Рішення

від 15.07.2014 по справі 917/1250/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2014 Справа № 917/1250/14

за позовом Управління культури і туризму виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, пл. Перемоги, 2, кімн. 502, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самміт-Кременчук", вул. 60 років Жовтня, 25, оф. 40, м. Кременчук,, Полтавська обл., 39601

про стягнення 73 626,73 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Пєшкова Н.В., довіреність № 307/01-25 від 10.07.2014 р., паспорт серії НОМЕР_1, виданий Автозаводським РВ КМУ України в Полтавській області 19.01.2001 р.; Третяк Т.Р., довіреність № 308/01-25 від 10.07.2014 р., паспорт серії НОМЕР_2, виданий Автозаводським РВ КМУ України в Полтавській області 22.07.1998 р.; Малько Л.В., довіреність № 306/01-25 від 10.07.2014 р., паспорт серії НОМЕР_3, виданий Крюківським РВ УМВС України в Полтавській області 21.07.1999 р.;

від відповідача: не з'явилися.

15.07.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Управління культури і туризму виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Самміт-Кременчук" 73 626,73 грн. передоплати за непоставлений товар (періодичні видання), що була перерахована останньому на виконання укладеного між сторонами Договору № 31/1-10 від 31.10.2012 р., в тому числі : 61 871,21 грн. перерахована позивачем передоплата за непоставлений товар, 7 300,80 грн. пеня за період з 01.01.2014 р. по 01.05.2014 р., 4 330,98 грн. штраф у розмірі 7% від суми попередньої оплати та 123,73 грн. інфляційні втрати за період з 01.01.2014 р. по 01.05.2014 р.

Позивач позов підтримує, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно за місцезнаходженням згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив:

31.10.2012 р. між Управлінням культури і туризму виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Самміт-Кременчук" (учасник) було укладено Договір № 31/1-10 про підписку періодичних видань за результатами процедури запиту цінових пропозицій (далі - Договір, а.с. 15-17).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- учасник зобов'язується у 2012 році оформити передплату на видання періодичні (код 2.12.1) і організувати доставку, а замовник - оплатити передплату 364 найменувань (лот 1 - 228 найменувань, лот 2 - 136 найменувань) видань періодичних, для поповнення бібліотечних фондів. Найменування видань періодичних та кількість комплектів визначаються у Додатку № 1, місце поставки визначається у Додатку № 2, які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1 та п. 1.2 Договору);

- після перерахування замовником коштів учаснику, учасник самостійно організовує передплату на видання періодичні, оформляє підписні абонементи і здійснює регулярну доставку видань за адресами згідно з Додатком № 2 до Договору (п. 2.2 Договору);

- сума цього Договору становить 185 526,00 грн. ( п. 3.1 Договору);

- розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати замовником на підставі рахунку згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 р. № 1404 терміном на один календарний рік (4.1 Договору);

- поставка видань періодичних здійснюється у період з січня 2013 по грудень 2013 р. (пп. 5.1 Договору);

- замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі перерахувати учаснику обумовлену у п. 3.1 Договору суму; приймати видання періодичні згідно з накладною (пп. 6.1.1 та пп. 6.1.2 Договору);

- учасник зобов'язаний забезпечити поставку видань періодичних у строки, встановлені цим Договором, за місцем поставки згідно з Додатком № 2 до Договору (пп. 6.3.1 Договору);

- у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі видань періодичних за бюджетні кошти учасник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) та несе відповідальність згідно з діючим законодавством, а у разі здійснення попередньої оплати учасник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від подальшого виконання договірних зобов'язань (п. 7.2 Договору);

- договір набирає чинності з дня моменту підписання і діє до 31.12.2013 р. (в частині поставки) (п. 10.1 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань по здійсненню попередньої оплати на суму 185 526,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 2 від 27.02.2013 р. та № 8 від 06.03.2013 р. (а.с. 76-77).

