Постанова

від 24.06.2014 по справі 804/6021/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 р. Справа № 804/6021/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніної О.С. при секретаріГамовій Л.І. за участю: представника позивача - Хрідочкіна А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Торгбудова» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року ПП «Торгбудова» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просить:

-визнати протиправними дії Дніпродзержинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області:

-щодо визнання недійсними правочинів, укладених ПП «Торгбудова» з контрагентами, зазначеними в Акті від 07.04.2014 р. № 1205/52/04-03/34594703;

-щодо встановлення заниження податкових зобов'язань ПП «Торгбудова» у декларації з ПДВ за грудень 2013 р. в Акті перевірки від 07.04.2014 р. № 1205/52/04-03/34594703;

-щодо внесення у програмне забезпечення - АІС «Податковий блок» змін даних показників податкової звітності та відомостей про недійсність правочинів ПП «Торгбудова» на підставі Акту від 07.04.2014 р. № 1205/52/04-03/34594703;

-щодо корегування показників податкової звітності ПП «Торгбудова» та внесення змін до Автоматизованої інформаційної системи податкового органу АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі Акту від 07.04.2014 р. № 1205/52/04-03/34594703;

-зобов'язати Дніпродзержинську ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити дані показників податкової звітності ПП «Торгбудова» та Автоматизованої інформаційної системи податкового органу АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та АІС «Податковий блок» відносно ПП «Торгбудова», які мались в них до внесення змін на підставі Акту від 07.04.2014 р. № 1205/52/04-03/34594703.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, відповідач з порушенням діючого законодавства склав акт від 07.04.2014 р. № 1205/52/04-03/34594703 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Торгбудова», податковий номер 34594703 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з ТОВ «Гольфстрим», податковий номер 31980145 їх здійснення та повноти відображення в обліку за грудень 2013 року, в якому виклав недостовірні відомості, а саме: - встановлено заниження податкових зобов'язань у декларації з ПДВ за грудень 2013 р. у сумі 121 882,49 грн.; - встановлено відсутність об'єктів оподаткування придбанні та продажу товарів (послуг) за грудень 2013 р.; - не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за грудень 2013 р. Позивач посилається на те, що недійсним фіктивний правочин визнається судом, а не податковою службою. Також позивач зазначає, що відповідач зробив свої висновки, що викладені в Акті, на підставі дефектності первинних документів, а саме розбіжності у наданих ТОВ «Торгівельний дім «Євробудпласт» та ПП «Торгбудова» товарно - транспортних накладних. При цьому позивач листом від 25.03.2014 р. у відповідь на запит про надання інформації не надав жодних товарно-транспортних накладних. Тому Акт від 07.04.2014 р. № 1205/52/04-03/34594703 містить припущення та ґрунтується на даних, які не підтверджені первинними документами. На підставі вказаного Акту відповідач протиправно без винесення податкового повідомлення-рішення самостійно скоригував показники податкової звітності позивача.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи без участі його представника до суду не звернувся, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ст.ст. 35, 38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітом про передання телефонограми від 10.06.2014р. та розписками уповноваженої особи від 13.06.2014 р. та 18.06.2014 р. (а.с. 32, 139, 150).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Щодо підсудності справи Дніпропетровському окружному адміністративному суду, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

У відповідності до виписки з ЄДРПОУ та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, які є у матеріалах справи (а.с. 20, 21), позивач має зареєстроване місце знаходження у Дніпропетровській області, м. Дніпродзержинськ, пр. Леніна, буд. 72, кв. 17.

На підставі викладеного, справа підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

На підставі наказу Дніпродзержинської ОДПІ від 27.03.2014 р. № 325 та відповідно до п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2, п. 79.3 ст. 79 Податкового Кодексу України відповідачем проведено перевірку ПП «Торгбудова» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з ТОВ «Гольфстрим», їх здійснення та повноти відображення в обліку за грудень 2013 р., за результатами якої складено Акт від 07.04.2014 р. № 1205/52/04-03/34594703.

Перевіркою встановлено:

1) п.185.1 ст. 185, ст. 192 ПКУ ПП «Торгбудова» було занижено податкові зобов'язання у декларації з ПДВ за грудень 2013 р. у сумі 121 882, 49 грн.;

2) на ПП «Торгбудова» (код за ЄДРПОУ 34594703) вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за грудень 2013 р., які підпадають під визначення ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198 Податкового Кодексу України;

3)перевіркою ПП «Торгбудова» (код за ЄДРПОУ 34594703) не підтверджено реальність проведення господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за грудень 2013 р.;

За результатами перевірки податкове повідомлення-рішення не виносилося.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо визнання недійсними правочинів, укладених ПП «Торгбудова» з контрагентами, а також щодо встановлення заниження податкових зобов'язань ПП «Торгбудова» у декларації з ПДВ за грудень 2013 р., зазначених в Акті перевірки від 07.04.2014 р. № 1205/52/04-03/34594703.

