Рішення

від 22.06.2006 по справі 175/19-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

175/19-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032,  м. Київ-32, вул. Комінтерну, 16  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.06                                                                                                        Справа №  175/19-06

Розглянувши матеріали справи за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до  Дочірнього підприємства „Тепловик” Акціонерного товариства „Будматеріали”, м. Біла Церква                                                                                                                       

про стягнення 10234,23  грн.

   суддя   Карпечкін Т.П.

від позивача –   Пономарьов Ю. О. (дов. № 315/102 від 29.12.2005 року)  

від відповідача – Ремінський М. І. (начальник, довідка № 21 від 16.06.2006 року)

          обставини справи:

           Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства „Тепловик” Акціонерного товариства „Будматеріали” (далі-відповідач) про стягнення  10234,23  грн., з яких 7106,36 грн. заборгованість за поставлений природний  газ,  1332,08  грн.  пеня,  497,44  грн. 7% штраф,1017,89 грн. інфляційних та 280,46 грн. 3% річних.

         Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує зобов'язання за договором № 06/03-3476 ТЕ 17 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій укладеного між сторонами 31.12.2003 року, а саме не оплачує в повному обсязі та у встановлені строки кошти за поставлений природний газ. В результаті неналежного виконання зобов'язань за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 7106,36 грн. Додатково позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язань пеню в розмірі 1332,08 грн., 7% штраф в розмірі 497.44 грн., 1017,89 грн. інфляційних та 280,46 грн. 3% річних.

         Відповідач позов визнає частково про, що зазначає в усних та письмових поясненнях викладених в відзиві на позовну заяву № 48 від 16.06.2006 року, в сумі 7106,36 грн. основного боргу та 280,46 грн. 3% річних, визнає 497,44 грн. 7% штраф але просить суд зменшити штрафні санкції, оскільки підприємство відповідача знаходиться в скрутному фінансовому становищі. Відповідач заперечує проти стягнення пені в сумі 1332,08 грн., оскільки позивачем пеня розрахована в супереч п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за період з 05.05.2005 року по 05.05.2006 року. Також представник відповідача заперечує проти стягнення інфляційних в сумі 280,46 грн., оскільки вважає, що позивачем не вірно проведений розрахунок без врахування перерахованих сум заборгованості з розрахунку 9806,36 грн. суми основного боргу.

        Представником позивача подано до суду заяву № 10/1928 від 21.06.2006 року про уточнення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних. У відповідності з розрахунком викладеним в заяві позивач просить стягнути з відповідача інфляційні за період з січня 2005 року по березень 2006 року в сумі 980,18 грн.  

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні з 19.06.2006 року по 22.06.2006 року  оголошувалась перерва у відповідності до ст. 85 ГПК України для підготовки вступної та резолютивної частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог та задоволенню позову частково з наступних підстав.

Між позивачем та відповідачем 31.12.2003  року було укладено договір № 06/03-3476 ТЕ 17  на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (далі договір). За умов договору позивач зобов'язаний передати у власність в період з 01.01.2004 року по 30.04.2004 року  природний газ в обсязі 185000 куб.  м., а відповідач зобов'язаний прийняти та оплатити за ціною 210,50 грн. за 1000,0 куб. м. газу (п. 2.1. та п. 5.1 договору). Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця (п. 6.1 договору. 31.12.2004 року сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору, за умов п. 2 якої позивач передає в період з 01.05.2004 року а відповідач приймає, газ в обсязі 48000 тис. куб. м.). Пунктом 3 додаткової угоди встановлено, що договір набирає чинності з 01.01.2004 року і діє в частині поставки газу до 30.09.2004 року, а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення. 17.05.2004 року сторони підписали додаткову угоду № 2 до договору, умовами якої визначили, що ціна за 1000,0 куб. м. газу становить 210, 00 грн.,  транспортування газу територією України становить 47,50 грн.

Позивач на протязі січня-грудня 2004 року передав відповідачу природний газ в об'ємі 290,854 тис. куб. м. на загальну суму 61079,36 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу № 43 від 31.01.2004 року, б/н від 29.02.2004 року, б/н від 31.03.2004 року, б/н від 30.04.2004 року, б/н від 31.05.2004 року, б/н від 30.06.2004 року, б/н від 31.07.2004 року, б/н від 31.08.2004 року, б/н від 30.09.2004 року, б/н від 31.10.2004 року, б/н від 30.11.2004 року, б/н від 31.12.2004 року. Відповідач зобов'язання за договором виконав частково. А саме розрахувався з позивачем за газ в сумі 53973,00 грн.  Заборгованість відповідача перед позивачем складає 7106,36 грн.

