Рішення

від 22.07.2014 по справі 922/2701/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р.Справа № 922/2701/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи", м.Донецьк до Державного підприємства "Південна Залізниця" м. Харків про стягнення 803454,83 грн. за участю представників сторін:

позивача - Денисенко О.В., довіреність № 01/6-4 від 01.06.2014 року

відповідача - Левицький А.О., довіреність № 826 від 04.07.2014 року; Гараєва О.С., довіреність № 821 від 14.07.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" заборгованість за Договором на виконання будівельно-монтажних робіт "П/П-131660/НЮ від 02.10.2013 року у розмірі 700841,80 грн., а також пеню в розмірі 21567,17 грн., інфляційні витрати в розмірі 72887,55 грн. та 3% річних в розмірі 8158,31 грн. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 16041,06 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 липня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22 липня 2014 року.

21 липня 2014 року до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 25043, в якому останній позовні вимоги визнає, але просить при винесенні рішення звернути увагу, що відповідач виконав основну частину зобов'язань за Договором, а також врахувати складне фінансове становище відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 22 липня 2014 року підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Представники відповідача у судовому засіданні позов визнають, однак просять суд зменшити розмір штрафних санкцій, вказуючи на скрутне фінансове становище.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02 жовтня 2013 року між сторонами, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи" (далі позивач, підрядчик) та Державним підприємством "Південна залізниця" (далі відповідач, замовник) був укладений договір № П/П-131660/НЮ на виконання підрядних робіт (надалі договір).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Підрядчик (позивач) зобов'язався виконати на свій ризик із свого матеріалу і своїми силами та засобами роботи на об'єкті: "Обладнання стрілочних переводів електрообігрівом на станціях Південної залізниці" відповідно до проектно-кошторисної документації, яка надається Підрядчику Замовником. Замовник в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити роботу, виконану Підрядчиком, відповідно до Договору.

Пунктом 1.2. Договору закріплено, що склад та обсяги робіт, що є предметом Договору визначаються на підставі проектно-кошторисної документації.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, договірна ціна робіт є динамічною та визначається на основі кошторису (Додаток № 1), який становить невід'ємну частину Договору і складає 4999999,20 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Порядок здійснення оплати за виконані роботи закріплений в пункті 4.1 Договору. Згідно даного пункту, розрахунки проводяться на підставі підписаних сторонами Актів приймання підрядних робіт та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та виставлення Підряднику рахунку-фактури протягом 30 банківських днів з дати підписання сторонами зазначених документів.

Відповідно до п. 5.3 Договору, робота вважаться виконаною після підписання акту приймання виконаних робіт Замовником або уповноваженою ним особою.

У відповідності до положень п. 6.2 Договору, Замовник зобов'язаний прийняти в установленому порядку та оплатити виконані роботи; негайно повідомити Підрядника про виявлені недоліки в роботі.

Згідно п. 10.1. Договору, Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині оплати - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Строк виконання робіт за Договором визначається календарним планом, що становить невід'ємну частину Договору (Додаток № 2). Згідно вищевказаному Додатку кінцевим терміном виконання робіт сторонами узгоджено дату 31.12.2013року.

В процесі виконання Договору ціна Договору була збільшена сторонами, що передбачається нормами Договору (п.п. 3.1., 3.2., 6.1.). Зазначені зміни були закріплені у Додатковій угоді № 1 від 06.12.2013 року. У відповідності до даного документу договірна ціна робіт склала 5099997,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, свої договірні зобов'язання перед відповідачем позивач виконав належним чином, своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується підписаними між сторонами Актами приймання виконаних робіт типової форми КБ-3 та КБ-2В: актом № 1 від 29.11.2013 року на суму 2850841,20 грн. з ПДВ та актом № 2 від 26.12.2013 року на суму 2249100,60 грн. з ПДВ. Всього позивачем було виконано робіт на загальну суму у розмірі 5099941,80 грн.

Також разом із Актами приймання виконаних робіт сторонами були підписані Довідки про вартість підрядних робіт.

