Рішення

від 15.07.2014 по справі 916/1813/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2014 р.Справа № 916/1813/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСТРИБ'ЮТОР СЕРВІС"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРЧЕЛЛО"

про стягнення 9233,15грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Клименко С.А., довіреність від 01.01.14р.;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИСТРИБ'ЮТОР СЕРВІС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРЧЕЛЛО" про стягнення заборгованості у розмірі 9233,15грн., а саме: основного боргу у розмірі 8670грн., та пені у розмірі 563,15грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.05.14р. порушено провадження у справі №916/1813/14.

01.07.14р. від відповідача надійшло клопотання(вх.№16940/14 від 01.07.14р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи докази по справі.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи довідку банку.

15.07.2014р. від позивача надійшов супровідний лист(вх.№18388/14 від 15.07.14р.), відповідно до якого дійсно підтверджує, що відповідачем станом на 15.07.14р. перераховано на рахунок позивача частково борг у сумі 1650грн., що також підтверджується довідкою банку від 11.06.2014р.

Наданий лист судом залучено до матеріалів справи.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, поряд з цим повідомляє, що здійснив часткову проплату заявленої до стягнення суми заборгованості.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

18.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДИСТРИБ'ЮТОР СЕРВІС" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРЧЕЛЛО" (Покупець) було укладено договір №1801/13 поставки, відповідно до умов якого на протязі усього строку дії даного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти а оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.4. Договору, Покупець проводить оплату за поставлений товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки партії Товару.

На виконання умов договору, позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, та у період з 24.09.2013р. по 03.12.2013р., було поставлено відповідачу товар на загальну суму 8670грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, видатковими накладними, а саме: №ОАФ0000506 від 03.12.2013р. на суму 840грн., №ОАФ0000495 від 26.11.2013р. на суму 1245грн., №ОАФ0000484 від 18.11.2013р. на суму 1245грн., №ОАФ0000476 від 15.11.13р. на суму 825грн., №ОАФ0000450 від 29.10.2013р. на суму 840грн., №ОАФ0000441 від 21.10.2013р. на суму 1005грн., №ОАФ0000433 від 14.10.2013р. на суму 825грн., №ОАФ від 08.10.2013р. на суму 825грн., №ОАФ від 24.09.2013р. на суму 1020грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо проведення оплати не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 8670грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо проведення оплати, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 8670грн., та пеню у розмірі 563,15грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність невиконання відповідачем взятих на себе за договором №1801/13 від 18.01.2013р. укладеного між позивачем та відповідачем обов'язків щодо проведення оплати, існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРЧЕЛЛО" щодо оплати.

Так з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено 1650грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем погашена заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 1650грн., провадження у справі №916/1813/14 в частині стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 1650грн. підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 7020грн., є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРЧЕЛЛО" пені в розмірі у розмірі 563,15грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що розрахунок пені здійснений неналежним чином, оскільки обраховується за період, який є більшим визначеного положеннями Господарського кодексу України. З цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 560,97грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСТРИБ'ЮТОР СЕРВІС" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРЧЕЛЛО" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 7020грн., та пені у розмірі 560,97грн.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1826,58грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРЧЕЛЛО"(65076, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, будинок 46, код ЄДРПОУ 37476968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСТРИБ'ЮТОР СЕРВІС" (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська. буд.35, Офіс 308, код ЄДРПОУ 30087646) основний борг у розмірі 7020(сім тисяч двадцять)грн., пеню у розмірі 560(п'ятсот шістдесят)грн.97коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1826(одну тисячу вісімсот двадцять шість)грн.58коп.

3.Провадження у справі №916/1813/14 в частині заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 1650грн. -припинити.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.07.2014р.

Суддя Гут С.Ф.