За прострочення виконання зобов'язання  позивач нарахував відповідачу штрафні санкції які передбачені в п. 7.2 та п. 7.5 договору, а саме 7% штраф в розмірі 497,44 грн., пеню в розмірі 1332,08 грн. за період з 05.05.2005 року по 05.05.2006 року та додатково інфляційні за період з січня 2005 року по березень 2006 року в сумі 980,18 грн., 280,46 грн. 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги визнає в частині 7106,36 грн. основного боргу, 280,46 грн. 3% річних та  7% штрафу в розмірі 497,44 грн., проти позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1332,08 грн. та інфляційних в розмірі 980,18 грн. заперечує та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Судом оглянуті оригінали документів залучених до матеріалів справи.

    При вирішенні спору судом враховано,  що відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Приписами  п. 1, п. 2 статі  692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Позовні вимоги в частині стягнення 7106,36 грн. основного боргу підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, визнаються відповідачем та підлягають задоволенню.

Згідно п. 2 ст. 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.  

З наданих до матеріалів справи документів (копії довідки з ЄДРПОУ, свідоцтва про державну реєстрацію та статуту позивача) вбачається, що єдиним засновником та власником позивача є Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, форма власності позивача є державна власність. Отже згідно положень методики визначення питомої ваги державного сектору в економіці, затвердженої наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України, Державного комітету статистики України, Фонду державного майна України від 4 листопада 2003 року № 307/375/1963, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 листопада 2003 року за № 1068/8389 позивач належить до суб'єктів господарювання державного сектору економіки.

Отже, позовні вимоги в частині стягненню 7% штрафу за прострочення грошового зобов'язання  понад  30  днів  в  сумі  497,44  грн.  підлягають   задоволенню  відповідно до ст. 231 ГК України.          

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, розмір яких складає 280,46 грн. - інфляційних та 980,18 грн. - 3% річних, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо  стягнення  пені нарахованої позивачем за період з 05.05.2005 року по 05.05.2006 року в розмірі 1332,08 грн. позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 100,00 грн., в іншій  частині  стягнення  пені  судом відмовлено, оскільки у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.          

Судом враховано, що основною метою створення підприємства відповідача у відповідності до п. 3 статуту зареєстрованого виконавчим комітетом Білоцерківської міської Ради народних депутатів 16.03.1995 року згідно рішення № 1-3-116, є забезпечення безперебійної подачі теплової енергії (опалення будинків, гаряче постачання) на будинки та товариства.

Отже підприємство відповідача виробляє теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

Згідно довідки № 44 від 07.06.2006 року дебіторська заборгованість перед підприємством  відповідача  станом на 01.01.2005 року складала 83160,00 грн., з якої 51493,00 грн. заборгованість населення перед підприємством відповідача за використання теплової енергії, 31667,00 грн. заборгованість Управління ЖКГ.

Кредиторська заборгованість підприємства відповідача станом на 01.01.2005 року складала 161679,00 грн., з якої 33086,00 грн. заборгованість перед ДК „Газ України” та 128593,00 грн. заборгованість перед ВАТ „Будматеріали”.

Як вбачається з матеріалів справи підприємство відповідача намагається власними зусиллями виконати зобов'язання перед позивачем, оскільки на даний час заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий природний газ  складає 7106,00 грн., пеня нарахована позивачем в розмірі 1332,08 грн.

Отже штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню частково.                    

           Судові витрати відповідно до ст. 44, ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.    Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Тепловик” акціонерного товариства „Будматеріали”  (09100,  Київська  область, м. Біла Церква, вул. Київська, 52, код 20618512, р/р 26032640038350 в МОФ „Укрсоцбанк”, МФО 326018) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827, р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012) –7106 (сім тисяч сто шість) грн. 36 коп. основного боргу, 100 (сто) грн. 00 коп. пені, 497 (чотириста дев'яносто сім) грн. 44 коп. 7% штраф, 980 (дев'ятсот вісімдесят) грн. 18 коп. інфляційних, 280 (двісті вісімдесят) грн. 46 коп. 3% річних  та судові витрати:  102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

           Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                      Карпечкін Т.П.