Рішення

від 22.07.2014 по справі 923/885/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 73000, м. Херсон, вул. Горького, 18 тел. /0552/ 49-31-78 Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

---

Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И 22 липня 2014 р.                                                                          Справа №  923/885/14 Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу                  за позовом публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" м. Херсон до колективного підприємства "Прелесть" м. Херсон   про стягнення 6651грн. 23 коп. представники  сторін  в засідання суду  не прибули   Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач) звернулося з  позовом про  стягнення з колективного підприємства "Прелесть" (відповідач) 5946 грн. 87коп. основного боргу, 54грн. 42 коп. – 3% річних, 649грн. 94 коп. пені, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по розрахунках за надані послуги теплопостачання відповідно до договору №66 від 25.09.2009року. Відповідач своїм правом на судовий захист не  скористався. В засідання суду вдруге не  з'явився і відзив на позов та витребувані судом документи не  надав. Ухвала від  19.06.2014року про порушення провадження у справі а також  ухвала про  відкладення розгляду справи  від 08.07.2014року, які  надіслані відповідачу за зазначеною у позовній заяві адресою, яка  відповідає  адресі, зазначеній  у витягу із Єдиного державного реєстру юридичних  осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.07.2014року, повернулись до суду з відміткою пошти «адресат вибув». Однак, відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала  у справі вручена їм належним чином.           Таким чином, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі  та ухвала від 08.07.2014року вручені відповідачу належним чином. Будь-яких  письмових  заяв і клопотань  на день  розгляду справи  від  відповідача  щодо   відкладення  розгляду справи  до  суду не  надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи   призведе до  затягування судового  процесу  і є  порушенням  приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно  обов'язку  сторін  добросовісно  користуватися належними  їм процесуальними  правами, виявляти  взаємну повагу до  прав і охоронюваних  законом  інтересів другої  сторони.   Представник позивача також  не  прибув в засідання суду, надавши докази, витребувані судом ухвалою від 08.07.2014року. Позивачем надіслано клопотання про  відкладення розгляду справи з  посиланням на зайнятість  представників в іншому судовому процесі. Розглядаючи  клопотання позивача суд  враховує  те, що відповідно до  статті 77 ГПК України  суд відкладає  розгляд  справи,   але в межах  строку вирішення спору, встановленого  статтею 69 ГПК України, коли  спір  не  може бути  вирішено в даному засіданні, в тому числі і через  неявку в засідання суду представників сторін. Відкладення розгляду справи є  правом, а не  обов'язком суду і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Клопотання позивача про  відкладення розгляду справи задоволенню не  підлягає, у зв'язку з  тим, що зайнятість  певної  посадової  особи  позивача в іншому судовому процесі не  позбавляє прав позивача надіслати в засідання суду іншого представника. Крім того, відкладення розгляду справи   призведе до  затягування судового  процесу  і є  порушенням  приписів статті 22 ГПК України. З урахуванням викладеного, суд вважає, що неявка представників позивача та  відповідача в засідання суду не є перешкодою для вирішення спору, а тому  відповідно до  статті 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу  без  участі представників сторін, за наявними  в ній доказами, яких  достатньо для вирішення спору по суті.           Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до  справи докази,  суд  - в с т а н о в и в: Між ВАТ «Херсонська ТЕЦ, найменування якого відповідно до  закону України  «Про  акціонерні товариства» змінено на публічне акціонерне товариство “Херсонська теплоелектроцентраль”, (позивач) та колективним підприємством "Прелесть"   (відповідач) укладено договір  про  надання послуг  з  централізованого  опалення та  постачання гарячої води №66  від 25.09.2009року.  Згідно з зазначеним  договором позивач прийняв на себе обов'язки  надавати  відповідачу послуги з  централізованого опалення та постачання гарячої води на приміщення розташовані  в м.Херсоні, вул. Бучми №22 опалювальною площею 40,0 кв.м., а  відповідач  зобов'язався своєчасно  оплачувати надані послуги за встановленими тарифами  у строки  і на умовах визначених договором. Пунктом 26 договору сторони узгодили, що договір укладається на строк до 15.04.2010року і набирає чинності з дня його укладення та вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання  або необхідність перегляду.  Доказів припинення договору, або його розірвання суду не надано, тому він є чинним і на день  розгляду спору. Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання  та інших  учасників господарських  відносин  виконувати  господарські зобов'язання  належним чином  відповідно до  закону, інших  правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних  вимог щодо  виконання зобов'язання  - відповідно до  вимог, що  звичайно ставляться. Аналогічні вимоги щодо  виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України. Відповідно до  статті 629 ЦК України  укладений між сторонами  договір №66 від 25.09.2009року є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають  дотримуватися  виконання взятих  на себе зобов'язань за договором. За умовами  пункту 6 договору  розмір  щомісячної плати  за надані послуги розраховується  відповідно до фактичного споживання теплової енергії згідно з  нормативами  (нормами) споживання. Розрахунковим  періодом відповідно до  п.8 договору є календарний місяць і оплата наданих послуг відповідачем повинна бути здійснена не пізніше 20 числа місяця, який настає за розрахунковим. Матеріалами  справи підтверджується, що позивач виконав прийняті на себе обов'язки за договором і  в період з жовтня 2013 року по  березень 2014року включно   здійснив поставку теплової енергії  за зазначеними  в  наданих до  матеріалів справи рахунках обсягами. Факт надання послуг  підтверджується  також наявними  в справі довідками про  подачу відповідачу теплоносія в період з  жовтня 2013 року по  березень 2014року.   