До кожного підписаного Акту Підрядником на адресу Замовника були направлені рахунки-фактури на оплату підрядних робіт: рахунок-фактура № 57/12-13 від 19.12.2013 року на суму 1823297,40 грн., рахунок-фактура № 55/11-13 від 26.12.2013 року, рахунок-фактура № 46/11-13 від 29.11.2013 року на суму 2222085,60 грн., рахунок-фактура № 55/11-13 від 29.11.2013 року на суму 628755,60 грн.

Згідно банківських виписок по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи" відповідачем в рамках виконання договірних зобов'язань на рахунок позивача були здійснені наступні перерахування: за платіжним дорученням № 3673 від 17.12.2013 року - 170000,00 грн. з ПДВ, за платіжним дорученням № 3830 від 27.12.2013 року - 1000000,00 грн. з ПДВ, за платіжним дорученням № 85 від 09.01.2014 року - 1000000,00 грн. з ПДВ, за платіжним дорученням № 276 від 28.01.2014 року - 2229100,00 грн. з ПДВ.

Таким чином, згідно вищевказаним документам відповідач сплатив позивачу за виконані роботи суму в загальному розмірі 4399100,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були підписані Акти звірки розрахунків від 01.01.2014 року, 01.03.2014 року, 01.04.2014 року.

24 березня 2014 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за № 13/30-2014 з вимогою сплатити всю існуючу заборгованість за Договором.

У відповіді на вищевказану претензію, відповідач повідомив позивача, що визнає заборгованість за Договором № П/П-131660/НЮ від 06.12.2014 року, однак згідно окремого доручення в.о. Міністерства інфраструктури від 25.02.2014 року № 175/17/11-14 призупинені проплати, що не дає можливості відповідачу здійснити оплату за надані послуги.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, сума заборгованості у розмірі 700841,80 грн. відповідачем залишається не сплаченою, з позовною вимогою про стягнення яких і звернувся позивач до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядчиком відповідно до договору підряду оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядчикові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно частинам 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи та визнані відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 700841,80грн.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 21567,17грн. та даючи правову оцінку вказаній вимозі, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, п. 7.5. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перерахувавши суму пені відповідно до діючого законодавства, судом встановлено, що сума пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором визначена вірно та складає 81524,84 грн.

Однак, як вбачається з наданого відзиву відповідача, останній просить зменшити суму штрафних санкцій вказуючи на тяжкий фінансовий стан, а також те, що основна сума за послуги за Договором сплачена відповідачем.

Розглянувши надане клопотання, суд зазначає наступне.

За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, оскільки відповідачем воно не обгрунтовано та не підтверджене жодним належним доказом щодо скрутного фінансового становища, яке може унеможливити виконання зобов'язання, також суд не вбачає перевищення розміру неустойки перед розміром основної суми заборгованості, а також заслуговує на увагу, що позивач заперечує проти задоволення вказаного клопотання.

На підставі вказаного, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 21567,17 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 8158,31грн. та інфляційних втрат у розмірі 72887,55 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, а також розрахунок визначений вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 8158,31 грн. та інфляційних втрат у розмірі 72887,55 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Позивачем при поданні позову було сплачено судового збору у розмірі 16041,06 грн. замість 16069,10 грн.

Пунктом 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року передбачено, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви, суд у залежності від конкретних обставин справи може стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 509, 525, 526, ч.1 ст. 530, 610, 625, ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 853, ч. 1 ст. 854 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01072609, р/р 2600109281701, 2600509281301 в Харківській філії акціонерного банку "Експрес-Банк" м. Харків, МФО 350716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічні системи" (83049, м. Донецьк, вул. Хірургічна, 22, код ЄДРПОУ 23783619, р/р 26009000029308 в Акціонерному банку "Південний" в м. Донецьк, МФО 328209) - 700841,80 грн. основного боргу, 21567,17 грн. пені, 8158,31 грн. 3% річних, 72887,55 грн. інфляційних втрат, 16041,06 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01072609, р/р 2600109281701, 2600509281301 в Харківській філії акціонерного банку "Експрес-Банк" м. Харків, МФО 350716) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 28,04 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.07.2014 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/2701/14