Постанова

від 04.06.2014 по справі 810/1669/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2014 року № 810/1669/14

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі - Пшику Ю.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Адоніс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «Компанія «Адоніс» звернулось до суду з позовом, в якому просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 13.09.2013 № 0000822301 та № 0000812301.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими і протиправними.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовних вимог не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «Компанія «Адоніс» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області.

Податковим органом проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Компанія «Адоніс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Металоконструкція» (код ЄДРПОУ 32990039) за листопад 2012 року та ТОВ «Інвестмережа» (Код ЄДРПОУ 32782805) за березень 2012 року.

За наслідками перевірки складено Акт від 29.08.2013 № 101/22-3/36148117, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2. п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.6 ст. 201, п. 200.3 ст. 200 розділу V ПК України та п.4. Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) за листопад 2012 року на суму - 778 600,00грн., та до завищення р.20.1 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року (зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість) на суму 778 600,00 грн., до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (р. 25 декларації ПДВ) за березень 2012 року на суму - 421 667,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, ТОВ «Компанія «Адоніс» подано 03.09.2013 вих. № 923 заперечення.

За результатами розгляду заперечень висновки перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкові повідомлення рішення від 13.09.2013 року № 0000822301 (форма «В4») № 0000812301 (форма «Р»).

Вважаючи висновки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як встановлено судом, господарські відносини позивача з ТОВ «Інвестмережа» здійснювались на підставі Договору підряду №АД-01/0312 від 01.03.2012 та відповідних додатків до нього.

3гідно Договору № АД-01/0312 від 01.03.2012 ТОВ «Інвестмережа» здійснює роботи з упорядкування об'єкта будівництва медичного центру «Кібер Клініка Спіженка», а ТОВ «Компанія Адоніс» доручає виконання цих робіт.

За наслідками виконання даного правочину ТОВ «Інвестмережа» оформлено податкові накладні від 23.03.2012 № 19, від 29.03.2012 № 22 та від 30.03.2012 № 23 на загальну суму 2 530 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 421 666,66 грн.

Також сторонами правочину оформлено акти виконаних робіт від 23.03.2012 № 1, від 29.03.2012 № 2 та від 30.03.2012 № 3.

На підставі вказаних документів ТОВ «Компанія Адоніс» сформовано дані податкового обліку та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року суму податкового кредиту у розмірі 421 666,67 грн.

У той же час, ТОВ «Інвестмережа» такі податкові зобов'язання у декларації з ПДВ за березень 2012 року не відображено.

Крім того, згідно наявної у податкового органу інформації дане підприємство не має відповідних трудових ресурсів та матеріальної бази для надання послуг та виконання робіт, які були предметом господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія Адоніс».

Крім того, з змісту вироку Куйбишевського районного суду міста Донецька від 27.06.2013 по кримінальній справі №259/4616/13-к слідує, що ТОВ «Інвестмережа» (ЄДРПОУ 37282805) було створено з метою використання його для конвертації грошових коштів суб'єктів господарювання реального сектору економіки з безготівкової форми у готівкову. Крім того, судом у вказаному рішенні зазначається про фіктивність ТОВ «Інвестмережа».

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат, а отже, і правомірності відображення їх у податковій звітності, оскільки первинні документи, які надані позивачем на підтвердження реальності укладених договорів з його контрагентами суд не вважає належними доказами у справі, зважаючи на той факт, що первинні документи від імені контрагента позивача підписані особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, що знайшло своє підтвердження допустимими доказами у справі.

Вказані висновки повністю узгоджуються з позицією Верховного суду України, постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, прийнятою за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів зазначила, що підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Господарські взаємовідносини між ТОВ «Компанія Адоніс» і ТОВ «Металоконструкція» здійснювались на підставі Договору №БР-01/11/12 від 01.11.2012 та відповідних додатків до нього.

3гідно Договору № БР-01/11/12 від 01.11.2012 ТОВ «Металоконструкція» надавало ТОВ «Компанія Адоніс» послуги, а саме - ремонтно-будівельні роботи на об'єкті ТОВ «Компанія Адоніс».

Також згідно Договору №10/11/12 від 10.11.2012 ТОВ «Металоконструкція» надавало ТОВ «Компанія Адоніс» послуги з проведення рекламної кампанії.