В порушення умов Договору відповідач частково виконав зобов'язання щодо здійснення поставки періодичних видань, а саме : на суму 123 654,79 грн.. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів виконаних робіт АВР № 2013/00087 від 31.03.2013 р. на суму 46 381,50 грн. та АВР № 2013/00089 від 30.06.2013 р. на суму 46 381,50 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін (а.с. 143-151) і копіями накладних (а.с. 153-217).

В зв'язку з систематичним порушенням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної поставки видань періодичних позивачем на адресу відповідача неодноразово було направлено листи, згідно яких позивач повідомляв відповідача про недопоставку останнім періодичних видань та наявність у останнього заборгованості. Крім того, до кожного листа позивач залучав в додатки перелік недопоставлених відповідачем періодичних видань (а.с. 31-74, а.с. 92-127).

На вищезазначені листи, зокрема, на лист № 70 від 07.10.2013 р. та на лист № 66 від 19.09.2013 р., відповідач надіслав відповіді № 129 та № 124 від 17.10.2013 р. (а.с. 75 та а.с. 128), в яких повідомив, що недопоставка періодичних видань виникла з огляду порушення виконань зобов'язань щодо поставки з боку його контрагента та основного постачальника - холдингу "ПА "Самміт". Крім того, у даній відповіді відповідач зазначив, що вживає відповідні заходи для виправлення ситуації яка склалась та гарантує повернення вартості недопоставлених періодичних видань на рахунок позивача.

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач свої зобов'язання щодо поставки періодичних видань не виконав, передоплату не повернув, заборгованість останнього складає 61 871,21 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 73 626,73 грн. передоплати за непоставлений товар (періодичних видань), що була перерахована останньому на виконання укладеного між сторонами Договору № 31/1-10 від 31.10.2012 р., з яких : 61 871,21 грн. перерахована позивачем попередня оплата; 7 300,80 грн. пені за період з 01.01.2014 р. по 01.05.2014 р., 4 330,98 грн. штрафу у розмірі 7% від суми попередньої оплати та 123,73 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2014 р. по 01.05.2014 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ст. 627, ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, за приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним попередньої оплати. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 662, ст. 663 Цивільного кодексу України не повністю поставив позивачу товар (періодичні видання) у встановлені у Договорі строки, суму передоплати в розмірі 61 871,21 грн. не повернув. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 61 871,21 грн. неповернутої передоплати підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У п. 7.2 Договору сторони узгодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі видань періодичних за бюджетні кошти учасник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) та несе відповідальність згідно з діючим законодавством.

Як роз'яснив пленум Вищого господарського суду України у п. 2.1 та п. 2.2 постанови від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства. Господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах : за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 7 300,80 грн. пені та 4 330,80 грн. штрафу, суд прийшов до висновку, що вимоги в цій частині відповідно приписів Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 123,74 грн. інфляційних втрат суд приходить до висновку, що останні задоволенню не підлягають за наступного мотивування.

У розділі 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Грошовим зобов'язанням, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України. (п. 1.1 та п. 1.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Отже, стягнення з відповідача як постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за Договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.10.2013 р. у справі № 5011-42/13539-2012, яка є обов'язковою для застосування у судовій практиці відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України).

Таким чином, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 123,74 грн. інфляційних втрат суд дійшов висновку про відмову у позові, оскільки вимоги не відповідають нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 61 871,21 грн. основного боргу, 7 300,80 грн. пені та 4 330,98 грн. штрафу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 123,74 грн. інфляційних втрат вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. покладаються на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України та п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України".

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Самміт-Кременчук" (вул. 60 років Жовтня, 25, оф. 40, м. Кременчук, Полтавська обл., 39601), ідентифікаційний код юридичної особи 31622690 на користь Управління культури і туризму виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (пл. Перемоги, 2, кімн. 502, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600), ідентифікаційний код юридичної особи 02230017, р/р 35412002038362 в ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019 - 61 871,21 грн. основного боргу, 7 300,80 грн. пені, 4 330,98 грн. штрафу та 1 827,00 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення з відповідача 123,74 грн. інфляційних втрат відмовити.

Повне рішення складене 17.07.2014 р.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.