Рішення

від 22.07.2014 по справі 906/819/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА Господарський суд Житомирської області

---

---

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Від "22" липня 2014 р.                                                     Справа № 906/819/14 Господарський суд Житомирської області у складі: судді Терлецької-Байдюк Н.Я. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився; розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріка-М" (с. Вільхуватка Великобурлуцький район Харківська область)   до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Лана" (с.Кошелівка Червоноармійський район Житомирська область) про стягнення 100583,19 грн. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 100583,19грн., з яких: 88970,00грн. - основний борг, 3190,36грн. - пеня, 1839,05грн. - 3% річних, 6583,78грн. - інфляційні. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився. 22.07.2014 року на адресу суду від ТОВ "Агріка-М" надійшли письмові пояснення, довідка Харківського відділення №12 АТ "Регіон-Банк" про відсутність грошових надходжень від СТОВ "Ла Лана" та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача  (а.с.43-46). Відповідач в судове засідання вдруге не з'явився, витребуваних ухвалою суду доказів не надав, причини неявки суду не повідомив. Слід зазначити, що ухвали суду від 18.06.2014р. та 07.07.2014р. надсилались відповідачу рекомендованою поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою, вказаною в позовній заяві (12015, Житомирська область, Червоноармійський район, с.Кошелівка, вул.Щорса,1). Зазначена адреса ідентична тій, що вказана у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 19038167 станом на 22.07.2014 року. Проте конверт з ухвалою, направленою на вказану адресу, до суду повернуто відділенням поштового зв'язку з написом "за закінченням терміну зберігання". Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України  ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Крім того, суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Відповідно до ст. 93 ЦК України, абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходженням юридичної особи  - є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи  чи закону виступають від її імені. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом (ч. 4 ст. 89 ЦК України). Отже, місцезнаходженням відповідача є адреса, зазначена у витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи. Відповідно до чинного законодавства до повноважень господарського суду не віднесено розшук сторін у справі, у разі зміни їх місцезнаходження без внесення відповідних даних до ЄДР. Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів. Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду не скористався, а тому, беручи до уваги  той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України. Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2013 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ла Лана" (замовник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріка-М" (виконавець/позивач) укладено договір про надання послуг №30007/пос (а.с.10-12), за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги (надалі іменуються "послуги"): збір врожаю зернових культур на полях замовника, що розташовані на території Житомирської області, с. Кошелівка, загальна площа яких становить 300+/-5% гектар, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (п.1.1 договору). Початок надання послуг - з 30.07.2013р. (п.1.2 договору). Вартість послуг з використанням палива замовника становить 310,00грн. у т.ч. ПДВ за 1 га (п.3.1 договору). Пунктом 3.2 договору визначено, що здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін після фактичного надання послуг та формується після обробки кожних 150-200 га. Оплата за виконані послуги здійснюється відповідно до рахунку-фактури виконавця протягом 3-х робочих днів після підписання актів приймання-передачі наданих послуг, кінцевий розрахунок сплачується після підписання акту-звіряння на протязі семи банківських днів (п.3.3 договору). 31 серпня 2013 року сторонами був підписаний акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг), у якому зазначено, що позивачем були виконанні роботи, передбачені договором, а саме - зібрано озимих зернових культур на площі 287 га. Загальна вартість робіт склала 88970,00грн. (а.с.13-14) Проте, в порушення зобов'язань за договором відповідач не сплатив кошти за наданні послуги,  зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 88970,00грн., що підтверджується зокрема актом звірки розрахунків (а.с.15). Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У статті 173 Господарського кодексу України зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1ст. 174 ГК України). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У статті 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 88970,00грн. належним чином доведений та документально підтверджений, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Агріка-М" про стягнення з СТОВ "Ла Лана" 88970,00грн. боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3190,36грн. - пені, 1839,05грн. - 3% річних та 6583,78грн. - інфляційних. Відповідно до пункту 4.2 договору, у разі прострочення оплати послуг, наданих виконавцем, замовник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені у розмірі 3190,36грн. та встановлено, що розрахунок вірний та відповідає обставинам справи, відтак, вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю у заявленому розмірі. У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявив також до стягнення 3% річних у розмірі 1839,05грн. та 6583,78грн. - інфляційних. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наданий позивачем розрахунок є вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 1839,05грн. - 3% річних та 6583,78грн. - інфляційних підлягає задоволенню у повному обсязі. Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення. Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо). Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного сторонами договору та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити. 2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ла Лана" (12015, Житомирська область, Червоноармійський район, с. Кошелівка, вул.Щорса, 1, код 03728400) - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріка-М" (62620, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Вільхуватка, вул. Синько, 28, код 34173486) - 100583,19грн., з яких: 88970,00грн. - основний борг, 3190,36грн. - пеня, 1839,05грн. - 3% річних, 6583,78грн. - інфляційні, а також 2011,67грн. сплаченого судового збору.      Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено : 24 липня 2014 року. Суддя                                                                     Терлецька-Байдюк Н.Я.   Віддрукувати: 1 - в справу 2,3 - сторонам (рек. з повід.)