При вирішенні питання щодо можливості оскарження таких дій в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктами 1, 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАСУ йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено у Рішенні Конституційного Суду від 01.12.2004р. № 18-рп/2004р.

Відповідно до ст. 2, п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Таке рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року, врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи Державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 3 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно абз. 4 п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів. Викладені у ньому податковим органом факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що приймаються на підставі такого акту тощо, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень. Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Крім того, висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, платник податків вправі надати свої заперечення до відповідного акту, що можуть бути в подальшому враховані контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки. Висновки ж посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків. Питання щодо визначення грошового зобов'язання платників податків за результатами перевірок, відповідно до ст. 58 Податкового кодексу України, вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником).

Таким чином, суд вважає, що дії працівників податкового органу із включення до Акту перевірки від 07.04.2014 р. № 1205/52/04-03/34594703 певних висновків, не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків, а тому вимоги позивача щодо визнання протиправними вказаних вище висновків відповідача, викладених в Акті перевірки не підлягають задоволенню.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо визнання протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо внесення у програмне забезпечення - АІС «Податковий блок» змін даних показників податкової звітності та відомостей про недійсність правочинів ПП «Торгбудова» та щодо корегування показників податкової звітності ПП «Торгбудова» та внесення змін до Автоматизованої інформаційної системи податкового органу АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі Акту від 07.04.2014 р. № 1205/52/04-03/34594703 з оглядом на наступне.

Відповідно до пункту 71.1 статті 71, пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань. Відповідно вказаного Кодексу, інформація може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Програмні продукти, які використовуються контролюючими органами, це інформаційна система «Податковий блок», Єдиний реєстр податкових накладних, АРМ «Митниця», АІС «Реєстри платників податків».

Суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин наказ Міністерства доходів і зборів України від 18 квітня 2008 року №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» втратив чинність згідно з наказом від 14 червня 2013 року №165.

Відповідно до підпункту 1.3.3 пункту 1.3 Методичних рекомендацій №166 для реалізації саме вказаних Методичних рекомендацій був створений такий програмний продукт як система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Вказана АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» була програмним продуктом, створеним для внутрішнього використання органами державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.

Нові «Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця», затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 року №165, запроваджені в органах Міністерства доходів і зборів України з метою поліпшення адміністрування податків, повноти декларування податкових зобов'язань в умовах впровадження спеціального програмного забезпечення для удосконалення діючих процедур проведення камеральних перевірок. Таким чином, нові Методичні рекомендації регулюють порядок проведення лише камеральних перевірок.

Згідно пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Акт перевірки фактично є документом, що фіксує процес та результат перевірки платників податків, та контролюючий орган в електронному вигляді фіксує факт та результати такої перевірки.

Складені акти та їх висновки не є рішеннями органу владних повноважень, не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права, обов'язки та законні інтереси. Такі акти фактично відображають результат здійснених заходів щодо перевірки додержання податкового законодавства, та їх висновки поряд з іншими доказами можуть бути предметом дослідження у судовому процесі.

Із системного аналізу норм Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок платника податків щодо подання податкової декларації за звітний період кореспондується з обов'язком податкового органу щодо прийняття такої декларації та у випадку відсутності зауважень до її оформлення - відображення показників декларації у базі оперативного обліку надходження платежів.

Показники по платнику ПДВ в оперативному обліку формуються на підставі даних, задекларованих платниками податків у податкових деклараціях з ПДВ, та їх зміна відбувається лише через виправлення помилки, попущеної при внесенні інформації у базу працівником контролюючого органу, подання платником податків коригуючої податкової звітності або узгодження податкового повідомлення-рішення.

Процес зіставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Станом на теперішній час в територіальних органах Міндоходів збереження зібраної податкової інформації та її опрацювання здійснюється за допомогою Інтегрованої автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» (далі - ІС «Податковий блок»), яка введена в експлуатацію з 01.01.2013 року наказом ДПС України від 24.12.2012 року №1197.

Експлуатація ІС «Податковий блок» здійснюється відповідно до Тимчасового регламенту, затвердженого наказом ДПС України від 24.12.2012 року №1198, який встановлює порядок дій структурних підрозділів територіальних органів Міндоходів з використання системи при виконанні функціональних обов'язків (далі - Тимчасовий регламент). ІС «Податковий блок» містить декілька підсистем - автоматизованих інформаційних систем (АІС), серед яких: «Реєстрація платників податків», «Обробка податкової звітності та платежів», «Облік платежів», «Податковий аудит», а також «Скарга» та «Суди». Інформація з вказаних підсистем в автоматичному режимі відображається в аналітичній системі - ризикоорієнтованій системі адміністрування податків - «Аналітична система», за допомогою якої можна лише переглянути результати співставлення та відпрацювання схемного кредиту.

