Рішення

від 25.09.2013 по справі 912/1123/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2013 р. Справа №912/1123/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос Оіл", м. Світловодськ, вул. Леніна 94, офіс 222, Кіровоградська область, 27500

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Трейд", м. Кременчук вул. Московська, 37, Полтавська область, 39626

про стягнення 19425, 14 грн.

Суддя Погрібна С.В.

Представники:

від позивача: Сіромаха М.А. довіреність №89/13 від 01.08.2013р.

від відповідача: не з"явився.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 19 425,14 грн., з яких 17635,50 грн. основний борг за Договором постачання нафтопродуктів №22/12 від 09.04.2012р., в тому числі 1340,78 грн. - пеня, 176,36 грн. - інфляційні витрати та 272,50 грн. - 3 % річних.

Представник позивача на задоволенні позову наполягає, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання нафтопродуктів №22/12 від 09.04.2012р.

Відповідач повноважного представника в судове засідання жодного разу не направив, вимог ухвал суду від 07.08.2013р. та 29.08.2013р. не виконав. Ухвали суду від 07.08.2013р. та 29.08.2013р. були отримані відповідачем, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.41,57). Тобто, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кайрос Оіл" (продавець, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вік Трейд" (покупець, відповідач по справі) 09.04.2012р. був укладений договір постачання нафтопродуктів №22/12 (далі - Договір) (а. с. 10-11).

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 17.01.2013р. до Договору, термін дії договору поставки було продовжено до 31.12.2013р. (а.с.12).

За умовами даного Договору Продавець продає, а Покупець купує нафтопродукти згідно рахункам-фактури, виставлених Продавцем (п.п.1.1. Договору).

Вартість товару вказується в специфікації та розрахунку-фактурі (п.п.3.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2013 р. позивачем відповідно до рахунку-фактури № СФ- 0000010 від 17.01.2013р. (а.с.13) був поставлений товар, а відповідачем відповідно до видаткової накладної №РН-0000007 від 18.01.2013р. був отриманий, на загальну суму 17 635,50 грн. (а.с.14).

Вказаний товар був отриманий представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Трейд" громадянином ОСОБА_2 на підставі довіреності №9 від 17.01.2013р.(а.с. 15) .

Вказана накладна підписана представником відповідача без зауважень.

Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором у частині здійснення оплати у визначені договором строки.

Намагаючись вирішити питання про повернення заборгованості позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості за поставлений товар (а.с.17).

Крім того, позивачем на адресу відповідача направлявся акт звірки взаєморозрахунків, який був підписаний відповідачем та скріплений печаткою без жодних зауважень (а.с.50). Однак станом на момент подання позову, відповідач за поставлений товар не розрахувався, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача 17635,50 грн. основної заборгованості за поставлений товар, а також 1340,78 грн. пені, 176,36 грн., інфляційних витрат та 272,50 грн. 30% річних, нарахованих на суму боргу за період з 19.01.2013 року по 22.07.2013 року.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 Господарського кодексу України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт наявності між сторонами правовідносин з приводу поставки товару, обсяги поставленого товару, факт наявності заборгованості в розмірі 17635,50 грн. за поставлений на виконання умов договору товар та факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 17635,50 грн. основного боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Водночас, до штрафних санкцій ст. 230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.1 Договору сторони узгодили, що за прострочення оплати Товару "Покупець" сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент її нарахування, від загальної суми вартості несплаченого в строк Товару за кожен день прострочення.

Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком (а.с.45) позивачем було нараховано за період з 19.01.2013р. по 22.07.2013р. 1340,78 грн. - пені, 176,36 грн. - інфляційних витрат та 272,50 грн. - 3% річних.

Перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем пені, інфляційних та 3% річних, стягненню підлягає 1299,71 грн. пеня, 0,99 грн. - інфляційні втрати та 268,16 грн. 3% річних, суд зазначає наступне:

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлюється, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позовні вимоги в частині стягнення 41,07 грн. - пені, 175,37 грн. - інфляційних втрат та 4,34 грн. - 3% річних слід відхилити, як безпідставні (невірно обчислені арифметично).

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. Натомість відповідач жодних заперечень проти позову не надав, факт наявності боргу чи його розмір не спростував.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Трейд" (вул. Московська, 37, м.Кременчук, Полтавська область, 39626; код ЄДРПОУ 33435205; р/р 26001055234803 в Полтавському ГРУ "Приватбанк"; МФО 331401; р/р 26009022100077 в АТ "Піреус Банк МКБ" м. Київ; МФО 300658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос Оіл" (вул. Леніна 94, офіс 222, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500; код ЄДРПОУ 36491959; р/р 2600330165469 у Світловодському відділенні ПАТ "Банк Національний кредит"; МФО 320702) 17635,50 грн. - основного боргу, 1299,71 грн. - пені, 0,99 грн. - інфляційних втрат та 268,16 грн. - 3% річних.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Трейд" (вул. Московська, 37, м.Кременчук, Полтавська область, 39626; код ЄДРПОУ 33435205; р/р 26001055234803 в Полтавському ГРУ "Приватбанк"; МФО 331401; р/р 26009022100077 в АТ "Піреус Банк МКБ" м. Київ; МФО 300658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос Оіл" (вул. Леніна 94, офіс 222, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500; код ЄДРПОУ 36491959; р/р 2600330165469 у Світловодському відділенні ПАТ "Банк Національний кредит"; МФО 320702) - 1700,94 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 41,07 грн. пені, 175,37 грн. - інфляційних втрат та 4,34 грн. - 3% річних - відмовити в задоволенні позову.

Повне рішення складено 30.09.13 р.

Суддя Погрібна С.В.