Рішення

від 21.07.2014 по справі 922/1952/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2014 р.Справа № 922/1952/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокат", м. Київ до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Композит-СТК", м. Дніпропетровськ , 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 93007,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мельник О.В., довіреність від 12.03.2014 року;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпрокат" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить солідарно стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Композит-СТК" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму вартості обладнання в розмірі 93007,00 грн. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 1860,15 грн. позивач просить покласти на відповідачів.

У судовому засіданні 21 липня 2014 року представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог та надав із супровідним листом за вх. № 24979 видаткову накладну № 605 від 19.07.2013 року в підтвердження ціни позову. Документ долучений судом до матеріалів справи.

Представник першого відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Другий відповідач свого представника у судове засідання не направив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, заслухавши пояснення позивача, судом встановлено наступне.

09 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпрокат" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Композит-СТК" (перший відповідач, орендар) був укладений Договір оренди №000006240 (далі - Договір).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець надає Орендареві в тимчасове платне користування обладнання, а Орендар зобов'язується прийняти обладнання по акту прийому-передачі, виплачувати Орендодавцеві орендну плату й, по закінченню терміну оренди, повернути йому зазначене обладнання на умовах визначених даним договором.

Найменування обладнання, заставна вартість обладнання й ціна оренди вказуються в Протоколі узгодження договірної ціни ( Додаток № 1 до даного договору), заставна вартість і кількість елементів обладнання, переданого в оренду, вказуються в акті прийому-передачі обладнання в оренду, вище перераховані документи є невід'ємною частиною Договору й підписуються вповноваженими представниками сторін (п. 1.2. Договору).

Відповідно до протоколу погодження цін від 06.08.2013 року, вартість обладнання, а саме - риштування рамні (у комплектації зазначеній в акті передачі обладнання в тимчасове користування від 06.08.2013 року), складає 658400,00 грн.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, під час укладення договору Відповідач 1 мав намір орендувати у складі та кількості, що зазначений в акті передачі обладнання в тимчасове користування від 06.08.2013 року). Але, у зв'язку із виробничою необхідністю відповідач 1 взяв в оренду риштування рамні у складі та кількості іншій ніж було зазначено в акті. Так позивачем відповідачу було передано риштування рамні у складі: рами торцеві у кількості 148 шт., рами прохідні у кількості 362 шт., рами з дробиною у кількості 159 шт., зв'язок діагональний у кількості 327 шт., горизонталь у кількості 1034 шт., опори настилу у кількості 888 шт., опори регульовані у кількості 224 шт., щити дерев'яні у кількості 320 шт., кріплення до стіни у кількості 67 шт., хомути поворотні у кількості 125 шт. Вартість обладнання яке фактично було передано в оренду складає 486961,00 грн. У зв'язку передачею в оренду майна у меншій кількості розмір орендної плати став відмінний від розміру орендної плати зазначеної в протоколі погодження договірної ціни.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 4.2 Договору, мінімальний термін оренди складає 30 діб.

Згідно з Актом передачі обладнання у тимчасове користування час початку оренди - 08 серпня 2013 року, час закінчення оренди 07 вересня 2013 року.

Частиною 1 ст. 764 Цивільного кодексу України встановлено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був встановлений договором.

Також, згідно ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, з вересня 2013 року по грудень 2013 року відповідач продовжував користуватися обладнанням та між сторонами підписувались акти наданих послуг, які знаходяться в матеріалах справи. Одже, сторони неодноразово продовжували строк договору оренди. Останній Акт наданих послуг був підписаний сторонами 30 грудня 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 763 Цивільного кодексу України, кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що при намірі Орендаря продовжити термін оренди останній, за 48 годин до закінчення терміну оренди, письмово ( ут.ч. факсимільним повідомленням) повідомляє Орендодавця про свій намір. У випадку відсутності повідомлення Орендаря про намір продовжити термін користування обладнанням, Орендодавець за своїм розсудом має право виставити рахунок на оплату на аналогічний період оренди, у випадку оплати виставленого рахунку Орендарем термін оренди вважається автоматично продовженим на умовах даного договору. Якщо протягом двох днів з моменту припинення терміну оренди Орендодавець не виставив рахунок на оплату нового терміну користування обладнанням, обладнання повинне бути повернуте Орендарем протягом чотирьох днів з моменту закінчення терміну оренди. У випадку не повернення обладнання у зв'язку із закінченням терміну оренди в чотириденний строк, Орендодавець має право самостійно забрати обладнання за адресою його розташування, при цьому Орендар зобов'язаний відшкодувати вартість проїзду транспорту, розбирання обладнання, і т.п. у сумі 500,00 грн.; або Орендодавець має право відмовитися від прийняття обладнання, про що зобов'язаний письмово сповістити Орендаря, Орендар у такому випадку зобов'язаний оплати Орендодавцеві вартість обладнання протягом семи днів з моменту витікання терміну оренди.

