Рішення

від 18.07.2014 по справі 732/991/14

ГОРОДНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа№732/991/14

провадження №2/732/282/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 липня 2014 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі : головуючої судді Лиманської М.В., при секретарі Шевеленко К.В., з участю позивачки - ОСОБА_1, представника позивачки - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП „ОСОБА_3", Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк", Приватного підприємства „Форсаж-2013", Страхової компанії „Арсенал страхування" про розірвання договору купівлі-продажу, договору споживчого кредитного договору та договору страхування від нещасних випадків та стягнення вартості товару і моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

12.06.2014 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона 27.12.2013 року уклала з відповідачем ФОП ОСОБА_3 договір №985-12 купівлі-продажу металопластикової конструкції - індивідуально замовленої лоджії. Відповідно до умов цього договору продавець зобов'язався передати у власність позивачки металопластикову конструкцію, а позивачка зобов'язалась оплатити за це замовлення 8000 грн. За умовами договору передача індивідуального замовлення мала відбутись в строки, що визначаються продавцем товару на його власний розсуд, в залежності від обсягу та специфіки індивідуального замовлення. В день підписання договору позивачка сплатила 4000 грн. авансу, як було передбачено умовами договору купівлі-продажу. Решту представник продавця запропонував їй оплатити в розстрочку шляхом укладання кредитного договору. 28.12.2013 року вона внаслідок своєї необізнаності уклала договір споживчого кредиту № 2007537276 з АТ „ОТП Банк". Договір укладався на придбання товару, відбувалось це в її квартирі. Сума кредиту складала 4480 грн. З них передбачалося 4000 грн. на оплату Продавцеві товару ПП „Форсаж-2013", з яким у неї ніяких відносин не було і не має, а 480 грн. передбачалося на оплату послуг страхування її від нещасних випадків. Одночасно з нею було укладено договір страхування від нещасних випадків №20/01/2007537276 від 28.12.2013 року. В порушення умов договору відповідач ФОП ОСОБА_3 продукцію, яка є предметом договору купівлі-продажу від 27.12.2013 року, позивачці не передав. Тому вона 04.03.2014 р. звернулася до нього з листом про негайне виконання умов договору. Цю письмову вимогу відповідач ОСОБА_3 отримав 11.03.2014 року та залишив без відповіді та без виконання. Односторонню відмову відповідача ФОП ОСОБА_3 від виконання умов договору позивачка вважає незаконною та просить розірвати договір купівлі-продажу від 27.12.2013 року, стягнути з ФОП ОСОБА_3 4000 грн. сплаченої передплати за товар та 4000 грн. моральної шкоди. Враховуючи те, що з ПП „Форсаж-2013" позивачка немає ніяких відносин, укладання кредитного договору на користь цього підприємства позивачка вважає незаконним, та просила розірвати кредитний договір від 28.12.2013 року та договір страхування від нещасних випадків від 28.12.2013 року, а також стягнути з на її користь ПП „Форсаж-2013" 4000 грн. на відшкодування матеріальної та 4000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

До початку судового розгляду справи по суті позивачка та її представник відмовились від позовних вимог до ПП „Форсаж-2013", в решті позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

З приводу зменшених позовних вимог позивачка та її представник пояснили, що 27.12.2013 троку в денний час у дворі будинку №2 по вул. Чумака в м. Городня перебував чоловік, який представлявся представником фірми, що займається встановленням металопластикових конструкцій. Вона вирішила замовити остеклення свого балкону. Чоловік, який представився як ОСОБА_3, запропонував їй укласти договір, що вони і зробили в той же день у неї в квартирі. Вона підписала договір, на вимогу продавця товару вона оплатила 4000 грн., на підтвердження чого отримала квитанцію. Жодних креслень при цьому не робилося, форма та розміри вікон з нею письмово не узгоджувалися, специфікація не виготовлялась. Оскільки в неї не вистачало повної суми для оплати 100% вартості замовлення, відповідач ОСОБА_3 наполегливо запропонував решту суми сплатити в розстрочку, на що вона погодилась. Наступного дня до неї додому приїхав інший чоловік на прізвище Тепленький та дівчина, яка не представлялась, яку позивачка прийняла за представника ПАТ „ОТП Банк". В її присутності були роздруковані договори. Їх зміст їй не роз'яснювали, все відбувалось поспіхом. Вона підписала договори, і як потім вона зрозуміла це був один кредитний договір та ще два договори добровільного страхування, які укладалися банком від імені страхової компанії „Арсенал страхування". При цьому ані порядок кредитування, ані умови кредитування їй не роз'яснили. Графік платежів їй не надали. Вже пізніше вона роздивилась умови договору та побачила, що споживчий кредит надається для перерахування за товар ПП „Форсаж-2013". Але з цим підприємством вона ніяких відносин не мала та підстав сплачувати цьому підприємству будь-яких коштів у банку не було. Оскільки більше двох місяців ФОП ОСОБА_3 не виконував умови договору та не передав їй оплачені металопластикові конструкції, 04.03.2014 року вона звернулась до нього з письмовою претензією, яку він отримав 11.03.2014 року. Проте жодного реагування на претензію не відбулось. Вона зверталась з заявою в міліцію, оскільки вважала дії осіб, які укладали з нею договори, шахрайськими. Але ніякого реагування на її заяву не відбулось. Позивачка зазначила, що при укладенні вказаного кредитного договору відповідачами було грубо порушене законодавство України «Про захист прав споживачів», згідно якого споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця). Позивачка зазначила, що як споживач товару та банківських і страхових послуг - при укладенні вказаних договорів купівлі-продажу, кредитного договору та договору стархування вона не отримала необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови отримання та повернення кредиту та про товар, на який кредит надавався.

