Рішення

від 08.07.2014 по справі 914/2015/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2014 р. Справа № 914/2015/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес логістик", с. Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область;

до відповідача 1: Приватного підприємства "Торговий дім Аміко-Кераміка", с. Зміїнець, Луцький район, Волинська область;

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликова ферма-1", с. Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область;

про: стягнення 34 812 грн. 11.коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Сабан М.Р. - представник на підставі довіреності б/н від 26.09.2011 року;

відповідача 1: не з`явився;

відповідача 2: не з`явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 10.06.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес логістик" до Приватного підприємства "Торговий дім Аміко-Кераміка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликова ферма-1" про стягнення 34 812 грн. 11.коп. Розгляд справи призначено на 24.06.2014 року.

У судовому засіданні 24.06.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідачі явки представників не забезпечили. Повідомлення про вручення ухвали суду відповідачу 1 на момент судового засідання не повернулося. Враховуючи неявку представників відповідачів, судом відкладено розгляд справи на 08.07.2014 року.

У судове засідання 08.07.2014 року відповідачі явки представників повторно не забезпечили, причин неявки не повідомили, заяв, клопотань не подавали.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представнику сторони, що брав участь в судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 08.07.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем 1 грошових зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг, а відповідачем 2 - договору поруки. Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Логістик» (надалі по тексту рішення - позивач, експедитор згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Торговий дім Аміко-Кераміка» (надалі по тексту рішення - відповідач 1, клієнт згідно з договором) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Куликова Ферма-1» (надалі по тексту рішення - відповідач 2, поручитель згідно з договором) про стягнення з відповідача 1 боргу у розмірі 34 770 грн. 19 коп., а з відповідача 2 - суму 3% річних у розмірі 5 грн. 72 коп. та неустойку у розмірі 36 грн. 20 коп.

Позивачем належним чином виконано умови договору про надання транспортно-експедиційних послуг, натомість відповідач 1 не виконав свого обов'язку по оплаті наданих послуг. Відповідач 2 згідно з договором поруки зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань в частині нарахування неустойки за основним договором та відсотків річних.

Враховуючи невиконання основного зобов'язання Приватним підприємством «Торговий дім Аміко-Кераміка», позивач вважає своє право на отримання оплати за надані послуги порушеним і таким, що підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідачі явки представників у судові засідання не забезпечили, відзиву на позовну заяву не подали, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином у відповідності до вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес Логістик» та Приватним підприємством «Торговий дім Аміко-Кераміка» укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 021213С від 02.12.2013 року (надалі по тексту рішення - договір).

У відповідності із п.7.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року. Згідно п.1 договору експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта організувати виконання перевезення вантажу транспортом і маршрутом, обраним клієнтом. Перевезення вантажів виконуються на підставі графіків і маршрутів, оформлених у формі заявки (п.1 договору).

На виконання умов договору клієнтом було оформлено заявку № 26 до договору 021213С від 02.12.2013 року (надалі - заявка), копія якої долучена до матеріалів справи, згідно з якою до 09.12.2013 року експедитор зобов'язаний здійснити перевезення вантажу. У заявці вартість фрахту визначена в сумі 3 200 євро, а оплата у валюті гривні по курсу НБУ на день розмитнення, що в перерахунку на гривні відповідно до офіційного курсу НБУ гривні до євро становить 34 770 грн. 19 коп.

На підставі заявки, у відповідності з п. 1 договору, позивачем виконано замовлення, підтвердженням чого є Акт виконаних робіт (надання послуг) № 2726 від 07 грудня 2013 року на суму 34 770 грн. 19 коп., податкова накладна від 07.12.2013 року, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 312414 від 03.12.2013 року, лист від 19.05.2014 року вих. № 190514-Б, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.1 договору послуги експедитора, надані по даному договору, оплачуються клієнтом за кожною заявкою на організацію перевезення на підставі виставлених експедитором рахунків на протязі 7 банківських днів, якщо інше не передбачене в заявці, з моменту отримання оригіналів рахунків, податкової накладної, товарно-транспортної накладної та підписання акта виконаних робіт.

Позивач надіслав на підпис відповідачу 1 вказані документи, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та чеком від 20.05.2014 року. Акт виконаних робіт (надання послуг) № 2726 від 07 грудня 2013 року та інші супроводжуючі документи були отримані відповідачем 1 23.05.2014 року, що підтверджується довідковою інформацією, отриманою із офіційного веб-сайту ДП «Укрпошта» http://services.ukrposhta.com/barcodesingle/DownloadInfo.aspx станом на 26 травня 2014 року.

Згідно з п. 2.2.8 договору клієнт зобов'язався організувати підписання і відправлення зворотно експедитору акта виконаних робіт протягом 3 робочих днів з моменту його отримання. У разі коли акт виконаних робіт не підписаний зі сторони клієнта та немає обґрунтованих на це зауважень, то вважається, що цей акт є погоджений клієнтом та роботи вважаються виконаними станом на дату, вказану в акті.