Як вже було зазначено вище, останній акт наданих послуг між сторонами був підписаний 30 грудня 2013 року, жодних рахунків зі сторони позивача виставлено не було та пропозиції зі сторони відповідача про продовження строку договору до позивача не надходило, що свідчить про припинення дії договору.

Водночас слід звернути увагу, що відповідач часткового повернув орендоване обладнання, однак не в повному об'ємі. На підтвердження часткового повернення обладнання позивач надав до суду Акти прийому з тимчасового користування: від 15 листопада 2013 року, від 20 листопада 2013 року, 29 листопада 2013 року, від 10 грудня 2013 року, від 20 грудня 2013 року.

Як свідчать матеріали справи, в оренді у відповідача залишилось обладнання на суму 93007,00 грн., а саме риштування рамні у складі: рами торцеві у кількості 21 шт., рами прохідні у кількості 5 шт., рама з дробиною у кількості 1 шт., зв'язок діагональний у кількості 58 шт., горизонталь у кількості 256 шт., опори настилу у кількості 145 шт., опори регульовані у кількості 152 шт., щити дерев'яні у кількості 149 шт., кріплення до стіни у кількості 49 шт., хомути поворотні у кількості 120 шт.

Відповідно до п. 5.6 Договору, повернення обладнання здійснюється у зв'язку із закінченням терміну оренди або за письмовою вимогою Орендодавця в строки зазначені в п. 4.4. даного Договору.

Відповідно до п. 6.2.9. Договору, Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві відповідно до Акту прийому - передачі обладнання в комплектному й технічно справному стані.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

09 квітня 2014 року позивачем на адресу відповідача, відповідно до приписів п.4.4. та п. 5.6. Договору, було направлено лист - вимогу про повернення обладнання або сплату його вартості у розмірі 93007,00 грн. Ціна неповернутого обладнання позивачем була визначена на підставі видаткової накладної № 605 від 19 липня 2013 року, в якій зафіксована вартість кожного елемента обладнання.

Оскільки відповідачем на вимогу позивача орендоване обладнання в повному обсязі повернуто не було, позивач вимушений був звернутись за захистом свого права з позовом про стягнення вартості неповернутого майна у розмірі 93007, 00 грн.

Крім того слід зазначити, що 01 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпрокат" (позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем 2) був укладений Договір поруки, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 поручається перед ТОВ "Будпрокат" за виконання зобов'язань Боржника (ТОВ "Композит-СТК", код ЄДРПОУ 33183913), що виникли з Договору оренди № 000006240 від 06 серпня 2013 року.

Пунктом 1.2. Договору поруки, сторони домовились, що ФОП ОСОБА_1 не несе відповідальності перед ТОВ "Будпрокат" за збитки, що можуть бути спричинені порушенням ТОВ "Композит-СТК" , своїх зобов'язань за договором про надання послуг.

Відповідно до п. 1.3. Договору поруки, сторони домовились, що даною порукою зобов'язання Боржника, що виникли з Договору оренди № 000006240 від 08 серпня 2013 року забезпечуються лише частково в межах суми, яка становить 1000,00 грн.

Згідно п. 2.1. Договору, у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором, що виникли з оренди № 000006240 від 06 серпня 2013 року поручитель зобов'язується нести відповідальність солідарно з боржником.

Згідно зі ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання часткового або у повному обсязі.

На підставі вказаного, позивач в позовній заяві просить солідарно стягнути з обох відповідачів суму вартості обладнання в розмірі 93007,00 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Наведені норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Беручи до уваги наведені законодавчі положення, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів суми вартості неповернутого обладнання у розмірі 93007,00 грн. підлягає задоволенню, оскільки доведені позивачем належними та допустимими доказами. Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з першого відповідача суму у розмірі 92007,00 грн., з другого відповідача суму у розмірі 1000,00 грн. (відповідно до п. 1.3. Договору поруки від 01.10.2013 року).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Композит-СТК" ( 49100, м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, б. 3, приміщення 83, офіс 4, код ЄДРПОУ 33183913, р/р 26001001302533 АКТАБАНК, МФО 307394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокат" ( 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 9, офіс 113, код ЄДРПОУ 38382965, р/р 26001500051761 в ПАТ "Кредіт Агріколь", МФО 300614) - 92007,00 грн. боргу, 1840,15 грн. судового збору.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 35629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокат" ( 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 9, офіс 113, код ЄДРПОУ 38382965, р/р 26001500051761 в ПАТ "Кредіт Агріколь", МФО 300614) - 1000,00 грн. боргу, 20,00 грн. судового збору.

Видати накази суду після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.07.2014 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/1952/14