Працівники територіальних органів Міндоходів за спеціальною процедурою отримують права доступу користувача до компонентів системи (ролі) та інформаційних ресурсів відповідно до повноважень кожного окремого працівника. При цьому, Тимчасовим регламентом для кожної підсистеми визначено конкретні процедури, які можуть виконуватись, терміни та періодичність їх виконання, а також підрозділи на конкретному рівні (районний, центральний) щодо кожної окремої процедури, які відповідальні за внесення, актуалізацію та обробку даних в ІС «Податковий блок».

Таким чином, в ІС «Податковий блок» спеціально уповноваженими відповідальними особами територіальних органів Міндоходів щодо кожного окремого платника податків вносяться об'єктивні дані - податкова інформація: відомості щодо реєстрації платника податків, відомості щодо перебування його на обліку, дані податкової звітності платника податків (задекларовані), дані щодо фактичної сплати податків, результати податкового контролю та інша податкова інформація.

Інформація з ІС «Податковий блок» використовується територіальними органами Міндоходів в тому числі під час проведення перевірок та звірок.

Контролюючі органи не змінюють / не коригують даних податкової звітності платників податків. Такі дані містяться в інформаційних базах в обсягах, що самостійно відображені платниками податків в податковій звітності. Поряд з цим в інформаційних базах міститься інформація контролюючих органів щодо результатів податкового контролю даних податкової звітності платника податків. При цьому, дані податкової звітності платника податків є даними платника податків, а результати податкового контролю - є даними контролюючого органу.

Таким чином, під поняттям «коригування» розуміється «зміна» або «виправлення». Відображення в інформаційних базах результатів податкового контролю щодо платника податків не є коригуванням податкової звітності, а є лише відомостями щодо фактів, які об'єктивно мали місце - проведення перевірки, її результати. При цьому, дані податкової звітності платника податків залишаються в обсягах, самостійно визначених платником податків.

Суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо внесення коригувань до автоматизованої інформаційної системи, з огляду на те, що в судовому засіданні представник позивача посилався на те, що необхідності у витребуванні у податкового органу зворотнього боку облікової картки ПП «Торгбудова» з ПДВ за грудень 2013 р. не має, оскільки останній не заперечує, що відповідачем не зроблено зміни його майнового стану. Також позивач зазначав, що внесення змін до електронної бази податкового органу порушують його ділову репутацію серед контрагентів.

Більш того своє порушене право позивач обґрунтовує лише тим, що від контрагента йому стало відомо, що акт перевірки ПП «Торгбудова» від 07.04.2014 р. № 1205/52/04-03/34594703 використаний в акті перевірки контрагента ТОВ «Гольфстрим» від 09.04.2014 р. № 1238/53/04-03-22-05/31980145.

Таким чином, позивачем не доведено його порушеного права, а саме наявності відповідної інформації в обумовленому програмному продукті органу податкової служби, яка б створювала, змінювала та припиняла юридичні права та обов'язки платника податку, тобто породжувала правові наслідки.

Отже, дані дії податкового органу, по суті, є лише збиранням податкової інформації, що фіксується в акті перевірки.

У розумінні ч. 1 ст. 6 КАС України до суду має право звертатися особа, права, інтереси якої порушені, проте позивачем жодним чином не доведено суду які саме його права та охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вчинення відповідачем оскаржуваних дій, а судом не встановлено порушення таких прав.

В зв'язку з тим, що суд не задовольняє вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання в Акті перевірки недійсними правочинів, укладених ПП «Торгбудова» з контрагентами, то не підлягають задоволенню і вимоги щодо внесення у програмне забезпечення - АІС «Податковий блок» змін даних показників податкової звітності та відомостей про недійсність правочинів ПП «Торгбудова» на підставі Акту від 07.04.2014 р. № 1205/52/04-03/34594703

Вирішуючи похідну позовну вимогу про зобов'язання відповідача відновити дані показників податкової звітності ПП «Торгбудова» в Автоматизованій інформаційній системі податкового органу АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та АІС «Податковий блок» відносно ПП «Торгбудова», які мались в них до внесення змін на підставі Акту від 07.04.2014 р. № 1205/52/04-03/34594703, суд також не вбачає підстав для її задоволення тому що позивачем не доведено, а судом не встановлено факту коригування показників ПП «Торгбудова» з ПДВ за грудень 2013 р.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих представником позивача доказів достатньо для вирішення справи по суті та прийняття судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 1 ст .71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Торгбудова» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 липня 2014 року.

Суддя О.С. Луніна