Представники відповідачів ФОП „ОСОБА_3.", Приватного підприємства „Форсаж-2013", СК „Арсенал стархування" в судове засідання повторно не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, письмових заперечень та будь-яких доказів суду не надали.

Відповідач АТ «ОТП Банк» надав суду заяву про розгляд справи у відсутність його представника. На адресу суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву, зміст яких зводиться до того, що банк виконав умови договору, перерахував кошти за товар. Оригіналів кредитних документів, або завірених копій документів, які б підтверджували дотримання банком вимог закону при укладанні кредитного договору та доказів виконання договору відповідачем «ОТП Банк» суду не надано.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши надані стороною позивача докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

В силу ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 27.12.2013 року між позивачкою та ФОП ОСОБА_3 укладено договір №985-12 купівлі-продажу металопластикової конструкції - індивідуально замовленої лоджії. Договір укладено поза торговельними та офісними приміщеннями ФОП ОСОБА_3

Відповідно до умов цього договору продавець зобов'язався передати у власність позивачки металопластикову конструкцію, а позивачка зобов'язалась оплатити за це замовлення 8000 грн. Згідно п. 3.1 договору №985-12 передача індивідуального замовлення мала відбутись в строки, що визначаються продавцем товару на його власний розсуд, в залежності від обсягу та специфіки індивідуального замовлення. Письмовою квитанцією, наданою відповідачкою, підтверджено, що 27.12.2013 року позивачка сплатила ФОП ОСОБА_3 4000 грн. авансу.

З наданих суду доказів вбачається, що в порушення умов договору відповідач ФОП ОСОБА_3 продукцію, яка є предметом договору купівлі-продажу від 27.12.2013 року, позивачці не передав, письмову вимогу позивачки виконати договір, отриману 11.03.2014 року, залишив без відповіді та без виконання.

За правилами ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо строк виконання зобов'язання не вказаний в договорі, воно має бути виконано протягом семи днів з моменту пред'явлення письмової вимоги.

За змістом статей 651, 653, 662, 693 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Письмовими доказами справи підтверджено факт відправлення позивачкою та отримання 11.03.2014 року відповідачем ФОП ОСОБА_3письмової вимоги про виконання договору. Докази виконання даної вимоги відсутні. Оскільки відповідач ФОП ОСОБА_3 в односторонньому порядку відмовився від виконання умов договору №985-12 від 27.12.2013 року, цей договір підлягає розірванню.

Як встановлено судом, 28.12.2013 року між позивачкою та АТ „ОТП Банк" укладено договір споживчого кредиту № 2007537276 з АТ „ОТП Банк".

Дослідженням копії договору, наданої позивачкою встановлено, що договір укладено на придбання товару. Який це товар в договорі не зазначено. Сума кредиту по договору складає 4480 грн. З них передбачається 4000 грн. на оплату продавцеві товару ПП „Форсаж-2013", а 480 грн. передбачається на оплату послуг страхування позивачки від нещасних випадків.

Крім того 28.12.2013 року між позивачкою та Страховою компанією «Арсенал страхування», від імені якого діє АТ «ОТП Банк», було укладено договір страхування від нещасних випадків №20/01/2007537276, яким застраховано майнові інтереси АТ «ОТП Банк» при настанні страхового випадку. Копія договору міститься в матеріалах справи.

Згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі зокрема про особу та місцезнаходження кредитодавця, кредитні умови, в тому числі мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача.

Сторонами не надано жодного доказу на підтвердження того, що перед укладенням договору позивачці був наданий графік погашення кредиту, який згідно з умовами оспорюваного кредитного договору є невід'ємною частиною договору, та який містить інформацію про розмір відсоткової ставки по кредиту, розмір щомісячних платежів та сукупну вартість кредиту. Твердження позивачки про те, що її не було ознайомлено з умовами, визначеними ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», не спростовані відповідачем.

Посилання в письмових запереченнях АТ «ОТП Банк» на те, що він виконав умови кредитного договору від 28.12.2013 року та перерахував гроші за товар ПП „Форсаж-2013", або будь-якій іншій особі нічим не підтверджені.

Крім того, відповідачами не надано до матеріалів справи будь-яких доказів того, що підприємство «Форсаж-2013» мало будь-які відносини з позивачкою та мало передати або передало позивачці будь-яку продукцію.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, лежить на продавцеві /виготівникові/ товару або послуги.

Відповідачами у даній справі жодним чином не підтверджено, що зобов'язання за вказаними оспорюваними договорами виконані належним чином та з дотриманням вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч.1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Відповідно до ч.2 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Відповідно до ч.9 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі реалізації споживачем своїх прав, передбачених статтями 8 і 10 цього Закону, ці права діють і стосовно кредитодавця, що надав йому споживчий кредит для придбання продукції. Кредитодавець у такому випадку зобов'язаний повернути споживачеві суму вже здійснених ним виплат при розірванні договору купівлі-продажу (виконання роботи, надання послуги) або здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача.

Крім того, в силу ч.8 ст.12 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли продавець (виконавець) або третя особа надала споживачеві кредит на суму коштів за договором, укладеним поза торговельними або офісними приміщеннями, такий кредит втрачає чинність у момент розірвання договору.

Враховуючи, щодо відповідачами не доведено факту виконання оспорюваних договорів, та з урахуванням задоволення вимоги про розірвання договору №985-12 купівлі-продажу метало пластикових конструкцій від 27.12.2013 року, вимоги про розірвання споживчого кредиту № 2007537276 від 28.12.2013 року та договору страхування від нещасних випадків №20/01/2007537276 від 28.12.2013 року також підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав тобто будь-яке порушення цивільних прав є підставою для відшкодування моральної шкоди, якщо така була завдана.

У відповідності до вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода , завдана громадянину неправомірними діями , відшкодовуються особою , яка заподіяла шкоду .

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про відшкодування моральної ( немайнової шкоди ) від 31.03.1995 року № 4 із наступною змінами " під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб . Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати , зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав , у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя , порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивачка по справі відчула негативні емоції, моральні переживання та дискомфорт внаслідок невиконання відповідачем ФОП ОСОБА_3 своїх зобов'язань. Розраховуючи на належне виконання останнім своїх зобов'язань, вона вимушена була сплачувати банку щомісячні платежі, втрачати особистий та робочий час для вирішення питань , пов'язаних із захистом своїх прав, звертатися до правоохоронних та судових органів, що порушило її звичний спосіб життя .

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд виходить з принципу справедливості та розумності та вважає , що внаслідок вказаних неправомірних дій відповідача , позивачці було заподіяно моральну шкоду, яка має бути відшкодована відповідачем по справі ФОП ОСОБА_3 в розмірі 2000 грн.

Згідно ч.1 п. 7 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, в силу ч.3 ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь держави з урахуванням кількості та пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з того, що судовий збір підлягає оплаті за кожну самостійну позовну вимогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 88, 169, 212- 215 ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 526, 530, 610, 612, 1167 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 11, 12, Закону України «Про захист прав споживачів», ч.1 п. 7 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу № 985-12 від 27.12.2013 року конструкцій остеклення, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Розірвати договір про надання споживчого кредиту №2007537276 від 28.12.2013 р., укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством „ОТП Банк".

Розірвати договір страхування від нещасних випадків №20/01/2007537276 від 28.12.2013 р., укладений між ОСОБА_1 та Страховою компанією „Арсенал страхування".

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4000 грн. передплати, внесеної згідно договору купівлі-продажу № 985-12 від 27.12.2013 року.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої односторонньою відмовою від виконання договору № 985-12 від 27.12.2013 року.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в сумі 730,80 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк" судовий збір на користь держави в сумі 243,60 грн.

Стягнути з Страхової компанії „Арсенал страхування" судовий збір на користь держави в сумі 243,60 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Лиманська М.В.