Постанова

від 08.07.2014 по справі 810/3343/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 року № 810/3343/14

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі судового засідання - Пшику Ю.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Техбудпідряд» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

ПП «Техбудпідряд» звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.02.2013 № 0001282300 та № 0001292300, винесені Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства та прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення є необґрунтованими і протиправними.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковий орган обґрунтовує встановлені перевіркою правопорушення, не досліджуючи господарських операцій, а тільки враховуючи акти зустрічних звірок контрагентів позивача. Як стверджує позивач, податковим органом проігноровано документи, які підтверджують факт реальності господарських операцій.

Представник відповідача позовних вимог не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ПП «Техбудпідряд» перебуває на податковому обліку у Вишгородській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Техбудпідряд» з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Столична Торговельна Агенція» за період з 01.06.2012 по 30.06.2012, з ТОВ «Інверест» за період з 01.09.2012 по 30.09.2012.

За результатами перевірки складено Акт від 30.01.2010 № 150/22-00/32201208, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 ПК України, в результаті чого ПП «Техбудпідряд» занижено зобовязання з податку на додану вартість у сумі 69 145,00 грн., у т.ч. за червень 2012 року у сумі 59 700,00 грн., за вересень 2012 року у сумі 9445,00 грн.;

- пп. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого ПП «Техбудпідряд» занижено зобов'язання з податку на прибуток, що підлягає до сплати в сумі 72 603,25 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2012 року в сумі 62 686,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 9 917,25 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 11.02.2013 № 0001282300, яким ПП «Техбудпідряд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених на Україні товарів на суму 86 432 грн., з яких 69 145,00 грн. - за основним платежем та 17 287,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0001292300, яким ПП «Техбудпідряд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 90 755,00 грн., з яких 72 604,00 грн. - за основним платежем та 18 151,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи висновки Акту перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як встановлено судом, ПП «Техбудпідряд» (код ЄДРПОУ 32201208) за перевіряємий період мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Столична Торговельна Агенція) (код ЄДРПОУ 37568634) та ТОВ «Інверест» (код ЄДРПОУ 35982256).

ПП «Техбудпідряд» уклало Договір № 5 від 15.06.2012 з ТОВ «Столична Торговельна Агенція», згідно якого ПП «Техбудпідряд» (Замовник) отримує послуги щодо переоснащення платформ в кількості 2 шт., а ТОВ «Столична Торговельна Агенція» (Виконавець) зобов'язується за завданням Замовника надати послуги по технічному переоснащенню платформ в кількості 2 шт. в порядку та на умовах, визначених зазначеним вище Договором.

Відповідно до Акту від 27.09.2012 №3982/22-4/37568634 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Столична Торговельна Агенція» (код ЄДРПОУ 37568634) щодо документального підтвердження фінансово-господарських відносин з ТОВ «Арігама» (код за ЄДРПОУ 38061159) за за квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, встановлено відсутність технічних та технологічних можливостей даного підприємства для здійснення господарських операцій.

Крім того, згідно зазначеного акту встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства-постачальника ТОВ «Арігама» в квітні 2012р., в травні 2012р.,в червні 2012р. та в липні 2012 р. та по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям ТОВ «Столична Торговельна Агенція», на підставі чого суд приходить до висновку про відсутність трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень на підприємстві контрагента позивача та відсутність придбання товарів від контрагента ТОВ «Столична Торговельна Агенція» та подальшої реалізації до ПП «Техбудпідряд».

Крім того, з матеріалів справи слідує, що позивачем надано Договір № 5 від 15.06.2012, акти здачі-прийняття робіт від 26.06.2012 № ОУ - 5/1 та від 27.06.2012 № ОУ - 5/2, податкові накладні від 26.06.2012 № 398 та від 27.06.2012 № 515.

Згідно зазначених вище первинних документів неможливо встановити обсяг та детальний розрахунок виконаних робіт; етапи виконання робіт; затратні матеріали, які були використані при виконанні таких робіт.

