354 від 12.02.2014р. на суму 3 993, 32 грн.;

- № КФ-0027746 від 12.02.2014р. на суму 1 307, 68 грн.;

- № КФ-0032717 від 19.02.2014р. на суму 6 774, 30 грн.;

- № КФ-0033152 від 19.02.2014р. на суму 1 191, 95 грн.;

№ КФ-0042286 від 28.02.2014р. на суму 1 943, 84 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи) вбачається, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 169 982, 90 грн.

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З пояснень представника позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, вбачається, що на момент здійснення спірної поставки товару між сторонами діяв договір поставки № 405 від 13.01.2009р., а у видаткових накладних внаслідок механічної помилки та не внесення цього договору до бухгалтерської програми «1С бухгалтерія», вказувались дані вже не діючого договору, тому позивачем в позовній заяві не робилось посилання на жоден з договорів, а зроблено посилання на норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини між сторонами за відсутності відповідного договору.

З огляду на викладене, посилання апелянта на те, що в усіх видаткових накладених вказано на здійснення поставки товару на підставі договору № 556 від 17.07.2007р., який не був наданий позивачем та недосліджений судом першої інстанції, не заслуговують на увагу.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач поставив, а відповідач отримав товар без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару, про що свідчить з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов усної домовленості щодо поставки товару.

Однак, відповідач за поставлений товар розрахунок не провів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 169 982, 90 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Згідно ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю на настання відповідних правових наслідків.

В силу вимог ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідач отримав товар згідно вищевказаних видаткових накладних на загальну суму 169 982, 90 грн., тому у відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України настав строк його оплати.

З огляду на викладене, посилання відповідача на порушення положень статті 530 Цивільного кодексу України щодо направлення відповідачу претензії не заслуговують на увагу.

Задовольняючи позов повністю, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що згідно видаткової накладної № КФ-0027339 від 12.02.2014р. позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на суму 3 049, 60 грн. (а не на 3 119, 84 грн. як заявлено в позові), а згідно видаткової накладної № КФ-0033152 від 19.02.2014р. на суму 1 191, 95 грн. (а не на 1 471, 85 грн. як заявлено в позові), а тому дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 170 333, 04 грн. основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, та підлягають задоволенню лише в розмірі 169 982, 90 грн.

Доводи апелянта щодо скасування рішення місцевого господарського суду у зв'язку з його прийняттям без участі представника відповідача в першому засіданні не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Ухвалою місцевого господарського суду від 28.04.2014р. порушено провадження у справі № 910/7748/14 та призначено її до розгляду на 30.05.2014р.

Відповідач був належним чином повідомлений про день, місце і час судового засідання 30.05.2014р., оскільки ухвала місцевого господарського суду від 28.04.2014р. була надіслана на адресу: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 128, яка зазначена у довідці з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій (а. с. 49-50) та повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а. с. 80-84).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що і в апеляційній скарзі відповідач зазначає про своє місцезнаходження за адресою: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 128 (а. с. 89).

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі щодо невірно зазначених позивачем сум, на які поставлено товар згідно спірних накладних, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Решта доводів апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Студент» з підстав, викладених у ній, підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2014р. у справі № 910/7748/14 частковому скасуванню з підстав, викладених вище, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 399, 51 грн. судового збору за подання позовної заяви пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 3,58 грн. судового збору за подання відповідачем апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Студент» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2014р. у справі № 910/7748/14 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2014р. у справі № 910/7748/14 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Студент» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 128, ідентифікаційний код 20068492) на користь Приватного підприємства «Торговий дім Поляков» (18005, м. Черкаси, вул. Чехова, буд. 41, ідентифікаційний код 32268131) 169 982, 90 грн. заборгованості, 3 399, 51 грн. судового збору за подання позовної заяви.

3. В іншій частині позову відмовити.»

3. Стягнути з Приватного підприємства «Торговий дім Поляков» (18005, м. Черкаси, вул. Чехова, буд. 41, ідентифікаційний код 32268131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Студент» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 128, ідентифікаційний код 20068492) 3, 58 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 910/7748/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 21.07.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Р.І. Самсін