Рішення

від 21.07.2014 по справі 910/11816/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11816/14 21.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерпром-КР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКБ"

про стягнення 13774,64 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

від позивача: Пурдик В.В. за довіреністю б/н від 07.02.2014 р.

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерпром-КР" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКБ" (відповідач) про стягнення 13774,64 грн. за Договором поставки № 3 від 28.11.2011 р., з яких: 12522,40 грн. основного боргу, 1252,24 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2014 р. порушено провадження у справі № 910/11816/14 та призначено справу до розгляду 21.07.2014 р. о 12:20 год.

В судове засідання, призначене на 21.07.2014 р., представник позивача з'явився, подав письмове підтвердження про відсутність у провадженні господарського суду (іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір) справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також про відсутність рішення цих органів з такого спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 21.07.2014 р., також подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, зокрема, претензії № 3 від 16.04.2014 р. про сплату простроченої заборгованості, фіскального чеку № 8609 від 16.04.2014 р. та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 03039 0975951 0, які підтверджують направлення позивачем та одержання відповідачем наведеної претензії. Клопотання судом задоволене та передане разом з письмовим підтвердженням позивача до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 21.07.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 03039 0962968 6.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Втім, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 21.07.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 21.07.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.11.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондитерпром-КР" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІКБ" (відповідач, покупець) був укладений Договір поставки № 3 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язався постачати товар в асортименті (продукти харчування, кондитерські вироби) в кількості та по цінам згідно накладних, які являються невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар на умовах Договору.

Згідно п. 3.2 Договору факт поставки чергової партії товару покупцю оформлюється накладною, яка являється безспірною підставою для оплати товару покупцем, при цьому датою поставки товару вважається дата, вказана в накладній.

У п. 4.2 Договору встановлено, що сума, яка підлягає оплаті покупцем, визначається сумою отриманого товару згідно накладних.

Відповідно до п. 4.3 Договору визначено, що оплата отриманого товару повинна бути здійснена покупцем протягом 21 календарного дня від дати поставки.

Крім того, у п. 5.2 Договору сторонами узгоджено, що в разі прострочення оплати за отриманий товар, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику, зокрема, повну вартість товару згідно п. 4.2 Договору та штраф у розмірі 10 % вартості поставленого та неоплаченого товару.

Відповідно до п. 8.1 Договору даний Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2012 р. Разом з цим, у пункті 8.2 Договору визначено, що закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце в період дії цього Договору. Відповідно ж до п. 8.3 Договору, якщо за 10 (десять) днів до закінчення строку дії даного Договору жодна з сторін не заявить про намір його розірвати, то даний Договір буде вважатися продовженим на наступний рік на таких же умовах.

Як зазначив позивач у позовній заяві, ним на виконання умов Договору відповідно до видаткових накладних № 1473 від 28.10.2012 р. та № 1601 від 18.11.2012 р. був поставлений відповідачу товар на загальну суму 12522,40 грн.

Проте відповідач, в порушення вимог п. 4.3 Договору, не розрахувався з позивачем за спірний товар ані протягом 21 календарного дня від дати поставки за вищенаведеними видатковими накладеними, ані станом на час звернення позивача з позовом до суду.

16.04.2014 р. позивач направив відповідачу претензію № 3 від 16.04.2014 р. про сплату простроченої заборгованості в сумі 12522,40 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 8609 від 16.04.2014 р., а рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 03039 0975951 0 підтверджується факт вручення наведеної претензії відповідачу 22.04.2014 р.

Натомість претензія позивача була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 12522,40 грн. заборгованості та 1252,24 грн. штрафу на підставі Договору поставки № 3 від 28.11.2011 р.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з'явився, належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог суду не надав та не надіслав.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вищенаведені умови Договору поставки № ПР-40399 від 01.06.2009 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Фактично сторонами не надано належних доказів на спростування, а матеріали справи вказують на чинність Договору поставки № 3 від 28.11.2011 р., який був продовжений, з огляду на відсутність передбачених п. 8.3 Договору заяв сторін про намір розірвати цей Договір.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних № 1473 від 28.10.2012 р. на суму 6354,40 грн. та № 1601 від 18.11.2012 р. на суму 6168,00 грн. позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 12522,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV (із змінами і доповненнями) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з визначенням статті 1 вищенаведеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" також встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (із змінами і доповненнями), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Згідно п. 2.5 вищенаведеного Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Зокрема, первинними правопідтверджуючими документами щодо поставки товару вважаються накладні.

Отже, вищенаведені видаткові накладні, які містять підписи уповноважених осіб відповідача та скріплені печаткою відповідача, приймаються судом у якості належних доказів по справі, які підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 12522,40 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 4.2 Договору сума, яка підлягає оплаті покупцем (відповідачем), визначається сумою отриманого товару згідно накладних, а відповідно до п. 4.3 Договору оплата отриманого товару повинна бути здійснена покупцем протягом 21 календарного дня від дати поставки.

Отже, враховуючи, що датою поставки товару на суму 6354,40 грн. за видатковою накладною № 1473 є 28.10.2012 р., а датою поставки товару на суму 6168,00 грн. за видатковою накладною № 1601 - 18.11.2012 р., то з урахуванням пунктів 4.2, 4.3 Договору відповідач повинен був оплатити 6354,40 грн. за видатковою накладною № 1473 включно до 18.11.2012 р., а 6168,00 грн. за видатковою накладною № 1601 - включно до 09.12.2012 р.

Таким чином, станом на час вирішення спору по суті строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару згідно наведених видаткових накладних є таким, що настав.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплати за товар в загальній сумі 12522,40 грн., який був поставлений позивачем згідно видаткових накладних № 1473 від 28.10.2012 р. та № 1601 від 18.11.2012 р.

З огляду на наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 12522,40 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

З огляду на прострочення відповідачем оплати за спірний товар за Договором, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 1252,24 грн. штрафу на підставі п. 5.2 Договору.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зокрема, штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що в разі прострочення оплати за отриманий товар, покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити постачальнику (позивачу) повну вартість товару згідно п. 4.2 Договору та штраф у розмірі 10 % вартості поставленого та неоплаченого товару.

Здійснивши перевірку розрахунку заявленого позивачем до стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1252,24 грн. (10% від 12522,40 грн. - загальної вартості поставленого та неоплаченого товару), суд прийшов до висновку, що позивач арифметично вірно визначив суму штрафу на підставі наявних в матеріалах справи доказів та у відповідності до умов п. 5.2 Договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1252,24 грн. штрафу обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 12522,40 грн. основного боргу та 1252,24 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКБ" (03039, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, будинок 25; ідентифікаційний код 34180473), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерпром-КР" (53020, Дніпропетровська обл., Криворізький район, село Лозуватка, вул. Котовського, будинок 35; ідентифікаційний код 30734320) 12522,40 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот двадцять дві гривні 40 копійок) основного боргу, 1252,24 грн. (одну тисячу двісті п'ятдесят дві гривні 24 коп.) штрафу, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.07.2014 р.

Суддя Гумега О.В.