Суд не бере до уваги надані позивачем технічний паспорт та документи на експлуатацію платформ, оскільки роботи по переоснащенню платформ виконувались контрагентом позивача, а підписи та печатки на вказаних документах виконані від імені ПП «Техбудпідряд».

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивачем не було дотримано вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат, а отже, і правомірності відображення їх у податковій звітності, оскільки первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності укладеного договору з його контрагентом, не можуть вважатись належними доказами у справі, зважаючи на той факт, що первинні документи, крім Договору, актів та податкових накладних, підписані не від імені контрагента позивача, а від імені позивача.

Також, з матеріалів справи слідує, що ТОВ «Інверест» (Виконавець) з одного боку і ПП «Техбудпідряд» (Замовник) з іншого, уклали Договір від 03.09.2012 № 7, згідно якого виконавець надає послуги по заміні фільтрів, ущільнювачів та клапанів УБО - 1шт., а Замовник приймає послуги згідно актів здачі-прийняття робіт.

Згідно Акту від від 18.12.2012 № 630/22-205/35982256 Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Інверест» код ЄДРПОУ 35982256 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2012 року, проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, операції даного підприємства з його контрагентами-покупцями не містять розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів/послуг, операції не підтверджуються виходячи з врахування реального часу, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування. Наслідком діяльності ТОВ «Інверест» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на користь контрагентів.

Також при прийнятті рішення у даній адміністративній справі судом враховується, що згідно відомостей, вказаних в Акті від 18.12.2012 № 630/22-205/35982256, податковим органом отримано інформацію (запит до УПМ ДПС у Львівській області щодо опитування та встановлення місцезнаходження гр. ОСОБА_2, відібрані пояснення батька гр. ОСОБА_3) згідно якої засновник (ОСОБА_2) працював кухарем на Київському підприємстві ТОВ «ПХ Груп»(код ЄДРПОУ 32950525) до вересня 2012 року, а директор (ОСОБА_3) не являється директором ТОВ «Інверест».

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Разом з тим, під час судового розгляду справи судом неодноразово пропонувалось представнику позивача надати документи, які б свідчили про реальність виконання угод між ПП «Техбудпідряд» і ТОВ «Столична Торговельна Агенція», ТОВ «Інверест».

Проте, товарно-транспортні документи, документи складського обліку, документи на справний технічний стан платформ та установки або будь-які інші докази, які б підтверджували придбання та використання придбаних послуг у господарській діяльності та документів на придбання деталей для виконання робіт за наданими договорами позивача представником позивача надані не були. Крім того, будь-яких пояснень щодо причин, які унеможливлюють їх пред'явлення, також не надано.

Крім того, суд зазначає наступне.

Належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочинну ще не підтверджує його виконання. Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Для об'єктивності даних податкового обліку преюдиційне значення має не те, про що сторони домовилися між собою, а те, що вони вчинили, тобто, не зміст зобов'язання, а його фактичне виконання.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезені на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на територію України за догворами оперативного або фінансового лізингу.

Також, згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Оскільки позивачем не доведено фактичного здійснення вказаних господарських операцій, суд вважає, що надані до матеріалів справи первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні) всупереч вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не відображають реального змісту господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Тому за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально вірно складених, але недостовірних документів, або сплати грошових коштів.

Наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг та товарів належними первинними документами та їх зв'язок із його господарською діяльністю, віднесення сум сплачених за вказаними правочинами до валових витрат, а сум податку на додану вартість з вартості таких послуг (товарів) - до податкового кредиту, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків податкового органу та правомірність прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень.

Частиною 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого рішення. Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача та доказами, наявними в матеріалах справи, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Як встановлено судом, розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 177 187,00 грн., відповідно, ставка судового збору становить 3 395,60 грн., у зв'язку з чим позивачем сплачено судовий збір у сумі 339,56 грн. (квитанція від 02.06.2014 № 570210001).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 3 204,18 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 122, 158-163, 167, 254, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «Техбудпідряд» на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 3 204 (три тисячі двісті чотири) грн. 18 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя (підпис) Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 10 липня 2014 р.

Копія вірна

Суддя: Лапій С.М.

Секретар: Пшик Ю.А.