Відповідач 1 підписаного екземпляру акту чи відмови від підписання акту позивачу не надав, проте, у відповідності з наведеним пунктом договору акт виконаних робіт (надання послуг) № 2726 від 07 грудня 2013 року вважається погодженим клієнтом, а роботи вважаються виконаними на дату, вказану в акті.

Докази здійснення відповідачем 1 оплати за надані послуги станом на момент прийняття рішення відсутні.

Крім цього, 02.12.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Логістик» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Куликова Ферма-1» уклали договір поруки, відповідно до п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання Приватним підприємством «Торговий дім Аміко-Кераміка» своїх зобов'язань в частині нарахування неустойки за основним договором та відсотків річних відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в п. 1.3 договору поруки, відповідальність поручителя настає з моменту порушення основного договору з боку боржника.

Враховуючи невиконання відповідачем 1 умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг, позивач у відповідності з п. 3.1 договору поруки (кредитор після порушення основного договору боржником звертається до поручителя з вимогою виконати обов'язок Боржника або звертається безпосередньо до суду) вважає за необхідне зобов'язати відповідача 2 виконати взяті на себе згідно з договором поруки зобов'язанні по оплаті неустойки та відсотків річних у відповідності з долученим до позовної заяви розрахунком.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставами виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем 1 є договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 021213С від 02.12.2013 року, а між позивачем та відповідачем 2 - договір поруки від 02.12.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Як підтверджено матеріалами справи (описаними вище актом виконаних робіт (надання послуг), податковою накладною, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), на виконання умов договору, позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання.

У відповідності з п. 3 договору, протягом 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів необхідних документів клієнтом, тобто до 03.06.2014 року включно, як правильно визначено позивачем, відповідач 1 зобов'язаний був здійснити оплату. У відповідності з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Виходячи з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, згідно з матеріалами справи відповідачем 1 не оплачено надані експедитором послуги у встановлений термін, не спростовано наявність заборгованості та не подано доказів погашення боргу у процесі розгляду справи судом.

Враховуючи наведене, суд вважає право позивача на отримання плати за надання послуг та виконання умов договору належним чином порушеним, що дає підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Згідно з п. 4.8 договору за прострочення сплати експедитору комісійної винагороди та витрат на організацію перевезень замовник сплачує на користь експедитору неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги наведені положення, позивач за прострочення відповідачем 1 виконання зобов'язання просить стягнути пеню у розмірі 36 грн. 20 коп. та відсотки річних у розмірі 5 грн. 72 коп. Позовні вимоги у вказаній частині заявлені до відповідача 2 як поручителя. З приводу наведеного суд зазначає наступне.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. (ч. ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Як визначили сторони у договорі поруки, поручитель у випадку порушення з боку боржника зобов'язання за основним договором відповідає перед кредитором у межах суми неустойки та відсотків річних відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 1.2 договору).

У відповідності з п. 2.1 договору поруки під основним договором розуміють договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 021213С від 02 грудня 2013 року, укладений між кредитором (в основному договорі іменується «експедитор») та боржником (в основному договорі іменується «клієнт»).

Позивачу надано право після порушення основного договору боржником звертатися до поручителя з вимогою виконати обов'язок боржника або звертатися безпосередньо до суду (п. 3.1 договору поруки).

Позивач скористався передбаченим правом та просить стягнути з відповідача 2 зазначені суми, оскільки відповідач 2 зобов'язався відповідати перед позивачем за порушення відповідачем 1 основного договірного зобов'язання.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем 1, у зв'язку з чим позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення пені та відсотків річних. Відповідно до здійсненого судом перерахунку, також встановлено, що стягненню підлягає пеня та 3 відсотки річних у розмірах, вказаних позивачем, оскільки розрахунок позивачем здійснено правильно. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному розмірі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно заявленим та задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Торговий дім Аміко-Кераміка» (45632, Волинська обл., Луцький район, село Зміїнець, вул. Шкільна, будинок 1, квартира 5, код ЄДРПОУ 37490542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Логістик» (81118, Львівська обл., Пустомитівський район, село Ставчани, код ЄДРПОУ 37786730) 34 770 грн. 19 коп. основного боргу і 1 808 грн. 73 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Куликова Ферма-1» (81118, Львівська обл., Пустомитівський район, село Ставчани, вул. Сагайдачного, будинок 16, код ЄДРПОУ 36278096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Логістик» (81118, Львівська обл., Пустомитівський район, село Ставчани, код ЄДРПОУ 37786730) 5 грн. 72 коп. 3% річних, 36 грн. 20 коп. неустойки та 18 грн. 27 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 14.07.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.