Щомісячно позивачем надсилалися  відповідачу рахунки  на оплату вартості спожитої теплової енергії, що  підтверджується  наданими до  матеріалів справи  копіями  рахунків та  доказами їх надіслання. Крім того,  20.03.2014року за номером 06-1/680  та 17.04.2014року за №06-1/951 позивач надіслав відповідачу вимоги, якими пропонував сплатити заборгованість, однак відповідач залишив вимоги  без відповіді  і борг не  перерахував. Згідно з вимогами пункту 8 договору оплату спожитої теплової енергії відповідач зобов'язаний здійснювати  безготівковою формою  щомісячно не пізніше  20 числа  місяця наступного за розрахунковим. Свої  обов'язки  по  розрахунках  за надані послуги в період з жовтня 2013 року по  березень 2014року  відповідач не виконав. Його борг  станом на день звернення з  позовом становив  5946грн.87коп., що  підтверджується  матеріалами справи та наданим позивачем розрахунком. Згідно з  вимогами  ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство  в господарських судах  здійснюється на засадах  змагальності. Сторони,  які беруть  участь  у справі, обгрунтовують свої  вимоги і заперечення поданими  суду доказами. При  цьому, кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається як  на підставу своїх  вимог  і заперечень. Ці докази подаються  сторонами  та іншими учасниками судового процесу. Доказів, якими б  підтверджувався факт  погашення боргу, відповідач суду не  надав. Не надано  ним і будь-яких  заперечень проти  викладених  в позовній заяві обставин, тому позовні вимоги про  стягнення основного  боргу в сумі  5946грн.87коп. підлягають задоволенню. Відповідно до ч.1  ст. 625 ЦК України боржник не  звільняється від  відповідальності за неможливість  виконання ним грошового зобов'язання. Крім  того, відповідно до  частини  2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового  зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити   суму боргу з  урахуванням  інфляції  за весь  час прострочення, а також  три  проценти  річних від  простроченої суми, якщо  інший розмір  процентів не  встановлений договором або  законом. Оскільки  матеріалами  справи доведено невиконання  відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги  про стягнення 3% річних в сумі 54грн.42коп. також підлягають  задоволенню. Розглядаючи  позовні вимоги в частині стягнення  пені, суд  виходить  із  наступного.           Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають   правові наслідки, встановлені  договором, або  законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої  відмови  від  зобов'язання, якщо  це  встановлено  договором або  законом або  розірвання договору; зміна умов зобов'язання;  сплата неустойки (в тому числі штрафу,  пені); відшкодування збитків.   Статтею 216 ГК України передбачено, що  учасники господарських  відносин  несуть  господарську відповідальність  за правопорушення у сфері  господарювання  шляхом застосування  до  правопорушників  господарських  санкцій  на підставах  і в порядку, передбачених  цим Кодексом, іншими  законами  та договором. У сфері господарювання застосовуються такі   види господарських  санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України). Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними  санкціями  визнаються  господарські  санкції  у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських  відносин  зобов'язаний сплатити  у разі порушення ним правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного  виконання господарського  зобов'язання. Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що  у разі якщо розмір  штрафних санкцій законом не  визначено,  санкції застосовуються в розмірі, передбаченому  договором. При  цьому, розмір  санкцій може бути  встановлено  договором у відсотковому відношенні  до  суми  невиконаної частини  зобов'язання або  у певній, визначеній грошовій сумі, або  у відсотковому  відношенні  до  суми  зобов'язання незалежно від  ступеня його виконання, або  у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до  статті 229 ГК України, учасник господарських  відносин  у разі порушення ним грошового зобов'язання не  звільняється від  відповідальності  через неможливість  виконання і зобов'язаний відшкодувати  збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також  сплатити штрафні санкції  відповідно до  вимог, встановлених  цим Кодексом та іншими законами. Вимога про  стягнення пені заявлена позивачем  на підставі пункту 12 договору від 25.09.2009року, яким передбачена сплата відповідачем пені у розмірі 0,1% від  суми  боргу  за кожен  день прострочення платежу, що відповідає  вимогам Закону України «Про відповідальність суб'єктів  підприємницької діяльності  за несвоєчасне внесення  плати за спожиті  комунальні послуги  та утримання прибудинкових територій». Позивачем нарахована пеня за період прострочки виконання грошового зобов'язання з 21.11.2013року по 28.05.2014року в сумі 649грн.94коп. Таким чином, враховуючи доведеність  факту порушення  відповідачем  умов  договору та  приписів чинного законодавства, суд  вважає, що  вимога про  стягнення з  відповідача пені  в сумі  649грн.94коп. за період прострочки  в межах 6-місячного строку, встановленого ч.6 ст. 232 ГК України,  заявлена  позивачем обгрунтовано і ця сума підлягає стягненню. З урахуванням  вищезазначеного, позовні вимоги  підлягають задоволенню  в повному розмірі.           Судові витрати  по сплаті судового збору відповідно до  ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача, з вини якого виник спір. Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85  ГПК України, суд в и р і ш и в : 1. Позовні вимоги  задовольнити. 2. Стягнути з колективного підприємства «Прелесть» м. Херсон, вул. Бучми, 22,   ідентифікаційний код 19227806 на користь публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" м.Херсон, Бериславське шосе, 1: - на р/рахунок 26037300012029 в ХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 352457, ідентифікаційний код 00131771 –  5946 грн. 87коп. основного боргу та   - на р/рахунок 26003301012029 в ХОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 352457  - 54грн. 42 коп. – 3% річних, 649грн. 94 коп. пені та 1827грн.  00коп. судового збору.           Рішення господарського суду набирає  законної  сили  після  закінчення  строку подання апеляційної  скарги, якщо  апеляційну скаргу  не  було  подано. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо  його не  скасовано, набирає законної сили після  розгляду справи  апеляційним  господарським судом. Повне рішення складено 23 липня 2014р. Суддя                                                                                                      З.І. Ємленінова