За наслідками виконання даного правочину ТОВ «Металоконструкція» оформлено податкові накладні від 15.11.2012 № 25, від 16.11.2012 № 45, від 20.11.2012 № 64, від 22.11.2012 № 71, від 23.11.2012 № 82, від 27.11.2012 № 99, від 28.11.2012 № 110, від 29.11.2012 № 125, від 30.11.2012 № 138 на загальну суму 4 671 600.00 грн., в т.ч. ПДВ - 778 600, 00 грн.

Також сторонами правочину оформлено акти виконаних робіт від 16.11.2012 № 01, від 20.11.2012 № 02, від 22.11.2012 № 03, від 27.11.2012 № 04, від 28.11.2012 № 05, від 29.11.2012 № 06, від 30.11.2012 № 07, від 23.11.2012 № ОУ-021112, від 15.11.2012 № ОУ-011112.

На підставі вказаних документів ТОВ «Компанія Адоніс» сформовано дані податкового обліку та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року суму податкового кредиту у розмірі 778 600,00 грн.

У той же час, співробітниками ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області встановлено, що ТОВ «Металоконструкція» має ознаки «транзитності», а саме.

Згідно отриманого акту Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська ДПС від 08.02.2013 № 449/1/22-4/32990039 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Металоконструкція» (код ЄДРПОУ 32990039) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за листопад 2012 року встановлено, що станом на момент проведення перевірки первинні та інші документи ТОВ «Металоконструкція» відсутні, також підприємство відсутнє за місцезнаходженням, перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків», АРМ «Бест-Звіт», АРМ «Аудит», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України».

Крім того, ТОВ «Металоконструкція» не надані документи, що підтверджують формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств, податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2012, а саме:

- податкові накладні,

- накладні, акти виконаних робіт (послуг),

- фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів за вчиненим правочином - платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші,

- фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг),

- господарські договори.

- журнали-ордери та відомості по рахунку 631, 361, 685 та іншим.

На підставі викладеного податковим органом зроблено висновок про те, що правочини нібито укладені між ТОВ «Металоконструкція» та підприємствами-покупцями не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, у зв'язку не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ у ТОВ «Металоконструкція» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

В ході проведення перевірки встановлено:

- неможливість фактичного здійснення ТОВ «Металоконструкція» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

- порушення ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст. 215 , п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Металоконструкція» (код ЄДРПОУ 37806945) з контрагентами за листопад 2012 року.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Разом з тим, під час судового розгляду справи судом неодноразово пропонувалось представнику позивача надати докази, які б свідчили про реальність виконання угод між ТОВ «Компанія «Адоніс» і ТОВ «Інвестмережа», ТОВ «Металоконструкція».

Проте, такі докази представником позивача надані не були, будь-яких пояснень щодо причин, які унеможливлюють їх пред'явлення, також не надано.

Також судом враховується, що види господарської діяльності (КВЕД), які були предметом правовідносин між позивачем та його контрагентами, не передбачені у їх правовстановлюючих документах.

Крім того суд зазначає наступне.

Належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочинну ще не підтверджує його виконання. Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Для об'єктивності даних податкового обліку преюдиційне значення має не те, про що сторони домовилися між собою, а те, що вони вчинили, тобто, не зміст зобов'язання, а його фактичне виконання.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Оскільки позивачем не доведено фактичного здійснення вказаних господарських операцій, суд вважає, що надані до матеріалів справи первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні) всупереч вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не відображають реального змісту господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Тому за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально вірно складених, але недостовірних документів, або сплати грошових коштів.

Наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Оскільки позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг та товарів належними первинними документами та їх зв'язок із його господарською діяльністю, віднесення сум сплачених за вказаними правочинами до валових витрат, а сум податку на додану вартість з вартості таких послуг (товарів) - до податкового кредиту, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків податкового органу та правомірність прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень.

Частиною 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятих рішень. Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача та доказами, наявними в матеріалах справи, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Як встановлено судом, розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 1 305 684,00 грн., відповідно, ставка судового збору становить 4 872,00 грн., у зв'язку з чим позивачем сплачено судовий збір у сумі 560,28 грн. (квитанції від 05.03.2014 № QS21125705 на суму 73,08 грн. та від 27.03.2014 № QS21328579 на суму 487,20 грн.).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у сумі 4 311,72 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 122, 158-163, 167, 254, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Адоніс» на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 4 311 (чотири тисячі триста одинадцять) грн. 72 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 червня 2014 р.